Рішення

від 06.09.2018 по справі 826/6065/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2018 року № 826/6065/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю Респект Спецгруп до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Респект Спецгруп (надалі - ТОВ Респект Спецгруп , позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просили:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 19 жовтня 2017 року №11134 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Респект Спецгруп (код ЄДРПОУ 38217323).

визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Респект Спецгруп (код ЄДРПОУ 38217323) з 20.10.2017р. по 26.10.2017р.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 листопада 2017 року №00008561402, що було винесено відносно ТОВ Респект Спецгруп (код ЄДРПОУ38217323).

Позовні вимоги мотивовано тим, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентами позивача підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ Респект Спецгруп та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Представник відповідача в судове засідання проти позову заперечував, надавши відзив проти позову.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 20.10.2017р. по 26.10.2017р. на підставі направлення від 20.10.2017р. №1257/26-15-14-02-05 виданого ГУ ДФС у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором, інспектором податкової та митної справи 1 рангу, відділу перевірок у сфері послуг, управління аудиту у сфері торгівлі та послуг ГУ ДФС у м. Києві Блізненком В.В. відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 19.10.2017р. №11134 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Респект Спецгруп з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з наступними контрагентами: ТОВ Норісвел - С (код ЄДРПОУ 38975750), за період: липень - жовтень 2014р.; ТОВ Траст Буд Люкс (код ЄДРПОУ 39435682) за період: лютий - липень 2015р.; ТОВ Бауен - Строй (код ЄДРПОУ 39398316) за період: грудень 2014р.; ТОВ Калєт (код ЄДРПОУ 19416163) за період: березень - серпень 2015р.; ТОВ Інвест Проджект ЛТД (код ЄДРПОУ 39468304) за період: січень - травень 2015р.

За результатами цієї перевірки ГУ ДФС у м. Києві було складно Акт №450/26-15-14-02-05/38217323 від 02.11.2017р. (надалі - Акт перевірки), за висновками якого в ході перевірки контролюючим органом були встановлені наступні порушення з боку ТОВ Респект Спецгруп :

п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та 201.10 ст. 201 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 879 019 грн., в тому числі за липень 2014 у сумі 26 747 грн., серпень 2014 у сумі 43 000 грн., вересень 2014 у сумі 51 335 грн., жовтень 2014 у сумі 52 693 грн., грудень 2014 у сумі 247 867 грн., січень 2015 у сумі 49 142 грн., лютий 2015 у сумі 7 125 грн., березень 2015 у сумі 76 248 грн., квітень 2015 у сумі 93 789 грн., травень 2015 у сумі 46 788 грн., червень 2015 у сумі 116 583 грн., липень 2015 у сумі 67 702 грн.

21.12.2017р. ТОВ Респект Спецгруп було отримано податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2017 року №00008561402 винесене Головним управлінням ДФС и. Києві на підставі Акту перевірки.

Згідно вказаного податкового повідомлення - рішення Відповідачем були встановлені порушення з боку нашого товариства п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ::188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зв'язку з цим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу: 14060100) на загальну суму 947 421,00 грн., що включає 757 937,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 189 484,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Підставою для прийняття зазначеного ППР стали висновки викладенні в акті перевірки про нереальність здійснення господарських операцій позивача із наведеними контрагентами та, відповідно, недостовірність показників податкового обліку з ПДВ, сформованих на підставі спірних господарських операцій.

28.12.2017 року Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду цієї скарги Державною фіскальною службою України було винесено рішення від 15.03.2018р. .№9043/6/99.99.11.01.02-25, яким позивачеві було відмовлено у задоволенні скарги та залишено оскаржуване рішення без змін. Незгода позивача з даним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Що стосується вимог ТОВ Респект Спегруп про визнання незаконними наказ Відповідача №11134 від 19.10.2017р. про проведення перевірки, а також дії останнього з проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про правомірність спірного наказу, суд враховує, що відповідно до приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

В силу положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Особливості проведення документальної позапланової перевірки визначено статтею 78 Податкового кодексу України.

У відповідності до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У відповідності до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Наведені положення пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України є підставою стверджувати, що проведення перевірки платника податків може мати місце не пізніше ніж протягом 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Суд звертає увагу, що наказ Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів не регулює питання строку призначення перевірки тому, що розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах.

Більш того, відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За таких обставин твердження представників позивача щодо необхідності призначення та проведення перевірки у десятиденний термін з моменту внесення запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення ТОВ Фракія в результаті ліквідації є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних наказу та дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Так, оспорюваний у вказаній справі наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорюваний наказ та дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ та дії відповідача не є юридично значимими для позивача.

Щодо визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2017 року №00008561402, суд зазначає.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, позивачем надано договори, укладені з контрагентами; платіжні доручення та копії рахунків; акти виконаних робі; податкові накладні; видаткові накладні, які належним чином оформлені та відповідають зазначеним даним, які відображені в податкових деклараціях.

між ТОВ Респект Спецгруп , як Покупцем, та ТОВ НОРІСЕЛ-С , як Постачальником, у спрощеній формі був укладений Договори поставки.

У відповідності до умов цього Договору у період з 07.07.2014р. по 27.10.2014р. ТОВ НОРІСЕЛ-С було поставлено, а ТОВ Респект Спецгруп прийнято товар на загальну суму 1 042 648,98 грн. згідно наступних видаткових накладних: №8 від 07.07.2014р., №9 від 07.07.2014р., №10 від 07.07.2014р., №43 від 29.07.2014р., №7 від 05.08.2014р., №8 від 05.08.2014р., №9 від 05.08.2014р., №2 від 01.09.2014р., №6 від 03.09.2014р., №22 від 16.09.2014р., №23 від 16.09.2014р., №33 від 19.09.2014р., №61 від 30.09.2014р., №5 від 01.10.2014р., №6 від 01.10.2014р., №7 від 01.10.2014р., №29 від 21.10.2014р., №37 від 27.10.2014р.

На оплату поставленого товару ТОВ НОРІСЕЛ-С були виставленні позивачеві наступні рахунки: №1 від 05.05.2014р., №2 від 05.05.2014р., №4 від 05.05.2014р., №2807 від 28.07.2014р., №5 від 05.08.2014р., 0109 від 01.09.2014р., №1609 від 16.09.2014р., .№0l/09 від 01.09.2014р., №2909 від 29.09.2014р., №0110 від 01.10.2014р., №21/10 від 11.10.2014р., №2710 від 27.10.2014р.

23 липня 2014 року між ТОВ Респект Спецгруп , як Орендарем, та ТОВ НОРІСЕЛ-С , як Орендодавцем, було підписано Договір оренди майна №23/07 від 23.07.2014р. згідно якого останній зобов'язався передати, а ТОВ Респект Спецгруп зобов'язалося прийняти в платне користування будівельні ліса. Мета оренди: ремонтні роботи фасаду нежитлового приміщення (п. 2.1 Договору).

У відповідності до п. 4.1 цього Договору 23.07.2014р. між сторонами був підписаний Акт прийму-передачі майна згідно якого ТОВ НОРІСЕЛ-С передав, а ТОВ Респект Спецгруп прийняв в оренду будівельні ліса в кількості 950 кв.м.

23.09.2014р. між сторонами був підписаний Акт прийому-передачі майна згідно якого ТОВ Респект Спецгруп повернув, а ТОВ НОРІСЕЛ-С прийняв орендоване майно.

Між ТОВ Респект Спецгруп , як Замовником, та ТОВ НОРІСЕЛ-С , як Підрядником, було укладено у спрощеній формі договір підряду згідно якого останнім були представленні Позивачеві наступні підрядні роботи: обв'язка повітряного компресора- 2 шт.; Монтаж фільтра тонкої очистки - 2 шт.; обв'язка повітряного ресивера- 1 шт.; врізка витяжного вентилятора - 1 шт.

Зазначене підтверджується рахунком №1109 від 11.09.2014р. на оплату робіт виставленим ТОВ НОРІСЕЛ-С та підписаним сторонами Актом здачі-прийняття виконаних робіт від 11.09.2014р.

11.09.2011р. між ТОВ Респект Спецгруп , як Виконавцем, та ТОВ НОРІСЕЛ- С , як Замовником, було підписано Договір про надання послуг №11/09 від 11.09.2011р., згідно якого Позивач взяв на себе зобов'язання надати Замовнику послуги по розробці технічних завдань на обладнання по підрозділам обумовленим сторонами у Договорі.

10.11.2014р. між Сторонами був підписаний Акт здачі-прийняття виконаних робіт згідно якого ТОВ НОРІСЕЛ-С були проведенні, а позивачем прийнятті погодженні у Договорі роботи на загальну суму 209475, 00 грн. з врахуванням ПДВ.

Між ТОВ Траст Буд Люкс , як підрядником, та ТОВ Респект Спецгруп , як Замовником, були укладенні наступні Договори підряду: №22/12-03 від 22.12.2014р, №02/03/02 від 02.03.2015р., №10/03 від 10.03.2015р., №10/03/01 від 10.03.2015р., №12/03/01 від 12.03.2015р., №22/12 від 12.03.2015р., №18/03 від 18.03.2015р., №26/03/01 від 26.03.2015р., №05/02/03 від 07.04.2015р., №08/04 від 08.04.2015р., №10/03/03 від 10.04.2015р., №15/04 від 15.04.2015р., №01/06 від 01.06.2015р., №10/06 від 10.06.2015р., №11/06/01 від 11.06.2015р., №23/06 від 23.06.2015р., №30/06/01 від 30.06.2015р., №10/07/01 від 10.07.2015р.

Згідно укладених Договорів ТОВ Траст Буд Люкс були виконанні, а ТОВ &?.;Респект Спецгруп прийняті та оплачені відповідні ремонтно-будівельні та монтажні роботи, а також роботи зі складання кошторисної документації, що підтверджується підписаними Сторонами наступними Актами здачі-прийняття робіт: від 28.02.2015р. (по Договору №22/12-03), від 29.05.2015р. (по Договору №02/03/02), від 24.03.2015 (по Договору №10/03), від 30.04.2015р. (по Договору № 10/03/01), від 31.07.2015р. ( по Договору №12/03/01), від 31.07.2015р. (по Договору №22/12), від 31.07.2015р. (по Договору №18/03), від 30.06.2015р. (по Договору №26/03/01), від 03.04.2015р. та від 30.06.2016р. (по Договору №05/02/03), від 31.07.2015р. (по Договору №08/04), від 29.05.2015р., (по Договору №10/03/03), від 30.04.2015р. та від 30.06.2015р. (по Договору №15/04), від 30.06.2015р. (по Договору №01/06), від 30.06.2015р. (по Договору №10/06), від 30.06.2015р. (по Договору №11/06/01), від 30.06.2015р. (по Договору №23/06), від 31.07.2015р. (по Договору №30/06/01), від 31.07.2015р. (по Договору №10/07/01).

Також позивачем було придбано у ТОВ Траст Буд Люкс кондиціонер на загальну суму 9 400, 00 грн., що підтверджується рахунком продавця та накладною №26/06 від 26.06.2015р. та замовлено ремонтно-будівельні роботи, що підтверджується рахунком №29/05 від 29.05.2015р. та Актом виконаних робіт від 30.06.2015р.

Між ТОВ Бауен-Строй , як підрядником, та ТОВ Респект Спецгруп , як Замовником, були укладенні наступні Договори підряду: №01/08/01 від 01.08.2014р., №06/08/02 від 06.08.2014р., №04-01/14 від 01.10.2014р., №03/11-1 від 03.11.2014р., № 10/11/2 від 10.11.2014р., №17/11-14 від 17.11.2014р., №17/11-1 від 17.11.2014р., №18/11-1 від 18.11.2014р., №03/12 від 03.12.2014р., №08/12 від 08.12.2014р.

Згідно зазначених Договорів ТОВ Бауен-Строй були виконанні, а ТОВ Респект Спецгруп прийняті та оплачені відповідні ремонтно-будівельні та монтажні роботи, а також роботи зі складання кошторисної документації, що підтверджується підписаними Сторонами наступними Актами здачі-прийняття робіт: 2 (два) акти від 24.12.2014р. (по Договору №01/08/01), 3 (три) акти від 04.12.2014р. (по Договору №06/08/02), 4 (чотири) акти від 10.12.2014р. (по Договору №06/08/02), 6 (шість) актів від 25.12.2014р. (по Договору №06/08/02), від 26.12.2014р. (по Договору №06/08/02), 2 (два) акти від 25.12.2014р. (по Договору №04-01/14), 3 (три) акти від 31.12.2014р. (по Договору №03/11-1), від 26.12.2014р. (по Договору №10/11/2), від 31.12.2014р. (по Договору №17/11-14), від 31.12.2014р. (по Договору №17/11-1), від 17.12.2014р. (по Договору №18/11-1), від 31.12.2014р. (по Договору №03/12), від 24.12.2014р. (по Договору №08/12), 3 (три) акти від 31.12.2014р. (по Договору №08/12).

Між ТОВ Калєт , як підрядником, та ТОВ Респект Спецгруп , як Замовником, були укладенні наступні Договори підряду: №24/02/01 від 24.02.2015р., №02/03 від 02.03.2015р., №02/03/01 від 02.03.2015р., 03/03 від 03.03.2015р., №08/10/1 від 10.03.2015р., №11/03/01 від 11.03.2015р., №12/03 від 12.03.2015р., №05/02/01 від 16.03.2015р., №05/02/02 від 16.03.2015р., №19/03 від 19.03.2015р., №08/04 від 08.04.2015р., №30/06 від 30.06.2015р., №30/06/02 від 30.06.2015р.

Згідно укладених Договорів ТОВ Калєт були виконанні, а ТОВ Респект Спецгруп прийняті та оплачені відповідні ремонтно-будівельні та монтажні роботи, передано в оренду будівельний транспорт та обладнання, що підтверджується підписаними Сторонами наступними Актами здачі-прийняття робіт: від 31.03.2015р. (по Договору №24/02/01), від 31.03.2015р. (по Договору №02/03), від 30.04.2015р. (по Договору №02/03/01), від 30.06.2015р. (по Договору №03/03), від 31.03.2015р. (по Договору №08/10/1), від 30.04.2015р. (по Договору №11/03/01), від 31.03.2015р. (по Договору №12/03), від 30.04.2015р. (по Договору №05/02/01), від 31.03.2015р. (по Договору №05/02/02), від 30.04.2015р. (по Договору №19/03), від 30.04.2015р. (по Договору №08/04), від 30.06.2015р. (по рахунку №03/06 від 03.06.2015р.), від 31.07.2015р. (по Договору №30/06), від 31.07.2015р. (по Договору №30/06/02).

Між ТОВ ІНВЕСТ ПРОДЖЕКТ ЛТД , як підрядником, та ТОВ Респект Спецгруп , як Замовником, були укладенні наступні Договори підряду: №16/05-1 від 10.12.2014р., №22/12-01 від 22.12.2014р., №14/01-1 від 14.01.2015р., №12/03/01 від 12.03.2015р.

Згідно укладених Договорів ТОВ ІНВЕСТ ПРОДЖЕКТ ЛТД були виконанні, а ТОВ Респект Спецгруп прийняті та оплачені відповідні ремонтно-будівельні та монтажні роботи, а також роботи з розробки технічної документації, що підтверджується підписаними Сторонами наступними Актами здачі-прийняття робіт: від 30.01.2015р. (по Договору №16/05-1), від 30.01.2015р. (по Договору №22/12-01), від 30.01.2015р. (по Договору №14/01-1), від 30.01.2015р. (по рахунку №26/01 від 26.01.2015р.), від 29.05.2015р. (по Договору №12/03/01).

Вказані покупці здійснили оплату на розрахунковий рахунок Позивача, що підтверджується банківськими виписками

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах - зазначено, які послуги (постачання товару) надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначальна ознака господарської операції, а саме спричинення реальних змін майнового стану позивача підтверджується матеріалами справи та відбулась сплата коштів за послуги згідно укладених договорів.

Зміст Акту перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних господарських операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не доведено таких обставин і в Акті перевірки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до кредиту та витрат.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Між тим, наявність видаткових накладних, актів приймання-передачі, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток як наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак "фіктивності" контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку податкового органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень стосовно контрагента, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що суми ПДВ, віднесеного позивачем до податкового кредиту договору украденого з контрагентом, повністю підтверджуються податковими накладними, виданими контрагентами.

Пункт 201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначає перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної. Судом встановлено, що усі податкові накладні, що були виписані контрагентами для позивача, містять усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту. Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено, що усі податкові накладні, видані контрагентами позивача, у передбаченому законом порядку були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. У даному випадку на момент виписування усіх податкових накладних, що зазначені в Акті перевірки, контрагенти булі зареєстровані як платник ПДВ, зазначене не оспорюється відповідачем.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що надані послуги контрагентом використані позивачем.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами "безтоварності"/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Частина 1 ст.91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованими платниками податків на додану вартість.

Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент вчинення господарських операцій контрагенти не ліквідовані, не перебували у стані ліквідації, наявна вся необхідна інформація про керівників даних товариств.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Всі первинні документи по фінансово-господарським операціям позивача складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір укладений з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013у справі №К/9991/74156/12.

Будь-яких обмежень, застережень, заборон відносно включення до складу адміністративних витрат, витрат по супроводженню програмного забезпечення ПК України не містить. Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Всі умови, передбачені чинним законодавством, для формування витрат Позивачем було дотримано, а відповідачем з посиланням на належні та допустимі докази не спростовано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що податковим органом жодним чином не доведено, що операції між позивачем та контрагентом, є недійсними та/або такими, що не пов'язані з отриманням доходу, не наведено вагомих доказів та аргументів для обґрунтування своєї позиції.

Матеріалами справи підтверджується, що господарські операції фактично виконані та оформлені відповідними первинними (бухгалтерськими та податковими) документами. Визнання первинних документів та господарських операцій податковим органом недійсними, не пов'язаними з отриманням доходу та такими, що зумовлюють завищення витрат, лише на підставі припущень податкового органу в односторонньому порядку, не породжує недійсності фінансових документів, пов'язаних з виконанням правочинів та здійсненням підприємницької діяльності.

При цьому слід зазначити, що одним із основних принципів податкового законодавства, відповідно до ст.4.1.4 ПК України є принцип презумпції правомірності рішень платника. Відповідно, принцип оцінки податкових спорів - це принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах є достовірними.

В частині щодо посилань представника відповідача на досудові розслідування у кримінальних провадженнях відносно контрагентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України(фіктивне підприємництво), а договори, укладений Позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 по справі №К/800/11516/16; в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 по справі № К-23642/07

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07.09.2016 по справі №К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є "джерелом права".

Пунктом 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків".

Викладені відповідачем аргументи для збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі №21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Окрім іншого, необхідно зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2017 року №00008561402.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Респект Спецгруп задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 листопада 2017 року №00008561402.

В решті позову відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя І.В. Смолій