Рішення

від 30.08.2018 по справі 539/15/17

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №539/15/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі : головуючого судді Іващенка Ю.А.,

при секретарях Мирна Т.Ф., Карпенко П.Т.,

з участю : представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, третя особа відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради про встановлення земельного сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, мотивуючи свої вимоги тим, що їм на праві власності належить по ? частині житлового будинку №22, розташованого по вул. І. Франка у м. Лубни Полтавської області з відповідною частиною надвірних споруд кожній, на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2007 року та договору дарування від 19.10.2004 року.

Співвласниками житлового будинку №20 є відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Як вбачається із акту комісії по вирішенню спорів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, затвердженої рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 23.05.2013 року, раніше на місці садиб №20 та №22 по вул.І.Франка існувала одна садиба з площею земельної ділянки близько 1019,2 кв.м. В сорокових роках минулого століття було виділено нове домоволодіння і земельна ділянка розділена таким чином, що за садибою №20 залишилося 686 кв.м, а за садибою №22 - 377 кв.м.

Місце розташування садиби №22 таке, що з двох сторін, а саме на вул. Карпилівку та вул. Воровського, вона оточена яром, що унеможливлює облаштування під'їзду. З північно-східної частини садиба межує з садибою №24 по вул.І.Франка, що являє собою одноповерховий багатоквартирний будинок, з щільною забудовою внутрішньо-будинкової території. Єдиним виходом на вул. ОСОБА_9 із належної їм садиби є облаштований на даний час прохід та проїзд через садибу №20. Через цю садибу проходять лінії водопроводу, газопроводу, облаштовано під'їзд до вигрібної ями.

Земельні ділянки, що розташовані по вул.І.Франка №20 та №22 в м. Лубни є суміжними. При цьому, враховуючи розміщення земельної ділянки домоволодіння №20, а саме, межування з ділянкою загального користування (вул.І.Франка) ставить земельну ділянку №22 в залежність від іншої земельної ділянки №20. Така залежність однієї земельної ділянки від іншої може бути врегульована виключно земельним сервітутом, передбаченим нормами Земельного законодавства України, який встановлюється при наявності суміжних земельних ділянок у випадках, коли одна земельна ділянка своїм місцем розташування(перевагами) компенсує недоліки іншої земельної ділянки.

Позивачі прохали суд постановити рішення, яким встановити за ними право земельного сервітуту(право проходу і проїзду) стосовно земельної ділянки, яка належить відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_3, яка розташована в м. Лубни Полтавської області по вул.І.Франка,20. Також прохали визначити межі дороги(земельного сервітуту) та порядок користування нею.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, у випадку встановлення сервітуту згідно висновку експертизи № 1975 від 27.03.2018 року прохала встановити за позивачами право земельного сервітуту на частину земельної ділянки за адресою м. Лубни , вул. І Франка, 20 по варіанту №1 або варіанту №2 висновку № 1975 від 27.03.2018 року судової земельно-технічної експертизи. Також вважала, що сервітут може бути встановленрий за висновком експертизи від 3.10.2017 року.

Представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_1 позов підтримав та прохав його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що домоволодіння позивачів межує із земельною ділянкою по вул. І.Франка, 24/2 в м. Лубни, що перебуває у комунальній власності. На даний час позивачами влаштований прохід до належного їм будинку саме через подвір'я будинку №24/2. Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 вважають, що у позивачів є можливість влаштувати також і проїзд через вищевказану земельну ділянку, шляхом знесення незаконної забудови, що знаходиться на території земельної ділянки №24/2.

Представник третьої особи по справі Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що з 1950 року існував прохід до земельної ділянки №22, що по вул. І.Франка в м. Лубни через земельну ділянку домоволодіння №20.

З'ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих учасниками справи, суд дійшов висновку що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено, що на праві власності позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить по ? частині житлового будинку, розташованого по вул. І. Франка у м. Лубни Полтавської області з відповідною частиною надвірних споруд кожній, на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2007 року (а.с.9) та договору дарування від 19.10.2004 року(а.с.11).

Зазначені будівлі і споруди розташовані на земельній ділянці, що належить міськфонду.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 01.10.2012 року, виданого виконкомом Лубенської міської ради на підставі рішення №237 від 26.09.2012 року, ОСОБА_3 належить 44/100 домоволодіння №20 по вул. І. Франка в м. Лубни.

Згідно договорів купівлі-продажу від 16.10.2012 року та 15.11.2012 року, ОСОБА_8 належить 56/100 будинку №20 по вул. І. Франка в м. Лубни.

Відповідно до договору оренди землі від 27.04.2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийняли від Лубенської міської ради в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення по вул. І. Франка, 20 кадастровий номер 5310700000:06:050:0001 загальною площею 0,0726 га, 84/400 частини - ОСОБА_10 та 9/20 частини - ОСОБА_3 і 17/50 частини - ОСОБА_11 На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - житловий будинок та господарчі будівлі.

Відповідно до рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 17.06.2016 року, на виконання рішення Лубенського міськрайонного суду від 11 грудня 2015 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_3 до Лубенської міської ради про передачу ділянки з земель комунальної власності за адресою: м. Лубни, вул. І.Франка, 20 площею 0,0726 га, кадастровий номер 5310700000:06:050:0001, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_3 передано у приватну власність 56/100 частини та 44/100 частини вказаної земельної ділянки відповідно

Судом встановлено, що земельна ділянка домоволодіння №22, що по вул. І. Франка в м. Лубни не має проїзду та проходу до вул. ОСОБА_9, де проходить дорога загального користування, оскільки перед нею знаходиться земельна ділянка домоволодіння №20, що належить на праві приватної власності відповідачам по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Також судом встановлено, що між сторонами не досягнуто домовленості з приводу забезпечення можливості здійснювати позивачами прохід та проїзд на свою земельну ділянку з приводу чого між позивачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_3 існує спір.

Як вбачається із висновку судової земельно-технічної експертизи №1975 від 27.03.2018 року, експертом надано на розгляд суду п'ять варіантів встановлення земельного сервітуту для забезпечення позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 доступу до належного їм домоволодіння.

Так, згідно варіантів №1 та №2 висновку експертизи, експертом пропонується забезпечення доступу до належного позивачам домоволодіння через земельну ділянку №20, що належить відповідачам по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Відповідно до трьох інших варіантів, запропонованих екпертом, доступ до належного позивачам домоволодіння пропонується забезпечити через частину земельної ділянки комунальної власності та частину земельної ділянки № 24/2, що не може бути прийнято судом до уваги, оскільки позивачами вимоги до власника чи землекористувача даних земельних діялнок не заявлялись.

Види земельних сервітутів визначені у ст.99 ЗК України.

Виходячи з предмета позову та поставлених судом питань, експерт повинен був визначити можливість встановлення сервітутів на право проходу та проїзду на велосипеді, права проїзду на транспортному засобі по існуючому шляху.

Судом встановлено, що на викопіюванні з генерального плану(схеми), складеного станом на 29.03.1958 року, викопіюванні з плану кварталу, складеного станом на 23.04.1976 року, викопіюванні з плану кварталу, складеного станом на 08.09.1983 року, через земельну ділянку №20 по вул. І. Франка в м. Лубни, від вулиці ОСОБА_9 в напрямку земельної ділянки №22 проходить стежка позначена пунктирною лінією, ширина якої складає 1,0 м. Проїзд через земельну ділянку №20 до земельної ділянки №22 не існував.

Відповідно до листа Лубенського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 25.03.2016 року №103, при виході техніка 07.09.2012 року за згаданою адресою на об'єкт(місце знаходження будинку) здійснено обстеження житлового будинку та господарських споруд, про що складено акт конкретного користування, згідно якого було проведено розрахунок ідеальних часток кожного власника та внесено зміни в схематичний план земельної ділянки кварталу №203, що зберігаються у архіві КП, вказано схематичні позначки пунктирними лініями, угіддя(двір, сад) та замощення (що є малозначним і не підлягає оцінці), також вказана огорожа з хвірткою, що належить власникам будинку №22 вул. І. Франка.

В архівних матеріалах за період існування (обліку будинку №20 по вул. І. Франка, 20) прохід/проїзд по земельній ділянці згаданого будинку не значиться.

Виходячи з наведеного, наявний наскрізний проїзд до земельної ділянки №22 через земельну ділянку №20, згідно даних Лубенського БТІ, не існував, а тому експертний висновок судової земельно-технічної експертизи №40-17 від 03.10.2017 року не може бути взятий судом до уваги.

Враховуючи вимоги п. б ст.99 Земельного Кодексу України та беручи до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи №1975 від 27.03.2018 року, вбачається, що встановити земельний сервітут на земельній ділянці, яка належить відповідачам по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 за адресою м. Лубни Полтавської області, вул. І. Франка, 20 для забезпечення позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права проїзду на велосипеді та транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки належного їм домоволодіння за адресою м. Лубни Полтавської області вул. І. Франка, 22, не можливо.

Є технічна можливість встановити земельний сервітут на земельній ділянці, яка належить відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_3 для забезпечення позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права проходу до належного їм домоволодіння в м. Лубни по вул. І. Франка, 22.

Проаналізувавши варіанти №1 та №2 висновку судової земельно-технічної експертизи №1975 від 27.03.2018 року, суд приходить до висновку про можливість встановлення на користь позивачів безоплатного, безстрокового земельного сервітуту на частину земельної ділянки, належної відповідачам, згідно варіанту №1 висновку № 1975 від 27.03.2018 року судової земельно-технічної експертизи з проходженням меж земельного сервітуту згідно додатку №3 до висновку даної експертизи, оскільки, відповідно до ч.4 ст.98 ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

У варіанті № 2 експертом запропоновано встановлення земельного сервітуту, однак його площа є більшою, ніж у варіанті №1, а також більшим є обсяг переустаткувань, які необхідно провести для встановлення земельного сервітуту за варіантом № 2.

Що стосується ширини проходу від хвіртки входу на територію земельної ділянки №20 в напрямку хвіртки в огорожі між земельними ділянками №20 і №22, то згідно листа Держбуду України від 04.02.2004 року з №1/23-108 норми для проходів у Державних будівельних нормах ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень відсутні нормативи по визначенню ширини проїздів та пішохідних проходів по території земельних ділянок індивідуальних забудовників. Вказаними нормами визначається ширина проїздів на території району садибної забудови та внутрішньо квартальних проїздів…

Мінімальна ширина проходу повинна відповідати руху однієї людини(0,75 м).

Відповідно до експертного висновку ширина твердого покриття на проході від хвіртки входу на територію земельної ділянки №20 в напрямку хвіртки в огорожі між земельними ділянками №20 і №22 повинна становити 1,0 м.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів(земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ч.1 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У відповідності до ч.3 ст.402 ЦК України, у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно з ч.1 ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладення та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до п.п. а, б ч.1 ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів : право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо встановлення земельного сервітуту слід задовольнити частково.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі через те, що відповідно до висновку експертизи встановити земельний сервітут на земельній ділянці, належній відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_3 для забезпечення позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права проїзду на велосипеді та транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки належного їм домоволодіння, не можливо.

У висновку експертизи не зазначено хто саме має здійснити переустаткування у зв'язку з встановленням сервітуту. Однак, враховуючи, що встановлення сервітуту необхідно для забезпечення прав позивачів, суд вважає за необхідне саме їх зобов'язати здійснити вказані в експертизі переустаткування.

Так, враховуючи можливість встановлення земельного сервітуту відповідно до висновку експертизи згідно варіанту №1, суд вважає за необхідне зобов'язати позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 влаштувати хвіртку в огорожі між земельними ділянками №20 і №22 на місці, вказаному на додатку №3 до висновку № 1975 від 27.03.2018 року судової земельно-технічної експертизи, а також зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 влаштувати тверде покриття шириною 1,0 м. на проході від хвіртки входу на територію земельної ділянки №20 в напрямку хвіртки в огорожі між земельними ділянками №20 і №22.

