Рішення

від 03.09.2018 по справі 527/1665/16-ц

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1665/16-ц

провадження 2/527/5/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 вересня 2018 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря - Бутко В.В.,

позивача за первісним позовом та відповідача за позовами третіх осіб із самостійними вимогами - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, відповідача за первісним позовом та за позовами третіх осіб із самостійними вимогами - ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, відповідача за первісним позовом та за позовами третіх осіб із самостійними вимогами - ОСОБА_5, третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмету спору - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Глобинського районного нотаріального округу Джусь Світлана Василівна, Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, Глобинська міська рада, Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області в особі сектору державної реєстрації, Орган опіки та піклування Глобинської районної державної адміністрації, Виконавчий комітет Глобинської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, про визнання недійсними та скасування свідоцтв, про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та визнання права власності на 1/4 частку земельної ділянки та про витребування з незаконного володіння та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Глобинського районного нотаріального округу Джусь Світлана Василівна, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, Глобинська міська рада, Глобинська района державна адміністрація про визнання права власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та визнання права власності на 1/4 частку земельної ділянки, та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Глобинського районного нотаріального округу Джусь Світлана Василівна, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, Глобинська міська рада, Глобинська района державна адміністрація про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та визнання права власності на 1/4 частку земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, 19 січня 2018 року уточнила свої позовні вимоги.

В своєму уточненому позові (т. 3 а.с. 163-169), позивач зазначила, що 22 січня 1972 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб. Рішенням Глобинської селищної ради депутатів трудящих Полтавської області від 23 травня 1973 року чоловіку було надано дозвіл на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1, якому пізніше була присвоєна адреса: АДРЕСА_2. У 1975 році вони збудували та ввели в експлуатацію житловий будинок. 15 лютого 1985 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Під час розгляду цивільної справи № 527/90/16-ц за її позовом до ОСОБА_3, Глобинської міської ради про визнання права власності на будинок по АДРЕСА_2, їй стало відомо, що її колишній чоловік зареєстрував на себе особисто право власності на земельну ділянку та житловий будинок з господарськими надвірними спорудами, розташовані по АДРЕСА_2, оскільки будинку було присвоєно нову адресу, отримавши при цьому свідоцтва про право власності від 15 грудня 2014 року.

Також під час розгляду даної справи їй стало відомо, що її колишній чоловік ОСОБА_3, надавши завідомо неправдиві відомості нотаріусу про те, що майно є його особистою власністю, в подальшому здійснив відчуження їх спільної сумісної власності, без її згоди, шляхом укладення договорів дарування № 630 від 21.11.2015 року та № 631 від 21.11.2015 року, подарувавши вищевказані житловий будинок та земельну ділянку їх спільному сину ОСОБА_5. В подальшому ОСОБА_5 продав вказаний житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_2 ОСОБА_8, згоду на придбання якого давав її чоловік - ОСОБА_9, які не є добросовісними набувачами.

Крім того, у спірному будинку зареєстрована та проживає малолітня дитина - ОСОБА_13, 2011 року, яка була вселена відповідно до діючого законодавства, за згодою власника будинку, як член його сім'ї. Проте, ні під час укладення вищеназваного договору дарування житлового будинку, ані під час укладення договору купівлі-продажу, органи опіки та піклування дозвіл на відчуження будинку не надавали, оскільки відчужувачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надавали нотаріусам довідку про те, що у зазначеному домоволодінні ніхто не зареєстрований, отже надавали нотаріусу завідомо недостовірні відомості.

Посилаючись на викладене, а також те, що зазначене домоволодіння станом на 1991 рік відносилося до колгоспного двору, станом на 1991 рік його членами були: вона та на той час її неповнолітні діти - ОСОБА_5, 1973 року народження, ОСОБА_7, 1977 року народження і ОСОБА_6, 1985 року народження, оскільки ОСОБА_3 починаючи з 1985 року виїхав з будинку, позивач просила суд:

- визнати недійсним договір дарування № 630 від 21.11.2015 року жит лового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Гло- бинського районного нотаріального округу Полтавської області Джусь C.B.;

- визнати недійсним договір дарування № 631 від 21.11.2015 року земе льної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2, площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_8, посвідчений приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Полта вської області Джусь C.B.;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_8, видане 15.12.2014 року Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області, індексний номер 30961976 та скасувати державну реєстрацію права власності на неї від 15.12.2014 року;

- визнати недійним та скасувати свідоцтво про право власності на жит ловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2, видане 15.12.2014 року Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області, індексний номер 30995231 та скасувати державну реєстрацію права власності на нього від 15.12.2014 року.

- визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсь кими будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_2, як за колишнім членом колгоспного двору;

- визнати за нею, право власності на 1/4 частину земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_2, площею 0,08 га, кадастровий но мер НОМЕР_8, як за колишнім членом колгоспного двору;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 житловий будинок з господарськими будів лями та земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_8, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

18.10.2017 року третя особа ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом із самостійними вимогами щодо предмету спору.

В своєму позові в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 зазначила, що 27 вересня 2017 року, під час судового засідання їй стало відомо, що домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_2, належало колишньому подружжю ОСОБА_3 на праві особистої власності та мало статус колгоспного двору, про що свідчить ухвала Глобинського районного суду Полтавської області від 22.04.1981 року. Відповідач ОСОБА_3 виїхав із зазначеного домоволодіння в 1985 році, не брав участь своє працею і коштами у веденні спільного господарства двору, а тому станом на 15 квітня 14991 року він є таким, що втратив частку у його майні. Посилаючись на те, що на вказану дату членами колгоспного двору були 4 особи - ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та вона, третя особа із самостійними вимогами щодо предмету спору просила суд:

-визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсь кими будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_2, як за колишнім членом колгоспного двору;

-визнати за нею, право власності на 1/4 частину земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_2, площею 0,08 га, кадастровий но мер НОМЕР_8, як за колишнім членом колгоспного двору.

18.10.2017 року третя особа ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом із самостійними вимогами щодо предмету спору.

В своєму позові в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_7 зазначила, що восени 2017 року, під час судового засідання їй стало відомо, що домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_2, належало колишньому подружжю ОСОБА_5 на праві особистої власності та мало статус колгоспного двору, про що свідчить ухвала Глобинського районного суду Полтавської області від 22.04.1981 року. Відповідач ОСОБА_3 виїхав із зазначеного домоволодіння в 1985 році, не брав участь своє працею і коштами у веденні спільного господарства двору, а тому станом на 15 квітня 14991 року він є таким, що втратив частку у його майні. Посилаючись на те, що на вказану дату членами колгоспного двору були 4 особи - ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та вона, третя особа із самостійними вимогами щодо предмету спору просила суд:

-визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсь кими будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_2, як за колишнім членом колгоспного двору;

-визнати за нею, право власності на 1/4 частину земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_2, площею 0,08 га, кадастровий но мер НОМЕР_8, як за колишнім членом колгоспного двору.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги від 19.01.2018 року підтримали із наведених в позові підстав.

Відповідач за первісним позовом та за позовами третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що в 1972 році він з родиною приїхали в м. Глобине. В 1972 році отримали земельну ділянку. В 1975 році на зазначеній земельній ділянці побудували спільно житловий будинок та почали з родиною в ньому проживати. В 1977 році він потрапив в місця позбавлення волі, звідки звільнився в 1981 році. В спірному будинку проживав до 1992 року. В 2014 році звернувся до юриста з питанням оформлення права власності на житловий будинок, він особисто займався документами та оформив право власності особисто на нього. Після чого у нотаріуса він підписав договір дарування на ім'я сина. Дозволу на дарування житлового будинку у ОСОБА_1 не отримував.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації. В 2014 року після прийняття державою законодавчих актів, якими було спрощено процедуру прийняття будинків в експлуатацію, ОСОБА_3 було виготовлено відповідну технічну документацію та зареєстровано право власності на нерухоме майно на своє ім'я 15 грудня 2014 року, на час набуття права власності на майно ОСОБА_3 в шлюбі не перебував, тому є правомірним, що він подарував належне йому на праві особистої приватної власності майно своєму сину, тому підстави для визнання договорів дарування відсутні. Земельну ділянку ОСОБА_3 отримав внаслідок приватизації.

Відповідач за первісним позовом та за позовами третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти позовів та пояснив суду, що з дитинства вони родиною проживали в будинку побудованому його батьками. Адреса будинку була декілька разів змінена. Батьки розлучилися в 1981 році. До 1996 року постійно проживав у будинку, за винятком років навчання. Батько проживав в будинку після розлучення в своїй половині. В 2014 році його батько оформив зазначений будинок на своє ім'я після чого подарував йому. Після оформлення договору дарування, він приїхав до матері та повідомив, що батько оформив на себе будинок та крім того, повідомив, що батько подарував будинок йому. Матір запитала його, що їй тепер робити, на що він їй повідомив що нехай усе так і залишається. Коли два роки тому назад матір звернулася з позовом до суду і сказала йому, що ним займеться прокуратура, у нього увірвався терпець, зіпсувалися стосунки з матір'ю, а також в зв'язку з тим, що його не пускали до спірного домоволодіння, тому він продав будинок сім'ї ОСОБА_16. Родина ОСОБА_16 є його знайомими. Вартість за яку було продано житловий будинок та земельну ділянку не пам'ятає. На даний час ОСОБА_16 не проживають в будинку. Після відчуження будинку мав намір забрати матір до себе. Знав, що в будинку прописані особи, в тому числі малолітня, але нотаріусу під час посвідчення договорів дарування стосовно зазначених обставин не повідомив, до органу опіки та піклування не звертався.

Третя особа із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала із наведених в позові підстав.

Третя особа із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала із наведених в позові підстав та крім того пояснила, що спірний будинок будували мама з батьком. Батько проживав до 1984 року, потім у мами з'явився співмешканець та вони розлучилися. Можливо пів року батько проживав у іншій половині будинку. Після того, батько винаймав квартиру. На час дарування будинку ОСОБА_5 в ньому проживали мама, менша сестра та її малолітня дитина.

Відповідачі за первісним позовом та за позовами третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повторно в судове засідання не з'явилися не повідомивши суду про причину своєї неявки, про місце та час розгляду справи належним чином повідомлені (т.4 а.с. 18-19,37-38).

Треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, представник Глобинської районна державна адміністрація Полтавської області в особі сектору державної реєстрації, ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилися, не повідомивши суду про причину своєї неявки, про місце та час розгляду справи належним чином повідомлені (т.4 а.с.32,35-36,39).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Глобинського районного нотаріального округу Джусь Світлана Василівна, представники Виконавчого комітету Глобинської міської ради як орган опіки та піклування, Глобинської міської ради в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи у їх відсутність (т. 4 а.с. 22,40,41).

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача за первісним позовом та відповідача за позовами третіх осіб із самостійними вимогами - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, відповідача за первісним позовом та за позовами третіх осіб із самостійними вимогами - ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, відповідача за первісним позовом та за позовами третіх осіб із самостійними вимогами - ОСОБА_5, третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмету спору - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дослідивши матеріали, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

З 22 січня 1972 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі (т. 2 а. с. 248-249).

Рішенням Глобинської селищної ради депутатів трудящих Полтавської області від 23 травня 1973 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на будівництво будинку за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.8).

У 1975 році на зазначеній вище земельній ділянці подружжям ОСОБА_3 за спільні кошти було збудовано житловий буди нок, що підтвердили в судовому засіданні сторони.

Закінчений будівництвом житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_2, будівництво якого розпочато згідно паспорту на застройку, виданого громадянину ОСОБА_3 згідно рішення райвиконкому від 23.05.1973 року, прийнято в експлуатацію (т. 1 а.с.21-23).

Домоволодінню, яке належало ОСОБА_3 було присвоєно адресний номер: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 10, т. 2 а.с.171, т. 4 а.с.24).

15 лютого 1985 року шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано (т. 1 а.с. 9).

Згідно зі ст. 22 КпШС України (1963 року), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подруж жя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з ін ших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що житловий будинок по АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя.

Разом з тим, судом встановлено, що 15 грудня 2014 року ОСОБА_3 зареєстрував на себе особисто право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2, та отримав свідоцтво про пра во власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Глобинсь кого районного управління юстиції Полтавської області індексний № 30995231 (т. 1 а. с.120, 121).

Право власності було зареєстровано за ОСОБА_3 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 8077141 від 15.12.2014 року (т. 2 а.с. 25).

15 грудня 2014 року ОСОБА_3 зареєстрував на себе особисто право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_8, цільове призначення: для будівництва та обслугову вання житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полта вської області індексний № 30961976 (т. 1 а.с.125,126).

Право власності було зареєстровано за ОСОБА_3 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 8069068 від 15.12.2014 року (т. 2 а.с.103).

Згідно положень ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Згідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як зазначено в ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Як зазначено в ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що реєстрація права власності на ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, порушують права позивача ОСОБА_1, оскільки майно було набуте під час зареєстрованого шлюбу, будинок побудовано за спільні кошти подружжя, тому позовні вимоги в частині визнання недійними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_3 на жит ловий будинок з господарськими будівлями та на земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 підлягають визнанню недійсними та скасуванню, також підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на них.

Також судом встановлено, що 21 листопада 2015 року ОСОБА_3 подарував житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_5, що підтверджується копією Договору дарування , посвідченого приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Джусь С.В. 21 листопада 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 630 (т. 1 а.с. 117).

Право власності згідно зазначеного договору дарування було зареєстровано за ОСОБА_5 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 12155651 від 21.11.2015 року (т. 2 а.с.45).

21 листопада 2015 року ОСОБА_3 подарував земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_8 ОСОБА_5, що підтверджується копією Договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Джусь С.В. 21 листопада 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 631 (т. 1 а.с.123).

Право власності згідно зазначеного договору дарування було зареєстровано за ОСОБА_5 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 12155837 від 21.11.2015 року (т. 2 а.с.121).

Відповідно до ст. 23 КпШС України (1963 року), майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що пот ребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної при чини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворо ба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 68 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу не при пиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Роз поряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною зго дою.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності под ружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей дого вір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної ре єстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подруж жя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Статтею 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно набуте подружжям за час шлю бу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено дого вором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, при цьому розпорядження майном, що є у спільній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, згода спів власників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Судом встановлено, що житловий будинок є спільним сумісним майном подружжя, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на вказане майно, а отже і розпорядження ним мало здійснюватися за спільною згодою подружжя.

Згоди на відчуження будинку ОСОБА_3 - ОСОБА_1 не надавала.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 12 закону України № 2623-1V від 2 червня 2005 року Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , для вчинення будь-яких нравочинів щодо нерухомого майна , право власності на яке або право користування яким мають діти , необхідний попе редній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до зако ну.

Однак, як вбачається з довідки № 4544 від 19 серпня 2016 року, у будинку за адресою АДРЕСА_2, зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та з 20 липня 2013 року зареєстрована та проживає малолітня дитина - ОСОБА_13, 2011 р.н. (т. 1 а.с. 55).

Зазначене також підтверджується копією домової книги (т. 4 а.с. 42-49).

Як вбачається з довідки № 1889/01-57 від 05.09.2016 року, виданих Глобинською РДА як орган опіки та піклування та довідки № С-02-18/2418 від 01.09.2016 року, виданої Виконавчим комітетом Глобинської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за дозволами на відчуження нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 не зверталися (т.1 а.с.50-21).

Крім того, як встановлено судом, ОСОБА_3 для посвідчення договору дарування житлового будинку, подав Приватному нотаріусу Глобинського районного нотаріального округу Джусь С.В. 21 листопада 2015 року заяву, в якій зокрема зазначив, що неповнолітніх, малолітній дітей, третіх осіб, які мають право на проживання чи користування будинком немає (т.1 а.с.118).

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_3, йому було відомо, що в зазначеному житловому будинку зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_13

Отже, ОСОБА_3, достовірно знаючи, що у спірному житловому будинку, але за попередньою адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та проживаються треті особи, в тому числі малолітня дитина, повідомив нотаріусу неправдиву інформацію та надав довідку про те, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 ніхто не зареєстрований (т.1 а.с. 119).

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запе речує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність згоди ОСОБА_1, як співвласника на укладання до говорів дарування житлового будинку з господарськими будівлями та земе льної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_8, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, а також відсу тність дозволу органів опіки та піклування на відчуження житлового будин ку, право користування яким має малолітня дитина - ОСОБА_13 Вікторів на, 2011 р.н., є підставами для визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності на них.

Судом встановлено, що 11 серпня 2016 року ОСОБА_5 продав житловий будинок, розташо ваний за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В. від 11.08.2016 року, зареєстрованого в реєстрі № 2498 (т. 1 а.с.133-134) та земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_2, площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_8, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В. від 11.08.2016 року, зареєстрованого в реєстрі № 2500 ОСОБА_8 (т. 1 а.с.130-131).

Право власності було зареєстровано за ОСОБА_8 в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності на житловий будинок: 15852844 від 11.08.2016 року (т. 2 а.с.62), номер запису про право власності на земельну ділянку: 15852887 від 11.08.2016 року (т.2 а.с. 139).

Відповідно до зазначених договорів купівлі-продажу, зазначені об'єкти нерухомого майна набуваються у спільну сумісну власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Згідно з ч. 1 ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребу ване у нього.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним догово ром придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребува ти це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння влас ника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом .

Відповідно до п. 10 Постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про ви знання правочинів недійсними , не підлягають задоволенню позови власни ків майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі май но може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочи ну, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного на бувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що прода вець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовіс ність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у ньо го майна. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, пере даного за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незакон ного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права влас ності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також ска сування попередньої реєстрації .

Як пояснив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_5, йому бу ло відомо, що в спірному будинку, який він продає подружжю ОСОБА_16, на час відчуження проживають його мати - ОСОБА_1, ОСОБА_19 та її ма лолітня донька - ОСОБА_20, 2011 р.н. ОСОБА_5 не зміг пояснити, чому він при ховав цю інформацію від нотаріуса. Із заявами до органів опіки та піклування про надання дозволу на відчуження нерухомого майна, в якому має право проживати малоліня дитина він не звертався.

Натомість пояснив суду, що продав житловий будинок та земельну ділянку, навмисно, оскільки не зміг домовитися з матір'ю з приводу власності на зазначений житловий будинок та коли спори з приводу зазначеного нерухомого майна перебували на розгляді в суді.

Крім того, в спірному житловому будинку на даний час проживають ОСОБА_1, ОСОБА_13 та малолітня дитина ОСОБА_13 ОСОБА_21 не з'являються до зазначеного домоволодіння, не заявляють про те, що вони є його власниками, не вимагають позивача та членів її сім'ї звільнити будинок ні в добровільному, ані в судовому порядку.

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судові засідання жодного разу не з'явилися, не доводять, те що вони є добросовісними набувачами.

Усе вищевикладене свідчить про те, що договори купівлі-продажу неру хомого майна - житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,08 га, ка дастровий номер НОМЕР_8, розташовані за адресою АДРЕСА_2, були укладені не з метою придбання неру хомого майна відповідчами ОСОБА_21, а з іншою - створення перешкод ОСОБА_1 у визнанні права власності на вказане нерухоме майно, тобто подруж жя ОСОБА_21 в данному випадку є недобросовісними набувачами.

Крім того, нерухоме майно - житловий будинок з господарсь кими будівлями та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, вибуло з володіння ОСОБА_1 не з її волі, оскільки вона, як співвлас ник, не приймала участі в укладенні договору дарування нерухомого майна на користь відповідача ОСОБА_5, письмової нотаріально посвідченої згоди на відчуження нерухомого майна не надавала.

Також були відсутні законні підстави у ОСОБА_5 на відчу ження вказаного нерухомого майна, оскільки він завідомо знаючи про те, що нерухоме майно, яке він отримав у дар є спільною суміс ною власністю його батьків, а також те, що в будинку має право проживати його малолітня племінниця - ОСОБА_13, 2011 р.н., приховав цю інформацію від приватного нотаріуса під час посвідчення договору купівлі-продажу, не отримав згоди органу опіки та піклування на відчуження житлового будинку право користування яким має малолітня дитина.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню, а житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка, розташовані за ад ресою: АДРЕСА_2, витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_22 Також підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на зазначені об'єкти нерухомого майна.

Вирішуючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсь кими будівлями та на 1/4 частину земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, як за колишнім членом колгоспного двору, а також позови третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо визнання за ними права власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсь кими будівлями та на 1/4 частину земельної ділянки, розташованих за адресою АДРЕСА_2, як за колишніми членом колгоспного двору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільнікошти.

Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року справа № 6-350цc15, застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з'ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір є помилковим.

Отже, вирішуючи питання про визнання права власності на нерухоме майно як за членами колгоспного двору суду необхідно з'ясувати належність спірного будинку до колгоспного двору.

Підтвердженням належності зазначеного будинку до колгоспного двору, позивач та треті особи із самостійними вимогами щодо предмету спору зазначають ухвалу суду від 22 квітня 1981 року (т. 2 а.с. 251).

Разом з тим, як вбачається із зазначеної ухвали, вона не є остаточним прийнятим рішенням у справі, а є ухвалою якою було доручено обстеження домоволодіння. У вступній частині ухвали зазначається найменування позову з яким звернувся позивач та не зазначаються обставини встановлені судовим рішенням, тому посилання на зазначену ухвалу як на доказ, який підтверджує належність спірного домоволодіння до колгоспного двору є помилковим.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26.

Натомість з довідки Виконавчого комітету Глобинської міської ради від 26.10.2017 року № З-02-25/3546, з по господарських книг, які велися по селищу Глобине, в них відсутня інформація про житловий будинок по АДРЕСА_2 (та/або АДРЕСА_1 та/або АДРЕСА_2 в м. Глобине) (т. 3 а.с. 76).

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 та її представником, третіми особами із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, належить до суспільної групи господарств - колгоспного двору, натомість судом встановлено, що земельна ділянка була виділена подружжю для будівництва будинку, на якій і було побудовано спірний будинок, отже зазначений будинок є спільним сумісним майном подружжя, тому їх позови в частині визнання за ними права власності на 1/4 частину житлового будинку та на 1/4 частину земельної ділянки, як за колишніми членами колгоспного двору до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12,13, 76-81, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_3 на жит ловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2, видане Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 15.12.2014 року та скасувати державну реєстрацію права власності на нього, номер запису про право власності: 8077141 від 15.12.2014 року.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_8, видане Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 15.12.2014 року та скасувати державну реєстрацію права власності на неї, номер запису про право власності: 8069068 від 15.12.2014 року.

Визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 жит лового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Полтавської області Джусь C.B. 21.11.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 630 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нього, номер запису про право власності: 12155651 від 21.11.2015 року.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, земе льної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_8, посвідчений приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Полта всякої області Джусь C.B. 21.11.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 631 та скасувати державну реєстрацію права власності на неї, номер запису про право власності: 12155651 від 21.11.2015 року.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 житловий будинок з господарськими будів лями та земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер НОМЕР_8, розташовані за адресою АДРЕСА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на житловий будинок, номер запису про право власності:15852844 від 11.08.2016 року та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку, номер запису про право власності:15852887 від 11.08.2016 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 - відмовити.

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Глобинський районний суд Полтавської області.

Найменування сторін та учасників справи:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, рнокпп: НОМЕР_1).

ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, НОМЕР_2).

ОСОБА_5 (АДРЕСА_4, рнокпп:НОМЕР_3).

ОСОБА_8 (АДРЕСА_5, рнокпп: НОМЕР_4).

ОСОБА_9 (АДРЕСА_5, рнокпп: невідомий).

Приватний нотаріус Глобинського районного нотаріального округу Джусь Світлана Василівна (АДРЕСА_6, рнокпп: НОМЕР_5).

Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Соборна, буд.32/29).

Глобинська міська рада (Полтавська обл., м. Глобине, вул. Центральна, буд. 285).

Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області в особі сектору державної реєстрації (Полтавська обл., м. Глобине, вул. Центральна, буд. 281).

Орган опіки та піклування Глобинської районної державної адміністрації (Полтавська обл., м. Глобине, вул. Центральна, буд. 275, код ЄДРПОУ: 31693798).

Виконавчий комітет Глобинської міської ради як орган опіки та піклування (Полтавська обл., м. Глобине, вул. Центральна, буд. 285, код ЄДРПОУ: 04382056).

ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, рнокпп:НОМЕР_6).

ОСОБА_12, (АДРЕСА_4, рнокпп: невідомий).

ОСОБА_7 (АДРЕСА_2, рнокпп: НОМЕР_7 ).

Повний текст рішення складено 11 вересня 2018 року.

Суддя А. О. Олефір