Рішення

від 13.09.2018 по справі 826/13789/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2018 року № 826/13789/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Труббудіндустрія до про Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Труббудіндустрія (далі - ПАТ Труббудіндустрія ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі) від 08.08.2016 № 0071521203 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 246240,86 грн, у тому числі: 196992,69 грн - за податковими зобов'язаннями та 49248,17 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що закріплення в Податковому кодексі України (далі - ПК України) мінімального та максимального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною та не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди. А також, на думку позивача, новий прийнятий закон, зокрема, ПК України, який вступив в законну силу 01.01.2011, не може поширюватися на цивільно-правові відносини, які виникли до його вступу в силу.

Ухвалою суду від 05.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13789/16 та призначено справу до судового розгляду.

01.11.2016 представником відповідача Шамсетдіновим М.І. подано суду заперечення проти позову, у яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що спірне рішення прийнято відповідачем правомірно, оскільки під час проведення камеральної перевірки було встановлено порушення позивачем статті 21 Закону України Про оренду землі , підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

22.08.2017 представником позивача Лубинцем А.В. були подані додаткові пояснення, у яких останній акцентував увагу на тому, що оскаржуване рішення прийнято за результатами камеральної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати ПАТ Труббудіндустрія . При цьому, аналіз законодавчих приписів свідчить про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства при складанні та поданні декларацій. На переконання позивача, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено та камеральною перевіркою не охоплюються.

Відповідно до ухвали суду від 26.10.2017 адміністративну справу № 826/13789/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 08.11.2017.

08.11.2017 представник позивача Лубинець А.В. подав суду додаткові пояснення, у яких акцентував увагу на порушенні відповідачем строків проведення камеральної перевірки, відсутності у останнього підстав для прийняття за її наслідками спірного рішення. Також, звернув увагу, що розмір орендної плати встановлюється саме в договорі оренди, який є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати, та жодної іншої форми встановлення розміру орендної плати, ніж договір оренди - не існує.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2017 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.2017 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, суд на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частини четвертої та частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.07.2016 посадовою особою контролюючого органу проведено камеральну перевірку з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати ПАТ Труббудіндустрія за період з 01.07.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 829/26-50-15-03-17/05533066 (а.с. 11-15).

Актом перевірки зафіксовано порушення статті 21 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, внаслідок чого ПАТ Труббудіндустрія встановлено заниження податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.

На підставі висновків акта перевірки, 08.08.2016 ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0071521203, яким ПАТ Труббудіндустрія збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 246240,86 грн, у тому числі: 196992,69 грн - за податковими зобов'язаннями та 49248,17 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 9).

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 13.02.2018 у справі № 808/3439/16, від 22.05.2018 у справі № 826/5165/17, від 13.06.2018 у справі № 826/623/13-а, невиконання контролюючим органом процедурних вимог ПК України щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких.

За визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Таким чином, з огляду на приписи підпункту 75.1 статті 75 ПК України, під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків.

Згідно положень пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом було досліджено повноту нарахування орендної плати з юридичних осіб за користування позивачем земельною ділянкою на підставі договору, укладеного останнім з Київською міською радою.

На переконання суду, зміст акта перевірки підтверджує, що відповідач вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв'язку з чим акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняте на його підставі податкове повідомлення - рішення є неправомірними.

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Труббудіндустрія (03045, м. Київ, вул. Столичне шосе, 100, ідентифікаційний код 05533066) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосівському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, ідентифікаційний код 38745056) від 08.08.2016 № 0071521203.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосівському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, ідентифікаційний код 38745056) на користь Публічного акціонерного товариства Труббудіндустрія (03045, м. Київ, вул. Столичне шосе, 100, ідентифікаційний код 05533066) 3693,62 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147- VIIІ).

Суддя В.П. Катющенко