Постанова

від 19.12.2018 по справі 381/1644/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 381/1644/18 Головуючий у 1 інстанції: Осаулова Н.А.

Провадження № 22-ц/824/3781/2018 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

В травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Зазначає, що з 25 листопада 1995 року по 03 липня 2015 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3За час шлюбу ними було набуте майно - земельна ділянка площею 0,0645 га, з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , а також здійснено будівництво житлового будинку та господарських споруд . На час припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу ступінь готовності будинку становила 71 %. Недобудова зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на ? частину незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 та на ? частину земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким її позов задовольнити. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Сд не врахував, що право на об'єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці в АДРЕСА_1, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до законодавства, яке діяло на той час.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 всудове засідання не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 25 листопада 1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2015 року.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0.0645 га, що розташована в АДРЕСА_1, призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером НОМЕР_2.

Вказаний державний акт був виданий відповідачу на підставі Договору дарування земельної ділянки ВЕК № 442634 в реєстрі № 1350 від 27 квітня 2007 року.

Рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області за № 370/7 від 18 листопада 2011 року ОСОБА_3 наданий дозвіл на будівництво індивідуального двоповерхового житлового будинку розміром 8.00 х10.00 м. з двома еркерами розмірами 2.00 х 1.70 м. та 1.30 х 1.55 м., гаражу розміром 4.00 х 6.00 м., сараю розміром 3.50 х 5.00 м. і туалету, на належній йому присадибній земельній ділянці.

Після отримання дозволу на земельній ділянці розпочаті будівельні роботи.

15 серпня 2014 року на підставі рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради № 256, незавершеному будівництвом житловому будинку та земельній ділянці, що належать ОСОБА_3 присвоєно адресу - АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 вересня 2014 року № 26459775 21 липня 2014 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку що розташована за адресою: АДРЕСА_2, з кадастровим номером НОМЕР_2, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0645 га.

01 вересня 2014 року за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на незавершене будівництво, готовність якого зазначено 71 відсоток, за вищевказаною адресою.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суду першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відтак, новостворене нерухоме майно набуває статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Як було встановлено, житловий будинок будувався на належній ОСОБА_3 земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, за час шлюбу. Будівництво будинку не завершено. 01 вересня 2014 року за відповідачем було зареєстровано право приватної власності на незавершене будівництво готовністю 71%.

Заявляючи вимоги про поділ об'єкта незавершеного будівництва як об'єкта права спільної сумісної власності подружжя, позивачкою не надано доказів на підтвердження можливості виділення окремих частин такого об'єкта та доведення до кінця будівництва будинку.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на ? частину незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно, суд правильно відмовив і у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання за позивачкою права на ? частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , які були заявлені як похідні.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що вищевказана земельна ділянка, була отримана у власність ОСОБА_3 за договором дарування від 27.04.2007 року, а тому відповідно до ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю.

Посилання апелянта на державну реєстрацію права на об'єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці в АДРЕСА_1 правильності висновків суду першої інстанції не спростовує.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Українець Л.Д.