Постанова

від 10.09.2018 по справі 910/22187/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р. Справа№ 910/22187/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики ПАТ Укрзалізниця

на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2018 р.

у справі №910/22187/17 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька транспортна компанія

до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство РатнеАгроЛіс

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Галицька транспортна компанія звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення коштів у розмірі 298700,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з його особового рахунку відповідачем безпідставно нараховано та списано 298700,40 грн. додаткових зборів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2018 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство РатнеАгроЛіс .

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2018 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька транспортна компанія 298700,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4480,51 грн.

Вказане рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов висновку, що списання 298700,40 грн. відповідачем здійснено протиправно та з порушенням встановленого чинним законодавством порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнято з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та дослідженим доказам, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити. Вважає, що обов'язок зі сплати вартості додаткових зборів та тарифу, які нараховані у зв'язку з виникненням перешкод на шляху прямування, які не залежать від ПАТ Укрзалізниця , покладається на платника, зазначеного у перевізному документі - ТОВ Галицька транспортна компанія .

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. ТОВ Галицька транспортна компанія долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Крім того, в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи без участі його представника.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Третьою особою долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу, проте у вказаному відзиві третьою особою не висловлено позиції щодо апеляційної скарги та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Представники сторін та третьої особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Судова кореспонденція була направлена сторонам у справі та третій особі на адреси, що містяться в матеріалах справи та в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників позивача та третьої особи, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.04.2014 р. між ТОВ Галицька транспортна компанія (замовник) та ПАТ Українська залізниця (виконавець) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах № 3126/167-2014 від 24.04.2014 р., до якого в подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №5 від 01.12.2015 р.

Відповідно до пункту 1.1. договору про надання послуг з організації перевезень вантажів виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах.

Сторони також погодили, що загальна вартість наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, визначається сторонами відповідно до п. 3.4.1. договору. Оплата послуг здійснюється сторонами у національній валюті України, на умовах попередньої оплати. У разі, якщо сума передоплати перевищує розмір вартості наданих послуг, то сума перевищення враховується як попередня оплата за організацію майбутніх перевезень (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Загальна ціна договору визначається сторонами в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2). Виконавець має право змінювати ціну договору та вартість послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, відповідно до індексації тарифів, з дати введення в дію відповідного наказу про індексацію тарифів, зборів та плати за вантажні перевезення залізничним транспортом. Зміна ціни договору та вартості послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, оформляється сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди (п.п. 3.4.1. - 3.4.2. договору).

Відповідно до п. 2.2.5 договору, замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів, що відповідають обсягу замовлених (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання виконавця та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок виконавця.

У грудні 2016 року відповідачем було надано послуги з організації перевезення вантажу деревина паливна у вагоні №65953630 зі станції Заболоття Львівської залізниці призначенням на станцію - Вашарошнамень МАВ, що підтверджується накладною ЦИМ/СМГС №557330.

Власником вантажу, який перевозився у вагоні №65953630, є Державне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство РатнеАгроЛіс , про що зазначено у накладній ЦИМ/СМГС №557330.

Вантажовідправником вищезазначеного вантажу виступив виробничий підрозділ Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця .

26.12.2016 р. на прикордонній станції Батьово працівниками залізниці був затриманий вагон № 65953630 (перевізний документ № 557330) для поглибленого митного догляду згідно заявки №273/16 від 26.12.2016 р. Митного посту Залізничний , що підтверджується актом загальної форми № 11580 від 26.12.2016 р. Цей вагон 16.08.2017 р. був поданий на вивантаження на під'їздну колію Ужгородський Турбогаз, що підтверджується актом загальної форми № 218 від 10.06.2016 р.

Перевірки цього вагону, проведені митними органами, спричинили здійснення залізницею певних дій і нарахування відповідних додаткових зборів.

31.12.2016 р. представниками ТОВ Галицька транспортна компанія та ПАТ Українська залізниця підписано та скріплено печатками Акт наданих послуг №12 за період з 01 по 31 грудня 2016 року з організації перевезення вантажів на суму 12251145,53 грн.

19.09.2017 р. на адресу ТОВ Галицька транспортна компанія надійшов лист-вимога №ЦТЛ-19/1538 від 15.09.2017 р. філії Центр транспортної логістики ПАТ Укрзалізниця щодо оплати додаткових зборів та тарифу в сумі 298700,40 грн. у семиденний строк з дня отримання цього листа, перерахувавши вказані кошти за платіжними реквізитами філії Центр транспортної логістики ПАТ Укрзалізниця . Вказаним листом попереджено позивача, що у випадку неотримання у зазначений термін вказаної суми філія Центр транспортної логістики ПАТ Укрзалізниця буде вимушена вирішувати питання стягнення вартості додаткових зборів та тарифу у судовому порядку.

Вказана вимога обґрунтована тим, що на шляху прямування на станціях Батьово, Чоп, Ужгород Львівської залізниці вагон №65953630 затримано з причини: поглибленого митного огляду , про що складено акти загальної форми. За затримку вагону працівниками регіональної філії Львівська залізниця нараховано додаткові збори (маневрова робота, зберігання вантажу, плата за користування вагоном, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів, вивантаження і завантаження вантажу, подавання і забирання вагону) та провізну плату за маршрутом Батьово-Чоп-Ужгород Львівської залізниці.

Позивач листом від 25.09.2017 р. №1318 повідомив відповідача, що не погоджується з вимогами про оплату 298700,40 грн. за затримку вагона №65953630 у зв'язку з їх безпідставністю.

У відповідь на лист від 25.09.2017 р. №1318 філія Центр транспортної логістики ПАТ Укрзалізниця повідомила позивача листом №ЦТЛ-19/1727 від 31.10.2017 р., що по накладній №557330 будуть стягнуті кошти в розмірі 298700,40 грн. з коду платника 9326187 згідно договору №3126/167-2014 від 24.04.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що додаткові збори та тариф в сумі 298700,40 грн. було стягнуто з особового рахунку позивача.

Спір у даній справі стосується стягнення нарахованих відповідачем додаткових зборів, здійснених відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356 (зі змінами), а не платежів за додаткові послуги та штрафів.

Відповідно до пункту 5.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138), інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов'язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів, та інших нормативно-правових актів.

Згідно абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644 (далі - Правила розрахунків), до накопичувальних карток включаються усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами).

Пунктом 2.6 Правил розрахунків визначено, що облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Пунктом 3.4.9 договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 24.04.2014 р. №3126/167-2014, в редакції додаткової угоди №5 від 01.12.2015 р., передбачено право ПАТ Укрзалізниця здійснювати донарахування неврахованої плати за надані послуги за минулі періоди.

Відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток 2 до договору), вартість (ціна) послуг з організації перевезення вантажів Замовника включає в себе, зокрема, вартість додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням вантажів, включених до перевізних документів та встановлених Збірником тарифів.

Відповідач стверджує, що додаткові збори у розмірі 298700,40 грн. включено до перевізних документів, наявних у матеріалах справи, та встановлені Збірником тарифів. Оскільки, керуючись п. 2.2.5, 3.2 договору, послуги надаються на умовах попередньої оплати, вартість додаткових зборів стягується у цьому ж порядку, тобто з сум, внесених замовником у якості попередньої оплати.

Іншого порядку оплати додаткових зборів діючим договором не передбачено.

В даному випадку облік коштів (списання) на особовому рахунку позивача здійснено на підставі перевізних документів 31.10.2017 р., що відображено у виписці з особового рахунку ТОВ Галицька транспортна компанія , наявній у матеріалах справи.

Відтак, враховуючи викладене, моментом виникнення у ТОВ Галицька транспортна компанія права на вирішення спірних питань щодо підстав або розміру нарахування (облік) додаткових зборів є момент списання коштів (відображення на особовому рахунку).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що якщо спірні питання, які виникли в зв'язку з виконанням умов цього договору, не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони передаються за встановленою підсудністю такого спору на розгляд суду в порядку та у строки, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 2.10 Правил розрахунків визначено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Зазначений пункт не містить обов'язку виключно залізниці звертатись до платника з претензією або стягувати належні їй платежі (додаткові збори) у судовому порядку та не вказує на відсутність права у залізниці списувати належні їй платежі з особового рахунку платника у ситуації, що є предметом розгляду у даній справі.

Отже, у разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутись до залізниці з вимогою повернути у встановленому порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Щодо погодження позивачем нарахованої суми додаткових зборів у розмірі 298700,40 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, умовами перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України (далі - Статут), затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць іншими видами транспорту (п. 2 Статуту).

Згідно ст. 4 Статуту, перевезення залізницею вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) - це міжнародна угода про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна. СМГС є чинною з 01.11.1951 р., а для України з 05.06.1992 р.

Кабінет Міністрів України у Постанові від 03.04.1993 р. № 246 Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення у зв'язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення постановив залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України забезпечити виконання цих угод.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про міжнародні договори , міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 21 Закону України Про міжнародні договори визначено, що чинні міжнародні договори України публікуються українською мовою в Зібранні діючих міжнародних договорів України та інших офіційних друкованих виданнях України.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення є чинною в Україні відповідно до Закону України Про правонаступництво України та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів .

Відповідно до параграфу 1 ст. 3 СМГС у редакції від 06.06.2014 р. дана угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Відповідно до ст. 32 СМГС перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, які не передбачені тарифами, що діють і які викликані причинами, що не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 31 Сплата провізних платежів та неустойок .

Статтею 31 СМГС передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: відправника, який бере участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється; отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке їм здійснюється.

Надання послуг за накладною №557330 здійснювалось за заявкою власника вантажу - ДП РатнеАгроЛіс за кодом платника ТОВ Галицька транспортна компанія , який надано останньому на підставі договору з ПАТ Укрзалізниця .

Зазначене підтверджується листом ТОВ Галицька транспортна компанія від 25.01.2017 р. №151.

Відтак, платником за накладною №557330, відповідно до укладеного договору та норм СМГС є ТОВ Галицька транспортна компанія .

Параграфом 6 ст. 28 СМГС передбачено, що якщо перешкоди щодо перевезення вантажу або його видача виникла з причин, що не залежали від перевізника, перевізнику повинні були оплачені додаткові перевізні платежі та витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Отже, з огляду на законодавство, яким регулюються правовідносини залізниці з іншими учасниками перевезень вантажив у міжнародному сполученні, якщо перешкода з перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, які понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Таким чином, обов'язок зі сплати вартості додаткових зборів та тарифу, які нараховані у зв'язку з виникненням перешкод на шляху прямування, які не залежать від ПАТ Укрзалізниця , покладається на платника, зазначеного у перевізному документі - ТОВ Галицька транспортна компанія .

Листом від 25.01.2017 р. №151 позивачем не заперечується правильність та підстави нарахування додаткових зборів, пов'язаних з зупинкою вантажу, за договором перевезення, яке здійснювалось за підкодом ТОВ Галицька транспортна компанія - 9326187, за заявкою власника вантажу - ДП РатнеАгроЛіс .

При цьому, в зазначеному листі позивач вказав, що оскільки відповідно до діючого договору з власником вантажу ДП РатнеАгроЛіс витрати за затримку вагонів не передбачені, то нараховані суми за затримку вагону просив залізницю віднести на власника вантажу.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, вказана пропозиція позивача не могла бути прийнята ним, оскільки правовідносини між ТОВ Галицька транспортна компанія та ПАТ Укрзалізниця врегульовано договором про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 24.04.2014 р. №3126/167-2014 в редакції додаткової угоди №5 від 01.12.2015 р., на підставі якого у відповідача існує право на списання коштів з особового рахунку позивача додаткових зборів, нарахованих у зв'язку із затримкою вагону.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залізниця не має права списувати спірну суму у випадку, якщо платник має заперечення чи зауваження, про що повідомив письмово при підписанні первинних документів.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов посилаючись на абз. 6 п. 5.1. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. №04-5/601 де зазначено, що якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має регулюватись платником безпосередньо із станціями, які нарахували платежі. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем із запереченнями підписано коригування №10 від 31.10.2017 р. до Акта наданих послуг №12 від 31.12.2016 р. за період з 01 по 31 грудня 2016 року, а не відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки.

Отже, судом неправильно ототожнено документ коригування до акту наданих послуг , який сторони складають відповідно до умов договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 24 квітня 2014 року №3126/167-2014, та документи відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки , про які йдеться у зазначеному листі. При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки, оскільки обставини справи виключають необхідність їх складання.

Крім того, коригування №10 , на яке посилається позивач, є бухгалтерським документом, який фіксує господарську операцію.

Вказане коригування здійснено на підставі п. 3.4.9 договору та є наслідком проведеної перевірки нарахованих платежів за договором та обґрунтоване належними документами - накладною та актами загальної форми.

Крім того, право відповідача на стягнення сум додаткових зборів без погодження з замовником підтверджується позицією, викладеною у роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. №04-5/225 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів .

Відповідно до абз. 5 пп. 5.1 п. 5 Роз'яснення, у разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутись з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

З аналізу умов укладеного між сторонами договору та вищезазначеного пункту вбачається, що нарахування сум додаткових зборів здійснюється залізницею без погодження з платником.

Платник, у свою чергу, у разі незгоди з підставами або розміром нарахування не позбавлений права звернення до залізниці з претензією або позовом з вимогою про повернення вже нарахованої суми.

Однак позивачем заявлено позов про стягнення коштів з залізниці, а не про повернення на особовий рахунок зайво нарахованої суми.

Слід зазначити, що під час проведення митних формальностей ПАТ Укрзалізниця пов'язано обов'язками, визначеними митним законодавством України, зокрема Інструкцією про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України (далі - Інструкція).

Відповідно до п.2.16 Інструкції, працівники залізниць не мають права виконувати будь-які операції з товарами, які перебувають під митним контролем (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.

Отже, з моменту початку до моменту закінчення затримки вантажу митними органами, залізниця не має права самостійно проводити будь-які операції з вантажем. Вирішення питань щодо здійснення будь-яких операції, зокрема, перенаправлення вантажу з метою проведення окремих операцій до інших станцій, не відноситься до компетенції залізниці.

Відтак, перенаправлення вагонів на інші станції здійснюється виключно за заявками та погодженням митних органів, так само, як і проведення вивантаження і навантаження вантажу у вагон.

Проведення вказаних дій є об'єктивним дотриманням залізницею митного законодавства, зокрема, й вимог зазначеної вище Інструкції.

Будь-яких матеріалів (зокрема, листів митних органів) на підтвердження того, що працівники станцій ПАТ Укрзалізниця не виконували заявки, надані митними органами матеріали справи не містять.

Матеріали справи також не містять будь-яких листів, скарг та інших документів, які б свідчили про незгоду позивача та/або вантажовласника щодо порядку та/або термін виконання залізницею заявок митних органів.

Водночас, ТОВ Галицька транспортна компанія не позбавлене права звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів в порядку ст. 30 Митного кодексу України, відповідно до якої шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Крім цього, ТОВ Галицька транспортна компанія у відносинах з ПАТ Укрзалізниця та ДП РатнеАгроЛіс є експедитором, оскільки п. 2.3.2 договору надає право замовнику послуг самостійно укладати договори про організацію перевезень вантажів з підприємствами, які зацікавлені в перевезенні вантажів та виконувати всі юридичні дії, пов'язані з виконанням укладених договорів.

Відтак, позивач не позбавлений права на стягнення вартості додаткових зборів з ДП РатнеАгроЛіс на підставі окремого договору та Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Підтвердженням витрат експедитора - ТОВ Галицька транспортна компанія в даному спорі є накладні та акти загальної форми ГУ-23, що відповідає ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Таким чином, відповідачем надано позивачу всі необхідні документи для реалізації свого права, як експедитора.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277, ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики ПАТ Укрзалізниця задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2018 р. у справі №910/22187/17 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька транспортна компанія (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, корпус 40, код ЄДРПОУ 39181890) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики ПАТ Укрзалізниця (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32, код ЄДРПОУ 40123465) 6720 (шість тисяч сімсот двадцять) грн. 77 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/22187/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови суду складено 13.09.2018 р.