Постанова

від 13.09.2018 по справі 2-о-63/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-о-63/11

Провадження № 22-ц/772/1546/2018

Категорія: 66

Головуючий у суді 1-ї інстанції Матохнюк Д.Б.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуСправа № 2-о-63/11м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючої: Марчук B.C.,

суддів: Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.,

секретар : Богацька О.М.,

за участі представника заявника - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі №2 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 2-о-63/11 за заявою ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 лютого 2011 року, ухвалене під головуванням судді Матохнюка Д.Б. о 10.30 год. в залі суду № 208, дата складення повного тексту судового рішення невідома, -

В с т а н о в и в :

18 січня 2011 року в Ленінський районний суд м. Вінниці надійшла заява ОСОБА_7 і ОСОБА_4 про визнання громадянина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім.

Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_4, був чоловіком ОСОБА_7 і батьком ОСОБА_8

У жовтні 2007 року ОСОБА_9 поїхав з дому в Крим на роботу і з того часу немає жодних відомостей про місце його перебування, більше трьох років він не з'являється за місцем проживання і відносин ні з ким не підтримує. Розшуковими заходами, що вживалися Ленінським РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області, місце перебування ОСОБА_4 не встановлено.

Посилаючись на те, що задоволення заяви має для заявників юридичне значення - необхідність врегулювання відносин з оплати житлово-комунальних послуг за відсутнього; ще заявники вказували, що задоволення їхньої заяви надасть право на зміну в особовому рахунку основного квартиронаймача, тому вони просили суд визнати безвісно відсутнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.01.2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року одна із заявників - ОСОБА_7 померла (а. с. 19).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.02.2011 року заяву задоволено. Визнано ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Юрківці Могилів-Подільського району Вінницької області, безвісно відсутнім з 01.01.2008 року.

В червні 2016 року ОСОБА_10, яка не брала участі в справі, проте обґрунтувала своє право на апеляційне оскарження вирішенням судом питання про її права та обов'язки, оскаржила зазначене рішення суду першої інстанції.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Вирішено рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 04 лютого 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Юрківці Могилів-Подільського району Вінницької області, безвісно відсутнім з 01 січня 2008 року.

Постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд дро суду апеляційної інстанції.

Таким чином, справа переглядається в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 лютого 2011 року, ухвалене під головуванням судді Матохнюка Д.Б.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та залишити заяву без розгляду. ( а/с53).

Під час нового апеляційного розгляду даної справи було встановлено, що 18.01.2011 року до Ленінського районного суду м. Вінниця надійшла заява ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_5 (а/с3-4). Але згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1на а/с 19, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла, тобто до звернення з заявою у суд.

З огляду на це, ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниця від 19.01.2011 року було відкрите провадження у справі лише за заявою ОСОБА_8 (а/с1).

Разом з тим, в супереч нормі п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, діючого на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, судом не було відмовлено у відкритті провадження, у зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Більше того, у рішенні Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.02.2011 року, яке на даний час переглядається в апеляційному порядку, вказано, що суд розглянув справу за заявою ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім, що є процесуальним порушенням, яке призвело до неправильного вирішення справи, оскільки розглядалася заява особи, процесуальна правоздатність і дієздатність якої припинилася з її смертю, ще до надходження заяви у суд.

З врахуванням встановлених обставин, Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 30.08.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. В частині розгляду справи за заявою ОСОБА_7 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_5 рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 лютого 2011 року - скасоване; заяву ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім - залишено без розгляду.

На виконання вказівок Постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року, відповідно до норми ст. 417 ЦПК України, апеляційним судом його ухвалою від 30.08.2018 року було залучено до участі у справі ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 у якості правонаступника заявника - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої - п'ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Як видно з оскаржуваного рішення суду, воно ухвалене Ленінським районним судом м. Вінниця у складі головуючого судді Матохнюка Д.Б., в той час, як відповідно до ст. 234 ЦПК України, у редакції, діючій на час ухвалення рішення суду першої інстанції, розгляд справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинен проводитися судом у складі одного судді і двох народних засідателів.

Саме на це процесуальне порушення вказує апелянт у своїй апеляційній скарзі.

Вказане процесуальне правопорушення, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, 2004 року у редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, було підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, оскільки справа розглянута та вирішена неповноважним судом.

Крім того, як уже було зазначено, 18.01.2011 року до Ленінського районного суду м. Вінниця надійшла заява ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_5 (а/с3-4). Але згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1на а/с 19, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла, тобто до звернення з заявою у суд.

З огляду на це, ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниця від 19.01.2011 року було відкрите провадження у справі лише за заявою ОСОБА_8 (а/с1).

В супереч нормі п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, діючого на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, судом не було відмовлено у відкритті провадження, у зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

У рішенні Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.02.2011 року, яке на даний час переглядається в апеляційному порядку, вказано, що суд розглянув справу за заявою ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про про визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім, що є процесуальним порушенням, яке призвело до неправильного вирішення справи, оскільки розглядалася заява особи, процесуальна правоздатність і дієздатність якої припинилася з її смертю, ще до надходження заяви у суд.

Такий висновок слідує з огляду на норми ст. ст. 25, 26, 30 ЦК України про цивільну правоздатність та цивільну дієздатність фізичної особи, ст. ст 3, 11 ЦПК України 2004 року у діючій на час ухвалення рішення редакції, які судом першої інстанції залишені поза увагою. Апелянт же у своїй апеляційній скарзі вказав про це процесуальне правопорушення.

Відповідно до нині діючої ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, є , зокрема, порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

За нормою ч.3 ст. 376 ЦПК України у редакції, яка діє з 15.12.2017 року, порушенням норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.

З огляду на те, що відповідно до норм ЦК України про визнання особи безвісно відсутньою, зокрема його ст. ст. 43, 44, визнання особи безвісно відсутньою не тягне за собою наслідків щодо виникнення права.

Таке право виникає лише після оголошення фізичної особи померлою - ст. 47 ЦК України, а визнання фізичної особи безвісно відсутньою є лише передумовою для оголошення її померлою.

Тому, виходячи з зазначеного та норми ч.6 ст. ЦПК України, у редакції, діючій на час розгляду справи судом першої інстанції і ч.6 ст. 294 ЦПК України у редакції, діючій з 15.12.2017 року, справа має розглядатися у порядку окремого провадження, що унеможливлює залишення заяви про визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім - без розгляду, як просить апелянт.

Щодо обставин у справі стосовно предмету спору - визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім, то вони наступні.

18.01.2011 року до Ленінського районного суду м. Вінниця надійшла заява ОСОБА_4 про визнання безвісно відсутнім його батька - ОСОБА_5 (а/с3-4).

Заява мотивована тим, що у жовтні 2007 року ОСОБА_9 поїхав з дому в Крим на роботу і з того часу немає жодних відомостей про місце його перебування, більше трьох років він нез'являється за місцем проживання і відносин ні з ким не підтримує. Розшуковими заходами, що вживалися Ленінським РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області, місце перебування ОСОБА_4 не встановлено.

Статтею 43 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Постійним місцем проживання ОСОБА_4 була АДРЕСА_1, де він проживав разом з своєю дружиною ОСОБА_7 і сином ОСОБА_4, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописку (а. с. 7).

ОСОБА_5 перебував в розшуку в Ленінському РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області як безвісно зникла особа, оперативно-розшукова справа категорії Розшук , №94 від 08.12.2007 року.

Відсутність ОСОБА_5 за місцем його постійного проживання з жовтня 2007 року підтверджено також актом від 09.12.2007 року, підписи сусідів в якому засвідчено житлово-експлуатаційною організацією (а. с. 12).

Отже, протягом тривалого часу в місці постійного проживання ОСОБА_4 відсутні будь-які відомості про місце його перебування, після винесення судом першої інстанції рішення про визнання його безвісно відсутнім розшукові заходи по встановленню місця його знаходження призупинені, але з централізованого обліку безвісті зниклих він не знятий (а. с. 104).

На час розгляду даної справи в Апеляційному суді Вінницької області нічого не змінилося. Представник правонаступника заявника адвокат ОСОБА_3 зазначив, що на даний час будь-які відомості про місцеперебування ОСОБА_5 - відсутні.

Зазначені обставини, відповідно до ст. 43 ЦК України, є підставою для визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім з 01.01.2008 року, як про те просив заявник та представник його правонаступника заявника - адвокат ОСОБА_3

Таким чином, заяву слід задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 лютого 2011 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву задовольнити.

Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Юрківці Могилів-Подільського району Вінницької області, безвісно відсутнім з 01.01.2008 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук