Рішення

від 13.09.2018 по справі 905/1239/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.2018 Справа № 905/1239/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Контакт" до Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" про стягнення за договором купівлі-продажу № 764м від 30.11.2015 на суму 112080 грн. 66 коп.,-

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача - не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Буд Контакт звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" про стягнення за договором купівлі-продажу № 764м від 30.11.2015 суму заборгованості у розмірі 112080 грн. 66 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов оплати за отримані паливно-мастильні матеріали за договором купівлі-продажу № 764м від 30.11.2015, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 112080,66 грн., з якої 90424,88 грн. основна заборгованість, 2167,72 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 15682,78 грн. інфляційні нарахування, 3805,28 грн. проценти річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.07.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1239/18. Підготовче судове засідання призначено на 23.07.2018.

23.07.2018 від представника позивача, через канцелярію господарського суду Донецької області, надійшло клопотання про приєднання додаткових угод до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.07.2018 відкладено підготовче засідання на 23.08.2018.

21.08.2018 від представника позивача, через канцелярію господарського суду Донецької області, надійшли письмові пояснення.

23.08.2018 ухвалою господарського суду Донецької області закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 13.09.2018.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача не з'явився в судове засідання, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив або будь-які пояснення на позов не надав.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

30.11.2015 між ТОВ Буд Контакт (надалі-Продавець) та ПрАТ Макіївкокс (надалі-Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №764м (надалі - Договір). На умовах, викладених в цьому Договорі, Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити згідно до умов договору паливно-мастильні матеріали, іменовані в подальшому Товар (п.1.1 Договору).

Ціна товару обговорюється в додаткових угодах, підписаними сторонами, які є невід'ємною частиною існуючого договору, та відповідають рівню звичайних цін. Сторони повідомлені про ціни сформованих на ринці. Покупець проводить оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів від дати його поставки, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах до цього договору. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових кошті на рахунок продавця (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

При порушенні термінів заміни неякісного товару, обумовлених п. 2. 2 цього договору, та/або строків поставки товару, обумовлених в додаткових угодах до цього договору, продавець виплачує покупцю неустойку в розмірі, зокрема, в разі несвоєчасної поставки оплаченого за передоплатою товару продавець сплачує покупцеві відсотки за користування грошовими коштами з розрахунку 30% річних (п.7.6 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 включно, а за фінансовими зобов'язаннями - до повного їх виконання сторонами за цим договором (п.8.1 Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за товарно-транспортними накладними №2612-1 від 26.12.2046, №2712-2 від 27.12.2016, №2712-2 від 27.12.2016, видатковими накладними №913 від 26.12.2016 на суму 188964 грн., №919 від 27.12.2016 на суму 188964 грн., №921 від 27.12.2016 на суму 205471,20 грн.

ПрАТ Макіївкокс отримав товар, про що свідчить підпис Покупця на видаткових накладних та штамп підприємства.

Факт отримання від позивача товару за договором на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Оскільки, відповідач встановлений Договором №764м від 30.11.2015 обов'язок щодо оплати продукції не виконав позивачем заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу в сумі 90435,88 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення Договору купівлі-пордажу №764м від 30.11.2015 між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.3.1 договору, ціна товару обговорюється в додаткових угодах, підписаними сторонами, які є невід'ємною частиною існуючого договору, та відповідають рівню звичайних цін. Сторони повідомлені про ціни сформованих на ринці.

У відповідності до п.3.2 договору, покупець проводить оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати його поставки, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах до цього договору. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових кошті на рахунок продавця. (Додаткові угоди містяться в матеріалах справи а.с.57-66).

Відповідач не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Матеріали справи складених Сторонами будь-яких актів невідповідності щодо якості чи кількості поставленого товару.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних №913 від 26.12.2016, №919 від 27.12.2016, №921 від 27.12.2016, обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий товар у відповідача настав 26.01.2017 (п.3.2 Договору).

27.01.2018 позивач надіслав відповідачу претензію №15011/4 про виконання зобов'язань на суму 90424,88 грн.

Вищевказана претензія відповідачем була отримана 31.01.2018, однак відповіді на теперішній час відповідачем не надано та доказів сплати вказаної заборгованості в повному обсязі відповідачем суду не надано (а.с.38).

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по Договору №764м від 30.11.2015 у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

Сплату заборгованості у розмірі 90242,88 грн. боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунок заборгованості, а також інших належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором поставки Договору №764м від 30.11.2015 щодо оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доводи позивача в цій частині відповідачем не спростовані.

За таких обставин, враховуючи викладене суд вважає, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 90424,88 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення три проценти річних в сумі 3805,28 грн. за період з 26.01.2017 по 21.06.2018 та інфляцію в сумі 15682,78 грн. за період з лютого 2017 року по травень 2018.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних та інфляційних нарахувань є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, суд вважає, що стягненню підлягають нараховані 3 % річних у розмірі 3805,28 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 15682,78 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 21.06.2017 по 25.07.2017 в розмірі 2167,72 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

За приписами п.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов'язань та, одночасно, штрафною санкцією.

Згідно з ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням зазначеного, пеня може стягуватися лише за умови передбаченої у договорі.

Як встановлено, договором №764м від 30.11.2015 не було передбачено такий вид відповідальності як пеня за прострочення виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Одночасно, відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, не передбачено певного розміру пені, а лише встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може застосовуватись за згодою сторін.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів узгодження сторонами пені за прострочення сплати вартості поставленого товару, позов в частині вимог про стягнення пені в сумі 2167,72 грн. підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача повному обсязі, отже позовні вимоги ТОВ Буд Контакт до ПрАТ Макіївкокс про стягнення суми заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 109912,94 грн.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, з ПрАТ Макіївкокс підлягає стягненню судовий збір у сумі 1727,92 грн.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Буд Контакт до Приватного акціонерного товариства Макіївкокс про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 112080,66 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Макіївкокс (85301, Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, 106-А, код ЄДРПОУ 32598706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буд Контакт (01042, м.Київ, вул.Чигоріна, 12, оф.213, код ЄДРПОУ 38077724) заборгованість в загальному розмірі 109912 (сто дев'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 94коп., з яких:

- вартість поставленого товару в розмірі 90424грн. 88коп.;

- інфляційні втрати в розмір 15682грн.78коп;

- 3% річних в розмірі 3805грн.28коп;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Макіївкокс (85301, Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, 106-А, код ЄДРПОУ 32598706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буд Контакт (01042, м.Київ, вул.Чигоріна, 12, оф.213, код ЄДРПОУ 38077724) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 92 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 13 вересня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов