Постанова

від 04.09.2018 по справі 910/14219/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Справа№ 910/14219/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Герасимчук С.С. (довіреність №000009 від 22.01.2018)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2017 р.

по справі № 910/14219/17 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро"

про стягнення 3 811 371,04 грн. ,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року до господарського суду міста Києва звернулось державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" (відповідач) про стягнення 3 087 634,51 грн., з яких: 2 156 401,42 грн. основного боргу, 858 640,22 грн. інфляційних втрат, 76 870,87 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2017 р. позовні вимоги державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" на користь державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова " 2 156 401,42 грн. суму основного боргу, 1 481 000,78 інфляційних втрат, 167 088,06 грн. 3% річних, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, претензій щодо кількості та якості з боку відповідача пред'явлено не було, у зв'язку з чим виник обов'язок сплати за поставлений товар. Окрім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання відповідача щодо сплати за поставлений товар на підставі вимог ст. 625 ГПК України стягнув 3 відсотка річних та втрати від інфляції.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2017 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначив на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано матеріали справи. Не досліджено факт поставки товару, відповідно до умов договору , відповідачем не надано жодних документів, що підтверджують поставку товару , опис товару, його сертифікацію. Водночас зазначив, що відповідач даний товар не отримував , не приймав його та не оплачував. Також, вказав на пропуск позивачем строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 30.01.2018р.

24.01.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з додатками. (а.с.28 т.2)

30.01.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів, з додатками (а.с.36 т.2).

Також, 30.01.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду господарської справи до набрання законної сили судовими рішеннями по справах №904/142/18, 904/143/18, 904/10389/17.

07.02.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення по задоволенню клопотання по справі.

13.02.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про задоволення клопотання про зупинення розгляду справи по справі № 910/14219/17. В якому останній зазначив, що не заперечує проти задоволення клопотання про зупинення розгляду справи та просить заперечення проти задоволення клопотання, яке було подано 07.02.2018 року вважати не поданим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 р. зупинено провадження у справі № 910/14219/17 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/142/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" до державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" про визнання недійсним договору поставки №2409 від 03.03.2014 року. Зобов'язано сторін повідомити суд про результати розгляду справи №904/142/18 та набрання судовим рішенням законної сили.

До суду 22.06.2018 р. та 25.06.2018 р. від товариства з обмеженою відповідальністю комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" надійшли клопотання про поновлення провадження у справі, у яких просить поновити провадження у справі № 910/14219/17 у зв'язку з рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/10389/17 від 23.04.2018 р.

Також 26.06.2018 р. до суду від державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" надійшла заява, у якій останній зазначає, що 23.04.2018 р. господарський суд Дніпропетровської області по справі № 904/10389/17 вирішив спір між товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" та державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" та визнав , зокрема, договір №2409 від 03.03.2014 р. недійсним. Окрім цього, подальший розгляд справи просить здійснювати без участі представника позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 02.07.2018 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, поважних причин неявки суду не повідомив.

Слухання справи відкладено до 04.09.2018 року.

У судовому засіданні 04.09.2018 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача, у судове засідання не з'явився, правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; ухвала суду про поновлення провадження та призначення справи до розгляду була направлена за належною адресою.

При цьому, судом враховується заява позивача про подальший розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута по суті у даному судовому засіданні з прийняттям постанови.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" (замовник) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (виконавець) 03 березня 2014 року було укладено договір №2409 (а.с.27-29 т.1) поставки металопластикових виробів на загальну суму 2 152 123,43 грн. у тому числі ПДВ 358 687,24 грн. (п.1.1договору).

Товар поставляється протягом 5-ти робочих днів з дати оплати (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.2 договору поставки, поставка металопластикових виробів провадиться на умовах DAP у редакції Інкотермс-2010 на адресу Покупця: об'єкт: "Багатофункціональний комплекс (житловий будинок із вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями і паркінгом) по вул. Робочій, в районі будинку № 166 в Дніпропетровську" .

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору в частині своєчасного здійснення оплати за поставлений товар, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 087 634,51 грн., з яких: 2 156 401,42 грн. основного боргу, 858 640,22 грн. інфляційних втрат, 76 870,87 грн. 3% річних.

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов вказаного договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 156 401,42 грн. (по видатковій накладній № -000000134 від 26.12.14. на суму 2 152 123,42 грн. та по видатковій накладній № -000000041 від 25.05.15. на суму 4278,00 грн.), які містять посилання на договір № 2409 від 03.03.14. Видаткова накладна № -000000134 від 26.12.14. на суму 2 152 123,42 грн. скріплена підписами сторін, видаткова накладна № -000000041 від 25.05.15. на суму 4278,00 грн. скріплена підписами сторін та їх печатками, проте відповідач, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставки у сумі 2 156 401,42 грн. належним чином не виконав.

З огляду на встановлення вказаних обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" були задоволені судом першої інстанції.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було зазначено, вимоги у даній справі були заявлені позивачем на підставі договору поставки металопластикових виробів №2409 від 03.03.2014 року, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплати товар - металопластикові вироби кількістю 1273, 05 квадратних метрів на загальну суму 2 152 123, 43 грн.

В свою чергу, як видно з матеріалів справи відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" звертався до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про визнання недійсним, зокрема, вказаного Договору поставки металопластикових виробів №2409 від 03.03.2014 року.

Вказані позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідно до положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" у директора були відсутні повноваження на укладання вказаного договору з Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2018 у справі №904/10389/17 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" задоволено в повному обсязі; визнано недійсним, зокрема, договір №2409 від 03.03.2014р.

Вказане рішення сторонами не оскаржувалося та відповідно набрало чинності, що підтверджувалось представником державного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені Макарова в заяві від № 409\196 від 21.06.2018 року (а.с.242 том 2).

Так, у вказаному судовому рішенні зазначено про те, що жодних повноважень на укладання, зокрема, договору №2409 від 03.03.2014р. та складання будь-яких документів, спрямованих на укладення цього договору, щодо розпорядження коштами товариства на суму, що перевищує 150 000,00 учасниками товариства не надавалось та загальні збори учасників з цього приводу не проводились, тобто вищезазначений договір зі сторони директора ОСОБА_3, що діяв від товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" на підставі статуту, підписано ним з перевищенням повноважень, що дає підстави відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України вважати договір поставки металопластикових виробів №2409 від 03.03.2014 року недійсним.

Також, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 13.09.2017р. у справі №910/28081/14, суд вказав, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень. Доказів вчинення органами управління позивача будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ними спірного правочину, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, а також те, що надані відповідачем, як докази виконання договору за №2409 від 03.03.2014 року про поставку, видаткова накладна № -000000134 від 26.12.14. на суму 2 152 123,42 грн. та по видаткова накладна № -000000041 від 25.05.15. на суму 4278,00 грн., було складено після введення в експлуатацію Багатофункціонального комплексу у районі будинку № 166 по вул. Робочій у м. Дніпропетровську (акт про перевірку відповідності збудованого об'єкту проектної документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил та готовності його до експлуатації від 20.10.2014 року), суд дійшов висновку про відсутність схвалення оскаржуваного правочину.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз'яснено відповідно до п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, рішення у справі №904/10389/17 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №910/14219/17, не можуть йому суперечити.

Отже, договір, на підставі якого заявлено позовні вимоги у даній справі, було визнано недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину регулюються спеціальною правовою нормою - статтею 216 Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, у тому числі пов`язаних з його виконанням, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому, слід зазначити, що позивачем не доведено обставин виконання сторонами недійсного договору №2409 від 03.03.2014 року, на підставі якого пред'явлено позов у даній справі.

Так, суд вказав, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень.

При цьому, слід зазначити, що видаткові накладні від 26.12.2014 року № 000000134 та від 25.05.2015 року - 0000000041, довіреності, які містяться в матеріалах справи, містять різні підписи, невідомих осіб, без зазначення прізвища, ім'я та по-батькові осіб, які відвантажували та приймали товар та видаткова накладна № 000000134 не скріплювалась печаткою, отже не можуть вважатись належними доказами у справі відповідно до положень ГПК України.

Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що зазначені видаткові накладні від 26.12.2014 року № 000000134 та від 25.05.2015 року - 0000000041, довіреності, які містяться в матеріалах справи, на адресу ТОВ Комерційний центр футбольного клубу Дніпро не надходили, та уповноваженими представниками не підписувались.

Також, скаржник зазначає, що товар йому за вказаним договором позивачем поставлений не був.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає недоведеними позивачем обставини поставки товару відповідачу за вказаним договором.

З огляду на визнання договору №2409 від 03.03.2014 року недійсним, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про виконання зобов'язань за недійсним договором не ґрунтується на законі, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно доводів апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності, слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено що, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості, заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності судом не розглядається.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку - апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2017 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі №910/14219/17 задовольнити повністю.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/14219/17 скасувати.

Прийняти нове рішення у справі №910/14219/17, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Стягнути з державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49000, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 14308368) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр футбольного клубу "Дніпро" (69063, м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, 32; код ЄДРПОУ 21921276) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 62 887,63 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/14219/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено: 11.09.2018 року.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Л.В. Кропивна