Постанова

від 22.11.2018 по справі 820/3736/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Панченко О.В.

22 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3736/16 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

представників сторін : позивача - Коваленка Ю.О., відповідача - Богаєвської А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексис-Груп" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 06.09.2016 (18:01 год., повний текст складено 12.09.18) по справі № 820/3736/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексис-Груп"

до Харківської митниці Державної фіскальної служби України

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексис - Груп" (далі по тексту - ТОВ Тексис-Груп ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської митниці Державної фіскальної служби України (далі по тексту - Харківська митниця ДФС, відповідач), в якій просить суд скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 807000011/2016/000330/2 від 14.04.2016.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 по справі № 820/3736/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСИС-ГРУП" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення - задоволено.

Скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 807000011/2016/000330/2 від 14.04.2016.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (юридична адреса: вул. Короленка, буд. 16-б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 38633709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСИС-ГРУП" (юридична адреса: вул. Танкопія, буд. 14/А, кв. 70, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 37366235) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від по справі № 820/3736/16 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 касаційну скаргу Харківської митниці ДФС задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 по справі № 820/3736/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

У постанові судом касаційної інстанції констатовано, що судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінки доводам митного органу відносно розбіжності щодо сум, зазначених у документах, які підтверджують транспортні витрати, а також щодо розбіжностей у висновку експерта № 3745 від 06.04.2016.

Відповідно до ч.5 ст.353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення Верховним Судом, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, в даному апеляційному провадженні справа розглядається з урахуванням наведених висновків суду касаційної інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 по справі №820/3736/16 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСИС-ГРУП" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 по справі № 820/3736/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідачем безпідставно не визнано заявлену декларантом митну вартість товару за основним методом, визначеним Митним кодексом України - за ціною договору. Пояснив, що позивачем первинно до митного оформлення надано довідку перевізника про транспортні витрати від 04.04.2016, в якій чітко зазначено суму таких витрат (17900 грн.), та визначено ту їх частину, що включається до складу митної вартості (витрати по транспортуванню до митної території України за маршрутом Нидерланди - митний перехід Яготин) - 10700 грн., яка і була відображена у декларації митної вартості. Документи, на які послались відповідач та суд в обґрунтування сумнівів у правильності визначення митної вартості (рахунок-фактура, акт виконаних робіт від 15.04.2016), були складені після винесення відповідачем оскаржуваного рішення, не подавалися до його прийняття та не розглядалися відповідачем, отже, наявні у них відомості не були підставою виникнення у відповідача сумнівів щодо правильності визначення декларантом митної вартості. Пояснив, що відповідно до рахунку-фактури та акту виконаних робіт від 15.04.2016 збільшення вартості за період із дати видачі довідки - 04.04.2016 до 15.04.2016 відбулося у зв'язку із простієм транспорту та затримкою з розвантаження обладнання, що підтверджується листом перевізника від 15.04.2016. Враховуючи викладене, стверджує про відсутність у наданих позивачем документах розбіжностей щодо суми транспортних витрат.

Разом з тим, вказує, що за змістом спірного рішення підставою для висновку відповідача про необґрунтованість заявленої митної вартості були виключно розбіжності у звіті про оцінку майна, а не у документах щодо визначення транспортних витрат. При цьому, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначений той самий розмір транспортних витрат, який був визначений декларантом, тобто, розмір витрат на транспортування не змінився, що підтверджує правильність визначення позивачем митної вартості.

Пояснив, що розбіжності у звіті про оцінку майна №А-11/04/16/01 від 11.04.2016 (зазначення у пункті 5.2.2 звіту Розрахунок вартості перед порівняльною таблицею предмету оцінки - навантажувач Mitsubishi сер.№ FB16NT EFB11- 22091, 2010 року випуску, що був у використанні, в той час як безпосередньо у порівняльній таблиці зазначені навантажувачі Nissan 2008 та 2006 років випуску) є виключно технічною опискою, яка не впливає на зміст висновків експерта, що підтверджується листом ПП Агентство оцінки майна та землі від 27.08.2018. Однак, наявність зазначеної друкарської помилки у звіті оцінювача не могла бути підставою для обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товару, оскільки як у розділі Резюме звіту, так і в розділах Об'єкт оцінки , Узгодження результатів , Висновок про вартість майна предмет оцінки визначений вірно.

Враховуючи викладене, стверджує, що заявлена декларантом митна вартість базувалася на ціні, що фактично була сплачена за товар, декларантом під час оформлення товару подано митному орга ну достовірні відомості про визначення митної вартості, які базувалися на об'є ктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, наведе ні документи на мали розбіжностей в числових значеннях складових митної вартості товару, що могли призвести до обґрунтованих сумнівів митного органу у їх розмірі. Отже, декларування товару здійснено позивачем у відповідності до вимог ст.ст.49, 52, 257 Митного кодексу України, підстави для коригування визначеної позивачем митної вартості та прийняття спірного рішення відсутні.

Крім того, вважає, що відповідачем необґрунтовано застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості, оскільки в електронних базах даних митного органу була наявна інформація про аналогічні товари, які раніше ввозилися позивачем (навантажувачі Nissan 2005, 2007, 2008, 2010 років випуску). Однак, відповідачем не застосовано методи визначення митної вартості за ціною ідентичних або подібних товарів, а взято за основу відомості з мережі Інтернет щодо вартості навантажувачів Mitsubishi 2011 року випуску, митне оформлення яких не здійснювалось в Україні, тобто, ціну на внутрішньому ринку іншої країни.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 по справі № 820/3736/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в надісланому до суду письмовому відзиві та його представник у судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що під час аналізу документів, поданих до митного оформлення в даній справі було виявлено відсутність підтвердження складових митної вартості товару, зокрема, відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваного товару (рахунок-фактура від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, тощо), а також наявна розбіжність в наданому декларантом звіті про оцінку майна № А-11/04/16/01 від 11.04.2016 в частині використання експертом в якості джерела для розрахунку вартості іншої моделі товару (навантажувача).

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за зовнішньоекономічним контрактом № 08/НЕ від 08.05.2015 імпортовано автонавантажувач Nissan UG1D2A30LQ сер. номер UG1D2-E700582 рік випуску-2010, який задекларовано ТОВ "Франко Трейд", та подано до Харківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 807110000/2016/004479 від 11.04.2016 (далі по тексту - ЕМД).

Митну вартість товару було визначено за першим методом визначення митної вартості товару - за ціною договору в сумі 229 123,97 грн, що становить 7867,40 євро за офіційним курсом НБУ на момент оформлення ЕМД.

Отже, враховуючи положення контракту № 08/НЕ від 08.05.2015, умови оплати за товар (100% передплата), умови поставки (FCA Raamsdonksveer, The Netherlands), митна вартість оцінюваного товару 7867,40 євро складалася з двох складових: ціни, яка була сплачена за товар - 7 500,00 євро; витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України - 367,4 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу надано наступні документи: контракт № 08/НЕ від 08.05.2015, інвойс № 151536 від 23.03.2016, специфікацію № 5 від 23.03.2016, платіжне доручення № 2636 від 29.03.2016, договір на виконання транспортного перевезення, довідку про транспортні витрати від 04.04.2016, довідку органу сертифікації № 087/162а від 06.04.2016, міжнародну автомобільну накладну CMR 151536 від 01.04.2016.

14.04.2016 Харківською митницею ДФС прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 807000011/2016/000330/2 (а.с. 58-59), яким з посиланням на ст. 64 Митного кодексу України та Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689, збільшено митну вартість імпортованого товару до 15367,40 євро.

Не погодившись із вказаним рішенням про коригування митної вартості, ТОВ Тексис-Груп звернулось до суду з даним позовом про його скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки надані позивачем документи не підтверджували складових митної вартості (наявні розбіжності у документах щодо розміру транспортних витрат, а звіт про оцінку майна, наданий позивачем, є недостовірним, оскільки експертом при складенні звіту ураховувались дані щодо іншої марки та моделі товару).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

За правилами статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 4 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, серед іншого, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

Крім того, частиною 6 статті 53 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Матеріалами справи підтверджено, що в розділі 33 спірного рішення про коригування митної вартості Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості в якості підстави для прийняття спірного рішення зазначено, що в документах, які подані до митного оформлення на підтвердження митної вартості наявні розбіжності : у п.5.2.2 Звіту про оцінку майна № А-11/04/16/01 від 11.04.2016 розрахунок вартості був навантажувач Mitsubishi FB16NT серії EFB11-22091 2010 року випуску, що був у використанні, однак у колонці найменування об'єкту у звіті про оцінку майна, зазначено навантажувачі Nissan, що були у використанні 2008 та 2006 року випуску, що не відповідало дійсності. Згідно з інформацією, наявною у митного органу, вартість аналогічного та подібного товару Nissan UG1D2A30LQ знаходиться на рівні 15000 євро (сайт http://www.forklift-international.com/es/e/cgi), в зв'язку з чим декларанту було запропоновано надати висновок іншого експерта, про якісні та вартісні характеристики товару, бажано ХНДІ судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса . декларантом була подана заява від 13.04.2016 про участь експерта, однак, 14.04.2016 декларантом було надіслано лист з проханням видати рішення.

В обґрунтування причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач послався на ст.ст.54, 55, 58-63 Митного кодексу України : 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрати, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Наявна в митного органу інформація: сайт http://www.forklift-itermational.com/es/e/cgi/. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: наведений в графі "Для відміток митного органу" ДМВ (або направлено електронним повідомленням) (а.с.58-59).

Таким чином, підставою для прийняття спірного рішення слугували твердження відповідача про вище розбіжності у звіті про оцінку майна від 11.04.2016, наданому позивачем.

З наявної в матеріалах справи копії вказаного звіту вбачається, що назва об'єкту оцінки навантажувач Mitsubishi FB16NT серії n EFB11-22091, 2010 року випуску, що був у використанні зазначена експертом Смоленською Ю.О. лише в одному місці - у п.5.2.2 звіту Розрахунок вартості над таблицею, в якій саме і були вказані найменування об'єкту оцінки навантажувачі Nissan UG1D2A30LQ, що були у використанні, 2006 та 2008 років випуску, в той час як по тексту звіту вказано назву об'єкта оцінки, яка відповідає найменуванню задекларованого позивачем товару - навантажувач Nissan UG1D2A30LQ, що був у використанні, 2010 року випуску .

Зокрема, у розділі 7 звіту висновок про вартість об'єкта оцінки визначено ціну навантажувача Nissan UG1D2A30LQ, що був у використанні, 2010 року випуску, на рівні 4700 євро (136879,02 грн.), яка і була задекларована позивачем.

При цьому, у вказаному звіті порівнювалась ціна навантажувачів Nissan UG1D2A30LQ, що були у використанні, 2006 та 2008 років випуску.

Таким чином, зі змісту звіту чітко вбачається, що експертом визначалась вартість саме того об'єкта оцінки, який було задекларовано позивачем, шляхом порівняння аналогічних товарів того самого виробника тієї самої моделі, тому твердження відповідача про наявність розбіжностей у звіті щодо об'єкта оцінки є необґрунтованими та такими, що свідчать про формальний підхід митного органу до оцінки наданих позивачем документів.

Листом ПП Агентство оцінки майна та землі від 27.08.2018, копія якого наявна в матеріалах справи, підтверджено, що невірне зазначення об'єкту оцінки у п.5.2.2 звіту Розрахунок вартості є виключно технічною (друкарською) помилкою (а.с.223).

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на відсутність підстав для обґрунтованих сумнівів митного органу у правильності визначення задекларованої позивачем митної вартості.

Щодо доводів відповідача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про непідтвердження позивачем числового значення транспортних витрат як складової митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження транспортних витрат надавались при митному оформленні договір про надання транспортних послуг та довідка від 04.04.2016, з якої чітко вбачається, що транспортно-експедиційні витрати за маршрутом Нідерланди - Харків складає 17900,00 грн., у т.ч. з Нідерландів до митного переходу Ягодин - 10700,00 грн., від митного переходу Ягодин до Харкова - 7200,00 грн.

До складу митної вартості ввезеного товару декларантом було включно суму в розмірі 10700,00 грн.

Твердження відповідача про те. що надана позивачем довідка від 04.04.2016 не є належним підтвердженням числового значення транспортних витрат, колегія суддів вважає хибними, оскільки частиною 2 статті 53 МК України не передбачено певного вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та можуть надаватися до митного оформлення.

Посилання відповідача на наявність розбіжностей між даними про вартість транспортних витрат, зазначеними у довідці, рахунку, платіжному дорученні та акті виконаних робіт, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначалось вище, до митного оформлення надавались лише договір від 30.03.2016 про надання транспортних послуг та довідка від 04.04.2016.

Платіжне доручення № 2717 від 27.04.2016 та рахунок за транспортні послуги № 35 від 15.04.2016 у позивача на час здійснення митного оформлення (11.04.2016), були відсутні, та, відповідно, не надавались і не могли бути надані до митного оформлення.

Беручи до уваги, що ці документи складені пізніше прийнятого рішення про коригування митної вартості (14.04.2016), розбіжності між даними цих документів та наданими позивачем довідкою і договором не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості розбіжності у документах щодо транспортних витрат не зазначені в якості фактичної підстави для незгоди митного органу із заявленою позивачем митною вартістю. Крім того, відповідач, коригуючи заявлену позивачем митну вартість як таку, що визначена необґрунтовано, не збільшив розмір транспортних витрат, залишивши його на рівні, визначеному позивачем - 10700,00 грн. (367 євро).

З огляду на викладене, доводи відповідача про наявність розбіжностей між даними про вартість транспортних витрат, зазначеними у наданих позивачем документах, є спростованими в ході розгляду справи, а отже, не можуть слугувати підтвердженням правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

З приводу доводів відповідача про те, що відповідно до даних Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками ДФС України (АСАУР) задекларована сума митної вартості товару у розмірі 7867 євро не відповідає даним, наявним у контролюючого органу (вартість аналогічного та подібного товару знаходиться на рівні 15000 євро), колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, сума в розмірі 15000 євро визначена відповідачем, з посиланням на дані мережі Інтернет, копію якого надано до матеріалів справи (а.с.60-61).

Вказана інформація викладена іспанською мовою, переклад на українську мову відсутній.

Як пояснив представник відповідача на запитання суду апеляційної інстанції, офіційний переклад з іспанської на українську мову не здійснювався.

За таких обставин, не вбачається за можливе надати оцінку цій інформації та визнати обґрунтованим визначення відповідачем митної вартості на підставі вказаної інформації за шостим (резервним) методом на рівні 15367,40 євро.

Колегія суддів відмічає, згідно з поясненнями представника відповідача, товар (навантажувач Nissan), інформація про ціну якого наявна в мережі Інтернет та була взята відповідачем для самостійного визначення митної вартості, є 2011 року випуску, в той час як позивачем ввезено товар 2010 року випуску, та, крім того, не був розмитнений на території України.

Враховуючи викладене, та обставина, що вартість навантажувача 2011 року випуску вища, ніж задекларована позивачем митна вартість навантажувача 2010 року випуску, не свідчить про неправильне визначення позивачем митної вартості та сама по собі не є підставою для її коригування.

Між тим, наведена у звіті про оцінку майна від 11.04.2016 вартість навантажувачів тієї самої марки і моделі, що був ввезений позивачем, таких, що були у використанні, 2006 та 2008 років випуску, відповідачем взята до уваги не була.

Правомірність визначення позивачем митної вартості на рівні 7867,40 євро підтверджується також висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 4266 від 25.04.2016, проведеного на пропозицію митного органу щодо надання додаткових документів.

Так, відповідно до вказаного вище висновку від 25.04.2016 вартість навантажувача Nissan моделі UG1D2A30LQ (UG1D2-Е700582), що ввозиться на територію України, з газовим двигуном, на момент огляду експертом (13.04.2016) складає 218402,25 грн. (7500 євро) (а.с.23-24).

Доводи відповідача про наявність розбіжностей у вказаному вище висновку щодо вартості товару (незрозумілий розрахунок від середньої ринкової ціни ідентичних товарів 39490,80 євро до ціни 7500,00 євро за об'єкт дослідження без будь-яких понижуючих коефіцієнтів), колегія суддів вважає такими, що не впливають на правомірність визначення позивачем митної вартості на рівні 7867,40 євро.

Так, листом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса від 30.08.2018 № 2/2936 позивача повідомлено, що у висновку № 4266 від 25.04.2016 на стор. 5 є механічна помилка: у значенні величини С1 формула № 17 замість цифри 218402,25 зазначена цифра 1149983,90 . Зазначена механічна помилка не впливає на результат дослідження, вартість навантажувача складає 218402,25 грн., як і зазначено в розділі Висновки на стор.6 (а.с.221).

Вказаний вище висновок ХНДІСЕ ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса надавався позивачем 28.04.2016 до Харківської митниці ДФС в порядку надання додаткових документів для підтвердження визначеної декларантом митної вартості, у відповідності до ч.8 ст.55 МК України, однак, не був взятий до уваги ані відповідачем по справі, ані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Інформація з мережі Інтернет, на яку послався експерт (інтернет-сторінка bsforklifts.com), вказана у висновку експертного дослідження № 4266 від 25.04.2016 як додаток до висновку, а тому посилання відповідача на те, що ця інформація не є частиною експертного висновку (не позначена як додаток до висновку та не засвідчена експертом) колегія суддів відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

За приписами ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.8 ст.57 МК України митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.

Між тим, відповідачем не надано доказів неможливості визначення митної вартості за ціною щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, незважаючи на те, що позивачем до 11.04.2016 було здійснено розмитнення аналогічного товару.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем придбано у того ж самого постачальника ( BS Forklifts International ) навантажувачі Nissan UG1D2A30LQ, що були у використанні : 2005 року за ціною 4 000,00 євро, митне оформлення здійснено за митною декларацією № 807100002/2014/005361 від 19.12.2014; 2008 року випуску за ціною 5 900,00 євро, митне оформлення цього товару відбулось за митною декларацією № 807110000/2016/000604 від 25.01.2016; 2007 року випуску за ціною 4 250,00 євро, митне оформлення здійснено за митною декларацією № 807110001/2015/010712 від 29.09.2015; 2008 року випуску за ціною 5 000,00 євро та 2010 року за ціною 5600.00 євро, митне оформлення відбулось за митною декларацією № 807110001/2015/012778 від 06.11.2015.

Вказані товари пройшли митне оформлення, рішень про коригування митної вартості товару позивачу не надавалось.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення спеціалізовані програмно- інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС містили вичерпну інформацію щодо митної вартості аналогічного товару.

Разом з тим, відповідачем при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару за резервними методами не було взято до уваги інформацію щодо подібних товарів, вказану у вищезазначених митних деклараціях.

Тобто використання в якості джерела інформації мережі Інтернет, - в даному випадку не є виправданим, адже вся необхідна інформація була в базі відповідача.

Більш того, наявність в базі відповідача цієї інформації зобов'язувала відповідача під час коригування митної вартості застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МК України), адже застосування резервного методу ст. 64 МК України допускається лише в разі неможливості застосування методів, перелічених в ст.ст. 58-63 МК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 14.04.2016 № 807000011/2016/000330/2 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оспорюваного рішення.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 по справі № 820/3736/16 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з платіжним дорученням № 2843 від 05.07.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Тексис-Груп сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 1378,00 грн.; згідно з платіжним дорученням № 4666 від 09.10.2018 позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2643,00 грн.

Отже, витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 4021,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексис-Груп" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 по справі № 820/3736/16 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексис-Груп" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 807000011/2016/000330/2 від 14.04.2016.

Стягнути з Харківської митниці ДФС (61002, м. Харків, вул. Короленка, 16-б, код ЄДРПОУ 39534151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тексис-Груп (61128, пр. Льва Ландау, 149, оф. 218, код ЄДРПОУ 37366235) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4021 (чотири тисячі двадцять одна) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 27.11.2018.