Постанова

від 05.09.2018 по справі 362/3784/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 362/3784/17

провадження № 61-16936св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Васильківська міська рада Київської області,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 року у складі судді Корнієнка С. В. та постанову Апеляційного суду Київської області

від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О.,

Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Васильківська міська рада Київської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20 грудня 2012 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкту до експлуатації, зокрема введено в експлуатацію житловий будинок з терасою та господарськими будівлями по АДРЕСА_1 Київської області, кошторисна вартість будівництва якого становить 1 849 076 , 00 грн, замовником якого є відповідач.

У порушення вимог статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ОСОБА_1 не уклав з міською радою договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури та не перерахував до бюджету міської ради кошти для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Про зазначені обставини позивачеві стало відомо після ухвалення рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, яким зобов'язано виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області виконати вимогу Васильківської об'єднаної Державної фінансової інспекції в Київській області про усунення виявлених порушень законодавства

від 28 квітня 2014 року № 16-16/850 щодо пайової участі замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту та отримання відомостей про здачу житлового будинку в експлуатацію.

21 лютого 2017 року позивач надіслав на адресу ОСОБА_1 пропозицію щодо виконання вимог чинного законодавства про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом підписання надісланого у двох екземплярах договору, однак відповідач не вчинив зазначені дії.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо укладення з позивачем договору про пайову участь та сплати коштів на його виконання, Васильківська міська рада Київської області не отримала відповідну суму коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, позивач просив визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної соціальної інфраструктури м. Василькова між Васильківською міською радою Київської області та ОСОБА_1, у редакції, запропонованій позивачем, визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду з указаним позовом та поновити його.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 24 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що замовник будівництва має звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування зі зверненням щодо укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. У порушення зазначених вимог відповідач не виконав зазначеного обов'язку та не сплатив кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Василькова.

Разом з тим, оскільки Васильківська міська рада Київської області звернулася з позовом до суду лише у липні 2017 року, тоді як про порушення свого права могла дізнатися 20 грудня 2012 року (дата введення відповідачем житлового будинку в експлуатацію), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу Васильківської міської ради Київської області задоволено частково, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 24 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що як на момент здійснення ОСОБА_1 будівництва житлового будинку (2008 рік), так і на момент подачі декларації про готовність будинку до експлуатації (07 грудня

2012 року) чинним законодавством не було передбачено для замовника, який має намір забудови земельної ділянки, обов'язок брати участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту, та відповідно укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Закон України Про регулювання містобудівної діяльності був прийнятий 17 лютого 2011 року, тоді як будівництво житлового будинку відповідачем розпочалося і закінчилося у 2008 році, тобто задовго до набуття ним чинності.

Крім того, частина третя статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , якою передбачено обов'язок замовника будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію перерахувати кошти до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури набрала чинності лише з 01 січня 2013 року, а тому вимоги зазначеного Закону на ОСОБА_1 не поширюються, який закінчив будівництво у 2008 році та подав відповідну декларацію 07 грудня 2012 року.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2018 року, Васильківська міська рада Київської області просила скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада

2017 року і постанову Апеляційного суду Київської області від 09 лютого

2018 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на неправильне застосування апеляційним судом частини другої статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , який набрав чинності 12 березня 2011 року, відповідно до якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункту, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а тому вважав помилковим висновок апеляційного суду про те, що на ОСОБА_1 не розповсюджується дія цього Закону.

Крім того, у порушення норм процесуального законодавства, суд першої інстанції залишив поза увагою заяву позивача та надані ним докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права, та не навів мотивів їх неприйняття, натомість без з'ясування та оцінки зазначених обставин ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову у з підстав пропуску строку позовної давності.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 грудня 2012 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєструвала подану ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкту до експлуатації за № КС18212511686, зокрема щодо введення в експлуатацію житлового будинку з терасою та господарськими будівлями по

АДРЕСА_1 Київської області, кошторисна вартість будівництва становить 1 849 076, 00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 березня

2016 року зобов'язано виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області виконати вимогу Васильківської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Київській області про усунення виявлених порушень законодавства від 28 квітня 2014 року

№ 16-16/850 щодо пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

22 лютого 2017 року Васильківська міська рада Київської області направила відповідачеві лист з примірником договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у двох екземплярах для його підписання а також розрахунок величини пайової участі, та копію претензії від 16 листопада 2016 року щодо сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків.

На вказаний лист ОСОБА_1 відповідь не направив.

Судами також встановлено, що будівництво належного ОСОБА_1 житлового будинку фактично завершено у 2008 році, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації відповідач подав 07 грудня 2012 року.

Відповідно до статті 4 Закону України Про архітектурну діяльність під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , який набрав чинності 12 березня 2011 року, замовником будівництва є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Законом України Про регулювання містобудівної діяльності в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовані правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (частина перша статті 40 цього Закону).

Обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті, передбачений частиною другою статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Частиною дев'ятою статті 40 цього Закону визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь - не пізніше 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, ОСОБА_1 є особою, щодо якої законом встановлено обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Частиною першою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території (стаття 144 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 73 Закону України Про місцеве самоврядування акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

На виконання вимог наведених норм рішенням Васильківської міської ради Київської області від 04 квітня 2012 року № 08.01.-23-ІV затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків (далі - Порядок), норми кого є обов'язковими для виконання відповідачем.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні інфраструктури м. Васильків.

Пайова участь (внесок) у розвиток інфраструктури м. Васильків полягає у перерахуванні замовником після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію до міського бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Васильків з урахуванням інших визначених законом відрахувань, становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку пайовий внесок сплачується на підставі договору про пайову участь у створенні інфраструктури м. Васильків, що укладається між замовником та Васильківською міською радою в особі Васильківського міського голови. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Васильків укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його складення, але до введення в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку.

Аналіз положень частини першої, другої статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку дає підстави для висновку, що обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту законом покладено саме на замовника такого будівництва.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.

Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Наведене зумовлює право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов'язку щодо пайової участі, в тому числі в судовому порядку.

З огляду на наведене, висновки суду апеляційної інстанції про те, що приписи Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не розповсюджуються на відповідача є помилковими, оскільки до введення ним житлового будинку в експлуатацію діяла редакція частини другої статті 40 цього закону та Порядку, які є обов'язковим до виконання, щодо обов'язку замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту .

Висновок суду про те, що визначальним при цьому є початок та закінчення будівельних робіт (2008 рік) є помилковим, оскільки норми законодавства, що регулюють зазначені правовідносини, передбачають необхідність укладення договору про участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачу сертифіката (п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (в діючій на час прийняття житлового будинку в експлуатацію редакції)

Наведене дає підстави вважати, що апеляційний суд неправильно застосував положення статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невиконання відповідачем свого обов'язку щодо укладення з міською радою договору про його пайову участь та сплати грошових коштів на створення та розвитку іженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Василькова, разом з тим поза увагою суду залишилось наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту (частина п 'ята статті 267 ЦК України).

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, Васильківська міська рада Київської області заявляла про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що про порушення свого права їй стало відомо лише після

ухвалення рішення Київським окружним адміністративним судом

від 10 березня 2016 року, яким зобов'язано виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області виконати вимогу Васильківської об'єднаної Державної фінансової інспекції в Київській області про усунення виявлених порушень законодавства від 28 квітня 2014 року № 16-16/850 щодо пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту, та отриманням лише у грудні 2016 року від Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області копії декларації про готовність об'єкта нерухомості до експлуатації, замовником якого є ОСОБА_1

Відповідно до частин першої та третьої статті 213 ЦПК України 2004 року, в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В порушення зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції не навів мотивів з яких він відхилив доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права, у зв'язку з чим, суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.

Відповідно до пункту першого 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (у редакції, що діяла до здачі об'єкта в експлуатацію), а суд першої інстанції у порушення норм процесуального права залишив поза увагою заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, не надавши оцінку викладеним у ній доводам та наданим на їх підтвердження доказам, та ураховуючи, що суд касаційної інстанції не може встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 412 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 24 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик