Постанова

від 13.09.2018 по справі 467/1252/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №467/1252/17 13.09.2018

Провадження №22-ц/784/1490/18

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Миколаїв

справа № 467/1252/17-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лептугою С.С.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла

про визнання правочину недійсним

за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області, ухвалене 10 липня 2018 року суддею Догарєвою І.О., в приміщенні цього ж суду (повний текст судового рішення складено 19 липня 2018 року),

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ Агрофірма Вісла про визнання договору оренди землі недійсним.

Позивачка зазначала, що на підставі державного акту серії НОМЕР_1 від 11 вересня 2007 року є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,12 га, розташованої в межах території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. За усною домовленістю сторін земельну ділянку на умовах оренди обробляло ТОВ Агрофірма Вісла , яке мало повернути землю на першу її вимогу. У 2016 році вона звернулась до ТОВ Агрофірма Вісла з проханням повернути ділянку, проте отримала відмову з посиланням на наявність належно оформленого договору оренди земельної ділянки від 12 жовтня 2007 року, строк дії якого ще не закінчився.

Посилаючись на те, що договір оренди не укладала та не підписувала, ОСОБА_1 просила визнати його недійсним.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що протягом десяти років ОСОБА_1 не оспорювала договір оренди, систематично отримувала орендну плату, а 29 липня 2008 року підписала додаткову угоду до спірного договору. Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про визнання договору недійсним.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено, договір оренди землі № 5 від 12 жовтня 2007 року визнано недійсним.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма Вісла просило рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт посилався на недоведеність позивачкою позову та невірне застосування судом правил позовної давності.

Відзив на апеляційну скаргу позивачка не надала.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК визначено свободу договору, а саме вільність сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК ).

Статтею 14 Закону Про оренду землі передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина 2 статті 207 ЦК).

Згідно з частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому кодексу та іншим актам цивільного законодавства, невідповідністю волевиявлення внутрішній волі його учасника, не спрямованістю на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 11 вересня 2007 року є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,12 га на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с. 3).

12 жовтня 2007 року від імені ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 5 з ТОВ Агрофірма Вісла , за умовами якого спірна ділянка передана в оренду строком на п'ятнадцять років з орендною платою 2,5 % від нормативно грошової оцінки землі, що станом на дату укладення договору складає 1 439 грн. Договір зареєстровано регіональною філією ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 21 листопада 2007 року за № 04070050021 (а.с. 44-45).

Згідно висновку № 18-155 судово-почеркознавчої експертизи від 19 лютого 2018 року підпис у договорі оренди землі № 5 від 12 жовтня 2007 року, укладеному між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_1, та зареєстрованому регіональною філією ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 21 листопада 2007 року за № 04070050021 виконано не ОСОБА_1 (а.с. 80).

Ці обставини не заперечував і представник ТОВ Агрофірма Вісла .

Таким чином, встановивши, що укладення оспорюваного правочину не відповідало внутрішній волі ОСОБА_1, а договір, не підписаний стороною, не може вважатись укладеним у письмовій формі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення вимог статті 203 ЦК та наявність підстав для визнання договору недійсним за частиною 1 статті 215 ЦК.

Спірним залишилось питання дотримання позивачкою правил позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 ЦК особа може звернутись до суду за захистом свого цивільного права в межах строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 довідалась про укладений договір, тобто про порушення свого права, влітку 2016 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності, який станом на час звернення до суду не закінчився.

Посилання відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивачка отримувала орендну плату, а тому усвідомлювала договірний характер орендних відносин, суд визнав таким, що суперечить нормам статті 261 ЦК України.

С таким тлумаченням правил статті 261 ЦК та їх застосуванням до орендних відносин, а тим більш у правовідносинах, стороною яких було ТОВ Агрофірма Вісла , погодився і Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2015 року (справа № 6-48цс15).

При цьому таке застосування цієї норми, з урахуванням конкретних обставин справи, не суперечить й правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22 лютого 2017 року (справа № 6-17цс17), та позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 16 січня 2018 року (справа № 397/1402/15ц) та від 21 лютого 2018 року (справа № 144/1292/15ц), а саме презумпції обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав та необхідності доводити особою того факту, що раніше вона не могла довідатись про порушення свого права.

Представник ТОВ Агрофірма Вісла , стверджуючи, що з 2007 року позивачка не могла не усвідомлювати договірний характер правовідносин, посилався на підписання нею Додаткового договору за № 309 до договору оренди землі № 5 від 12 вересні 2007 року (далі - Додатковий договір) щодо збільшення розміру орендної плати та строку дії договору (а.с.95).

Проте судом встановлено, що в оренді ТОВ Агрофірма Вісла перебуває декілька земельних ділянок, які належать ОСОБА_3

Крім спірної ділянки площею 7,12 га, в оренду позивачкою передана земельна ділянка площею 1 га ( державний акт НОМЕР_3 від 3 липня 2002 року) за договором оренди від 12 вересня 2007 року з іншим реєстраційним номером - 0407005 000 21.

Такі данні щодо дати договору (12 вересня 2007 року) та реєстраційного номера (040700500021) містить і Додатковий договір.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Додатковий договір не стосується спірного договору від 12 жовтня 2007 року, а його підписання позивачкою ОСОБА_4 не доводить усвідомлення нею укладення договору оренди ділянки площею 7,12 га.

Доводів та навіть посилань на невірну оцінку зібраних доказів апеляційна скарга не містить.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта не усунув розбіжностей у даті та реєстраційному номері договорів від 12 вересня та 12 жовтня 2007 року та не спростував висновки суду.

Колегія суддів також дослідила відомості про отримання ОСОБА_4 орендної плати за період 2012-2013 років (а.с.135-140).

При цьому колегія суддів вважає, що сам по собі факт отримання орендної плати за відомостями не доводить усвідомлення наявності договору оренди. До того ж у відомостях в графі Примітки (№ договору) навпроти підпису ОСОБА_1 замість номеру договору, як то в інших отримувачів, відомостей про договір не зазначено.

У відомості про виплату грошей ОСОБА_4 за 2012 рік зазначені номери договору від 12 вересня 2007 року ( 1га), а не оспорюваного.

Будь яких доказів, які би підтверджували той факт, що ОСОБА_4 могла раніше довідатись про наявність договору від 12 жовтня 2007 року апелянт не надав.

Отже, встановлені судом обставини спростовують твердження апелянта про те, що позивачка, щорічно отримуючи кошти, могла раніше довідатись про наявність спірного договору, а, звернувшись до суду лише у 2016 році, пропустила трирічний строк позовної давності.

Колегія суддів, погоджуючись з застосуванням судом правил позовної давності, не вбачає порушень європейських принципів, викладених Європейським судом з прав людини в рішеннях, наведених в апеляційній скарзі. Більш того, продовження використання землі на підставі підроблених документів сприятиме продовженню правопорушення та породжуватиме несправедливість в майбутньому.

Оскільки основний висновок суду першої інстанції щодо недійсності правочину та звернення до суду за захистом порушеного права в межах строку позовної давності відповідає обставинам справи та вимогам земельного та цивільного законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла залишити без задоволення, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року.