Рішення

від 06.09.2018 по справі 285/1917/18

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа № 285/1917/18

провадження у справі № 2/0285/917/18

06 вересня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,

сторони по справі: позивач - ОСОБА_1,

відповідач - комунальне підприємство Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області,

розглянувши у спрощеному заочному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та вихідної допомоги, -

встановив:

В травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та вихідної допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 28.12.2015 року по 12.10.2017 року працював у відповідача на посаді слюсаря-машиніста і був звільнений за власним бажанням. На день звільнення з роботи відповідач не виплатив йому заробітну плату та вихідну допомогу.

Позивач посилаючись на те, що оскільки відповідач на день його звільнення та наданий час не виплатив заборгованість по заробітній платі, чим порушив вимоги ст. 116 КЗпП, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати за період роботи з 28.12.2015 року по 12.10.2017 року, середній заробіток за час затримки розрахунку та вихідну допомогу при звільненні.

01.06.2018 року залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк усунути недоліки позовної зави.

15.06.2018 року позивачем подано уточнену позовну заяву.

18.06.2018 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні, встановлено сторонам строки вчинення процесуальних дій.

У свою ж чергу, відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 24 Закону України Про оплату праці , стаття 115 КЗпП України передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 28.12.2015 року працював у відповідача на посаді слюсаря-машиніста (а.с.5).

12.10.2017 року позивач був звільнений з посади на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), що підтверджується трудовою книжкою (а.с.5).

Також встановлено, що позивачу під час звільнення не було видано довідки про розмір заробітної плати та її виплату, що підтверджується зверненнями до Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (а.с.11).

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. У ст. 30 Закону України Про оплату праці міститься аналогічна норма, доповнена зобов'язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідач не надав суду розрахунково-платіжних відомостей, що засвідчують виплату ОСОБА_1 заробітної плати за зазначений період роботи та на день його звільнення а тому для розрахунку беруться дані, що містяться у відомості про застраховану особу, надані Пенсійним фондом України (далі - УПФ) /а.с.12/.

Як вбачається з відомості УПФ, позивачу за вказаний періоду було нараховано заробітну плату у 2016 році 25 824 грн. 68 коп. та у 2017 році - 28800 грн., а всього 54624 грн. 68 коп., яку йому не було виплачено, оскільки відповідач в порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України не надав суду доказів на спростування доводів позивача про відсутність заборгованість по заробітній платі.

Відповідно до вимог ст.116 ч.1 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В зв'язку з тим, що відповідач, не здійснив вчасно розрахунок по заробітку при звільненні працівника, відповідно до ст. 116 КЗпП України, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, слід врахувати той факт, що відповідач, не здійснивши вчасно розрахунок по заробітку при звільненні працівника, відповідно до ст. 117 КЗпП України, несе матеріальну відповідальність перед працівником у межах середнього заробітку. Так, згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за весь час затримки, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача слід також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Встановлено, що розмір середньоденного заробітку позивача складає 104,90 грн., а кількість днів затримки розрахунку при звільненні складає 227 дні, таким чином розмір середнього заробітку становить 23 812 грн. 30 коп. (227 дні х 104,90 грн.).

Таким чином, враховуючи, що роботодавцем не було надано суду доказів про виплату працівникові належних йому від підприємства сум в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок,суд приходить до висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог та задовольняє позов і у частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку з 12 жовтня 2017 року по 06 вересня 2018 року в сумі 23 812 грн. 30 коп.

Щодо стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільненні то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано суду доказів, що розірвання трудового договору було пов'язано саме з не виконанням власником або уповноваженим органом законодавство про працю, умов колективного договору чи трудового договору (ст. 44, ч. 3 ст. 38 КЗпП).

Відтак, суд частково задовольняє заявлені позовні вимоги.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить держави суд стягує судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 284, 289, 352, 354, 355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та вихідної допомоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (код 20402114, місце знаходження: вул. Леніна, 17 с. Гульськ Новоград-Волинського району Житомирської області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 54 624 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 68 коп. та середній заробіток за період затримки розрахунку в період з 12 жовтня 2017 року по 06 вересня 2018 року в сумі 23 812 (двадцять три тисячі вісімсот дванадцять) грн. 30 коп. , а всього 78 436 (сімдесят вісім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 98 коп.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області про стягнення вихідної допомоги при звільненні - відмовити.

Стягнути з комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Дата складення повного судового рішення - 11.09.2018 року.

Головуюча - суддя: А.В.Михайловська