Можливість встановлення сервітуту на частину земельної ділянки №24/2 для забезпечення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права проходу до земельної ділянки належного їм домоволодіння не спростовує висновків суду щодо встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки відповідачів, враховуючи, зокрема, що через земельну ділянку №20 по вул. І. Франка в м. Лубни, від вулиці ОСОБА_9 в напрямку земельної ділянки №22 проходить стежка ширина якої складає 1,0 м., що підтверджується матеріалами справи та висновком експертизи № 1975 від 27.03.2018 року.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами, суд враховує положення постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року № 10.

Так згідно п. 36 даного Пленуму вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Таким чином, враховуючи, частковість задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про встановлення сервітуту, особливості їх формулювання, у зв'язку з чим вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 точно визначити неможливо, у зв'язку з неможливістю складення чіткої математичної пропорції, суд враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року № 10, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивачів половину понесених ними судових втрат по сплаті судового збору.

Так, позивачем ОСОБА_6 сплачено судовий збір в розмірі 551 грн.20 коп. (а.с.1 т.1), тоді як підлягало до сплати 275 грн.60 коп.

Позивачем ОСОБА_7 при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 275 грн.60 коп.

Тому підлягає стягненню із відповідачів, відповідно до розміру задоволених позовних вимог половина суми від 275 грн.60 коп., а саме, 275,60 : 2 = 137,80 і з кожного із відповідачів ще половина від цієї сумі, тобто 137,80 : 2 = 68, 90 грн.

Витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи №40-17 від 03.10.2017 року (т.1 а.с.227-235) до суду не подано.

Витрати ОСОБА_8 та ОСОБА_3 за проведення експертизи № 1975 від 27.03.2018 року становлять по 3 571 грн.20 коп. (т.2 а.с.6,7). Згідно п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, враховуючи, що позивачам в частині позовних вимог відмовлено, при цьому скласти чітку пропорцію щодо стягнення із позивачів на користь відповідачів витрат, пов'язаних із залученням експерта неможливо, суд вважає за необхідне стягнути з позивачів на користь відповідачів половину понесених ними витрат, пов'язаних із залученням експерта, а саме, 3 571,20 : 2 = 1785, 6 грн., а з кожного позивача по 1785, 6 : 2 = 892, 8 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3), третя особа відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради (місце знаходження м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33) про встановлення земельного сервітуту задовольнити частково.

Встановити на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безоплатний, безстроковий земельний сервітут на частину земельної ділянки площею 22,0 кв. м. за адресою м. Лубни Полтавської області вул. І.Франка, 20 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0726 га., кадастровий номер 5310700000:06:056:0001, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 (56/100 частини) та ОСОБА_3 (44/100 частини) згідно рішення Лубенської міської ради від 17 червня 2016 року, на право проходу до належного на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожній по 1/2 частині, житлового будинку з надвірними побудовами за адресою м. Лубни Полтавської області вул. І.Франка, 22, згідно варіанту №1 висновку № 1975 від 27.03.2018 року судової земельно-технічної експертизи з проходженням меж земельного сервітуту згідно додатку №3 до висновку даної експертизи.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - відмовити.

Зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 влаштувати хвіртку в огорожі між земельними ділянками №20 і №22 на місці вказаному на додатку №3 до висновку № 1975 від 27.03.2018 року судової земельно-технічної експертизи.

Зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 влаштувати тверде покриття шириною 1,0 м. на проході від хвіртки входу на територію земельної ділянки №20 в напрямку хвіртки в огорожі між земельними ділянками №20 і №22.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 68 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 68 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 68 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 68 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 витрати, пов'язані із залученням експерта в розмірі 892 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 витрати, пов'язані із залученням експерта в розмірі 892 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані із залученням експерта в розмірі 892 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані із залученням експерта в розмірі 892 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_12