Постанова

від 26.02.2019 по справі п/811/530/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №П/811/530/17

адміністративне провадження №К/9901/64035/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

учасники справи:

представники відповідача - Данілов С.О., Биков В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року (суддя - Брегей Р.І.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді - Іванов С.М., Панченко О.М.)

у справі № П/811/530/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кіровоградпостач

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кіровоградпостач (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2017 року № 000061404 та № 000071404, якими позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки викладені в акті перевірки висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Трено Союз , ТОВ Стріла Трейд , ТОВ БК Альтор є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду 06 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23 лютого 2017 року, якими Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 62 571 грн. та накладено штрафну санкцію - 32 790 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 280 500 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, натомість судами встановлено наявність обставин реального виконання госсподарських операцій позивача з ТОВ Трено Союз , ТОВ Стріла Трейд , ТОВ БК Альтор .

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС у Кіровоградській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просило касаційну скаргу ГУ ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС у Кіровоградській області у період з 19 серпня 2016 року по 26 серпня 2016 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариствами з обмеженою відповідальністю: Трено Союз , Стріла Трейд , БК Альтор , за результатами якої складено акт № 45/11-23-14-02/37168244 від 02 вересня 2016 року.

У зазначеному акті ревізори дійшли висновку про невстановлення реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі висновків акта перевірки 23 лютого 2017 року ГУ ДФС у Кіровоградській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 0000061404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 62 571 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 32 790 грн.;

- № 0000071404, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 280 500 грн.

Правомірність прийняття та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи досліджено всі первинні документи та докази по кожній господарській операції, яка мала місце в перевіряємому періоді щодо кожного контрагента позивача, реальність яких поставлена під сумнів контролюючим органом. Результат досліджень зумовив висновок про те, що факти придбання товарів, їх поставки, використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у подальшій господарській діяльності, а також факт отримання транспортно-експедиційних послуг підтверджено належними та допустимими доказами.

Аналізуючи та оцінюючи операції поставки товарів (продукції) та надання транспортно-експедиційних послуг за взаємовідносинами Товариства з ТОВ Трено Союз , ТОВ Стріла Трейд , ТОВ БК Альтор , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що всі первинні документи, як підстава бухгалтерського обліку та податкової звітності, підтверджують право позивача на формування податкового кредиту з поставки товарів та отримання транспортно-експедиційних послуг від зазначених контрагентів наявні в матеріалах справи, були надані під час перевірки контролюючому органу, а саме договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, оформлені відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Податкові накладні належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 201 ПК України.

Суми сплаченого податку на додану вартість позивачем у вартості придбаних товарів були включені до складу податкового кредиту на підставі отриманих від постачальників податкових накладних. Порушень підстав та порядку оформлення податкових накладних контролюючим органом встановлено не було.

Відтак, жодного порушення позивачем в формуванні податкового кредиту суди попередніх інстанцій не підтвердили, навпаки встановили дотримання позивачем усіх умов його формування за спірними господарськими операціями.

Оцінюючи спір в частині правомірності донарахування та зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток, суди попередніх інстанцій встановили, що за період перевірки Товариством задекларовано витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 280 500 грн.

Також колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача працівників для здійснення господарської діяльності не спростовують обставин поставки позивачу товару та надання послуг, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

Таким чином, здійснення реальних операцій між позивачем та його контрагентами встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) / отримання транспортно-експедиційних послуг та спростовують висновки ГУ ДФС у Кіровоградській області про податкові правопорушення, покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки, додаткової перевірки доказів щодо здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2019 року.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова