Ухвала

від 11.07.2018 по справі 0440/5109/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 липня 2018 р. Справа № 0440/5109/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Рієлтіс Плюс до Київської філії КП Реєстрація нерухомого майна та бізнесу , третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рієлтіс Плюс до Київської філії КП Реєстрація нерухомого майна та бізнесу , третя особа: ОСОБА_1, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40860178 від 27.04.2018 року.

Проаналізувавши зміст позовних вимог та додані до нього документи, норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що зазначений вище адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, вирішуючи питання чи належить розглядати даний адміністративний спір за правилами адміністративного судочинства, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 наведеного Кодексу, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до позовної заяви ТОВ Рієлтіс Плюс звернулися до суду з адміністративним позовом до Київської філії КП Реєстрація нерухомого майна та бізнесу , третя особа: ОСОБА_1, в якому просять суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40860178 від 27.04.2018 року, посилаючись на той факт, що 03.07.2017 року ТОВ Рієлтіс Плюс та ПАТ Банк Фінанси та Кредит було укладено Договір про відступлення прав вимоги, згідно якого ПАТ Банк Фінанси та Кредит відступив права вимоги за кредитним договором №1235pvi-08-04, який було укладено між ТОВ Банк Фінанси та Кредит з ОСОБА_1 на користь товариства. Так, ОСОБА_1 взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку із чим утворилася кредитна заборгованість за вказаним кредитним договором. 04.10.2017 року ТОВ Рієлтіс Плюс було відправлено на адресу боржника вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

25.04.2018 року позивач звернувся із заявою до відповідача з реєстраційним номером: 27921809 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 96,9 кв.м., а саме: приміщення АДРЕСА_1.

27.04.2018 року відповідачем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40860178 та зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 96,9 кв.м., а саме: приміщення АДРЕСА_1 за ТОВ Рієлтіс Плюс , підставою для реєстрації права власності зазначено договір іпотеки.

Не погодившись із вищевказаним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40860178 від 27.04.2018 року позивач звернувся до суду посилаючись на його незаконність та протиправність.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, за положеннями частини третьою вказаної статті адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Поряд із цим, статтею 37 Закону України Про іпотеку встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Водночас, згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року №1618-IV суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так, пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України вказано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Пунктом 13 частини 1 статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Таким чином, спір не є публічно-правовим, а випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини виникають з приводу правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто вони пов'язані із невиконанням, на думку позивача, ОСОБА_1 умов укладеного договору № №1235pvi-08-04, який було укладено між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1, а також вимог Закону України Про іпотеку .

Отже, суд приходить до висновку, що заявлений спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Поряд із цим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &? ;…&?є; фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та зазначити, що даний спір повинен розглядатись за правилами Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України, тобто в порядку господарського та цивільного судочинства.

Керуючись статтями 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 0440/5109/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рієлтіс Плюс до Київської філії КП Реєстрація нерухомого майна та бізнесу , третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Рієлтіс Плюс ( 49089, м.Дніпро, вул. Автотранспортна, 2/207, код ЄДРПОУ 41298554).

Відповідач: Київська філія КП Реєстрація нерухомого майна та бізнесу (03179, м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, буд. 131, прим. 3, код ЄДРПОУ 41590351).

Третя особа: ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ОКПП НОМЕР_1).

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков