Постанова

від 13.09.2018 по справі п/811/530/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокусправа № П/811/530/17 (суддя Брегей Р.І., м. Кропивницький)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді-доповідача Чередниченко В.Є.

судді: Іванов С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № П/811/530/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кіровоградпостач до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кіровоградпостач 31 березня 2017 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті 23.02.2017 року відповідачем податкові повідомлення-рішення: №000061404, №000071404.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з товариствами з обмеженою відповідальністю: Трено Союз , Стріла Трейд , БК Альтор викладені у акті № 45/11-23-14-02/37168244 від 02.09.2016 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наявність обставин реальності спірних господарських операцій позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про неможливість надання контрагентами позивача послуг або здійснення поставки товару у зв'язку з відсутністю у них необхідних для цього ресурсів. Посилається на неможливість перевірки контрагентів позивача у зв'язку з їх відсутністю за місцезнаходження.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у період з 19.08.2016 року по 26.08.2016 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариствами з обмеженою відповідальністю: Трено Союз , Стріла Трейд , БК Альтор .

За результатами перевірки складено акт № 45/11-23-14-02/37168244 від 02.09.2016 року (т.1, а.с.11-85).

У зазначеному акті ревізори зробили висновок про не встановлення реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року, якими:

- збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 62571 грн. та накладено штрафну санкцію 32790 грн.;

- зменшено позивачу від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 280500 грн. (т.6 а.с.178-181).

Штрафна санкція застосована у розмірі 50% (повторне порушення протягом 1095 днів).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов'язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, позивач у письмовій формі уклав з:

1. ТОВ Трено Союз договір поставки нафтопродуктів №78 від 30.10.2014 року та додаткову угоду до нього (т.1, а.с.107-111).

В підтвердження виконання сторонами умов договору, а саме поставки позивачу палива, складено відповідну видаткову накладну (т.1, а.с.114), товарно-транспортну накладну (т.1 а.с. 117), здійснено оплату отриманого товару, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 112, 113) .

ТОВ Трено Союз на адресу позивача виписано податкові накладні на загальну суму 336600 (т.1 а.с.115 - 116).

2. ТОВ Стріла Трейд усні договори про надання транспортно-експедиційних послуг, а саме перевезення виготовленої позивачем продукції іншим особам.

В підтвердження виконання цих послуг складено акти виконаних робіт (т.3 а.с. 26, 31, 43, 69, 90, 99, 111, 127, 174, 194, 199, 214, 220, 227, 223, т. 4 а.с. 1, 11, 15, 18, 20, 24, 27, 29, 34, 40, 54, 64, 67, 73, 83, 94, 99, 108, 117, 122, 129, 141, 145), товарно-транспортні накладні, згідно яких перевізник здійснив перевезення (т. 2 а.с.47-50, 54-56, 60-62, 66-69, 74-77, 81-86, 90-91, 96-100, 104-106, 110-112, 116-117, 121-126, 130-131, 135, 140-142, 147-149, 153-157, 161, 163-166, 170-174, 184, 189-190, 194-195, 199-204, 208-217, 222-223, 226, 230-233, 237, 241 т. 3 а.с.1-3, 7-11, 23, 27-28, 32-35, 44-53, 57-61, 65, 70-76, 91-93, 100-101, 107, 112-118, 122, 128-132, 136-139, 144-149, 155, 157-159, 163-165, 175-177, 181-185, 195, 200-205, 215-217, 221-223, 228-229, 234-236 т. 4 а.с.2-8, 12-14, 16-17, 19, 21-23, 25-26, 28, 30-31, 35-39, 41-51, 55-61, 65, 68-70, 74-80, 84-95, 100-105, 109-114, 118-119, 123-126, 130-138).

Позивачем здійснено оплату отриманих послуг перевезення, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.118-143).

ТОВ Стріла Трейд на адресу позивача виписано податкові накладні на загальну суму 375430 грн. (т.1 а.с.144 - 222).

3. ТОВ БК Альтор договір поставки тріски технологічної (т.2, а.с.150 - 152).

В підтвердження виконання сторонами умов договору, а саме поставки позивачу тріски технологічної, складено відповідні видаткові накладні (т.4 а.с.153 - 184), здійснено оплату отриманого товару, що підтверджується банківськими виписками (т.4 а.с. 218 - 225) .

ТОВ БК Альтор на адресу позивача виписано податкові накладні на загальну суму 84398 (т.4 а.с.185 - 217).

Придбаний товар використано позивачем у процесі господарської діяльності (т.5 а.с. 198 - 236).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Трено Союз , ТОВ Стріла Трейд , ТОВ БК Альтор за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про придбання товару та послуг, оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

Також слід зазначити, що доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача працівників для здійснення господарської діяльності не спростовують обставин поставки позивачу товару та надання послуг, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України та від 22.01.2009 Булвес АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № П/811/530/17 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 13 вересня 2018 року.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко