Постанова
Іменем України
24 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 467/1252/17
провадження № 61-45953св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла ,
представник відповідача - Рибакова Людмила Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області, у складі судді Догарєвої І. О., від 10 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області, у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О., від 13 вересня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла (далі - ТОВ Агрофірма Вісла ) про визнання договору оренди землі недійсним.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі державного акту серії ЯЕ № 900168 від 11 вересня 2007 року вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,12 га, розташованої у межах території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. За усною домовленістю сторін земельну ділянку на умовах оренди обробляло ТОВ Агрофірма Вісла , яке мало повернути землю на першу її вимогу. У 2016 році вона звернулась до ТОВ Агрофірма Вісла з проханням повернути ділянку, проте отримала відмову з посиланням на наявність належно оформленого договору оренди земельної ділянки від 12 жовтня 2007 року, строк дії якого ще не закінчився.
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що договір оренди вона не укладала та не підписувала, просила суд визнати його недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір оренди землі № 5 від 12 жовтня 2007 року, укладений між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_2 , зареєстрований Миколаївською міжрегіональною філією ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах 21 листопада 2007 року за № 04070050021.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що спірний договір оренди землі є недійсним у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на його укладання, оскільки вона вказаного договору не підписувала, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ТОВ Агрофірма Вісла подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.
Судом не було враховано, що ОСОБА_2 отримувала орендну плату.
Крім того, ОСОБА_2 звернулась до суду з пропуском строку позовної давності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано справу.
13 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл справи.
У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 900168 від 11 вересня 2007 року є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,12 га на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4820382600:03:000:0006 (а.с. 3).
12 жовтня 2007 року від імені ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 5 з ТОВ Агрофірма Вісла , за умовами якого спірна ділянка передана в оренду строком на п`ятнадцять років з орендною платою 2,5 % від нормативно грошової оцінки землі, що станом на дату укладення договору складає 1 439 грн. Договір зареєстровано регіональною філією ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах 21 листопада 2007 року за № 04070050021 (а.с. 44-45).
Згідно з висновком № 18-155 судово-почеркознавчої експертизи від 19 лютого 2018 року підпис у договорі оренди землі № 5 від 12 жовтня 2007 року, укладеному між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_2 , виконано не ОСОБА_2 (а.с. 80).
На виконання ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2017 року, якою зобов`язано Відділ в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області надати Арбузинському районному суду Миколаївської області оригінал спірного договору оренди землі № 5, укладеного 12 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Вісла , зареєстрованого за № 04070050021 від 21 листопада 2007 року, суду повідомлено, що відділом було передано наявний договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Вісла , за реєстраційним номером 0407005 000 21 від 21 листопада 2007 року до Арбузинського районного суду Миколаївської області (а.с. 23). Суду надано копію акта від 09 листопада 2016 року № 13, згідно з яким на підставі ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області у справі № 467/1642/16-ц від 31 жовтня 2016 року Арбузинському районному суду Миколаївської області передано оригінал Договору оренди за реєстраційним номером 0407005 000 21 від 21 листопада 2007 року (а.с. 24).
З матеріалів дослідженої у судовому засіданні цивільної справи № 467/1642/16-ц встановлено, що у ній наявний оригінал акта від 09 листопада 2016 року № 13 (а.с. 22, справа № 467/1642/16-ц) та переданий згідно з даним актом оригінал договору оренди землі без номера, укладеного 12 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Вісла , зареєстрованого за № 0407005 000 21 від 21 листопада 2007 року.
За умовами, визначеними у пункті 1 даного договору, предметом договору є те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адмінмежах Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. Об`єктом оренди за даним договором є земельна ділянка площею 1,0 га (а.с. 25-26, справа № 467/1642/16-ц).
До договору додана копія державного акта на право приватної власності на землю серія І-МК в„– 019366 , виданого 03 липня 2002 року, за яким ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 1,00 га на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 24, справа № 467/1642/16-ц).
Судом досліджено наданий представником відповідача додатковий договір оренди землі № 309 від 29 липня 2008 року до договору оренди землі № 5 від 12 вересня 2007 року, зареєстрований за № 040800500073 від 04 серпня 2008 року (а.с. 107).
Підписання даного договору ОСОБА_2 у судовому засіданні її представником визнано, проте не визнано належність даного додаткового договору до спірного договору оренди.
Додатковий договір № 309 згідно його преамбули укладений до договору оренди земельної ділянки № 5 від 12 вересня 2007 року і є його невід`ємною частиною з моменту реєстрації. Спір між сторонами ведеться щодо договору № 5 від 12 жовтня 2007 року, зареєстрованого за № 0407005 00 21 від 21 листопада 2007 року.
З огляду на існування договору оренди між сторонами саме від 12 вересня 2007 року щодо іншої земельної ділянки судом зроблено висновок, що даний додатковий договір не доводить обізнаності позивача ОСОБА_2 з приводу існування оспорюваного договору та його істотних умов.
Відомості щодо укладення договору № 5 від 12 жовтня 2007 року відсутні у Відділі в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області.
Відомість на виплату грошей за листопад 2012 року (зворотний бік а.с. 135 -136) містить запис про отримання грошових коштів ОСОБА_2 за договором № 0407005 000 21 (що відповідає реєстраційному номеру договору від 12 вересня 2007 року) та за договором без номера.
Відомості про виплату грошей за грудень 2013 року (а.с. 137), жовтень 2015 року (а.с. 138), вересень 2016 року (зворотний бік а.с. 149 - 150) не містять посилань на номер договору, укладеного зі ОСОБА_2 .
У судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ Агрофірма Вісла не усунула розбіжностей у даті та реєстраційних номерах договорів від 12 вересня та 12 жовтня 2007 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За положеннями частини третьої статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судами встановлено відсутність волевиявлення позивача на укладання спірного договору оренди землі.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(стаття 257 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.
Факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції.
Судами встановлено, що позивачу стало відомо про існування оспорюваного договору оренди землі влітку 2016 року, коли вона отримала його копію від представників ТОВ Агрофірма Вісла , і відповідачем не надано суду переконливих доказів на спростування даного твердження.
Оскільки за встановлених судами фактичних обставин справи позивач до літа 2016 року не знала про існування письмового договору оренди землі, то факт такої обізнаності і є початком перебігу строку позовної давності.
Таким чином строк позовної давності позивач не пропустила.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди правильно виходили з того, що перебіг строку позовної давності починається з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто про укладення договору від його імені.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачу було відомо про існування оспорюваного договору, оскільки позивач отримував орендну плату за користування землею, суди обґрунтовано визнали такими, що не свідчать про пропуск позовної давності. При цьому вказані обставини не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення позивача на укладання оспорюваного договору на умовах, що у ньому викладені, так як безспірно доведено, що підпис у договорі виконаний не ОСОБА_1 .
Оскільки підставою позову ОСОБА_1 було непідписання спірного договору оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення даної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливою є така фактична обставина як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, тобто про факт укладення з відповідачем письмового договору оренди землі на тих умовах, що зазначені у цьому договорі.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що правовідносини за договором оренди землі між сторонами у встановленому законом порядку не виникали, а перебіг строку позовної давності почався з часу, коли позивачу стало відомо про існування такого договору, тобто з літа 2016 року.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Місцевий суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла залишити без задоволення.
Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.04.2020 |
Оприлюднено | 28.04.2020 |
Номер документу | 88951926 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Сердюк Валентин Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні