Постанова

від 17.12.2018 по справі 905/1239/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа № 905/1239/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Макіївкокс , м. Покровськ вх. № 624Д/З на рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 р. у справі № 905/1239/18 (суддя - Зекунов Е.В., повний текст складено та підписано 17.09.2018 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Буд Контакт , м. Київ

до Приватного акціонерного товариства Макіївкокс , м. Покровськ

про стягнення за договором купівлі-продажу № 764м від 30.11.2015 р. заборгованості у сумі 112 080,66 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Буд Контакт (далі - ТОВ Буд Контакт , позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Макіївкокс (далі - ПАТ Макіївкокс , відповідач) 112 080,66 грн., з яких 90 424,88 грн. основної заборгованості за договором, 2 167,72 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 15 682,78 грн. інфляційних нарахувань, 3 805,28 грн. процентів річних від простроченої суми.

В обґрунтування позову ТОВ Буд Контакт посилається на несплату ПАТ Макіївкокс грошових коштів у заявленій до стягнення сумі за поставлений у договірних правовідносинах товар.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2018 р. позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у загальному розмірі 109 912,94 грн., з яких: вартість поставленого товару у розмірі 90 424,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 682,78 грн., 3 % річних у розмірі 3 805,28 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 727,92 грн.

В частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, а в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені - відсутністю у договорі такого виду відповідальності як пеня за прострочення виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Буд Контакт залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач стверджує, що місцевим господарським судом не встановлено посадову особу, підпис якої міститься у доданих до позовної заяви товарно-транспортних і видаткових накладних, не досліджено печаток та штампів відповідача, які використовувались при підписанні зазначених накладних, тому факт поставки вважає не підтвердженим.

За доводами апеляційної скарги, господарським судом Донецької області також не досліджено додаткові угоди до договору, якими відповідно до п. 1.2. договору визначається номенклатура, кількість і сума товару в кожному конкретному випадку, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною договору, відповідно, не з'ясовано точну кількість і строки поставки товару, який повинен був поставити продавець, і яку кількість товару продавець поставив, і в які строки.

Крім того, скаржник зауважує, що у зв'язку із захопленням невідомими особами адміністративних будівель ПАТ Макіївкокс у м. Макіївка Донецької області у відповідача відсутня будь-яка первинна документація, включаючи договір купівлі-продажу № 764м від 30.11.2015 р., додаткові угоди, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та інші первинні документи.

На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 р., 03.12.2018 р. від відповідача надійшла відповідь на знаначену ухвалу суду, відповідно до якої голові правління ПАТ Макіївкокс невідомі обставини щодо видання довіреності № 2091 від 22.12.2016 р. на підписання видаткових накладних на ОСОБА_1; зазначена особа є невідомою голові правління підприємства відповідача, в штаті ПАТ Макіївкокс ця особа не перебуває.

При цьому, відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного штатного розпису на підтвердження викладених доводів.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2015 р. між ТОВ Буд Контакт , як постачальником, та ПАТ Макіївкокс , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 764м, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити згідно з умовами договору паливно-мастильні матеріали, іменовані в подальшому товар .

Згідно з п.3.1 договору, ціна товару обговорюється в додаткових угодах, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною існуючого договору, та відповідають рівню звичайних цін. Сторони повідомлені про ціни сформованих на ринку.

Відповідно до п.3.2 договору, покупець проводить оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати його поставки, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах до цього договору. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Додатковими угодами № 1 від 14.12.2015 р., № 2 від 03.02.2016 р., № 3 від 08.06.2016 р., № 4 від 03.10.2016 р., № 4а від 02.11.2016 р., № 5 від 03.11.2016 р. до договору сторонами погоджено кількість, асортимент, ціну та порядок оплати товару, який постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити у грудні 2015 року, лютому 2016 року, червні 2016 року, жовтні-листопаді 2016 року, листопаді 2016 року.

Додаткової угоди щодо поставки товару у грудні 2016 року матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 4.3. договору, за фактом поставки товару продавець надає покупцю наступні документи:

- видаткову накладну (товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів за формою № 1 - ТТН (нафтопродукт) при відвантаженні грузовим автомобільним транспортом);

- акт прийому-передачі;

- копію паспорту якості, яка засвідчена печаткою продавця.

Умовами пунктів 7.4. - 7.8. договору передбачена відповідальність продавця перед покупцем за неналежне виконання зобов'язань, зокрема, щодо своєчасності поставки товару.

Згідно з п. 8.3. договору, сторони згодні, що документи, зазначені в даному договорі, будуть вважатися належним та допустимим доказом, на підставі якого повинні виконуватися зобов'язання сторін.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 включно, а за фінансовими зобов'язаннями - до повного їх виконання сторонами за цим договором (п.8.1 договору).

Додатком від 30.12.2016 р. до договору сторонами погоджено продовжити строк дії договору до 31.12.2017 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору поставив відповідачеві товар згідно з товарно-транспортними накладними №2612-1 від 26.12.2046, №2712-2 від 27.12.2016, №2712-2 від 27.12.2016, видатковими накладними №913 від 26.12.2016 на суму 188 964,00 грн., №919 від 27.12.2016 на суму 188 964,00 грн., №921 від 27.12.2016 на суму 205 471,20 грн.

Зазначені видаткові накладні містять посилання на договір, на підставі якого заявлено позов у даній справі, що свідчить про постачання позивачем відповідачеві спірного товару саме в площині даних правовідносин.

Товарно-транспортні та видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Оскільки при прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено, а тому, це свідчить про передання відповідачеві продукції у повному обсязі.

27.01.2018 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 150118/4 від 15.01.2018 р. та актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 р. по 15.01.2018 р., згідно з яким станом на 15.01.2018 р. за ПАТ Макіївкокс перед ТОВ Буд Контакт утворилася заборгованість у розмірі 90 424,88 грн. Факт надсилання зазначених документів разом з договором та видатковими накладними № 913 від 26.12.2016 р., № 919 від 27.12.2016 р., № 921 від 27.12.2016 р. підтверджується копіями фіскального чеку підприємства зв'язку від 27.01.2018 р. та опису вкладення у цінний лист з відповідним відбитком календарного штемпелю підприємства зв'язку.

При цьому, факт надсилання позивачем відповідачеві претензії № 150118/4 від 15.01.2018 р. та зазначеного акту звіряння взаєморозрахунків не може пов'язуватися з фактом отримання відповідачем такого надсилання.

Враховуючи наявність в матеріалах справи зазначених видаткових накладних від 26.12.2016 р., від 27.12.2016 р. на загальну суму 583 399,20 грн. , що перевищує розмір заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, які є первинними документами у розумінні положень ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару вважається доведеним, а відсутність доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості у добровільному порядку є підставою задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 90 424,88 грн. за доведеністю та обгрунтованістю, тому місцевий господарський суд на законних підставах задовольнив позов у цій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати поставленого товару, позивач розрахував 3% річних за загальний період з 26.01.2017 р. по 21.06.2018 р., розмір яких склав 3 805,28 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2017 року по травень 2018 року в сумі 15 682,78 грн.

Судова колегія погоджується з висновоком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача за на користь позивача 3 % річних в сумі 3 805,28 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 682,78 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України , учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що пеня може стягуватися лише у випадку, якщо такий вид відповідальності покупця за несвоєчасну оплату товару та розмір передбачений умовами договору є обґрунтованим.

Враховуючи відсутність відповідних умов у договорі щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виконання основного зобов'язання щодо сплати грошових коштів за поставлений товар, місцевий господарський суд правомірно та на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 2 167,72 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлено посадову особу, підпис якої міститься у доданих до позовної заяви товарно-транспортних і видаткових накладних, не досліджено факту використання печаток та штампів відповідача, які використовувались при підписанні зазначених накладних, у зв'язку з чим, на думку відповідача, факт поставки не є підтвердженим, не приймаються до уваги за безпідставністю, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні приписів чинного процесуального законодавства, що особа, яка приймала спірний товар та підписувала товарно-транспортні і видаткові накладні діяла всупереч інтересів підприємства відповідача та без належних на те повноважень. Крім того, відповідачем не доведено факту викрадення, втрати печаток ПАТ Макіївкокс та використання їх ОСОБА_1 поза межами відповідних повноважень.

Посилання скаржника на те, що господарським судом Донецької області також не досліджено додаткові угоди до договору, якими відповідно до п. 1.2. договору визначається номенклатура, кількість і сума товару в кожному конкретному випадку, підписаних сторонами і які є невід'ємною частиною договору, відповідно, не з'ясовано точну кількість і строки поставки товару, який повинен був поставити продавець, і яку кількість товару продавець поставив, і в які строки також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, з огляду на відсутність додаткової угоди щодо поставки товару у грудні 2016 року, строк оплати отриманого відповідачем товару визначається імперативними приписами 692 Цивільного кодексу України та узгоджується з умовами п. 3.2. договору.

Крім того, твердження відповідача про те, що у зв'язку із захопленням невідомими особами адміністративних будівель ПАТ Макіївкокс у м. Макіївка Донецької області у скаржника відсутня будь-яка первинна документація, включаючи договір купівлі-продажу № 764м від 30.11.2015 р., додаткові угоди, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та інші первинні документи відхиляються за недоведеністю, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами втрату зазначених первинних документів, факту підробки первинних документів, які покладені позивачем в підстави позову, тощо.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 р. у справі № 905/1239/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 20.12.2018 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков