Постанова

від 11.09.2018 по справі 803/295/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4192/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 803/295/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансзахід" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції - Валюх В.М.,

час ухвалення рішення - 25.04.2018 року, 17:27 год,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 02.05.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансзахід" (далі - ТзОВ "Укртрансзахід", позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2018 № 0011231202 та № 0011221202 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Укртрансзахід" з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень - листопад 2017 року та декларування сум бюджетного відшкодування ПДВ заявлених на рахунках платника у банку за жовтень - листопад 2017 року, про що складено акт від 12.01.2018 № 594/03-20-12-02/33075116.

Перевіркою встановлено, що в порушення абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу (далі - ПК України) ТзОВ "Укртрансзахід" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2017 року на 67711,00 грн., за серпень 2017 року на 76801,00 грн. та за липень 2017 року на 18883,00 грн., а також в порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України ТзОВ "Укртрансзахід" завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2017 року на суму 66767,00 грн.

05.02.2018, на підставі акту перевірки від 12.01.2018 № 594/03-20-12-02/33075116, ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0011221202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 160395,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 40098,75 грн., та № 0011231202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 66767,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 12.01.2018 № 594/03-20-12-02/33075116 та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 05.02.2018 № 0011231202, № 0011221202.

Позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.04.2018 (а.с. 227), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 05.02.2018 року № 0011231202 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 66133,00 грн. та від 05.02.2018 № 0011221202 повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 803/295/18 позовні вимоги задоволено, а саме : визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області форми "В1" від 05 лютого 2018 року № 0011221202 і форми "В4" від 05 лютого 2018 року № 0011231202 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 66133 гривні 00 копійок..

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції при оцінці та дослідженні порушення дійшов невірного висновку, що господарська операція направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект.

Також суд необгрунтовано дійшов висновку щодо правомірності здійснення господарських операцій ТзОВ Укртрансзахід та ФОП ОСОБА_1 за договором комісії від 17.01.2017 року та про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 26.12.2016 року.

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 803/295/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Укртрансзахід" з питань правомірності формування від'ємного значення з ПДВ за червень - листопад 2017 року та декларування сум бюджетного відшкодування ПДВ заявлених на рахунках платника у банку за жовтень - листопад 2017 року, про що складено акт від 12.01.2018 № 594/03-20-12-02/33075116 (а.с. 8-23).

Як вбачається із пункту 3.8 вказаного акту перевірки, згідно з наданими до перевірки документами встановлено, що ТзОВ "Укртрансзахід" у вересні та листопаді 2017 року здійснило реалізацію придбаного (імпортованого) товару неплатникам ПДВ за ціною нижчою, ніж ціна придбання товару, вартість якого відображена на субрахунку 281 "товари та складі". Перевіркою зроблено висновок, що ТзОВ "Укртрансзахід" у листопаді 2017 року здійснювало свою діяльність завідома без мети одержання прибутку, а реалізацію товару (бруківка в асортименті та стовпчики) за ціною нижчою, ніж ціна придбання товару, з урахуванням всіх понесених витрат, передбачених контрактом, що призвело до порушення вимоги абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України, чим занижені податкові зобов'язання у листопаді 7017 року на 1910,21 грн.

Крім того, у липні 2017 року ТзОВ "Укртрансзахід" реалізовано товар (дуб пиловник) на ФОП ОСОБА_1 у кількості 8,102 м. куб. на загальну суму 49367,65 грн., в т. ч. ПДВ - 8227,94 грн., що становить 100 % обсягів реалізації у відповідному звітному періоді. Перевіркою встановлено, що придбаний товар (дуб пиловник) платником було придбано у червні 2017 року (залишок товару відображений по дебету рахунку 201 "сировина та матеріали" у кількості 8,102 м.куб. вартістю 56489,37 грн.) та відповідно реалізовано у липні 2017 року за ціною нижчою, ніж ціна придбання товару. ТзОВ "Укртрансзахід" у липні 2017 року здійснював свою діяльність завідома без мети одержання прибутку, а реалізацію товару (дуб пиловник) за ціною нижчою від ціни придбання, що призвело до порушення вимоги абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України, та заниження податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2017 року на 2843,00 грн.

Відповідно до пункту 3.10 акту перевірки від 12.01.2018 № 594/03-20-12-02/33075116 перевіркою операцій з придбання та зберігання товарно-матеріальних цінностей, не реалізованих на час проведення перевірки, встановлено відхилення, зокрема, за даними перевірки відомостей обліку виготовленої продукції переробки і витрат сировини (накладні вимоги, норми виходу готової продукції, даних рах. 201, 26, 23) за червень - листопад 2017 року ТзОВ "Укртрансзахід" з затвердженими нормами списання сировини на виготовлення продукції на основі проведених контрольних замірів розпиловки деревини на виготовлення продукції переробки, затверджених директором ТзОВ "Укртрансзахід" (наказ № 05/09/2016 - додаток 8 до першого примірника матеріалів перевірки, що залишається в органі ДФС) станом на 01.07.2017 року встановлено відсутність залишків відходів деревини станом на 31.07.2017 року у кількості (-10,5) м.куб. на суму 3168,00 грн., в результаті чого платником занижені податкові зобов'язання у липні 2017 року на суму 633,60 грн. Виходячи з вищевикладеного, ТзОВ "Укртрансзахід" здійснив реалізацію вказаного товару невстановленим особам, внаслідок чого в порушення пункту 185.1 статті 185, статей 187, 188 ПК України платником занижені податкові зобов'язання на загальну суму 634,00 грн. за липень 2017 року.

Крім того, у пункті 3.14.2 акту перевірки від 12.01.2018 № 594/03-20-12-02/33075116 зазначено про порушення платником вимог податкового законодавства, яке полягає у наступному.

За результатами перевірки встановлено наявність правових відносин ТзОВ "Укртрансзахід" з пов'язаними особами, згідно з підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, а саме: ОСОБА_2 (НОМЕР_3) - заступник ТзОВ "Укртрансзахід" (33075116) у періодах, що підлягали перевірці представляла інтереси (згідно з довіреністю) ФОП ОСОБА_1, однієї із основних постачальників ТзОВ "Укртрансзахід", по якій із червня 2017 року по листопад 2017 року сформовано суму податкового кредиту в розмірі 126091,00 грн.

В ході аналізу договорів між ТзОВ "Укртрансзахід" (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) встановлено, що вказані договори підписані ОСОБА_2 - довіреною особою ФОП ОСОБА_1 (за довіреністю від 26.12.2012 № 1708), яка одночасно є засновником ТзОВ "Укртрансзахід". Разом з тим, згідно з договором комісії від 17.01.2017 та договорами-заявками (разовими) на транспортні послуги вказано, що стороною вказаних договорів є саме ОСОБА_1, як комісіонер та як виконавець, та не зазначено, що ОСОБА_2 особа, яка підписала договори, діяла від імені ФОП ОСОБА_1 Довіреність від 26.12.2012 № 1708 не надає повноважень ОСОБА_2 на ведення господарської діяльності, тому договори, підписані ОСОБА_2, є юридично "дефектними".

В ході аналізу договорів та первинних документів встановлено, що "постачальником" товарів "виконавцем" послуг наданих на ТзОВ "Укртрансзахід" є ФОП ОСОБА_1, а особою, яка підписувала первинні документи - ОСОБА_2, яка не наділена повноваженнями на здійснення господарської діяльності за ФОП ОСОБА_1 Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані з однієї сторони ОСОБА_2 (засновник ТзОВ "Укртрансзахід"), яка не мала повноважень на підписання первинних документів ФОП ОСОБА_1, та з другої сторони - директором ТзОВ "Укртрансзахід" ОСОБА_3, що одночасно є пов'язаною особою із ОСОБА_2, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно даних ДФС встановлено, що податкова звітність з ПДВ подана ФОП ОСОБА_1, відправлялась із тих же ІР адрес, що й звітність ТзОВ "Укртрансзахід", що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій між контрагентами та дійсність виписаних електронних податкових накладних ФОП ОСОБА_1 на ТзОВ "Укртрансзахід".

ТзОВ "Укртрансзахід" порушено пункти 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого платником завищено податковий кредит червня - листопада 2017 року на загальну суму 126091,00 грн., в т. ч.: за червень 2017 року на суму 62610,70 грн., за липень 2017 року - 19310,62 грн., за серпень 2017 року - 18966,78 грн., за вересень 2017 року - 21997,69 грн., за жовтень 2017 року - 1333,33 грн., за листопад 2017 року - 1841,74 грн. Вказані порушення призвели до завищення ТзОВ "Укртрансзахід" суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленої на рахунок платника у банку в розмірі 160395,37 грн., в тому числі: у липні 2017 року на 18883,45 грн., у серпні 2017 року на 76801,17 грн., у жовтні 2017 року на 64710,75 грн. та завищення суми залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у листопаді 2017 року на суму 61380,00 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що в порушення абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України ТзОВ "Укртрансзахід" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2017 року на 67711,00 грн., за серпень 2017 року на 76801,00 грн. та за липень 2017 року на 18883,00 грн., а також в порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України ТзОВ "Укртрансзахід" завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2017 року на суму 66767,00 грн.

05.02.2018, на підставі акту перевірки від 12.01.2018 № 594/03-20-12-02/33075116, ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0011221202 форми "В1", яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 160395,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 40098,75 грн. (а.с. 26), та № 0011231202 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 66767,00 грн. (а.с. 24).

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень від 05.02.2018 року № 0011231202 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 66133,00 грн. та від 05.02.2018 № 0011221202 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із абзацами першим четвертим підпункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята статті 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а в подальшому і на його бюджетне відшкодування, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому, необхідно зазначити, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Щодо посилань апелянта на здійснення позивачем окремих господарських операцій без мети одержання прибутку, які полягали у тому, що окремі товари (бруківка, стовпчики, дуб пиловник) були реалізовані за ціною нижчою від ціни їх придбання, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бруківку та стовпчики позивач реалізував у вересні та листопаді 2017 року, коли попиту на купівлю цього товару майже немає, а також позивач продав залишок дубу, який є неякісний, низькосортний, у зв'язку із чим їх неможливо було продати за вищою ціною, з огляду на наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, а відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Докази, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій з придбання та реалізації бруківки, стовпчиків та дубу пиловник та наявність у позивача наміру одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності у матеріалах справи відсутні. При цьому, неотримання позивачем доходу від здійснення вказаних господарських операцій саме по собі не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Враховуючи наведене, а також те, що вказані господарські операції були викликані необхідністю реалізації зазначених товарів та не призвели в загальному до збиткової діяльності товариства (про що свідчить фінансовий звіт ТзОВ "Укртрансзахід" станом на 31.12.2017, з якого вбачається отримання підприємством за результатами року чистого прибутку в сумі 61,5 тис. грн. та сплату податку на прибуток в сумі 13,5 тис. грн. (а. с. 216)), колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по зазначених операціях.

Щодо посилання апелянта на неправомірність здійснення господарських операцій ТзОВ Укртрансзахід та ФОП ОСОБА_1 за договором комісії від 17.01.2017 року та про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 26.12.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів прийшла до висновку, що належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій між ТзОВ "Укртрансзахід" та ФОП ОСОБА_1 за договорами комісії від 17.01.2017 (а. с. 119-121) та про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 26.12.2016 (а. с. 114-118) суду не надано, а господарські операції між вказаними суб'єктами господарювання за зазначеними договорами оформлені належним чином складеними первинними документами (видаткові накладні, акти надання послуг, договори-заявки на транспортні послуги, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару) (а. с. 122-207).

Згідно приписів підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, може проводиться як такою особою самостійно, так і через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

А тому колегія суддів приймає до уваги довіреність від 26.12.2012 № 1708 згідно якої ФОП ОСОБА_1 надає повноваження ОСОБА_2 здійснювати представництво з усіх питань, що виникли чи виникатимуть як у підприємця, в тому числі підписувати всі без винятку документи та інше (а. с. 55-56).

Щодо посилань апелянта на відправлення податкової звітності з ПДВ позивача та ФОП ОСОБА_1 з одних ІР адрес та здійснення одним із засновників товариства представництва інтересів вказаного підприємця, то колегія суддів зазначає, що такі дії законодавством не заборонені, за наявності належним чином оформлених первинних документів, не дають підстави ставити під сумнів реальність здійснення господарських операцій між контрагентами та дійсність виписаних електронних податкових накладних ФОП ОСОБА_1 на ТзОВ "Укртрансзахід".

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області - залишити без задоволення .

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 803/295/18 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Я. С. Попко Повне судове рішення складено 12.09.2018 року