Рішення

від 06.09.2018 по справі 820/3736/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 вересня 2018 р. № 820/3736/16 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Самігулліної К.В.,

за участю:

представника позивача - Бігдана О.А. (довіреність від 10.07.2018р.),

представників відповідача - Ковшикова В.В. (довіреність від 20.02.2018р.), Гончар Н.М. (довіреність від 07.02.2018р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСИС-ГРУП" (вул. Танкопія, буд. 14/А, кв. 70,м. Харків,61000, код ЄДРПОУ37366235) до Харківської митниці Державної фіскальної служби України (вул. Короленка, буд. 16-б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ39534151) скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексис - Груп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, в якій просить суд скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 807000011/2016/000330/2 від 14.04.2016 р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача. Зокрема, позивач вказує, що відповідач без належних та достатніх підстав не визнав заявлену декларантом митну вартість товару за основним методом, визначеним Митним кодексом України - за ціною договору та застосував другорядний (резервний) метод, про що було прийнято рішення, яке оскаржується позивачем в даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви та наданих суду пояснень.

Представник відповідача позов не визнав та згідно наданого до суду відзиву пояснив, що під час аналізу документів, поданих до митного оформлення в даній справі було виявлено відсутність підтвердження складових митної вартості товару, зокрема, відсутніми були відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваного товару (рахунок-фактура від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, тощо), а також наявна розбіжність в наданому декларантом звіті про оцінку майна № А-11/04/16/01 від 11.04.2016р. в частині використання експертом в якості джерела для розрахунку вартості іншої моделі товару (навантажувача).

В судовому засіданні представники відповідача просили в задоволенні позовних вимог відмовити через безпідставність, посилаючись на доводи, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом фактичні обставини справи полягають в наступному.

Позивачем за зовнішньоекономічним контрактом № 08/НЕ від 08.05.2015р. імпортовано автонавантажувач Nissan UG1D2A30LQ сер. номер UG1D2-E700582 рік випуску-2010, який задекларовано ТОВ "Франко Трейд" та подано до Харківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 807110000/2016/004479 від 11.04.2016р. (далі ЕМД).

Митну вартість товару було визначено за першим методом визначення митної вартості товару - за ціною договору 229 123,97 грн., що становить 7867,4 Евро за офіційним курсом НБУ на момент оформлення ЕМД.

Отже, враховуючи положення контракту № 08/НЕ від 08.05.2015р., умови оплати за товар (100% передплата), умови поставки (FCA Raamsdonksveer, The Netherlands), митна вартість оцінюваного товару 7867,4 євро складалася з двох складових: ціни яка була сплачена за товар -7 500,00 євро; витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України-367,4 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу надано наступні документи: контракт № 08/НЕ від 08.05.2015р.; інвойс № 151536 від 23.03.2016р.; специфікація № 5 від 23.03.2016р.; платіжне доручення № 2636 від 29.03.2016р.; договір на виконання транспортного перевезення; рахунок на оплату № 35 від 15.04.2016р.; довідка про транспортні витрати від 04.04.2016р.; довідка органу сертифікації № 087/162а від 06.04.2016р.; міжнародна автомобільна накладна CMR 151536 від 01.04.2016р.

Харківською митницею ДФС 14.04.2016 р. прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 807000011/2016/000330/2 від 14.04.2016р. (а.с. 58-59), яким збільшено митну вартість імпортованого товару "Автонавантажувачі з вилковим захватом, самохідні, не обладнані електродвигуном, з висотою підіймання їм або більше, для використання на рівній поверхні."

11 травня 2016 року декларантом пред'явлено вказаний товар до митного оформлення та подано до Харківської митниці ДФС електронну митну декларацію №807110000/2016/004479 від 11.04.2016р. (далі ЕМД).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного в даній справі рішення на відповідність вимогам чинного законодавства, в тому числі з огляду на приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване в даній справі рішення відповідач виходив з того, що надана до документів з митного оформлення довідка про транспортні витрати від 04.04.2016р. не може бути визнана документом, що належним чином підтверджує числове значення транспортних витрат як складової митної вартості товарів.

Відповідач, зокрема, взяв до уваги, що згідно договору перевезення № 04/04-16 від 04.04.2016р. було передбачено здійснення оплати за перевезення вантажу після надання належним чином оформленого оригіналу або сканкопії CMR або звіту, акту виконаних робіт протягом 4 банківських днів. Відтак, відповідач виходив з того, що належними документами, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів в даному випадку є заявка, рахунок, платіжне доручення та акт виконаних робіт, проте зазначені документи надано при митному оформленні не було. Натомість була надана довідка про транспортні витрати, яка згідно вказаного вище договору не передбачена.

Таким чином, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості у зв'язку з тим, що при дослідженні поданих декларантом до митного оформлення документів було встановлено що вони не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також містили розбіжності.

Крім того, на підставі даних Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками ДФС України (АСАУР) було встановлено, що задекларована сума митної вартості товару у розмірі 7867 Евро не відповідає даним, наявним у контролюючого органу, оскільки згідно інформації, яка міститься у митного органу, вартість аналогічного та подібного товару знаходиться на рівні 15000 Евро.

За наслідками виявлених розбіжностей митним органом було запропоновано надати декларанту додаткові документи.

Позивачем було подано заяву № б/н від 13.04.2016р. для участі експерта ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса Позднякова Г.О.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Декларант, посилаючись на достовірність та повноту відомостей, вказаних у ЕМД № 807110000/2016/004479 від 11.04.2016р., відмовився надати документи з мотивів, що така вимога є безпідставною та незаконною, оскільки первинні документи не містять розбіжностей та ознак підробки. Листом ТОВ Франко-Трейд б/н від 13.05.2016 року додатково надані наступні документи на підтвердження заявленої митної вартості:

на підтвердження суми, яка була фактично сплачена за товар - платіжне доручення в іноземній валюті № 2636 від 29.03.2016р. на суму 7500 Евро;

на підтвердження вартості перевезення - копію рахунку за транспортні послуги № 35 від 15.04.2016р. та платіжне доручення № 2717 від 27.04.2016 p., яким оплачено цей рахунок; експортну декларацію № NL 007372516;

лист компанії BS FORKLIFTS, щодо вартості на аналогічні навантажувачі.

Дослідивши доводи митного органу щодо обставин даної справи в сукупності з доказами, наявними в її матеріалах, суд вказує наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

За правилами статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

В свою чергу, відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що підставою для витребування додаткових документів була наявність, на думку митного органу, у наданих позивачем товаросупровідних документах розбіжностей, які не дають можливості визначити вартість ввезеного товару за основним методом через наявність сумнівів щодо достовірності даних, наведених у цих документах.

При цьому слід врахувати, що витрати на транспортування товару до пункту ввезення на митну територію України підтверджувалися декларантом договором на виконання транспортного перевезення № 30/03-16 від 30.03.2016р.; рахунком на оплату № 35 від 15.04.2016р.; довідкою про транспортні витрати від 04.04.2016р.; платіжним дорученням № 2717 від 27.04.2016 р.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з п. 4.4. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, декларацією митної вартості; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

Отже, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В даній справі судом встановлено, що у рахунку на оплату транспортного перевезення № 35 від 15.04.2016р. (а.с. 15) транспортні послуги складають 18672,0 грн. Така ж сума сплачена згідно платіжного доручення № 2717 від 27.04.2016р. (а.с. 16). Проте витрати на транспортування, включені до митної вартості були зазначені згідно довідки про транспортні витрати від 04.04.2016р. б/н (а.с. 17), згідно якої вони склали 17900 грн. При цьому в декларації митної вартості, яка подавалась разом з МД № 807110000/2016/004479 в графі 20 вказана сума 10700,00 грн. Вказані обставини спростовують доводи позовної заяви про однакові дані про числові значення кожної складової митної вартості оцінюваного товару та відсутність розбіжностей.

Так само, стосовно розбіжностей у наданому декларантом звіті про оцінку майна № А-11/04/16/01 від 11.04.2016р. (а.с. 76-83) суд погоджується з доводами відповідача про його суперечливість, оскільки експертом в якості джерела для розрахунку вартості було використано іншу модель навантажувача (Mitsubishi FB16NT сер. EFB11-22091.2010 року випуску, що був у використанні.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного та перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд доходить висновку, що воно є цілком обґрунтованим і законним, в зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСИС-ГРУП" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 12 вересня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко