Постанова

від 12.09.2018 по справі 810/2698/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 810/2698/15

адміністративне провадження № К/9901/6185/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Берназюка Я. О., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/2698/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Новоолександрівське до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Новоолександрівське на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року (суддя Виноградова О. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року (колегія у складі суддів: Мамчура Я. С., Желтобрюх І. Л., Шостака О. О.), встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. 25 червня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство Новоолександрівське (далі - позивач) з позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 04 березня 2015 року № 283-ЦД-1-Е (далі - оскаржувана постанова).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, протиправно винесено оскаржувану постанову.

Так, 05 березня 2015 року позивачем отримано від відповідача оскаржувану постанову про накладення санкцій за порушення на ринку цінних паперів, в якій зазначено, що позивачем не було виконано Розпорядження від 10 вересня 2014 року № 610-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери до 15 січня 2015 року. Розпорядження виносилось у зв'язку порушенням вимог п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про акціонерні товариства від 17 вересня 2008 року № 514-VI (далі - Закон № 514-VI), а саме: позивачем не приведено у відповідність до вищевказаних вимог законодавства статут та внутрішні положення позивача - на той час Відкритого акціонерного товариства Новоолександрівське .

3. Позивач вважає вищевказане розпорядження таким, що прийнято без урахування наявності у позивача суб'єктивних причин, які унеможливлювали своєчасне виконання вимог законодавства. Позивач стверджує, що протягом трьох років вчиняв дії по виконанню вимог Закону № 514-VI (проводив загальні збори). Вважає, що виконання вимог Закону № 514-VI потребує більше часу, ніж встановлені цим законом 2 роки.

Не погодившись із вимогами оскаржуваної постанови позивач подав позов до суду.

4. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5. Позивач не погодився зі вказаним рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій 03 листопада 2015 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просив:

- постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року скасувати;

- ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Новоолександрівське .

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копій кожної з ухвал для подачі заперечень на касаційні скарги.

7. 06 жовтня 2016 року позивачем до Вищого адміністративного суду України надано пояснення щодо обґрунтованості доводів касаційної скарги, де позивач пояснює обставини, які завадили вчасно виконати вимоги законодавства, про які йдеться у розпорядженні відповідача від 10 вересня 2014 року № 610-ЦД-1-Е.

8. Вищим адміністративним судом справу до розгляду призначено не було.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 19 січня 2018 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Новоолександрівське на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 810/2698/18 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судом першої інстанції встановлено, що 14 грудня 1999 року позивач був зареєстрований як юридична особа - Відкрите акціонерне товариство Новоолександрівське .

Пункт 5 Закону Прикінцевих та перехідних положень № 514-VI набрав чинності у квітні 2009 року, тобто, до квітня 2011 року всі акціонерні товариства були зобов'язані привести свою діяльність у відповідність до норм цього закону.

13. Питання про зміну найменування товариства з Відкрите акціонерне товариство на Публічне акціонерне товариство розглядалось на загальних зборах товариства двічі: 30 квітня 2012 року та 25 квітня 2014 року. Проте, рішення про зміну найменування загальними зборами товариства прийняте не було.

14. Станом на квітень 2013 року позивачем не було виконано вимог п. 5 Прикінцевих та перехідних положень № 514-VI, а саме, не було приведено статут у відповідність із нормами Закону № 514-VI.

У зв'язку з цим відповідачем неодноразово виносилися розпорядження, якими було зобов'язано позивача усунути порушення, та постанови про накладення санкцій за вчинене правопорушення:

- 08 квітня 2013 року відповідачем винесено розпорядження № 896-ЦД-1-Е, яким зобов'язано позивача усунути порушення вимог п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 514-VI у строк до 08 жовтня 2013 року;

- 12 лютого 2014 року відповідачем винесено постанову про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів за невиконання названого розпорядження № 90-ЦД-1-Е, якою на позивача накладено штраф у сумі 17000 грн. ;

- цього ж дня, 12 лютого 2014 року відповідачем винесено друге розпорядження № 46-ЦД-1-Е про усунення порушення вимог п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 514-VI у строк до 19 травня 2014 року;

- 10 вересня 2014 року відповідачем за невиконання розпорядження № 46-ЦД-1-Е винесено постанову № 1380-ЦД-1-Е, якою на позивача накладено штраф у сумі 85000 грн. ;

- цього ж дня, 10 вересня 2014 року, відповідачем винесено третє розпорядження № 610-ЦД-1-Е про усунення правопорушення на ринку цінних паперів (п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 514-VI), згідно з яким позивача зобов'язано усунути правопорушення та повідомити відповідача про його виконання у строк до 15 січня 2015 року.

15. Пояснюючи причини неусунення порушень законодавства про цінні папери у строк, вказаний у розпорядженні № 610-ЦД-1-Е, позивачем подано відповідачеві клопотання від 22 грудня 2014 року № 241 про продовження терміну на усунення порушень законодавства, встановленого у розпорядженні № 610-ЦД-1-Е.

16. Листом від 25 грудня 2014 року № 05/02/8857 відповідач повідомив про залишення без змін розпорядження № 610-ЦД-1-Е.

Повторно позивач звернувся до відповідача з клопотанням від 23 лютого 2015 року № 25 про відтермінування накладення штрафних санкцій до проведення 17 березня 2015 року чергових загальних зборів ВАТ Новоолександрівське , у порядку денному яких було питання про зміну найменування.

17. У зв'язку з невиконанням позивачем вимог законодавства у строк, зазначений у розпорядженні № 610-ЦД-1-Е, відповідачем 04 березня 2015 року винесено оскаржувану постанову № 283-ЦД-1-Е щодо накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів та у вигляді штрафу у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн.

18. Отже, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем, починаючи з 2013 року, неодноразово виносилися розпорядження, якими було зобов'язано позивача усунути порушення, та постанови про накладання санкцій за вчинене правопорушення. Проте, позивачем усунено порушення лише 17 березня 2015 року, що підтверджується копією статуту.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з мотивами якого у подальшому погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 514-VI, статути та внутрішні положення усіх акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим законом, тобто до квітня 2011 року.

20. Мотивація судів попередніх інстанцій ґрунтується на нормах актів законодавства, чинних на момент виникнення спірних відносин.

Так, повноваження відповідача встановлено такими законами:

- відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні від 30 жовтня 19996 року № 448/96-ВР (далі - Закон № 448/96-ВР) національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства;

- згідно з вимогами п. 14 ст. 8 вищеназваного Закону Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів;

- згідно з п. 8 ст. 11 Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

21. Обов'язок акціонерних товариств щодо приведення зміни найменування теж визначено п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 514-VI, а саме:

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.

Часткове виконання вимог абзацу першого цього пункту не є виконанням вимог цього Закону.

Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення .

22. Отже, законом № 514-VI не передбачено жодного виключення зі загальних правил порядку зміни організаційно-правової форми.

23. При розгляді спору по суті, судом першої інстанції не взято до уваги посилання позивача на неможливість приведення діяльності товариства у відповідність до Закону № 514-VI до квітня 2013 року у зв'язку з небажанням акціонерів голосувати на загальних зборах за зміну організаційно-правової форми, оскільки це не є підставою для визнання постанови протиправною.

З такою правовою позицією погодився і суд апеляційної інстанції.

24 . Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам і прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Скаржник (ПАТ Новоолександрівське ) у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх незаконними, такими, що підлягають скасуванню, як такі, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

26. Скаржник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано те, що у порушення вимог ст. 61 Конституції України відповідачем двічі притягнуто позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме порушення.

Так, за наявності не скасованої відповідачам постанови від 10 вересня 2014 року № 1380-ЦД-1-Е з порушенням строку притягнення до відповідальності відповідачем виноситься нова постанова від 04 березня 2015 року щодо того ж самого правопорушення - позивачем не приведено у відповідність до вищевказаних вимог законодавства статут та внутрішні положення позивача згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про акціонерні товариства від 17 вересня 2008 року (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Таким чином, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду України, зроблені у постанові від 16 вересня 2013 року у справі № 21-89а13 ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

27. Також скаржник звертає увагу на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 21 травня 2015 року у справі № К/800/23503/14, щодо переваги змісту над реквізитами у розпорядженнях про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Скаржник зазначає, що відповідач при притягненні позивача до відповідальності другий раз (постанова від 04 березня 2015 року № 283-ЦД-1-Е) за теж саме порушення (постанова від 10 вересня 2014 року № 1380-ЦД-1-Е) вийшов за межі своїх повноважень, тому оскаржувану постанову вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

28. Крім того, скаржник наводить норму ст. 12 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні , де вказано, що юридична особа може бути притягнена до відповідальності за вчинення правопорушення на ринку цінних паперів не пізніше трьох років з дня його вчинення незалежно від санкції. Тобто, вищенаведена стаття не містить виключень щодо триваючих правопорушень (роз'яснення про види правопорушень - у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11). Тому, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням строку притягнення до відповідальності.

29. Скаржником наведено ряд порушень, на його думку, процесуального права при винесенні рішень судами попередніх інстанцій:

- порушено принцип змагальності сторін, не врахувавши доводи позивача, щодо вжиття заходів та виконання дій на виконання розпорядження відповідача про усунення порушень;

- порушено принцип пропорційності, не врахувавши доводи позивача щодо подання клопотання про продовження терміну усунення порушень;

- не забезпечено змагальність сторін та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, через не забезпечення відповідачем належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень;

- не дотримано засад рівності всіх учасників адміністративного процесу перед судом в законом, надавши доводам відповідача необґрунтованої переваги та відхиливши доводи позивача, не врахувавши пояснення представників позивача і жодним чином не мотивувавши це у судовому рішенні;

- порушено обов'язок об'єктивного, повного, всебічного розгляду справи та повноти судового рішення, що призвело до неправильного вирішення справи.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, відповідно до ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

31 . Щодо доводів касаційної скарги викладених у п. 26, 27 щодо неможливості притягнення до відповідальності двічі за одне і те саме порушення Суд зазначає наступне.

31.1. Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

31.2. Також п. 14 згаданої норми передбачено повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

31.3. За невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за вчинення тих самих дій повторно протягом року - в розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

31.4. Також, Суд звертає увагу, що п. 8 ч. 1 ст. 11 зазначеного Закону є заходом стимулювання юридичних осіб з метою усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів, а не безпосередньо санкцією за таке порушення, і передбачає відповідальність за невиконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та уповноважених органів щодо їх усунення.

31.5. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами винесення численних розпоряджень, зокрема і розпорядження від 10 вересня 2014 року № 610-ЦД-1-Е, порушення законодавства на ринку цінних паперів щодо неприведення статутної діяльності у відповідності до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про акціонерні товариства на час винесення оскаржуваної постанови усунуто не було.

31.6. Суд зазначає, що загальне визначення ознак триваючого правопорушення викладено у висновку Верховного Суду, викладені у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, в якій зазначено:

триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону .

31.7. З аналізу п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні вбачається, що складом правопорушення є невиконання або несвоєчасне виконання рішення, розпорядження або постанови зазначених у вказаному пункті.

31.8. На думку Суду, у даній справі правопорушення щодо невиконання розпорядження відповідача може вважатись триваючим по кожному окремому розпорядженню і, попри схожість обставин їх винесення, факт невиконання окремого розпорядження відповідача щодо усунення порушення законодавства на ринку цінних паперів, створює самостійний склад правопорушення і не може охоплюватись попередніми схожими за змістом порушеннями.

31.9. Суд доходить до висновку, що складом правопорушення відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні є невиконання або невчасне виконання кожного окремого рішення, розпорядження або постанови зазначених у вказаному пункті, а тому доводи позивача, що невиконання розпоряджень відповідача є триваючим порушенням є помилковими.

31.10. Крім того, правові висновки Верховного Суду України викладені в постанові від 16 квітня 2013 року у справі № 21-89а13, на які посилається позивач, не можуть бути застосовані в даній справі, адже зміст правовідносин та обставини є відмінними, а Судом встановлено, що невиконання розпорядження від 10 вересня 2014 року № 610-ЦД-1-Е містить самостійний склад правопорушення на ринку цінних паперів.

31.11. Також, Суд відноситься критично до посилань позивача на винесення оскаржуваної постанови за відсутності повноважень, адже зазначені повноваження надані відповідачу п. 14 ст. 8 та п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні .

32. Щодо доводів касаційної скарги, викладених у п. 28 про пропуск строків на притягнення позивача до відповідальності, Суд зазначає, що невиконання розпорядження відповідача від 10 вересня 2014 року № 610-ЦД-1-Е є самостійним складом правопорушення на ринку цінних паперів і строк притягнення до відповідальності за це порушення обчислюється з наступного дня після закінчення терміну на виконання (з 16 січня 2015 року), отже, винесення постанови від 04 березня 2015 року № 283-ЦД-1-Е відбулося у межах строків передбачених ст. 12 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні .

33 . Щодо доводів позивача викладених у п. 29 про допущення судами порушень норм процесуального права (принципу змагальності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, об'єктивного, повного, всебічного розгляду справи та повноти судового рішення), Суд вважає їх оціночними, такими що виражають незгоду позивача з оскаржуваними рішеннями та такими, що не знайшли свого підтвердження з огляду на попередні висновки Суду.

34 . Відповідно до ч.1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35 . Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, Суд доходить до висновку в необхідності залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

36. Оскільки Суд залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Новоолександрівське залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 810/2698/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя О. П. Стародуб