Постанова

від 14.09.2018 по справі 487/6116/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/6116/17 14.09.2018

Провадження №22-ц/784/1216/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/6116/17 Категорія 5

Провадження № 22-ц/784/1216/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання -

за участю: прокурора - Цвікілевич Н.В.,

представника Миколаївської міської ради - Орлової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2018 року, постановлене під головуванням судді Павлової Ж.П. в приміщенні суду о 14 год. 47 хв., у цивільній справі за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Бузький Бульвар , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про скасування запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2017 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, в якому посилався на те, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2009 р. у справі №3/187/09 задоволено позов прокурора м. Миколаєва, яким зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 1700 кв. м по вул. АДРЕСА_1 шляхом знесення кафе Бомбардир . У рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з ОСОБА_4 05.07.2013 державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника, до якого увійшли будівельні матеріали. На підставі договору про надання послуг по організації і проведенню реалізації арештованого майна на комісійних умовах, укладеного 27.08.2013 р. між Заводським відділом ДВС Миколаївського МУЮ та Миколаївською філією ПП Спеціалізоване підприємство Юстиція , останнім реалізовано вказане майно на користь ОСОБА_5 У подальшому між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 15.01.2014 р. було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - об'єкту незавершеного будівництва, яке збудоване з використанням будівельних матеріалів.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.02.2016 р. у справі №487/751/16-ц, визнано дійсним укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договір купівлі - продажу № 14253 від 15.01.2014 року, зареєстрований Південною товарною біржею, незавершеного будівництва, яке збудоване з використанням будівельних матеріалів: плити перекриття багатопустотні II 90.12-8 AtV-1 в кількості - 14 шт., плити перекриття багатопустотні 1 ПК 63-12-8 в кількості - 9 шт., плити перекриття багатопустотні 1 ПК 36-12-8 в кількості - 17 шт., балки залізобетонні (Б1) 3 м. в кількості - 5 шт., балку залізобетонну (Б1) 6 м. в кількості - 1 шт., балки залізобетонні (Б1) 8 м. в кількості - 3 шт., фундаментні блоки ФБС 12.4.6. в кількості - 10 шт., камінь кримський штучний кількість 120 куб. м., цеглини силікатні в кількості 5000 шт., та визнано право власності за ОСОБА_2 на вказані будівельні матеріали. Отже, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.02.2016 р. визнано право власності за ОСОБА_2 саме на будівельні матеріали, а не на об'єкт незавершеного будівництва. Проте, державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 29.05.2017 р. здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва розташованого по вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві. Відповідно до інформації Миколаївської міської ради від 03.08.2017р. земельна ділянка належить до земель комунальної власності, рішення щодо передачі у власність чи користування вказаної земельної ділянки не приймалися.

За інформаціями Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області від 21.09.2017 р. та 01.08.2017 р. дозвільні документи на початок виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію об'єктів нерухомості на земельній ділянці по вул. АДРЕСА_1 у м. Миколаєві ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_2 не видавались та не реєструвались. Вказане свідчить, що на момент державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва ОСОБА_2 не мала документів, необхідних для вчинення таких дій.

Також, позивач зазначив, що з огляду на те, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва відбулася з порушення вимог законодавства, за відсутності належних документів, запис про реєстрацію права власності №20654688 від 29.05.2017р. підлягає скасуванню.

У подальшому, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 512 від 02.06.2017 р., об'єкт незавершеного будівництва по вул. АДРЕСА_1 у м. Миколаєві відчужено на користь TOB Бузький Бульвар . Оскільки ОСОБА_2 не набула право власності на об'єкт незавершеного будівництва у законний спосіб, то остання не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності відчужувати його на користь TOB Бузький Бульвар .

Оскільки власником вищевказаного об'єкту нерухомості є TOB Бузький Бульвар , Миколаївська міська рада позбавлена можливості розпоряджатись земельною ділянкою, на якій розташований вказаний об'єкт, на власний розсуд.

На підставі викладеного, керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 просив суд скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №20654688 від 29.05.2017 р. про право власності ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 1500 кв. м. по вулиці АДРЕСА_1 у місті Миколаєві; визнати недійсним укладений 02.06.2017 р. між ОСОБА_2 та ТОВ Бузький Бульвар договір купівлі - продажу № 512 об'єкту незавершеного будівництва по вул. АДРЕСА_1 у м. Миколаєві та зобов'язати ТОВ Бузький Бульвар усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою по вул. АДРЕСА_1 у м. Миколаєві шляхом знесення об'єкту незавершеного будівництва загальною площею 1500 кв. м по вулиці АДРЕСА_1 у місті Миколаєві.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2018 року в задоволені позову керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_2, ТОВ Бузький Бульвар про скасування запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту незавершеного будівництва відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.

Від ТОВ Бузький бульвар надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні прокурор підтримала доводи апеляційної скарги, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник Миколаївської міської ради - Орлова О.В. просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Так, судом встановлено, що 15.01.2014 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - об'єкту незавершеного будівництва, яке збудоване з використанням будівельних матеріалів: плит перекриття багатопустотні 1190.12.-8 АtV-1 в кількості 14 шт., плит перекриття багатопустотні I ПК 63-12-8 в кількості 9 шт., плит перекриття багатопустотні 1 ПК 36-12-8 в кількості -17 шт., балок залізобетонних (Б1) 3м в кількості - 5 шт., балок залізобетонні (Б1) 6м в кількості - 1 шт., балок залізобетонних (Б1) 8м в кількості - 3 шт., фундаментних блоків ФБС 12.4.6 в кількості - 10 шт., каменю кримського штучного в кількості 120 куб.м., цеглини силікатної в кількості 5000 шт., за адресою вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві. Зазначений договір зареєстровано Південною Товарною біржею за реєстраційним номером №14253.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.02.2016 р. у справі № 487/751/16-ц визнано вищезазначений договір купівлі-продажу № 14253 від 15.01.2014р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та зареєстрований Південною товарною біржею, незавершеного будівництва, яке збудоване з використанням наступних будівельних матеріалів:плит перекриття багатопустотні 1190.12.-8 АtV-1 в кількості 14 шт., плит перекриття багатопустотні I ПК 63-12-8 в кількості 9 шт., плит перекриття багатопустотні 1 ПК 36-12-8 в кількості -17 шт., балок залізобетонних (Б1) 3м в кількості - 5 шт., балок залізобетонні (Б1) 6м в кількості - 1 шт., балок залізобетонних (Б1) 8м в кількості - 3 шт., фундаментних блоків ФБС 12.4.6 в кількості - 10 шт., каменю кримського штучного в кількості 120 куб.м., цеглини силікатної в кількості 5000 шт., загальною площею 1500 кв.м., під будинком 934 кв.м, під двором 566 кв.м., рік побудови 2013, відсоток готовності - 31%, споруда розташована в м. Миколаєві вул. АДРЕСА_1 (адреса не виділена), - дійсним та визнано право власності за ОСОБА_2 на будівельні матеріали, з яких складається незавершене будівництво.

Державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Семерей П.М. 29.05.2017 р. здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності №20654688. Підставою виникнення права власності вказано договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 14253, виданий 15.01.2014 р., видавник Південна Товарна Біржа. Додаткові відомості: договір визнано дійсним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва №487/751/16-ц від 16.02.2016 року. Тому суд дійшов висновку, що посилання прокурора на ту обставину, що підставою для внесення запису про право власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві є право власності ОСОБА_2 на будівельні матеріали, а не на об'єкт незавершеного будівництва не відповідає дійсності.

Відповідно до статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на об'єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п. 70 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої Постановою КМ України від 25.12.2015 року №1127 (із наступними змінами та доповненнями) для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору або з прилюдних торгів, подаються відповідний договір або свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) чи свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Отже, оскільки на момент вчинення реєстраційних дій був чинний договір купівлі-продажу та є чинним рішення суду про визнання договору дійсним, які і були надані державному реєстратору для здійснення державної реєстрації суд вважав, що Державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Семереєм П.М. 29.05.2017 року правомірно здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва, і підстави для скасування цього запису відсутні.

Крім того, судом встановлено, що 02.06.2017 року ОСОБА_2 передала у власність, а ТОВ Бузький Бульвар прийняло у власність незавершене будівництво (нерухоме майно), що знаходиться за адресою Миколаївська область м. Миколаїв вул. АДРЕСА_1, яке складається із незавершеного будівництва, літ.А-3, 31 % готовності. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 яка належить до земель комунальної власності, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого державним кадастровим реєстратором відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 23 травня 2017 року за номером НВ-4803435732017, що підтверджується договором купівлі-продажу від 02.06.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., відповідно до якого ціна продажу майна склала 138177 грн., які продавець отримав від покупця повністю до підписання цього договору.

Проаналізувавши дані обставини у справі та положення ст. 16, 203, 215, 216, 236, 387, 388 ЦК України, суд вважав, що оскільки судом встановлено, що запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 не підлягає скасуванню, то і підстави для визнання договору купівлі-продажу від 02.06.2017 року недійсним з зазначених в позові підстав, а саме, що реєстрація за ОСОБА_2 права власності на об'єкт незавершеного будівництва відбулася без достатньої правової підстави, відсутні. Також суд вважав, що оскільки прокурор, діючи в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна від 02.06.2017 року, стороною якого він не був, то такі вимоги є необґрунтованими ще і з цих підстав, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права в розумінні ст. 16 ЦК України, який не узгоджується з нормами діючого законодавства та суперечить правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах у справах № 6-107цс12 від 07.11.2012 року, № 6-36цс11 від 03.10.2011 року, № 6-1920цс15 від 04.11.2015 року.

Приймаючи рішення в частині позовних вимог до ТОВ Бузький Бульвар про усунення перешкод у користуванні Миколаївській міській раді земельною ділянкою по вул. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві шляхом знесення об'єкту незавершеного будівництвом, загальною площею 1500 кв.м, суд керувався положеннями ст. 391 ЦК України, яка передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом було встановлено, що земельна ділянка, на якій проведено самочинне будівництво, знаходиться в комунальній власності. Будівництво об'єкту незавершеного будівництва в силу ч. 1 ст. 376 ЦК України було здійснено самочинно, тобто без відповідних дозволів.

Проте, посилаючись на ч.2, ч.7 ст. 376, ст. 214, 377 ЦК України, ч.1 ст. 125 ЗК України, суд дійшов висновку, що посилання прокурора в судовому засіданні на те, що права Миколаївської міської ради, як власника земельної ділянки порушено лише тим, що відповідач зайняв частину земельної ділянки загального користування, є необґрунтованим, оскільки доказів того, що ці порушення неможливо усунути в інший спосіб, прокурором суду не надано. Крім того, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, доказів чого прокурором суду надано не було.

Таким чином, оскільки підстави для скасування державної реєстрації запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 відсутні, суд також не вбачав підстав і для задоволення вимог стосовно знесення об'єкту незавершеного будівництвом, що належить на праві власності ТОВ Бузький Бульвар .

Висновок суду про необхідність відмови у задоволенні вимог в межах заявлених в установленому законом порядку позовних вимог по даній справі відповідає законодавству, яке регулює спірні правовідносини. Проте підстави, викладені в рішенні суду на обґрунтування такого висновку, не відповідають матеріалам справи та встановленим обставинам по справі, виходячи з наступного.

Так, суд згідно положень ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Так під способами захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника. Підставами позову згідно зі ст. 175 ЦПК України, які суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову, є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідачів.

Як убачається з тексту позовної заяви, з якою керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернулася до суду, він просив суд скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №20654688 від 29.05.2017 р. про право власності ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 1500 кв. м. по вулиці АДРЕСА_1 у місті Миколаєві, який був вчинений державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Семерей П.М. При цьому як на підставу позовних вимог посилався на те, що під час здійснення реєстраційних дій, реєстратор не звернув уваги на те, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.02.2016 року було визнано за ОСОБА_2 право власності саме на будівельні матеріали, а не на об'єкт незавершеного будівництва. Проте державним реєстратором Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 29.05.2017р. було здійснено державну реєстрацію права власності за нею саме на об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 1500 кв. м. по вулиці АДРЕСА_1 у місті Миколаєві. Також прокурор посилався на те, що згідно п. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва подаються: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва. Документом, що надає право на виконання будівельних робіт, відповідно до ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , є повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно - будівельного контролю. Відповідно до ст. ст. 124,126 ЗК України документом, що посвідчує право оренди на земельну ділянку є договір оренди, зареєстрований у встановленому порядку. Натомість, відповідно до інформації Миколаївської міської ради від 03.08.2017р. земельна ділянка належить до земель комунальної власності, рішення щодо передачі її у власність чи користування не приймалися. За інформаціями Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 21.09.2017р. та від 01.08.2017р. дозвільні документи на початок виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію об'єктів нерухомості на земельній ділянці по вул. АДРЕСА_1 у м. Миколаєві на ОСОБА_5, ні ОСОБА_2 не видавались та не реєструвались. Тому прокурор вважав, що на момент державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва ОСОБА_2 не мала документів, необхідних для вчинення таких дій. Тому прокурор вважав, що з огляду на те, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва, відбулася з порушенням вимог законодавства, за відсутності належних документів, то запис про реєстрацію права власності № 20654688 від 29.05.2017р. підлягає скасуванню.

Із системного аналізу заявлених в цій частині позовних вимог випливає, що прокурор фактично оспорює правомірність дій державного реєстратора щодо перевірки наданих йому ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва документів на предмет їх достатності та відповідності вимогам законодавства для вчинення дій щодо реєстрації за останньою права власності на об'єкт незавершеного будівництва. При цьому прокурором не оскаржуються документи на підставі, яких державним реєстратором було вчинено запис № 20654688 від 29.05.2017 р., а саме договір купівлі-продажу нерухомого майна № 14253, укладений 15 січня 2014р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та виданий Південною Товарною Біржею, та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва №487/751/16-ц від 16.02.2016 року, яким цей договір визнано дійсним.

Отже, фактично за заявленими у даній справі вимогами, підставою для скасування запису державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва є не визнання недійсними чи незаконними документів, на підставі яких вона була вчинена, а не відповідність наданих ОСОБА_2 реєстратору документів переліку тих документів, які необхідні для реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва згідно із п. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, на що реєстратор не звернув належної уваги.

Зазначені обставини свідчать про те, що вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва, не є похідними від вимоги про скасування договору купівлі - продажу та рішення суду, яким цей договір визнано дійсним, на підставі яких і було зроблено запис про державну реєстрацію права власності на даний об'єкт, а також про те, що в даному випадку фактично оспорюються дії державного реєстратора, який вчинив реєстраційні дії без наявності зазначених у п. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень документів, а, отже, належним відповідачем за даними вимогами повинен бути державний реєстратор, який вчинив запис про реєстрацію права власності на зазначений об'єкт.

Згідно ст.6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до організаційної системи державної реєстрації прав входять також виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації. При цьому виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Проте, як убачається з матеріалів справи належний державний реєстратор не був залучений до участі у справі у якості відповідача.

Приймаючи рішення по справі, суд не дав належної правової оцінки тому, що відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Положення даної статті кореспондується наряду з іншим також у те, що позови повинні заявлятися до належних відповідачів.

Згідно ст.48 ЦПК України сторонами в справі можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Відповідачем в цивільному процесі є особа, яка на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред'явленими позовними вимогами.

Виходячи з аналізу зазначених норм права та системного аналізу заявлених позовних вимог, наведених вище, ОСОБА_2 та ТОВ Бузький Бульвар за позовними вимогами про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №20654688 від 29.05.2017 р. про право власності ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 1500 кв. м. по вулиці АДРЕСА_1 у місті Миколаєві, не є належними відповідачами.

Згідно ч.1 ст. 51 ЦПК України суд лише за клопотанням позивача, має право залучити до участі у справі співвідповідача, а згідно ч.2 даної статті замінити первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом. Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до суду з клопотанням щодо залучення до участі у справі належного відповідача. Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки не має передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва.

Суд даним обставинам не дав належної правової оцінки і відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині до відповідачів, зазначених в позові, не з цих підстав, а з підстав необґрунтованості заявлених вимог, тому рішення суду в цій частині слід змінити в частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог і вважати підставою відмови в позові - заявлення вимог до неналежних відповідачів, що не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але до належних відповідачів.

Що стосується інших позовних вимог, заявлених у даній справі, то вони мають похідний характер від вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №20654688 від 29.05.2017 р. про право власності ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва, а тому їх обґрунтованість залежить від вирішення в установленому законом порядку вимог щодо правомірності вчинення запису про право власності ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у задоволенні яких в межах заявлених вимог у даній справі слід відмовити, а тому ці вимоги в межах заявлених позовних вимог також задоволенню не підлягають.

Суд даним обставинам не дав належної правової оцінки і відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідачів, зазначених в позові, не з підстав, зазначених в тексті постанови апеляційного суду, а з підстав необґрунтованості всіх заявлених вимог, тому рішення суду слід змінити в частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог і вважати підставою відмови в позові підстави, зазначені в тексті постанови апеляційного суду.

Приймаючи остаточне рішення по справі, колегія суддів вважає необхідним згідно ч.4 ст. 3676 ЦПК України вийти за межі апеляційної скарги, оскільки під час розгляду даної справи апеляційним судом було встановлено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2018 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Бузький Бульвар про скасування запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного її тексту з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.