Постанова

від 17.09.2018 по справі 585/2860/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №585/2860/17

Номер провадження 22-ц/788/1212/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Гамма ,

третя особа - відділ у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Гамма

на рішення Роменського міськрайоного суду Сумської області від 28 квітня 2018 року в складі судді Машини І.М., ухвалене у м. Ромни, повний текст якого складено 14 травня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Агро Гамма , третя особа: відділ у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником двох земельних ділянок, площею по 1,533 га, які розташовані на території Басівської сільської ради, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наприкінці 2016 року вона дізналася, що 21 листопада 2007 року працівниками ТОВ Агро Гамма від її імені підписано два договори оренди землі, за якими вона є орендодавцем земельних ділянок.

Зазначає, що оскільки вона не підписувала оспорювані договори оренди землі, то відповідно до положень ч. 3 ст. 203 ЦК України вони можуть бути визнані недійсними.

Просила визнати недійсними договори оренди земельної ділянки від 21 листопада 2007 року, в яких орендодавцем зазначено ОСОБА_1, а орендарем ТОВ Агро Гамма .

Рішенням Роменського міськрайоного суду Сумської області від 28 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21 листопада 2007 року, в якому орендодавцем зазначена ОСОБА_1, орендарем ТОВ Агро Гамма , об'єктом оренди - земельна ділянка площею 1,533 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Басівської сільської ради Роменського району Сумської області, право власності ОСОБА_1 на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, зареєстрованим Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_2.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21 листопада 2007 року, в якому орендодавцем зазначена ОСОБА_1, орендарем ТОВ Агро Гамма , об'єктом оренди - земельна ділянка площею 1,533 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Басівської сільської ради Роменського району Сумської області, право власності ОСОБА_1 на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_4.

Стягнуто з ТОВ Агро Гамма на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Додатковим рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2018 року стягнуто з ТОВ Агро Гамма на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 2250 грн. 24 коп.

В іншій частині заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ Агро Гамма , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт отримання позивачем орендної плати з 2007 року є підтвердженням пропущення ОСОБА_1 строку позовної давності, що свідчить про обізнаність позивача з умовами договору оренди землі.

Зазначало, що передача земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду відповідачу, який сплачував орендну плату та належним чином використовував земельну ділянку, тобто фактичне тривале виконання умов договорів оренди землі є підтвердженням того, що їх укладення відповідало внутрішній волі позивача, а тому відсутні підстави для визнання недійсними договорів оренди землі.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ Агро Гамма - адвоката Буряка О.І., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки, площами 1,533 га та 1,533 га, які розташовані на території Басівської сільської ради Роменського району, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державними актами на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6, які видані 23 березня 2002 року (а.с. 4-5).

21 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Гамма укладено договори оренди земельної ділянки, відповідно до умов яких в оренду передано земельні ділянки площею 1,533 га та 1, 533 га, строком на 49 років (а.с. 23-24, 29-30).

За актами приймання-передачі земельної ділянки від 12 грудня 2007 року та 19 грудня 2007 року вищевказані земельні ділянки були прийняті в оренду відповідачем (а.с. 26, 31).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона не підписувала договорів оренди земельної ділянки від 21 листопада 2007 року, а тому волевиявлення на їх укладення у неї не було.

З висновку судової почеркознавчої експертизи № 19/119/6-6/84е від 28 листопада 2017 року, складеного Сумським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, вбачається, що підписи в графі Орендодавець навпроти прізвища ОСОБА_1 у двох договорах оренди земельної ділянки б/н від 21 листопада 2007 року, в якому орендодавцем зазначена ОСОБА_1, а орендарем - ТОВ Агро Гамма , виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 69-84).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що позивач не підписувала оспорювані договори, їх укладено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину, що згідно зі ст. 215 ЦК України є підставою для визнання цих договорів недійсними. Крім того, позивачем не пропущено строку на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки перебіг позовної давності розпочався із дня, коли вона дізналася про порушення своїх прав, а саме у 2017 році.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, зі змісту вищезазначених положень закону вбачається, наявність волевиявлення особи має бути обов'язкова, особа має бажати настання правових наслідків за укладеним договором, набувати права та обов'язки, що витікають з умов договору.

Як убачається з матеріалів справи, оспорювані договори оренди земельної ділянки, укладені від імені ОСОБА_1, підписані не нею, а іншою особою, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи.

Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність оспорюваних договорів, оскільки вони були укладені без волевиявлення позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для визнання спірних договорів недійсними, оскільки відповідачем позивачу регулярно сплачувалася орендна плата не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на нормах закону, так як відсутність підписів позивача у договорах оренди земельної ділянки, свідчить про те, що вони були укладенні без волевиявлення позивача, що є безумовною підставою для визнання договорів оренди землі недійсними.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності звернення до суду ОСОБА_1 за захистом її порушеного права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірних договорів оренди земельної ділянки, лише у 2017 році, що у розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України, є моментом початку перебігу строку позовної давності. Встановлені судом обставини відповідачем не спростовані.

Посилання відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач вчиняла дії, спрямовані на його укладення, так як з 2007 року отримувала орендну плату за користування землею є такими, що суперечить нормам ст. 261 ЦК України.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив всі докази, які підтверджували позицію позивача та входили до предмета доказування, надав їм належну оцінку, застосував положення законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Гамма залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайоного суду Сумської області від 28 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю.Кононенко

В.І. Криворотенко

О.І. Собина