Рішення

від 03.09.2018 по справі 127/9912/18

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 вересня 2018 р. Справа № 127/9912/18

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака Володимира Валентиновича

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ТВГ "Зв'язківець" про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради з адміністративним позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ТВГ "Зв'язківець", про зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 21.04.2015 Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області було здійснено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та правил ОСОБА_2 по вулиці Максимовича в районі житлових будинків 23-27 (в лісовій зоні) у м. Вінниці. За результатами позапланової перевірки встановлено, що відповідач самочинно збудував гараж за вищевказаною адресою без розробленої проектної документації, в зв'язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 850 грн. Також відповідачу надано Припис про усунення порушень вимог законодавства з вимогою привести зазначений об'єкт до вимог чинного законодавства строком до 21.12.2015р. Дані вимоги ОСОБА_2 не були виконані, в результаті чого на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. Так, на думку позивача, відповідач систематично порушує законодавство в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та правил, що і послугувало підставою для звернення останнього до суду з цим позовом. У своїй позовній заяві позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований гараж по вул. Максимовича в районі житлових будинків 23-27 (в лісовій зоні) у м. Вінниці.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 20.06.2018р. Судовий розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження..

Ухвалою від 30.07.23018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, закрито підготовче провадження, в зв'язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву, з метою надання сторонам часу для підготовки до розгляду справи по суті. Розгляд справи по суті призначено на 03.09.2018.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити адміністративний позов.

Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами. При цьому, на стадії розгляду справи в підготовчому судовому засіданні зазначив, що саме від Вінницької міської ради залежить можливість позивача усунути порушення чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 21 квітня 2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо будівництва гаражів біля житлових будинків № 23-27 (в лісовій зоні) по вул. Максимовича у м. Вінниці.

Так, під час перевірки встановлено, що на території в лісовій зоні знаходяться гаражі, які відповідно до довідок виданими Товариством гаражного товариства "Зв'язківець", були збудовані забудовниками ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 в період з 2008 по 2010 роки. Дані роботи є порушенням ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність". За наслідками перевірки Державною архітектурно-будівельною інспекцією відповідачу було винесено Припис № 16 від 21 квітня 2015 року, яким проінформовано відповідача, що його гараж був збудований без належно оформленої документації на землю. Також, за матеріалами перевірки по факту вчиненого правопорушення, Постановою по справі про адміністративне правопорушення №136 від 27.04.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

28 січня 2016 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією на відповідача повторно було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 5100,00 грн., який він сплатив у добровільному порядку.

На думку представника позивача, відповідач систематично ігнорує та порушує законодавство в сфері містобудування, будівельних стандартів, норм і правил. Враховуючи вищевикладене, Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти адміністративного позову, у судовому засіданні надав письмові пояснення та зазначив, що він являється членом ТВГ "Зв'язківець" з 1996 року. До 2008 року відповідач стояв у черзі на виділення ділянки під забудову гаража. У тому ж році голова ТВГ "Зв'язківець" ОСОБА_5 проінформував членів товариства, що Якушинецька сільська рада надала додаткову ділянку в користування ТВГ "Зв'язківець", тому правління кооперативу надало дозвіл на будівництво гаражів.

Ділянка під забудову гаража була надана ОСОБА_2, як і іншим членам товариства відповідно до рішення правління ТВГ "Зв'язківець" після проведення жеребкування, щодо надання ділянок під забудову гаражів. Після отримання від правління дозволу на початок будівництва, відповідач протягом 2008-2010 років виконав основний обсяг будівельних робіт та почав використовувати гараж за призначенням. В подальшому, у 2015 році відповідач був повідомлений Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції про порушення ним вимог чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил та застосування щодо нього заходів впливу.

Оскільки, ОСОБА_6 не являється індивідуальним забудовником, а є членом ТВГ "Зв'язківець", 02 лютого 2016 року відповідач спільно із колегами по ТВГ звернулись із заявою до Голови правління ТВГ "Зв'язківець", в якій просили захистити їхні інтереси, як членів кооперативу перед Державною архітектурно-будівельною інспекцією, на що отримав відповідь, що правління ТВГ "Звязківець" вживає всіх заходів, щодо усунення перешкод в користуванні своїм майном членами кооперативу. Зокрема, зазначив, що правління з вернулось з відповідними клопотаннями до Вінницької міської ради щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення відповідних земельних ділянок .

Разом з тим, на виконання вимог, викладених у Приписі №16 від 21 квітня 2015 року, відповідач в грудні 2017 року уклав договір на проведення технічного обстеження свого гаража з ТОВ "ВІНБУД-ТЕХНАГЛЯД". Відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження будівлі гаража №95 недоліків (дефектів, пошкоджень) не виявлено та встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

В подальшому, відповідач для захисту своїх прав, 22 лютого 2018 року самостійно звернувся із заявою до міського голови з проханням виділити земельну ділянку площею приблизно 0,006 га для відведення земельної ділянки на якій збудовано його гараж.

В березні 2018 року відповідач отримав відповідь від Вінницької міської ради про те, що земельні ділянки в гаражних кооперативах окремо для кожного гаража не передаються у власність. Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача, так як вважає, що у даній ситуації він став заручником обставин, на які він особисто повпливати не в змозі, але наслідки задоволення позовних вимог будуть порушувати його право власності, як добросовісного його набувача.

В свою чергу, присутній, у підготовчому судовому засіданні, що відбулось 30.07.2018, представник третьої особи пояснив, що ТВГ "Зв'язківець" було створене на базі Вінницького обласного радіотелевізійного передавального центру (на сьогодні - Вінницька філія Концерну РТТ). Земельну ділянку під забудову гаражів даному центру було виділено у 1974 році. До 90-х років територія, на якій розміщено ТВГ "Зв'язківець", використовувалась підприємством і забудова гаражів здійснювалась з дозволу керівництва підприємства. В 90-х роках самозбудовані гаражі були об'єднані в гаражний кооператив. У 2006 році Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області погодила ТВГ "Зв'язківець" складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, терміном на 49 років, орієнтовною площею 1,2 га.

В подальшому, відповідно до Постанови Верховної Ради України №401-VIII від13.05.2015 вказана земельна ділянка увійшла до меж м. Вінниця , а тому її розпорядником стала Вінницька міська рада. У зв'язку із даними обставинами, ТВГ "Зв'язківець" неодноразово звертався до Вінницької міської ради з клопотанням надати ТВГ "Зв'язківець" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, збільшивши площу ділянки №1 з 0,5138 га на 0,5819 га, однак йому було відмовлено. На думку представника третьої особи, саме від Вінницької міської ради залежить можливість осіб усунути порушення чинного законодавства.

Щодо задоволення позовних вимог , представник третьої особи - заперечував.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради не визнає за ОСОБА_2 право власності на самочинно зведений гараж з тих підстав, що будівництво проведено без належно оформленої документації.

Відповідно до ст. 376 ЦК України поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо цей об'єкт:

1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети;

2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;

3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених ч.4 та ч.7 статті 376 ЦК України:

а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці;

б) якщо така забудова порушує права інших осіб;

в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим;

г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Частина друга зазначеної норми знайшла своє відображення в частині 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Частиною 2 ст. 38 цього ж Закону встановлено, що у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта.

З огляду на наведене, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування вправі заявити позов про притягнення винної особи до відповідальності, а саме, знесення самочинного будівництва, разом із тим такий позов не є єдино можливим способом вирішення питання щодо самочинного будівництва, до того ж застосовується лише в разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил, але при наявності можливості проведення перебудови та згоди самої особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Так, юридична відповідальність - це передбачений правовими нормами обов'язок суб'єкта права зазнавати несприятливі для нього наслідки правопорушення. Підставою юридичної відповідальності є правопорушення. Тому, при вирішенні питання про юридичну відповідальність особи, головне значення набуває наявність в його діях повного складу правопорушення, яке утворюється із єдності об'єктивної і суб'єктивної сторін об'єкта протиправного діяння. Правопорушення є не тільки підставою, але і вказує на момент виникнення юридичної відповідальності. Правопорушення, як юридичний факт, об'єктивно породжує певні правовідносини і відповідну відповідальність особи, яка вчинила правопорушення.

Тобто, настання відповідальності нерозривно пов'язана з фактом вчинення правопорушення.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).

Слід згадати також справу Megadat.com S.r.l. проти Молдови де суд також наголосив, що здійснюючи свої визначені законом повноваження щодо контролю за майном, якими органи державної влади наділені відповідно до абзацу 2 Статті 1 Протоколу, вони повинні діяти своєчасно, у належний спосіб та послідовно, аби не допускати порушення законних прав та інтересів власника.

Отже, слід зазначити, що виходячи із того, що ОСОБА_2 вчинив всі можливі дії, які залежали від нього для оформлення належної документації, яка відповідатиме чинному законодавству, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності, і за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те що, суб'єкт владних повноважень, поніс витрати лише на сплату судового збору, тому судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 привести у відповідність до вимог чинного законодавства об'єкт нерухомості (гараж), що розташований за адресою: вул. Максимовича в районі житлових будинків №23-27 (в лісовій зоні), у м. Вінниці ідентифікованого за №95.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради (вул. Театральна, 29, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 41042555).

ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1).

ТВГ "Зв'язківець" (вул. Максимовича, 23, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 23056894).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 13.09.18

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна