Постанова

від 11.09.2018 по справі 922/1393/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа № 922/1393/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 02.07.17,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.1390Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2018 у справі №922/1393/17 (головуючий суддя Погорелова О.В., судді: Шарко Л.В., Жельне С.Ч., повний текст складено 15.06.2018),

за позовом Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Перший окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України, м. Київ

про повернення майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Будцентр Витязь" (далі - відповідач) звернулось ДП "Чернігівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач). У позові останній просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу за актами приймання-передачі матеріали (товар), отримані за договором відповідального зберігання №14/12 від 14.12.2015, а саме: щебінь фракції 40-70 кількістю 3060,1 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1170 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1271,8 куб.м.; геотекстиль у кількості 208 рулонів площею 32085 кв. м. та геотекстиль у кількості 310 рулонів площею 48050 кв. м., загальна сума вартості яких становить 2993936,02 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2018 у справі №922/1393/17 позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" повернути Дочірньому підприємству "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за актами приймання-передачі матеріали (товар), отримані за договором відповідального зберігання №14/12 від 14.12.2015, а саме: щебінь фракції 40-70 кількістю 3060,1 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1170 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1271,8 куб.м.; геотекститль у кількості 208 рулонів площею 32085 кв. м. та геотекстиль в кількості 310 рулонів площею 48050 кв. м., загальна сума вартості яких становить 2 993 936,02 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" (61200, м. Харків, пр. Московський, 247-Б, код ЄДРПОУ 22633480) на користь Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 17, код ЄДРПОУ 32016315) - 44909,04 грн. судового збору та 17300,00 грн. витрат по сплаті на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що надані позивачем копії договору відповідального зберігання №14/12 від 14 грудня 2015 року, актів №1, 2, 3 від 14.12.2015 №4 від 08.04.2016; №5 від 27.07.2016 та довідки від 15.02.2017 про вартість майна в такій же мірі не відповідають вимогам ДСТУ 4163-2003 та приписів п. 5.27 Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003, однак, на думку апелянта, суд першої інстанції помилково не визнав неналежними та недопустимими доказами у цій справі, оригінали цих документів суду першої інстанції, як вважає апелянт, позивач не надав. Відповідач зазначає, що факт підписання договору купівлі-продажу №03-16/1 є заміною первісного зобов'язання між тими ж сторонами за договором відповідального зберігання №14/12 від 14 грудня 2015 року, тобто новацією, у зв'язку із чим, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про виконання зобов'язання відповідача за договором відповідального зберігання №14/12 внаслідок їх припинення на підставі договору №03-16/1 від 22.02.2016 (купівлі-продажу, поставка).

Позивач свого представника в дане судове засідання не направив, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що на підтвердження своїх позовних вимог до ТОВ Будцентр Витязь про зобов'язання останнього повернути позивачу матеріали (товар), отримані за договором відповідального зберігання №14/12 від 14.12.2015, ним було надано до матеріалів справи копії документів, а також їх оригінали, які досліджувались судом першої інстанції в ході судового розгляду. Позивач вказує, що правова позиція відповідача змінювалась в ході всього судового розгляду в суді першої інстанції, а саме, на перших судових засіданнях директор відповідача підтримував факт прийняття товару, але заперечував проти його повернення позивачу з огляду на приналежність отриманого товару 3-й особі у справі, проте 3-тя особа жодними доками не підтвердила чи спростувала позиції сторін. Потім, як зазначає позивач, відповідач звертався до господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідачів: 1) ДП "Чернігівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; 2) Першого окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України про визнання договору №14/12 відповідального зберігання від 14.12.2015 недійсним та визнання недійсними усіх актів прийому-передачі до договору №14/12 відповідального зберігання від 14.12.2015, а саме: №1 від 14.12.2015, №2 від 14.12.2015, №3 від 14.12.2015, №4 від 08.04.2015, №5 від 27.07.2015. Проте, рішенням господарського суду Чернігівської області у справі № 910/12258/17 від 18.10.2017, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.05.2018, в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Позивач зазначає, що відповідачем не виконано свого обов'язку з повернення майна, та не надано до суду доказів, які б свідчили про виконання умов договору щодо повернення майна за договором зберігання.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Перший окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України, м. Київ, відзиву на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання не з'явилась та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 168, 196 том ІІ).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції вжито належних заходів щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а також те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та розглянувши матеріали справи в порядку ст. 269 ГПК України, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 грудня 2015 року між Дочірнім підприємством "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (депонент, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" (виконавець, відповідач) був укладений договір відповідального зберігання №14/12 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання майно (матеріали, речі) визначені (вказані) в актах прийому-передачі, підписаних між сторонами на виконання умов договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору депонент передає майно виконавцю згідно до актів прийому-передачі, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 1.3 договору, строк зберігання визначається сторонами з моменту отримання майна виконавцем, та до моменту його фактичного повернення депоненту, або сплати його вартості, яка визначається на підставах видаткових накладних виставлених депонентом.

Відповідно до пункту 1.4 договору сторони вирішили, що не матимуть грошових вимог (претензій), пов'язаних з послугами відповідального зберігання.

Згідно п. 2.1.3 договору, виконавець зобов'язаний повернути майно депоненту по першій вимозі в 30-ти денний термін.

Згідно п. 2.3.1 договору, виконавець має право викупити майно, сплативши депоненту його вартість.

Відповідно до п. 3.2.1 договору, депонент має право у будь-який час вимагати від виконавця повного або часткового повернення майна, яке знаходиться на зберіганні, а також сплати його вартості, в разі використання виконавцем майна для своїх господарських потреб, або його викупу.

Відповідно до п. 6.1. та п. 6.3. договору, цей договір вступає в силу і набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Ніякі зміни в договорі не можуть бути внесені без письмової згоди, завіреної печатками і підписами уповноважених представників обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання майно, що підтверджується, актами прийому-передачі (т. 1 а.с.11-15), у яких зазначено, що вони складені до договору №14/12 відповідального зберігання від 14.12.2015.

У вказаних актах зазначено, що позивач (депонент) передав, а виконавець (відповідач) прийняв на відповідальне зберігання майно, а саме: №1 від 14.12.2015 (щебінь 40-70 у кількості 3060,1 м3); №2 від 14.12.2015 (щебінь 40-70 у кількості 1170 м3); №3 від 14.12.2015 (щебінь 40-70 у кількості 1271,8 м3); №4 від 08.04.2016 (геотекстиль у кількості 208 рулонів, загальною площею 32085 кв); №5 від 27.07.2016 (геотекстиль у кількості 310 рулонів, загальною площею 48050 кв.м). Акти підписані та скріплені печатками обох сторін.

19.10.2016 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №015-11/917 про повернення в 25-ти денний термін майна переданого на відповідальне зберігання згідно укладеного договору №14/12 від 14.12.2015. Вказаний лист був отриманий відповідачем 25.10.2016 (т. 1 а.с. 16). Проте, майно так і не було повернуто позивачу.

Згідно довідки ДП "Чернігівський облавтодор" від 15.02.2017 загальна вартість майна, переданого на зберігання складає 2993936,02 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент розгляду справи, відповідачем суду не надано жодного доказу якій би свідчив про виконання відповідачем умов договору щодо повернення майна за договором зберігання, що стало підставою суду першої інстанції дійти висновку, що відповідач не виконав своє зобов'язання за договором зберігання №14/12 від 14.12.2015 щодо повернення позивачу майна, а саме: щебінь фракції 40-70 кількістю 3060,1 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1170 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1271,8 куб.м.; геотекстиль у кількості 208 рулонів площею 32085 кв. м. та геотекстиль у кількості 310 рулонів площею 48050 кв. м. загальною вартістю 2993936,02 грн., чим порушив право позивача на одержання зі зберігання вказаного майна, тому позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати від відповідача виконання зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає наведений висновок таким, що здійснений з урахуванням усіх обставин справи та приписів чинного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Нормами ст. 937 ЦК України визначено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу, і письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ст. 938 ЦК України).

За приписами ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Статтею 948 ЦК України встановлений обов'язок поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Так, матеріалами справи підтверджено, що майно, а саме: щебінь фракції 40-70 кількістю 3060,1 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1170 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1271,8 куб.м.; геотекстиль у кількості 208 рулонів площею 32085 кв. м. та геотекстиль у кількості 310 рулонів площею 48050 кв. м. було передане ДП "Чернігівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та прийняте ТОВ "Будцентр Витязь" на зберігання, а саме, актами прийому-передачі №1 від 14.12.2015, № 2 від 14.12.2015, № 3 від 14.12.2015, № 4 від 08.04.2016, № 5 від 27.07.2016 (т. 1 а.с.11-15), у яких зазначено, що вони складені до договору №14/12 відповідального зберігання від 14.12.2015, та які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Тобто, за умовами договору зберігання №14/12 від 14.12.2015 відповідач взяв на себе обов'язок зберігати майно, а після закінчення строку зберігання повернути його поклажодавцю.

Пунктом 2.1.3 договору передбачений обов'язок виконавця повернути майно депоненту по першій вимозі у 30-ти денний термін.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що станом на момент розгляду справи, відповідачем суду не надано жодного доказу якій би свідчив про виконання відповідачем умов договору щодо повернення майна за договором зберігання, тому відповідач не виконав своє зобов'язання за договором зберігання №14/12 від 14.12.2015 щодо повернення позивачу майна, а саме: щебінь фракції 40-70 кількістю 3060,1 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1170 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1271,8 куб.м.; геотекстиль у кількості 208 рулонів площею 32085 кв. м. та геотекстиль у кількості 310 рулонів площею 48050 кв. м. загальною вартістю 2993936,02 грн., чим порушив право позивача на одержання зі зберігання вказаного майна.

Колегія суддів зазначає, що договір зберігання №14/12 від 14.12.2015 та акти приймання-передачі підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками, у зв'язку з чим у ТОВ "Будцентр Витязь" відсутні підстави не виконувати взяті на себе зобов'язання з повернення майна, переданого на відповідальне зберігання.

Твердження відповідача про те, що у нього немає складських приміщень та умов для зберігання щебеню та геотекстилю, судом першої інстанції правомірно до уваги не прийнято, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу які б свідчили про відсутність у нього складських приміщень та умов для зберігання щебеню та геотекстилю, а також неможливість взяти складські приміщення в оренду.

Матеріали справи свідчать, що відповідач звертався до господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідачів: 1) ДП "Чернігівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; 2) Першого окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України про визнання договору №14/12 відповідального зберігання від 14.12.2015 недійсним та визнання недійсними усіх актів прийому-передачі до договору №14/12 відповідального зберігання від 14.12.2015, а саме: №1 від 14.12.2015, №2 від 14.12.2015, №3 від 14.12.2015, №4 від 08.04.2015, №5 від 27.07.2015.

Рішенням господарського суду Чернігівської області у справі № 910/12258/17 від 18.10.2017, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.05.2018, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Тобто, на даний момент спірний договір є чинним та в судовому порядку не визнаний недійсним.

Разом з тим, суд не приймає в якості доказів надані відповідачем копії договору №03-16/1 від 22.02.2016 (купівлі-продажу, поставка), укладеного між ДП "Чернігівській облавтодор" та ТОВ "Будцентр Витязь" та копії видаткових накладних №№ 01-0000003 від 01.04.2016, 01-0000001 від 01.04.2016 та 01-0000002 від 01.04.2016, виходячи з наступного.

Як вбачається з умов договору №03-16/1 від 22.02.2016, а саме, з п. 1.1 даного договору продавець (ДП "Чернігівській облавтодор") зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця (ТОВ "Будцентр Витязь"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: геотекстиль та щебінь (фракції 40/70), в кількості та по цінам викладеним у видаткових накладних та рахунках-фактурах, що видаються продавцем.

Пунктом 3.1 даного договору передбачено, що на поставку кожної партії товару покупець надає продавцю заявку.

В п. 6.2 зазначеного договору сторони визначили, що покупець оплачує вартість товару, отриманого в порядку визначеного у п. 5.2. цього договору, вказану у видаткових накладних або рахунках-фактурах, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару.

Тоді як, в наданих відповідачем копіях видаткових накладних №№ 01-0000003 від 01.04.2016, 01-0000001 від 01.04.2016 та 01-0000002 від 01.04.2016 у графах замовлення зазначено без замовлення , умова продажу - попередня оплата ; також дані видаткові накладні не містять посилань на договір №03-16/1 від 22.02.2016.

Тобто, в договорі №03-16/1 від 22.02.2016 та у видаткових накладних №№ 01-0000003 від 01.04.2016, 01-0000001 від 01.04.2016 та 01-0000002 від 01.04.2016 містяться різні умови передачі товару та його оплата, відсутні посилання на договір №03-16/1 від 22.02.2016.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що істотні умови договору зберігання №14/12 від 14.12.2015 свідчать про вчинення сторонами правочину, спрямованого на встановлення правовідносин зберігання майна, яке передавалося відповідачу із визначенням зобов'язання щодо його повернення. А сам по собі факт укладення сторонами по справі іншого правочину, за яким здійснювалась купівля-продаж, поставка товару, не може вказувати на те, що спірне майно, що є предметом договору зберігання, було передано відповідачу за договором купівлі-продажу.

Інших документів, які б свідчили про те, що саме товар зазначений в договорі зберігання №14/12 від 14.12.2015 був проданий позивачем відповідачу, матеріали справи не містять і відповідачем наданими доказами не підтверджено.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо повернення майна, а саме: щебінь фракції 40-70 кількістю 3060,1 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1170 куб.м.; щебінь фракції 40-70 кількістю 1271,8 куб.м.; геотекстиль у кількості 208 рулонів площею 32085 кв. м. та геотекстиль у кількості 310 рулонів площею 48050 кв. м. загальною вартістю 2993936,02 грн., яке було передано на зберігання на підставі договору зберігання №14/12 від 14.12.2015, оскільки вони є обґрунтованими, підтвердженими доданими доказами та не спростованими відповідачем.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що законними та обґрунтованими є обставини й матеріали справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, та приходить до висновку, що підстав для скасування рішення не має. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Крім того, адвокатом позивача до суду було надано клопотання (вх. № 6906 від 05.09.2018) про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження витрат ДП Чернігівський облавтодор пов'язаних з апеляційним розглядом даної справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу адвоката за підготовку документів та участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, 01 травня 2017 року між ДП "Чернігівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (замовник) та адвокатом ОСОБА_2 (виконавець) був укладений договір №01/05/17-1 про надання правової допомоги адвоката у господарських справах. Відповідно до умов договору, виконавець зобов'язується в межах своєї компетенції надавати замовнику за його завданням правову допомогу з підготовки та/або супроводу господарських спорів у справах, які перебувають або перебуватимуть в провадженні будь-яких господарських судів України, їх апеляційних та касаційних інстанціях, стороною в яких виступатиме ДП "Чернігівський облавтодор", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги. На підтвердження факту надання виконавцем послуг на замовлення ДП "Чернігівський облавтодор", відповідно до умов цього договору, замовнику надається акт наданих послуг. Оплата за послуги, вказані в актах надання послуг, здійснюється замовником впродовж п'яти банківських днів з дати складання акту наданих послуг, з врахуванням умов встановлених в розділі 3 договору.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000088 від 15.12.2016 на ім'я ОСОБА_3

З наданих позивачем документів вбачається, що між адвокатом ОСОБА_2 та ДП "Чернігівський облавтодор" підписаний акт наданих послуг № 3/6 (а.с. 205 том ІІ), на виконання договору №01/05/17-1 від 01.05.2017 по справі №922/1393/17 на суму 3 000,00 грн (складання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому розгляді справи в Харківському апеляційному господарському суді); виставлено рахунок-фактуру № 3/6 на суму 3 000,00 грн (а.с.206 том ІІ) та ДП "Чернігівський облавтодор" здійснено оплату наданих послуг, що підтверджується платіжним дорученням № 1950 від 31.08.2018 на суму 3 000,00 грн. (а.с. 207 том ІІ).

Також, матеріали справи містять рахунок-фактуру № 3/6/1 від 29.08.2018, виставлений адвокатом ОСОБА_2 позивачу в сумі 2 500,00 грн за адвокатські послуги (транспортні витрати) згідно договору №01/05/17-1 від 01.05.2017 по справі №922/1393/17 (а.с. 208 том ІІ) та ДП "Чернігівський облавтодор" здійснено оплату цього рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 1951 від 31.08.2018 на суму 2 500,00 грн. (а.с. 209 том ІІ).

Пунктом 2.3 договору №01/05/17-1 від 01.05.2017 замовник зобов'язується: своєчасно повідомляти виконавця про необхідність у отриманні його послуг, надавати виконавцю вчасно та в повному обсязі достовірні дані (інформацію) і необхідні документи, а також роз'яснення, на підставі яких виконавець зможе належним чином надавати послуги за цим договором. При цьому, усі ризики та відповідальність, що пов'язується з повнотою, точністю та достовірністю наданої інформації та/або документів, та впливає на загальний результат наданих послуг, покладається на замовника. Своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання обов'язків за цим договором, зокрема оплачувати витрати, в тому числі, судові, які необхідні для виконання договору, своєчасно оплачувати послуги виконавця, забезпечувати виконавця необхідними засобами для надання послуг, канцелярськими приладами, транспортними засобами, тощо.

В абз. 2 п. 3.3 договору №01/05/17-1 від 01.05.2017 сторони визначили, що фактичні витрати виконавця (оплата роботи фахівців, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо) оплачуються замовником окремо на підставі наданого виконавцем рахунку. Фактичні витрати адвоката, пов'язані з виконанням цього договору оплачуються щомісяця в останній робочий день місяця.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової допомоги, за яким позивачем здійснено оплати за правничу допомогу адвоката у розмірі 5 500,00 грн. та підтверджено правовий статус адвоката, який брав участь у судових засіданнях по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про доведеність витрат на оплату послуг з надання правової допомоги під час розгляду справи в апеляційній інстанції у розмірі 5 500,00 грн. та покладення їх на відповідача.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2018 у справі №922/1393/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2018 у справі №922/1393/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь" (61200, м. Харків, пр. Московський, 247-Б, код ЄДРПОУ 22633480) на користь Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 17, код ЄДРПОУ 32016315) 5 500,00 грн витрат по сплаті на професійну правничу допомогу адвоката.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 17.09.2018.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Слободін М.М.