Постанова

від 13.09.2018 по справі 556/733/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року

м. Рівне

Справа №556/733/2017

Провадження №22-ц/787/1214/2018

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Рішення суду першої інстанції ухвалене в смт. Володимирець

Рівненської області 20.04.2018 р. о 15 год. 06 хв.

Повний текст рішення складено: 27.04.2018 р.

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 (присутня);

відповідачі - ОСОБА_3 сільська рада Володимирецького району Рівненської області (представник відсутній);

ОСОБА_4 (відсутній);

ОСОБА_5 (відсутній);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (представник відсутній);

представники учасників справи: позивача - адвокат ОСОБА_6;

відповідача ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району - відсутній;

відповідача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7;

відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: відсутній,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_6 на рішення Володимирецького районного суду від 20 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року в суд звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області; про скасування та визнання недійсними рішень ОСОБА_3 сільської ради та скасування державної реєстрації земельних ділянок. Мотивуючи позов, покликалася на те, що всупереч конституційному принципу непорушності права власності після передачі їй в с. Щоків ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0, 85 га дану ділянку було передано ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Тому вважала, що згодом державний реєстратор незаконно зареєстрував їхні земельні права в Поземельній книзі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

17 травня 2017 року суддею Володимирецького районного суду позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху і надано час для усунення її недоліків протягом п'яти днів з часу отримання копії ухвали.

31 травня 2017 року суддею Володимирецького районного суду відкрито провадження у справі в частині вимог про скасування рішень органу сільського самоврядування.

В подальшому позивач подала заяву про зміну та доповнення своїх вимог, залучивши до складу відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і остаточно вимагаючи скасувати та визнати недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району №1038 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" від 20.10.2015 року та рішення №333 від 15.09.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4С.", скасувати і визнати недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району №118 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" від 27.01.2016 року та рішення №279 від 16.06.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5М.", скасувати державну реєстрацію у системі державного земельного кадастру та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_4, кадастровий номер 5620889100:003:001:0087, що розташована у с. Щоків Володимирецького району Рівненської області, вулиця Лісна, 43 "в", шляхом скасування відповідних записів у Поземельній книзі та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, скасувати державну реєстрацію у системі державного земельного кадастру та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5, кадастровий номер 5620889100:03:001:0086, що розташована у с. Щоків Володимирецького району Рівненської області, вулиця Лісна, 43 "г", шляхом скасування відповідних записів у Поземельній книзі та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

30 червня 2017 року Володимирецьким районним судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог і залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до участі в справі як співвідповідачів.

Ухвалою Володимирецького районного суду від 27 липня 2017 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області; про скасування та визнання недійсними рішення органу сільського самоврядування та скасування державно реєстрації земельних ділянок призначено до судового розгляду.

Рішенням Володимирецького районного суду від 20 квітня 2018 року ОСОБА_2 (мешкає у с. Щоків Володимирецького району, вулиця Лісна, 42, РНОКПП НОМЕР_1) відмовлено в позові до ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району (с. Сопачів, код 84384931), ОСОБА_4 (мешкає у с. Щоків Володимирецького району, вулиця Лісна, 2 "а"), ОСОБА_5 (мешкає у с. Щоків Володимирецького району, вулиця Лісна, 18 "б"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (м. Рівне, вулиця С.Петлюри, 37, код 39768252) про скасування та визнання недійсними рішення ОСОБА_3 сільської ради та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала належних і допустимих доказів про належність їй на праві власності чи користування спірної земельної ділянки у с. Щоків по вулиці Лісна, 42, Володимирецького району, а також факту порушення цього речового права внаслідок прийняття оспорюваних рішень органу сільського самоврядування. За таких обставин підстав для вжиття заходів судового захисту встановлено не було.

На рішення суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, де вважала його незаконним і необґрунтованим, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права та неповноті з'ясування обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом довідки №2127 від 09.12.2016 року, що видана ОСОБА_3 сільською радою. Там вказано про те, що станом на 01.01.2002 року і по день її видачі в користуванні ОСОБА_2 перебуває земельна ділянки загальною площею 0, 50 га, з якої виділено дві ділянки по 0, 25 га. Цільове призначення одної - "Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", а друга - "Для ведення особистого селянського господарства". Тобто цим фактом визнав обставини, на яких наполягав позивач, що вона протягом 10 років користується земельною ділянкою у с. Щоків Володимирецького району, вулиця Лісна, 42. При цьому вважала, що наданими нею доказами стверджено про накладення земельних ділянок, що надані відповідачам, на належну їй земельну ділянку.

Таким чином, незастосування судом положень ч. 5 ст. 116, ч. 6 ст. 118 ЗК України, ст. 21, п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України, які належали до застосування, вказують про неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Окрім того, Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Вважає, що протоколи сесії ОСОБА_3 сільської ради 6 скликання від 20.10.2015 року та сесії ОСОБА_3 сільської ради 7 скликання від 27.01.2016 року, що надані цим відповідачем, суперечать правилам ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 р. 1 ч. ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року №1000/5, п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 10, ст. ст. 16, 20 Регламенту ОСОБА_3 сільської ради сьомого скликання, що затверджене рішенням органу сільського самоврядування сьомого скликання №5 від 30.10.2015 року.

На її думку, мають місце неузгодженості та розбіжності з приводу цільового призначення земельних ділянок, про що зазначено у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам - землі сільськогосподарського призначення, а також у заявах ОСОБА_4 і рішеннях ОСОБА_3 сільської ради, де вказується, що спірні земельні ділянки призначені для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Тобто дані непослідовність і суперечність не відповідають правилам ст. 22 ЗК України. Крім наведеного, будь-яких відомостей про зміну їх цільового призначення матеріали справи не містять.

Також вважала, що в проектах землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність відповідачів знаходяться акти прийомки-передачі межових знаків, де вказано неправдиву інформацію, а тому самі проекти землеустрою є незаконними і з огляду на зазначене не можуть бути затверджені відповідною землевпорядною комісією та сесією сільської ради.

Зважаючи на це і з урахуванням того, що викладені обставини судом не перевірялися, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про задоволення позову повністю, скасувавши і визнавши недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району №1038 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" від 20.10.2015 року та рішення №333 від 15.09.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4С."; скасувати і визнати недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району №118 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" від 27.01.2016 року та рішення №279 від 16.06.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5М."; скасувати державну реєстрацію у системі державного земельного кадастру та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_4, кадастровий номер 5620889100:003:001:0087, що розташована у с. Щоків Володимирецького району Рівненської області, вулиця Лісна, 43 "в", шляхом скасування відповідних записів у Поземельній книзі; скасувати державну реєстрацію у системі державного земельного кадастру та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5, кадастровий номер 5620889100:03:001:0086, що розташована у с. Щоків Володимирецького району Рівненської області, вулиця Лісна, 43 "г", шляхом скасування відповідних записів у Поземельній книзі.

У поданому відзиві представник ОСОБА_5 і ОСОБА_4, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому на спростування її доводів вказувала на недоведеність тих обставин, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог. Зокрема, аргументи автора скарги суперечать правилам ст. 22 ЗК УРСР 1990 року, ст. 20 ЗК України, п. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92, а також Рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи та їх представників, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Як правильно встановлено судом, в 1997 році за господарством ОСОБА_2 рахувалася земельна ділянка площею 0, 9 га. Даний факт судом встановлено із книг погосподарського обліку ОСОБА_3 сільської ради по с. Щоків Володимирецького району і сторонами не заперечувався.

19 серпня 1997 року рішенням ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району прийнято рішення №11, яким передано у власність ОСОБА_8 для ведення особистого підсобного господарства та для ведення і обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0, 85 га, в т.ч. і 0, 6 га для особистого підсобного господарства та 0, 25 га для обслуговування житлового будинку (а.с. 6; 107).

При цьому судом обґрунтовано з'ясовано, що сторони через допущену описку визнають і не заперечують проти тієї обставини, що ОСОБА_2 і ОСОБА_8, якій виділено зазначену земельну ділянку, є однією і тією самою особою.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В судовому засіданні судом перевірено обставини справи і встановлено, що жодними доказами у справі не визначено меж земельної ділянки, наданої позивачу, а також місця її розташування. Не містять таких доказів і витяг з архівного рішення чи додані до нього картографічні матеріали.

Правильно судом спростовано і обставини набуття та існування права власності на земельну ділянку площею 0, 85 га відповідно до рішення ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району №11 від 19.08.1997 року, на чому наполягала ОСОБА_2

Так, при прийнятті даного рішення орган сільського самоврядування ґрунтувався на положеннях Декрету Кабінету Міністрів України №15-92 від 26.12.1992 року "Про приватизацію земельних ділянок". Пункт 3 Декрету Кабінету Міністрів України №15-92 від 26.12.1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" передбачав порядок набуття права приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, визначених у п. 1 цього Декрету (ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва). Це речове право посвідчувалося відповідною Радою народних депутатів, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 22 ЗК Української РСР, що був чинний на час прийняття рішення про виділення позивачу земельної ділянки, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Між тим, до 13 листопада 2015 року ОСОБА_2 не зверталася з заявами про визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про отримання документів, які б посвідчували її право власності. Таких документів позивач не отримала і під час судового розгляду даної справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому з урахуванням цього суд попередньої інстанції зробив правильний висновок про недоведеність обставин виникнення права власності на земельну ділянку площею 0, 85 га у с. Щоків, вулиця Лісна, 42, Володимирецького району у ОСОБА_2

Також належно враховано те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 отримали відповідні правовстановлюючі документи на належні їм земельні ділянки, проекти землеустрою щодо їх відведення і визначені їх межі в натурі (на місцевості). Стосовно ОСОБА_2, то взято до уваги відсутність доказів на підтвердження своїх прав на частину земельної ділянки, що перебуває у власності відповідачів, а також документів про встановлення меж спірної земельної ділянки, які передавалася їй у власність. Судом перевірено обставини набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 речових прав на земельні ділянки і зроблено висновок, що оспорювані рішення органом сільського самоврядування прийнято в межах вимог закону, з додержанням Регламенту роботи ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 16. 2 Регламенту роботи ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району 7 скликання, що затверджений рішенням ради №5 від 30.10.2015 року, пропозиції до порядку денного сесії вносяться не пізніше як за двадцять днів до пленарного засідання. Разом з тим, п. 16.3 цього Регламенту передбачає внесення питання до порядку денного сесії і пізніше наведеного строку або безпосередньо при затвердженні проекту порядку денного на сесії. Тому правильно спростовано доводи позивача про недодержання положень Регламенту роботи ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району сьомого скликання.

Наведеними висновками, на переконання колегії суддів, спростовуються і аргументи апеляційної скарги про невідповідність протоколів сесії ОСОБА_3 сільської ради 6 скликання від 20.10.2015 року та сесії ОСОБА_3 сільської ради 7 скликання від 27.01.2016 року, що надані цим відповідачем, - нормам ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 р. 1 ч. ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року №1000/5, п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 10, ст. ст. 16, 20 Регламенту ОСОБА_3 сільської ради 7 скликання, що затверджене рішенням органу сільського самоврядування 7 скликання №5 від 30.10.2015 року.

Обґрунтовано суд не погодився і з доводами позивача про правомірність існування у неї права на спірну земельну ділянку. Так, рішенням сесії ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району №51 від 16.12.2016 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Натомість з рішення органу сільського самоврядування неможливо визначити площу земельної ділянки, місце її розташування та межі. При цьому в рішенні зазначено про площу ділянки у 0, 50 га, зокрема і 0, 25 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і 0, 50 га для ведення особистого селянського господарства, що є помилковим і суперечить елементарним арифметичним знанням (додавши 0, 25 га до 0, 50 га отримаємо площу, яка перевищує 0, 50 га).

Цим рішенням передбачено передачу у приватну власність позивача земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку №42 в с. Щоків Володимирецького району по вулиці Лісна, а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства по вулиці Лісна в межах с. Щоків, які перебувають у її користуванні.

З довідки №2127 від 09.12.2016 року, що видана ОСОБА_3 сільською радою, вбачається, що з 1 січня 2002 року у користуванні позивача згідно з даними погосподарського обліку перебуває земельна ділянка площею 0, 5000 га, в т.ч. 0, 2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вулиці Лісна, 42, та 0, 2500 га - для ведення особистого селянського господарства по вулиці Лісна в межах с. Щоків ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району.

Беручи до уваги схеми земельних ділянок, що складені інженером-землевпорядником на замовлення ОСОБА_2, суд з'ясував, що в користуванні останньої перебувають земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0, 3498 га, три земельні ділянки загальною площею 0, 75 га, що межують з земельними ділянками позивача, передані у власність членам її сім'ї - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, що збігається з рішеннями ОСОБА_3 сільської ради Володимирецького району №№565, 566 від 30.04.2014 року, а загальна площа і конфігурація земельних ділянок на цій схемі (за винятком ділянок, яким присвоєно кадастрової номери) вказані зі слів самого замовника, тобто позивача.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неврахування судом довідки №2127 від 09.12.2016 року, що видана ОСОБА_3 сільською радою. Оскільки ця обставина була предметом дослідження суду першої інстанції та їй було дано належну правову оцінку, тому з викладеними аргументами погодитися не можна.

Не можна погодитися і з твердженнями заявника про незастосування ч. 5 ст. 116, ч. 6 ст. 118 ЗК України, ст. 21, п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України, тоді як їх застосування, на його думку, призвело би до протилежного вирішення справи, тобто на користь позивача. Наведене представником ОСОБА_2 не лише свідчить про хибність переконань позивача, але й повністю заперечується правильністю вказівок суду попередньої інстанції.

Помилковими є і доводи автора скарги про те, що Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) заборонено органам місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Так, у контексті обставин справи вказана заборона стосується рішень органів місцевого самоврядування, які є виконаними, тоді як оспорювані рішення не є такими і з їхньою реалізацією зволікалося понад 18 років.

З твердженнями представника позивача про неправдивість інформації, відображеної у проектах землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність відповідачів також не можна погодитися, адже вони є необґрунтованими.

Решта доводів апеляційної скарги - про неповноту з'ясування обставин справи на увагу колегії суддів не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є його ухвалення судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В силу правил ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі зверненням до апеляційного суду, відшкодуванню не підлягають, оскільки апеляційна скарга колегією суддів відхиляється.

Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду від 20 квітня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 13.09.2018 р. о 14 год. 05 хв.

Головуючий:

Судді: