Ухвала

від 14.09.2018 по справі 373/1672/16-к

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1672/16-к

У Х В А Л А

14 вересня 2018 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Реви О.І.,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Нігруци Р.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника - адвоката ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому клопотання прокурора про арешт майна, -

встановив:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він будучи військовослужбовцем у званні підполковник, обіймаючи посаду начальника штабу - першого заступника командира 43 окремої артилерійської бригади великої потужності Сухопутних військ Збройних Сил України - військової частини А3085 (польова пошта В2050) та одночасно, в період часу з 02.09.2015 до 22.10.2015, тимчасово виконуючи обов'язки командира вказаної військової частини за місцем її постійної дислокації: смт Дівички-1 Переяслав-Хмельницького району Київської області, здійснюючи у цей період організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, діючи з корисливих мотивів, 16.10.2015 підписав договори №№ 1, 2, 3 про купівлю-продаж матеріальних цінностей з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які у межах своєї підприємницької діяльності не мали можливості виробити та поставити вказану продукцію, надав вказівку начальнику бронетанкової служби майору ОСОБА_8 підписати видаткові накладні із завідомо неправдивими даними про нібито отримання військовою частиною зазначеного в них майна та особисто підписав платіжні доручення на оплату продукції в межах укладених трьох договорів на загальну суму 292 150 грн. та доручив капітану ОСОБА_9 подати документи до Переяслав-Хмельницького управління Державної казначейської служби України Київської області для проведення оплати, що було зроблено. Зазначені грошові кошти 21.10.2015 були зняті готівкою ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зі своїх рахунків та передані ОСОБА_5 на прохання останнього.

Дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковано як розтрата чужого майна у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 4 ст. 191 КК України).

Під час судового розгляду прокурор подав до суду клопотання про арешт майна обвинуваченого і просить накласти арешт на належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4999 га, кадастровий номер 3223387600:18:005:0015 з метою забезпечення цивільного позову в справі, оскільки раніше вжиті заходи у виді арешту належного обвинуваченому легкового автомобіля на дадуть в майбутньому можливості забезпечити відшкодування завданої шкоди.

Захисник обвинуваченого зазначив про те, що у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки воно за своїм змістом, суттю та доданими доказами не відповідає вимогам КПК України. Прокурор не зазначив обґрунтованості позову та вартості майна, на яке має бути накладено арешт.

Ознайомившись із змістом даного клопотання та доданими до нього копіями документів, було встановлено, що воно не відповідає вимогам КПК України.

Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

За правилами ч. 3 ст. 132 цього Кодексу застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З клопотанням про арешт майна має право звернутися прокурор, і в цьому клопотанні повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до вимог ч. 6 та ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Слушним є зауваження сторони захисту щодо відсутності доказів вартості майна на яке прокурор просить накласти арешт та неможливість її самостійного визначення судом.

Вимога щодо змісту клопотання прокурора та доданих до нього оригіналів чи копій документів, якими прокурор обґрунтовує клопотання зазначена в ч. 2 ст. 171 КПК України.

Окрім того, ч. 4 ст. 173 КПК України передбачено зміст ухвали суду про арешт майна, в якій, серед іншого, суд зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

За приписами ст. ст. 7 та 22 КПК України суд не вправі порушувати принципи законності та змагальності сторін та перебирати на себе функції сторони обвинувачення чи захисту, збирати докази.

Заперечення сторони захисту щодо необхідності відмови в задоволенні клопотання прокурора в зв'язку з його необґрунтованістю не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години.

Клопотання слід привести у відповідність до вимог закону та додати до нього оригінали чи копії документів щодо вартості майна, яке слід арештувати та визначитися із видом забезпечення у виді арешту майна відповідно до вимог ст. 173 КПК України.

З метою дотримання законності, забезпечення обґрунтованості судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, запобігання зловживанням та усунення неоднаковості застосування кримінального процесуального закону Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму Інформаційному листі від 05.04.13 № 223-558/0/4-13 висловив свою правову позицію щодо повернення клопотання прокурору, якщо воно не відповідає вимогам КПК України.

За такої обставини, коли клопотання подане суду без додержання вимог, визначених відповідною нормою КПК суд вправі постановити ухвалу про повернення клопотання для усунення недоліків.

Згідно ст.ст. 7,9, 132,171 КПК України, -

у х в а л и в :

Повернути прокурору відділу військової прокуратури Центрального регіону України, майору юстиції ОСОБА_10 клопотання про арешт майна.

Встановити прокурору відділу військової прокуратури Центрального регіону України, майору юстиції ОСОБА_10 строк в сімдесят дві години для усунення недоліків клопотання про арешт майна.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.І.Рева