Рішення

від 04.09.2018 по справі 911/603/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/603/18

Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-Буд» , м. Київ

2. Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1. Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство» , Київська область, Бориспільський район, с. Гора

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

2.Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова фірма «Експотрейд» , Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка

3. Дочірнє підприємство «Молочні продукти» , Київська область, Сквирський район, м. Сквира

4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» , м. Київ

5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

6. Національний банк України, м. Київ

про визнання недійсним державного акту на право власності, договору іпотеки, визнання права відсутнім та витребування земельної ділянки

секретар судового засідання О.О.Стаднік

представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - ОСОБА_1

від третьої особи 1 - ОСОБА_2

від третьої особи 2 - не з'явився

від третьої особи 3 - не з'явився

від третьої особи 4 - не з'явився

від третьої особи 5 - ОСОБА_3, ОСОБА_4

від третьої особи 6 - ОСОБА_5

від прокуратури - ОСОБА_6

вільний слухач - ОСОБА_7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області із позовною заявою №05/1-645вих18 від 21.03.2018 року (вх.№627/18 від 26.03.2018 року) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-Буд» 2. Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1. Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство» , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова фірма «Експотрейд» 3. Дочірнє підприємство «Молочні продукти» 4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» про визнання недійсним державного акту на право власності, договору іпотеки, визнання права відсутнім та витребування земельної ділянки.

ОСОБА_8 поданої позовної заяви прокурор просить суд визнати недійсним державний акт серії ЯИ №621594 на право власності на земельну ділянку площею 59,7154 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417, що розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району для ведення підсобного сільського господарства, виданий ТОВ Ріко-Буд ; визнати недійсним договір іпотеки від 05.01.2012 року №28, укладений між ПАТ Український професійний банк та ТОВ Ріко-Буд щодо передачі в іпотеку земельної ділянки площею 59,7154 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою діяльністю Ріко-Буд земельну ділянку площею 59,7154 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417, яка розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району; визнати відсутнім право Товариства з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд на земельну ділянку площею 59,7154 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417, яка розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка вибула із власності держави поза волею її розпорядника та землекористувача і перебуває у незаконному володінні.

Ухвалою суду від 12.04.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/603/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.05.2018 року.

До суду від відповідача 2 надійшла заява №01-10/415 від 11.05.2018 року (вх. №9132/18 від 14.05.2018 року) про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національного банку України (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 9 ідентифікаційний код 00032106) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016).

До суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява б/н від 14.05.2018 року (вх.№9140/18 від 14.05.2018 року) про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2.

До суду від третьої особи 1 - Дочірнього підприємства Бориспільське лісове господарство надійшли пояснення №255 від 14.05.2018 року (вх. №9166/18 від 15.05.2018 року). У своїх поясненнях третя особа повністю погоджується та підтримує вимоги прокурора та зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду Вишеньківського лісництва, розміщена в кварталі 9 на території Гірської сільської ради Бориспільського району, якою на підставі права постійного користування користується Дочірнє підприємство Бориспільське лісове господарство , що посвідчується державним актом серії ІІ-КВ №003003, виданим 04.06.2004 року на підставі Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №302 від 15.04.2004 року щодо земельної ділянки площею 326,8037 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0002 а також планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років. Дочірнє підприємство Бориспільське лісове господарство не надавало висновків про погодження на вилучення спірної земельної ділянки із свого користування, інформація від органів влади та місцевого самоврядування про її вилучення із складу земель державного лісового фонду відсутня.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у підготовче засідання 15.05.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав.

Треті особи 2, 3, 4, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у підготовче засідання 15.05.2018 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог не надали.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року судом задоволено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відкладено підготовче засідання на 05.06.2018 року.

До суду від прокуратури Київської області надійшла заява б/н від 05.06.2018 року (вх.№10547/18 від 05.06.2018 року) на виконання вимог ухали від 15.05.2018 року.

До суду від відповідача 2 надійшло клопотання №01-10/475 від 04.06.2018 року (вх.№10549/18 від 05.06.2018 року) про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали від 15.05.2018 року та відзив на позовну заяву №01-10/473 від 04.06.2018 року (вх.№10550/18 від 05.06.2018 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог. ОСОБА_8 поданого відзиву відповідач зазначає, що станом на день розгляду справи відсутній вирок суду, яким би було встановлено факт незаконного набуття ТОВ Холдингова фірма Експотрейд права власності на спірну земельну ділянку, а посилання прокурора на відсутність відомостей щодо заповнення і видачі спірного акту не підтверджуються викладеними у позові обставинами. Прокурором не надано доказів визнання у судовому порядку недійсності спірного акту і наступних правочинів, доказів притягнення винних осіб за втрату бланку державного акту. Відповідач 2 наголошує на тому, що на момент укладення спірного іпотечного договору сторонами було дотримано усіх вимог чинного законодавства України, а тому правочин не може бути визнано недійсним. На думку відповідача 2, пояснення третьої особи стосовно того, що вона користується спірною земельною длянкою на підставі права постійного користування є припущеннями, що не підтверджені належними доказами, крім того, звертає увагу суду на те, що є розбіжності у графічному зображенні земельної длянки та її характеристиках, що відображені у спірному державному акті на право власності на земельну діляну та наданому третьою особою акті на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у підготовче засідання 05.06.2018 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав.

Треті особи 2, 3, 4, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у підготовче засідання 05.06.2018 року повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог не надали.

У судовому засіданні 05.06.2018 року прокурор та представник третьої особи 1 заперечили проти залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - Національного банку України.

Дослідивши подане 14.05.2018 року клопотання відповідача 2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національного банку України судом встановлено, що 24.03.2014 року між Національним банком України та відповідачем 2 укладено Кредитний договір №19 24.03.2014 року. Відповідно до п.1.8 Кредитного договору №19, основним забезпеченням виконання ПАТ Український професійний банк своїх зобовязань перед Націоанльним банком України за цим Договором є майнові права за укладеними між ПАТ Український професійний банк та юридичними особами кредитними договорами, згідно з реєстром, який є Додатком до договору застави майнових прав від 24.03.2014 року №19/ЗМП, у тому числі й за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії №602 від 05.01.2012 року, який укладено між ПАТ Український професійний банк та ТОВ Енергопостач 2010 . Відповідач 2 відповідно до Договору застави майнових прав №19/№ЗМП передав в заставу Національному банку України майнові права по договору про відкриття траншевої лінії №602 від 05.01.2012 року (поряд з майновими правами за іншим кредитним договором) як забезпечення виконання ПАТ УПБ (відповідач 2) зобов'язань перед Національним банком України по кредитному Договору №19 від 24.03.2014 року.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року судом задоволено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національного банку України, продовжено строки підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 26.06.2018 року.

До суду від третьої особи 6 - Національного банку України надійшло клопотання №12-0007/34606 від 22.06.2018 року (вх.№11979/18 від 23.06.2018 року) про відкладення розгляду справи.

Зазначене клопотання також підтримано представниками відповідача 2 та третьої особи 5 у судовому засіданні 26.06.2018 року.

До суду від прокурора надійшла відповідь на відзив №05/2-124вих-21-18 від 21.06.2018 року (вх.№12059/18 від 25.06.2018 року). У поданому відзиві прокурор зазначає, що у позовній заяві відсутнє посилання на вирок, який би мав преюдиційне значення, натомість прокурором подано належні докази, які підтверджують викладені в позові обставини щодо недійсності державного акту. Також, помилковими є доводи відповідача 2, що обставини, наведені в обґрунтування позовних вимог прокурором були встановлені в межах кримінального провадження. За результатами такого опрацювання прокурором було лише встановлено факт, що ряд бланків державних актів на право власності на земельні ділянки, в перелік яких входить бланк серії ЯЖ №263031 на спірну земельну ділянку, виданий ТОВ Холдингова фірма Експотрейд , було передано ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» , натомість, підставами позову у даній справі є незаконне вибуття спірної земельної ділянки з державної власності у приватну всупереч вимогам чинного законодавства та використання без достатніх правових підстав правовстановлюючого документу - державного акту на право власності серії ЯЖ №263028, що підтверджується поданими до позовної заяви доказами. Також, прокурор наголосив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та належить на праві постійного користування ДП Бориспільське лісове господарство , що підтверджується поданими до позову доказами.

До суду від третьої особи 1 - Державного підприємства Бориспільське лісове господарство надійшла відповідь на відзив №331 від 22.06.2018 року (вх.№12160/18 від 26.06.2018 року), в якій відповідач з викладеними у відзиві обставинами не погоджується з підстав, викладених у раніше поданих поясненнях №255 від 14.05.2018 року (вх. №9166/18 від 15.05.2018 року) .

До господарського суду Київської області від третьої особи 5 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання б/н від 21.06.2018 року (вх.№12102/18 від 25.06.2018 року) про закриття провадження у справі №911/603/18.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у підготовче засідання 26.06.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Треті особи 2, 3, 4, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у підготовче засідання 26.06.2018 року повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог не надали.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 26.06.2018 року подане клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі №911/603/18 підтримав.

Прокурор та представник третьої особи 1 - Державного підприємства Бориспільське лісове господарство у судовому засіданні 26.06.2018 року проти поданого клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі №911/603/18 заперечили, вважають його необґрунтованим, не підтвердженим належними та допустимими доказами та таким, що не відповідає вимогам ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 26.06.2018 року у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб б/н від 21.06.2018 року (вх.№12102/18 від 25.06.2018 року) про закриття провадження у справі №911/603/18 відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу №911/603/18 до судового розгляду по суті на 21.08.2018 року.

До суду від третьої особи 6 - Національного банку України надійшли письмові пояснення №12/0007/45203 від 20.08.2018 року (вх. №17238/18 від 21.08.2018 року) на виконання вимог ухвали від 05.06.2018 року, в яких третя особа з позовними вимогами прокурора не погоджується, вважає їх необґрунтованими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування поданих пояснень третя особа зазначає, що прокурором не наведено обставин, які б вказували на підставу недійсності державного акту. Державний акт ЯИ №621594, виданий 08.07.2010 року Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області, є правовстановлюючим документом, що видавався на підставі рішення відповідного органу (правочину), тому вимога про визнання недійсним державного акту є похідною і залежить від доведення недійсності договору купівлі-продажу, на підставі якого буд виданий акт. Третя особа наголошує на тому, що станом на день розгляду справи відсутній вирок суду, яким встановлено факт набуття ТОВ Холдингова фірма Експотрейд права вланості на спірну земельну ділянку з порушенням норм чинного законодавства. Крім того, як вважає третя особа, прокурором не надано належних доказів, які б вказували на те, що спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство .

У судовому засіданні 21.08.2018 року оголошувалась перерва до 04.09.2018 року.

Відповідач 1 та треті особи 2, 3, 4, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.09.2018 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду не виконали.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача 1 та третіх осіб 2, 3, 4 про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників відповідача 1 та третіх осіб 2, 3, 4.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.09.2018 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Перший заступник прокурора Київської області зазначає, що за результатами опрацювання матеріалів кримінального провадження №12012000000000023 від 21.12.2012 року, розслідуваного Головним слідчим управлінням Національної поліції України за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, на наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру щодо повернення державі лісових земель на території Бориспільського району Київської області встановлено наступне.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №263028 від 21.12.2009 року, виданого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі та зареєстрованого 21.12.2009 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, Товариство з обмеженою відповідальністю Холдингова фірма Експотрейд було власником земельної ділянки площею 59,7154 га для ведення підсобного сільського господарства в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.04.2009 року №38.

У подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю Холдингова фірма Експотрейд (продавець) та Дочірнім підприємством Молочні продукти (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 30.03.2010 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за №627, відповідно до якого продавець зобов'язується передати земельну ділянку площею 59,7154 га (кадастровий номер 3220883200:02:001:0417) у власність покупцю, а покупець зобов'язується її прийняти і оплатити.

За договором купівлі-продажу від 31.03.2010 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за №756, Дочірнє підприємство Молочні продукти (продавець) продало Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Практика (покупець) земельну ділянку площею 59,7154 га (кадастровий номер 3220883200:02:001:0417).

ОСОБА_8 прийому-передачі земельної ділянки від 31.03.2010 року Дочірнє підприємство Молочні продукти передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Практика відповідно до умов Договору від 31.03.2010 року прийняло земельну ділянку площею 59,7154 га (кадастровий номер 3220883200:02:001:0417), яка розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

За договором купівлі-продажу від 27.04.2010 року за №2180 Товариство з обмеженою відповідальність Компанія з управління активами Практика продало Товариству з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд земельну ділянку площею 59,7154 га (кадастровий номер 3220883200:02:001:0417). На підставі зазначеного Договору купівлі-продажу 08.07.2010 року Товариству з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі видано державний акт серії ЯИ №621594 на право власності на спірну земельну дялінку, який 08.07.2010 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2018 року за №111389455, спірна земельна ділянка перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства Український професійний банк згідно Іпотечного договору від 05.01.2012 року, укладеного між ПАТ Український професійний банк та ТОВ Ріко-буд за №28.

ОСОБА_8 Іпотечного договору від 05.01.2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за №28 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (іпотекодержатель) іпотекодавець в забезпечення зобов'язань позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю Енергопостач 2010 перед Банком, що випливають з Кредитного договору від 05.01.2012 року №602, передав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку площею 59,7154 га (кадастровий номер 3220883200:02:001:0417) заставною вартістю 180000000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

ОСОБА_8 ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до приписів Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

ОСОБА_8 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Як зазначено у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 30.03.2010 року №627, продавцем спірної земельної ділянки було ТОВ Холдингова фірма Експотрейд , якому спірна земельна ділянка належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №263028, виданого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2009 року №38. Однак, як зазначає прокурор, ТОВ Холдингова фірма Експотрейд не набувало права власності на вказану земельну ділянку, не було її власником та не укладало договору щодо її набуття.

На підставі викладеного, прокурор вважає, що вказана земельна ділянка незаконно вибула з державної власності, у зв'язку з чим виданий Державний акт на право власності підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка витребуванню на користь держави.

Судом встановлено, що згідно відповідей Київського обласного нотаріального архіву від 16.02.2018 року №01-17-359, Бориспільської районної нотаріальної контори від 01.02.2018 року №118/01-16, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_10 від 07.07.2015 року №64/01-16, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_11 від 03.07.2015 року, приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу ОСОБА_12 від 03.07.2015 року №64/01-16, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_13 від 03.07.2015 року №56/01-16, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_14 від 01.07.2015 року №101/01-16, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_15 від 02.07.2015 року №01-16/39, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_9 від 07.07.2015 року №89/01-16, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_16 від 07.07.2015 року, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_17 від 07.07.2015 року, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_18 від 01.07.2015 року №111/01-16, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_19 від 26.06.2015 року №73/01-16, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Меленної Т.К. від 30.06.2015 року №456/01-16, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_20 від 26.06.2015 року №/01-16, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_21 від 26.06.2015 року №17/01-24, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_22 від 02.07.2015 року №334/01-16, які здійснювали приватну та державну нотаріальну діяльність по Бориспільському районному нотаріальному округу впродовж 2009 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.04.2009 року за №38 останніми не посвідчувався.

Відповідно до листа Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру (правонаступника Державного агентства земельних ресурсів України) від 06.07.2015 року №ДС-10-28-0.13-5410/23-15 бланк державного акту серії ЯЖ №263028 переданий Державному агентству земельних ресурсів у Вінницькій області згідно накладної від 19.02.2008 року №127.

ОСОБА_8 листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.09.2015 року №ДС-10-2-0.21-4481/19-15, бланк державного акту серії ЯЖ №263028 переданий до відділу земельних ресурсів у Літинському районі згідно накладної від 04.04.2008 року №37, який в свою чергу передав його до Державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою згідно накладної від 04.04.2008 року №232.

ОСОБА_8 листа Державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 19.08.2015 року №4267, інформація щодо заповнення та видачі бланку державного акту серії ЯЖ №263028 у останнього відсутня.

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №263028 до Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі взагалі не передавався, а тому вказана на ньому дата видачі державного акту на право власності на земельну ділянку за ТОВ Холдингова фірма Експотрейд 21.12.2009 року Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі не відповідає дійсності, а тому, зазначений акт, як документ суворої звітності, взагалі не був виданий в установленому законом порядку.

Отже, вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки №38 від 12.04.2009 року, на підставі якого ТОВ Холдингова фірма Експотрейд видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №263028 від 21.12.2009 року не укладався, земельна ділянка площею 59,7154 га (кадастровий номер 3220883200:02:001:0417) у власності ТОВ Холдингова фірма Експотрейд не перебувала, що свідчить про те, що спірна земельна ділянка не вибула з державної вланості у встановлений законом спосіб.

Також, матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка в силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Зазначене підтверджується листами ДП Бориспільське лісове господарство від 07.04.2015 року №120 та від 08.02.2018 року №89, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду Вишеньківського лісництва, розміщена в кварталі 9 на території Гірської сільської ради Бориспільського району та знаходиться у складі земель лісового фонду ДП Бориспільське лісове господарство .

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП Бориспільське лісове господарство посвідчується державним актом серії ІІ-КВ №003003, виданим 04.06.2004 року на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №302 від 15.04.2004 року, щодо земельної ділянки площею 326,8037 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0002.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, право постійного користування спірними земельними лісовими ділянками також посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років.

Так, відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства Бориспільського ДЛГ Державного лісогосподарського об'єднання Київліс 2003 року, спірні земельні ділянки розташовані у кварталі 9 виділах 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 Вишеньківського лісництва, покриті лісовою рослинністю.

Вказані землі у кварталі 9 Вишеньківського лісництва раніше також були покриті лісами, згідно Проекту організації і розвитку лісового господарства Бориспільського ДЛГ Державного лісогосподарського об'єднання Київліс 1993 року, а також, є такими на даний час відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства Бориспільське лісове господарство 2015 року.

Отже, відповідно до наявного в матеріалах справи державного акта на право постійного користування землею ІІ-КВ №003003, виданого 04.06.2004 року на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №302 від 15.04.2004 року, Бориспільському ДЛГ Київського лісогосподарського обєднання Київліс (Вишеньківське лісництво) було надано земельну ділянку площею 326,8037 га з кадастровим номером: 3220883200:02:001:0002 з цільовим призначенням для лісогосподарського виробництва в межах території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області. Відповідний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №449. Спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, що підтверджується листами ДП Бориспільське лісове господарство №120 від 07.04.2015 року та №89 від 08.02.2018 року, оскільки вона розміщена в кварталі 9 на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

Отже, судом встановлено, що ДП Бориспільське лісове господарство є належним користувачем спірної земельної ділянки.

У відповідності до положень статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України, що кореспондує зі ст. 5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 57, ч. 1, п. ґ) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

ОСОБА_8 ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

За таких обставин, земельна ділянка з кадастровим номером 3220883200:02:001:0002 площею 326,8037 га в силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2, 9, 10 статті 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Однак, як встановлено судом та підтверджується листом №120 від 07.04.2015 року, ДП Бориспільське лісове господарство (як користувач спірної земельної ділнки) погодження про можливість вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення в кварталі 9 Вишеньківського лісництва ДП Бориспільське лісове господарство в межах Гірської сільської ради не надавалось. Рішення органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про вилучення спірної земельної ділянки з держлісфонду до державного підприємства не надходили.

Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 27 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органом, уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками лісогосподарського призначення площею понад 1 га, є Кабінет Міністрів України.

Отже, вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 року №1283/0/2-18 Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення, зміну цільового призначення та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 3220883200:02:001:0002, 3220883200:02:001:0417, розташованих в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району, що перебували у постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство , не приймались.

Судом також встановлено, що при набутті права власності відповідачем та третіми особами на спірну земельну ділянку змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення підсобного сільського господарства.

ОСОБА_8 ст. 1 Закону України Про землеустрій , цільове призначення - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Виходячи з принципу, закріпленого Земельним кодексом України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

Земельний кодекс України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою.

ОСОБА_8 ч.ч. 1, 3, 4 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Отже, окремою правовою підставою для визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки є порушення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок.

Проте, зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулась з порушенням ч. 1,4 ст. 20 та ст. 207 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме - без прийняття компетентним органом (яким в даному випадку є Кабінет Міністрів України) відповідного рішення та без нарахування і сплати втрат лісогосподарського виробництва у зв'язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб.

ОСОБА_8 листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 30.01.2018 року №04-48/252, погодження на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не надавалось.

ОСОБА_8 листа №01.1-25/1560 від 08.06.2018 року Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації вбачається, що Київською обласною державною адміністрацією в період з 2005 року по теперішній час розпоряджень про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки лісогосподарського призначення в кварталі 9 Вишеньківського лісництва на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області не видавалось.

На запит прокурора №05/2-651вих18 від 06.06.2018 року Бориспільською обласною державною адміністрацією надано відповідь №48/07-46-2590 від 14.06.2018 року, згідно якої відсутня інформація щодо прийняття розпоряджень по земельній ділянці з кадастровим номером: 3220883200:02:001:0417 за зазначеними прокурором у запиті юридичними особами.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.222-9334/2-18 від 12.06.2018 року, за інформацією відділу у Бориспільському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, земельна ділянка з кадастровим номером: 3220883200:02:001:0417 відсутня у Державному земельному кадастрі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що первинне набуття земельної ділянки з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417 площею 59,7154 га у приватну власність ТОВ Холдингова фірма Експотрейд , а також зміна її цільового призначення відбулись з порушенням вимог Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.

Враховуючи, що жодних рішень про вилучення спірної земельної ділянки із лісового фонду не приймалось, ТОВ Холдингова фірма Експотрейд не набуло необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим, не могло відчужувати її третім особам.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

ОСОБА_8 ч.ч. 1, 2, 7 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

ОСОБА_8 ч.ч. 2, 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи №6-2824цс15 сформулював правову позицію у постанові від 20.04.2016 року, згідно з якою роз'яснив, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи № 6-319цс15 від 01.07.2015р.

Оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417 площею 59,7154 га вибула з володіння власника і землекористувача не з їхньої волі, була набута у власність інших осіб незаконно, тому вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ТОВ Ріко-Буд , серія ЯИ №621594 з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417 площею 59,7154 га та витребування на користь держави в особі Кабінету міністрів України з незаконного володіння ТОВ Ріко-Буд земельної ділянки з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417 площею 59,7154 га, розташованої на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог прокурора про визнання недійсним договору іпотеки суд зазначає наступне.

ОСОБА_8 ч. ч. 1,3 ст. 15 Закону України Про іпотеку , іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці. Дія цього Закону не поширюється на земельні ділянки, які перебувають у державній чи комунальній власності і не підлягають приватизації.

ОСОБА_8 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

ОСОБА_8 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Предметом іпотеки, відповідно до ст. 5 Закону України Про іпотеку , можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умов, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_8 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено у пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановлено судом, відповідач 1 - ТОВ Ріко-Буд не був власником спірної земельної ділянки, оскільки вона була незаконно вилучена поза волею держави, тобто, відповідно не мав повноважень розпорядження вказаною земельною ділянкою, не мав права укладати щодо неї будь-яких правочинів, зокрема, передати спірну земельну ділянку в іпотеку банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, на момент укладення Іпотечного договору від 05.01.2012 року з Публічним акціонерним товариством Український професійний банк відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд не набув права власності на земельну ділянку, яку було передано банку в іпотеку, а тому, не мав прав власника і не міг розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Оскільки, при набутті права приватної власності на вищевказану земельну ділянку лісового фонду допущено суттєві порушення вимог законодавства, ТОВ Ріко-Буд , яке у подальшому передало її банку в іпотеку, на момент укладення іпотечного договору не мало права власника на розпорядження землею.

Відтак, оспорюваний договір іпотеки підлягає визнанню недійсними на підставі ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_8 ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи викладене, підлягає визнанню недійсним Іпотечний договір від 05.01.2012 року №28, укладений між ПАТ Український професійний банк та ТОВ Ріко-Буд щодо передачі в іпотеку земельної ділянки за кадастровим номером 3220883200:02:001:0417 площею 59,7154 га на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Також, прокурор просить суд витребувати з незаконного володіння відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірну земельну ділянку із кадастровим номером 3220883200:02:001:0417.

Оскільки, Кабінет Міністрів України не був стороною зазначених правочинів - договорів купівлі-продажу та іпотеки, між ним та ПАТ Український професійний банк відсутні будь-які зобов'язальні правовідносини, а тому, має право на витребування цього майна в порядку, передбаченому ст. 388 Цивільного кодексу України.

Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-1цс15.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ОСОБА_8 ст. ст. 203, 215 Цивілнього кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_8 ст. 113 Конституції України та ст. 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України , Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про Кабінет Міністрів України , діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

До основних повноважень Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 116 Конституції України та ч. 2 ст. 20 Закону України Про Кабінет Міністрів України належить забезпечення проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування та використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Оскільки, спірні земельні ділянки вибули із власності держави поза волею її розпорядника та землекористувача, зазначене свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави та витребування з незаконного володіння ТОВ Ріко-Буд на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються, серед іншого, на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

ОСОБА_8 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Зважаючи на те, що відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання недійсним державного акту на право власності та її витребування на користь держави.

Судом встановлено, що у відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд відсутні підстави для оформлення права власності на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим, державний акт на право власності серії ЯИ №621594, який 08.07.2010 року видано ТОВ Ріко-Буд підлягає визнанню недійсним в судовому порядку як такий, що не відповідає закону та порушує права власника з огляду на незаконність дій щодо протиправного позбавлення держави лісових земель.

Крім того, з метою належного захисту порушених прав та інтересів держави, підлягає визнанню судом відсутнім право власності ТОВ Ріко-Буд на спірну земельну ділянку.

ОСОБА_8 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав є визнання наявності або відсутності прав.

Враховуючи, що ТОВ Холдингова фірма Експотрейд не набуло необхідного обсягу цивільної дієздатності (відсутність права унеможливлює його здійснення) щодо спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим, останнє не могло відчужувати її третім особам, а ті, у свою чергу, відповідачу.

Наведені вище обставини є підставою щодо визнання відсутності у ТОВ Ріко-Буд права власності на земельну ділянку.

Крім того, прокурор у позовній заяві зазначив, що Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт порушення інтересів держави внаслідок укладення договорів купівлі-продажу та укладення договору іпотеки відомо не було, оскільки вони укладались без його участі, погодження у випадках, передбачених законодавством, на вилучення спірних ділянок не надавалось, інформація про виведення землі із складу земель лісогосподарського призначення та їх передачу у приватну власність у загальнодоступних базах даних була відсутня. Органами державного контролю своєчасно ці порушення не виявлено, у зв'язку з чим, за захистом порушених прав держави до суду не звертались. Про наявні порушення вимог закону та необхідність їх захисту у судовому порядку прокурору стало відомо лише за результатами опрацювання великої кількості інформації різних органів державної влади, установ та організацій (які датовані 2015 та 2018 р.р.). Відповідачами та третіми особами під час судового розгляду не заявлялось про застосування строків позовної давності у даній справі, а тому, зазначене питання не підлягає розгляду та не впливає на результати розгляду даної справи.

Щодо усних пояснень представників відповідача 2 та третіх осіб 5, 6, стосовно того, що розгляд даної справи неможливий без результатів вирішення кримінальної справи №752/16316/13-к, порушеної за кримінальним провадження №12012000000000023, суд зазначає наступне.

Як пояснював прокурор та встановлено під час судового розгляду, матеріали кримінального провадження №12012000000000023 не були вирішальними при пред'явленні прокурором даного позову та лише підтверджують, що обвинувачені в ньому особи вийшли за межі своїх повноважень у зв'язку із чим складено обвинувальний акт, який направлено до суду для розгляду по суті. Натомість, прокурором були отримані відповіді із різних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, які і стали підставою для пред'явлення даного позову.

Надане представником відповідача 2 у судовому засіданні 04.09.2018 року рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2015 року у справі №910/23233/15, суд не приймає до уваги, оскільки зазначене рішення не стосується предмету спору у даній справі та не впливає на результати розгляду справи.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_8 ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним державний акт серії ЯИ №621594 на право власності на земельну ділянку площею 59,7154 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417, що розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району для ведення підсобного сільського господарства, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, будинок 10, код 37035971).

3.Визнати недійсним Іпотечний договір від 05.01.2012 року №28, укладений між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк (02660, м. Київ, Печерський район, вул. Марини Раскової, будинок 15, код 19019775) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, будинок 10, код 37035971) щодо передачі в іпотеку земельної ділянки площею 59,7154 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417.

4.Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, будинок 10, код 37035971) земельну ділянку площею 59,7154 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417, яка розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

5.Визнати відсутнім право Товариства з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, будинок 10, код 37035971) на земельну ділянку площею 59,7154 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0417, яка розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ріко-Буд (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, будинок 10, код 37035971) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код 02909996) 33041 (тридцять три тисячі сорок одна) грн. 65 коп. судового збору.

7.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Український професійний банк (02660, м. Київ, Печерський район, вул. Марини Раскової, будинок 15, код 19019775) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код 02909996) 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору.

8.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 14.09.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць