Ухвала

від 18.01.2019 по справі 539/15/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 січня 2019 року

м. Київ

справа №539/15/17

провадження №61-536ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 серпня

2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради, про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради, у якому просили встановити за ними право земельного сервітуту (право проходу і проїзду) стосовно земельної ділянки, яка належить відповідачам

ОСОБА_1, ОСОБА_4, яка розташована по АДРЕСА_1 та визначити межі дороги (земельного сервітуту) та порядок користування нею.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області

від 30 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року,позов задоволено частково.

Встановлено на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3безоплатний, безстроковий земельний сервітут на частину земельної ділянки площею

22 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0726 га, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (56/100 частини) та ОСОБА_4 (44/100 частини) згідно рішення Лубенської міської ради від 17 червня 2016 року, на право проходу до належного на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожній по 1/2 частині, житлового будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_1, згідно варіанту № 1 висновку судової земельно-технічної експертизи

від 27 березня 2018 року № 1975 з проходженням меж земельного сервітуту згідно додатку № 3 до висновку даної експертизи. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштувати хвіртку в огорожі між земельними ділянками НОМЕР_1 і НОМЕР_2 на місці вказаному на додатку № 3 до висновку № 1975 від 27 березня 2018 року судової земельно-технічної експертизи.

Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштувати тверде покриття шириною 1 м на проході від хвіртки входу на територію земельної ділянки НОМЕР_1 в напрямку хвіртки в огорожі між земельними ділянками НОМЕР_1 і НОМЕР_2. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Станом на 01 січня 2018 року п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 881 000 грн (1 762 * 500 ).

Предметом спору в даній справі є встановлення земельного сервітуту.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 серпня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради, про встановлення земельного сервітуту.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Висоцька