Постанова

від 06.09.2018 по справі 826/10820/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10820/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Літвіної Н.М.

при секретарі Григорук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2018 р. про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославь-Авто" до департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватне підприємство "Універсал транс", приватне підприємство "Парк", товариство з обмеженою відповідальністю "Кийтранс - 2005", товариство з обмеженою відповідальністю "Радонь", приватне підприємство "Авен-Єзер", комунальна служба перевезень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Ярославь-Авто звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.07.2018 року № Н-85 "Про призначення автомобільного перевізника для роботи на міському автобусному маршруті загального користування ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.07.2018 року № Н-84 "Про призначення автомобільного перевізника для роботи на міському автобусному маршруті загального користування ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.07.2018 року № Н-87 "Про призначення автомобільного перевізника для роботи на міському автобусному маршруті загального користування ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.07.2018 року № Н-88 "Про призначення автомобільного перевізника для роботи на міському автобусному маршруті загального користування ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.07.2018 року № Н-89 "Про призначення автомобільного перевізника для роботи на міському автобусному маршруті загального користування .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2018 року задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю Ярославь-Авто про забезпечення адміністративного позову та вжито заходи забезпечення позову, якими:

- зупинено дію наказу Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.07.2018 року № Н-85 "Про призначення автомобільного перевізника для роботи на міському автобусному маршруті загального користування ;

- зупинити дію наказу Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.07.2018 № Н-84 "Про призначення автомобільного перевізника для роботи на міському автобусному маршруті загального користування ;

- зупинено дію наказу Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.07.2018 року № Н-87 "Про призначення автомобільного перевізника для роботи на міському автобусному маршруті загального користування ;

- зупинено дію наказу Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") від 11.07.2018 року № Н-88 "Про призначення автомобільного перевізника для роботи на міському автобусному маршруті загального користування ;

- зупинено дію наказу Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.07.2018 року № Н-89 "Про призначення автомобільного перевізника для роботи на міському автобусному маршруті загального користування .

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Ярославь-Авто відмовити. На думку апелянта, спірна ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

Представником товариства з обмеженою відповідальністю Ярославь-Авто подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Крім того, звертає увагу, що неприйняття забезпечувального заходу шляхом зупинення дії оскаржуваних наказів до ухвалення рішення в справі, позбавить можливості поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст. 150 КАС України).

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпеченню позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Аналіз викладених обставин дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, які є повністю співмірними з позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виконання наказів до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, створює очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету позову та, в той же час, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Таким чином, дослідивши встановленні обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що ним не доведено наявності будь-яких фактів, які б могли слугувати правовими підставами для відмови в задоволенні заяви про вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 157 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність вказаних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2018 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Літвіна Н.М.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2018 року.