Рішення

від 03.09.2018 по справі 381/1644/18

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/818/18

381/1644/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Криворучко А.Є.,

з участю: відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Фастів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила суд визнати за нею право власності на ? частину незавершеного будівництвом житлового будинку № 5 по вул. 9-Січня в місті Фастові, як частку в спільному майні подружжя та визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: 9 Січня, 5 в м. Фастові, як частку в спільному майні подружжя.

Свій позов мотивувала тим, що з 25 листопада 1995 року по 03 липня 2015 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу ними було набуте майно, а саме земельна ділянка площею 0,0645 га, з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по вул. 9 Січня, 5 в м. Фастів. Позивач зазначила, що на вказаній земельній ділянці здійснено будівництво житлового будинку та господарських споруд, на час припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу ступінь готовності будинку становив 71 %. Зазначила, що вказана недобудова зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На даний час між нею та відповідачем не врегульовано відносини, пов'язані з правом власності на незавершене будівництво. В добровільному порядку відповідач відмовляється розділити набуте майно, а тому позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 та п. 4 ч. 2 ст. 187 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами позовного провадження, яке включає в себе загальне та спрощене провадження.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлена належним чином.

Відповідач в сули ч. 8 ст. 178 ЦПК України не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, однак в судовому засідання позов визнав. Суду пояснив, що дійсно земельна ділянка та житловий будинок були набуті у період перебування у шлюбі з колишньою дружиною однак, документально вони належать йому.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2015 року, було розірвано.

Разом з тим, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 931555, належить земельна ділянка площею 0.0645 га, що розташована в м. Фастів, по вул. 9-Січня, буд. 5, призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 3211200000:09:007:0119. Вказаний державний акт був виданий відповідачу на підставі Договору дарування земельної ділянки ВЕК № 442634 в реєстрі № 1350 від 27 квітня 2007 року.

На підставі Рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області за № 370/7 від 18 листопада 2011 року, ОСОБА_1 було надано дозвіл на будівництво індивідуального двоповерхового житлового будинку розміром 8.00 х10.00 м. з двома еркерами розмірами 2.00 х 1.70 м. та 1.30 х 1.55 м., гаражу розміром 4.00 х 6.00 м., сараю розміром 3.50 х 5.00 м. і туалету, на належній йому присадибній земельній ділянці.

Як вбачається з матеріалів справи, Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 5 по вул. 90-го Січня в місті Фастів, було виготовлено ФОП ОСОБА_3 та складено станом на 15 січня 2014 року.

Між тим, 15 серпня 2014 року на підставі рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради № 256, незавершеному будівництвом житловому будинку та земельній ділянці, що належать ОСОБА_1 присвоєно адресу - м. Фастів, вул. 9-го Січня, 5-а .

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 вересня2014 року № 26459775, за відповідачем 21 липня 2014 року було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку що розташована за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. 9 Січня, земельна ділянка 5-а, з кадастровим номером 3211200000:09:007:0119, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0645 га.

Разом з тим, 01 вересня 2014 року за відповідачем було зареєстровано право приватної власності на незавершене будівництво, готовність якого зазначено 71 відсоток, за вищевказаною адресою.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що за час перебування у шлюбі з відповідачем ними було набуто у власність майно, а саме спірні земельна ділянка та незавершений будівництвом житловий будинок, готовність якого становить 71 %, тому просить суд визнати за нею право власності на ? частину незавершеного будівництвом житлового будинку та ? частину земельної ділянки, як частку в спільному майні подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації ( ч.2 ст. 331, ч.4 ст. 334, ч. 3ст. 3 ЗК Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Відповідно до вимог ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та з моменту його прийняття до експлуатації і з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Вимоги ст. 328 ЦК України передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.2 ст. 331 ЦК України , право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Як зазначено у пункті 15 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (ст.331 ЦК ). У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законом порядку.

Таким чином, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

У справі встановлено, та не заперечувалося як позивачем у позові так і відповідачем в судовому засіданні, що спірний будинок не завершений будівництвом та не зданий в експлуатацію.

Отже, право власності ні у позивачки, ні у відповідача не виникло.

Між тим, звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що готовність будинку складає лише 71% однак, просить суд за нею право власності саме на ? частину незавершеного будівництвом будинку , а не на сукупність будівельних матеріалів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми матеріального права, суд прийшов до висновку, що вимоги позивачки в частині визнання за нею права власності на ? частину незавершеного будівництвом житлового будинку № 5 по вул. 9-Січня в місті Фастові, як частку в спільному майні подружжя , до задоволення не підлягає.

Разом з тим, вирішуючи позовну вимогу щодо визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину земельної ділянки, як частку у спільному майні подружжя, слід зазначити наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати право власності на земельну ділянку в порядку ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Між тим, враховуючи те, що в задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частину незавершеного будівництвом житлового будинку було відмовлено, тому суд приходить до висновку, що і позовна вимоги щодо визнання права власності за нею на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: 9 Січня, 5 в м. Фастові, як частку в спільному майні подружжя також не підлягає задоволенню.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем в судовому засіданні вищевказана земельна ділянка , була отримана у власність ОСОБА_1 за Договором дарування земельної ділянки ВЕК № 442634 в реєстрі № 1350 від 27.04.2007 року, що в силу ст. 57 СК України є особистою приватною власністю, а не спільним майном подружжя, а тому відповідно до ст.ст. 69-71 СК України не може бути поділено між подружжям.

При цьому, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України не приймає визнання позову відповідачем, оскільки в даному випадку таке визнання відповідачем позову суперечить закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, надавши правову оцінку всім представленим доказам, які встановлюють дійсні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Фастівський міськрайонний суд Київської області.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 178, 206, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 279, 280, 354ЦПК України, ст. ст. 182, 328, 331, 337 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 63,69 СК України, ст. 120 ЗК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серія СТ 158620 виданий Фастівським МВ ГУ МВС України в Київській області 29 грудня 2009 року, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серія СН 787988 виданий Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 16 квітня 1998 року, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Повний текст рішення виготовлено 07.09.2018 року.

Суддя Осаулова Н.А.