Постанова

від 27.08.2018 по справі 0440/5109/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2018 року справа № 0440/5109/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Юрко І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Рієлтіс Плюс на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11липня 2018 року у справі №0440/5109/18 (головуючий суддя у 1 інстанції Ільков В.В., ухвала постановлена та складена Дніпропетровським окружним адміністративним судом в м. Дніпрі 11.07.2018 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рієлтіс Плюс до Київської філії КП Реєстрація нерухомого майна та бізнесу , третя особа:ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рієлтіс Плюс (далі - ТОВ Рієлтіс Плюс , позивач) звернулося до суду з позовом до Київської філії КП Реєстрація нерухомого майна та бізнесу (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2, в якому просило:визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40860178 від 27.04.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11липня 2018 року у відкритті провадження у справі за вищевказаним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рієлтіс Плюс відмовлено, оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ Рієлтіс Плюс подало апеляційну скаргу, згідно з якою просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір є публічно-правовим, так як предметом оскарження у даному випадку є протиправність дій Київської філії КП Реєстрація нерухомого майна та бізнесу та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень через порушення порядку вчинення таких реєстраційних дій (невірне зазначення підстав виникнення права власності, що порушує чинне законодавство), тобто, дослідженню підлягають виключно дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, водночас, будь-яких вимог щодо виконання чи невиконання цивільно-правових угод, а також спору про право цей адміністративний позов не містить.

Відповідач та третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанціїпідлягає скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції посилався на приписи ч.3 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, п.13 ч . 1 ст . 20Господарського процесуального кодексу України та виходив з того, що спірні правовідносини виникли з приводу правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто вони пов'язані із невиконанням, на думку позивача, ОСОБА_2. умов договору №1235pvi-08-04, укладеногоостанньою з ПАТ Банк Фінанси та Кредит , право вимоги за яким відступлено ТОВ Рієлтіс Плюс , а також вимог Закону України Про іпотеку , тому даний спір не є публічно-правовим, а випливає з приватно -правових відносин, у зв'язку із чиммає вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції,03.07.2017 року ТОВ Рієлтіс Плюс уклало з ПАТ Банк Фінанси та Кредит Договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким ПАТ Банк Фінанси та Кредит відступив права вимоги за кредитним договором №1235pvi-08-04, укладеним між ТОВ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2, на користь ТОВ Рієлтіс Плюс .

При цьому, ОСОБА_2 взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку із чим утворилася кредитна заборгованість за вказаним кредитним договором, тому 04.10.2017 року ТОВ Рієлтіс Плюс відправило на адресу боржника (ОСОБА_2) вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

25.04.2018 року позивач звернувся із заявою до відповідача з реєстраційним номером: 27921809 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 96,9 кв.м., а саме: АДРЕСА_1.

27.04.2018 року відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40860178 та зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 96,9 кв.м., а саме: АДРЕСА_1 за ТОВ Рієлтіс Плюс , підставою для реєстрації права власності зазначено договір іпотеки.

Не погодившись із вищевказаним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40860178 від 27.04.2018 року , позивач звернувся до суду з цим позовом про його оскарження, посилаючись на його незаконність та протиправність.

При цьому, як слідує з позовної заяви, підставою для оскарження рішення відповідача є незгода позивача саме з процедурними діями останнього, як державного реєстратора, а саме: незгода ТОВ Рієлтіс Плюс з зазначеною у спірному рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підставою набуття права власності іпотекодержателем на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки (в спірному рішенні такою підставою зазначено лише договір іпотеки, тоді як, на думку позивача, у якості такої підстави має бути зазначено відповідне застереження в іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки).

Зазначення невірної підстави набуття права власності в оскаржуваному рішенні, на думку позивача, порушує порядок реєстрації права власності, прямо визначений законом, а отже свідчить про неправомірність цього рішення відповідача, через що позивач і просить його скасувати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірні правовідносини виникли з приводу правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки і пов'язані із невиконанням, на думку позивача, ОСОБА_2. умов договору №1235pvi-08-04, а також вимог Закону України Про іпотеку , що вказує на приватно -правових характер спірних відносин, оскільки, як зазначалося вище, у даному випадку спір точиться саме щодо правомірності процедурних дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому пунктом 1 частини першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначалося вище, свою відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, зокрема, мотивував приписами ч.3 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, п.13 ч . 1 ст . 20Господарського процесуального кодексу України .

Так, за змістом приписів частини третьої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так, пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України вказано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Пунктом 13 частини 1 статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм слідує, що в даному випадку йдеться саме про визначення юрисдикції похідних позовних вимог.

При цьому п.23 ч.1 ст.4 КАС України закріплено визначення терміну похідна позовна вимога , згідно з якою похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Аналогічне визначення цього поняття закріплено і в Господарському процесуальному кодексі, і в Цивільному процесуальному кодексі.

Аналіз приписів ч.3 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, п.13 ч . 1 ст . 20Господарського процесуального кодексу України, в контексті наведеного у п.23 ч.1 ст.4 КАС України визначення терміну похідна позовна вимога , та з урахуванням обставин справи, що розглядається, дає підстави вважати, що для висновку про неналежність такої справи до юрисдикції адміністративних судівоспореним реєстраційним діям (рішенню) має передувати невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право на конкретне нерухоме майно (іпотечне майно), право власності на яке може бути визнане судом, тобто спірні реєстраційні дії (рішення) мають бути здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на вказане нерухоме майно.

Разом з тим, у даному випадку матеріали справи не містять відомостей про наявність будь-якого спору про право на предмет іпотеки щодо якого приймалося оскаржуване рішення відповідача, що свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції щодо застосування приписів ч.3 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, п.13 ч . 1 ст . 20Господарського процесуального кодексу України, бо докази існування основної вимоги в рамках спору про право цивільне, від якої могла б бути похідною заявлена позивачем у цій справі вимога про скасування рішення про державну реєстрацію, відсутні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

В рішенні у справі "МірагальЕсколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що відмова у відкритті провадження у справі унеможливила доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 325 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рієлтіс Плюс - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №0440/5109/18за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рієлтіс Плюс до Київської філії КП Реєстрація нерухомого майна та бізнесу , третя особа:ОСОБА_2, про визнання протиправним та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст складено 06 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач С.В. Білак

Судді І.В. Юрко

В.А.Шальєва