Постанова

від 12.09.2018 по справі 766/10437/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/10437/17

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Час і місце ухвалення: 15:52, 08.06.2018р., м.Херсон Дата виготовлення повного тексту: 11.06.2018р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Аріс ЛТД на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Аріс ЛТД до Антонівської селищної ради м.Херсона Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Аріс ЛТД звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Антонівської селищної ради м.Херсона Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення від 10 березня 2017 року №169 Про внесення змін до рішення Антонівської селищної ради від 30.06.2015 №705 Про внесення змін і доповнень до рішення Антонівської селищної ради від 07.07.2011р. №116 Про податок на майно , зі змінами і доповненнями щодо визначення ставок податку .

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 03.07.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Аріс ЛТД подало апеляційну скаргу, обґрунтовану не правильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при застосуванні до спірних правовідносин положень п.274.2 ст.274 Податкового кодексу України судом першої інстанції не враховано, що п.274.1 ст.274 ПК України не містить положення про незастосування даної норми до земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні. Апелянт вважає, що він, як платник податків, не позбавлений права при визначенні розміру земельного податку застосовувати п.274.1 ст.274 ПК України та сплачувати податок у розмірі не більше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки його доводам про порушення Антонівською селищною радою м.Херсона порядку встановлення місцевих податків та зборів, визначеного п.п.12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК України, а саме: відповідач не оприлюднив та не надіслав фіскальній службі копію прийнятого рішення у десятиденний строк.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.06.2018р. та ухвалення нового судового рішення - про задоволення позову.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ХС №001196 від 25.12.1998р. ТОВ Виробничо-комерційна фірма Аріс ЛТД надано у постійне користування 1 га землі за адресою: Херсонська обл., смт. Антонівка, вул. 9 Східна, 64. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; кадастровий номер 6510165300:04:002:0002.

На підставі рішення Антонівської селищної ради від 30.06.2015р. №705 ТОВ Виробничо-комерційна фірма Аріс ЛТД сплачувало податок за земельну ділянку, яка перебуває у постійному його користуванні, в розмірі 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Антонівська селищна рада м. Херсона Херсонської області на ХХІІІ сесії селищної ради VІІ скликання прийняла рішення від 10.03.2017р. №169 Про внесення змін до рішення Антонівської селищної ради від 30.06.2015р. №705 Про внесення змін і доповнень до рішення Антонівської селищної ради від 07.07.2011р. №116 Про податок на майно зі змінами і доповненнями щодо визначення ставок податку , яким, серед іншого, визначено, що ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) встановлюється у розмірі 5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 2 рішення від 10.03.2017р. №169 передбачено введення його в дію з 1 січня 2017 року.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення ТОВ Виробничо-комерційна фірма Аріс ЛТД звернулось з позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, посилаючись на порушення Антонівською селищною радою м. Херсона процедури прийняття рішення про встановлення місцевих податків, передбаченої статтею 12 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову товариства дійшов висновку про до спірного рішення відповідача не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності відповідно до законів України від 20.12.2016р. №1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році та від 21.12.2016р. №1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 24 частини 1 статті 26 цього Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Учасниками справи не заперечується наявність у відповідача повноважень на встановлення місцевих податків та зборів в межах граничних розмірів ставок, визначених ПК України.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, згідно з яким сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Згідно пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

У свою чергу, принцип стабільності можна розглядати як надані платнику податку гарантії для реалізації його економічних прав, в першу чергу передбаченого статтею 42 Конституції України права на зайняття підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом.

Цей принцип розглядається законодавцем в двох аспектах:

- по-перше, його пов'язують зі строками набуття чинності змін, внесених протягом року до основних елементів податку. Відповідні зміни можуть бути внесені не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного року, та набувають чинності не раніше 1 січня нового бюджетного року;

- по-друге, стабільність пов'язують із незмінністю податків, зборів, податкових ставок та податкових пільг, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Разом з тим, в частині плати за землю в 2017 році внесені зміни до Податкового кодексу України Законом України від 20.12.2016р. №1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році та Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , які набрали чинності 01.01.2017р. року (далі - Закон №1791, Закон №1797).

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1797 установлено, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.

Частиною 4 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1791 установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Отже, у 2017 році Антонівська селищна рада м. Херсона Херсонської області наділена повноваженнями приймати рішення, зокрема, з питань встановлення податку в частині плати за землю, керуючись при цьому вимогами Законів № 1791, 1797, незважаючи на правила щодо правового регулювання порядку встановлення та зміни до будь-яких елементів податків, встановлених підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпунктом 12.3.4 пункту 12.3, підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та положень Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Граничні межі ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) встановлено ст. 274 ПК України.

Зокрема, п.274.1, п.274.2 ст.274 ПК України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при застосуванні до спірних правовідносин положень п.274.2 ст.274 Податкового кодексу України судом першої інстанції не враховано, що п.274.1 ст.274 ПК України не містить положення про незастосування даної норми до земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта та вважає правильним висновок суду першої інстанції, що законодавець пунктом 274.2 статті 274 ПК України виділив із загального правила земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) та встановив щодо них окрему ставку податку - у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. А відтак, ТОВ Виробничо-комерційна фірма Аріс ЛТД , як постійний землекористувач, зобов'язане сплачувати податок за ставкою, встановленою п.274.2 ст.274 ПК України.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на недотримання Антонівською селищною радою м. Херсона п.п.12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК України щодо оприлюднення та не надіслання фіскальній службі копії прийнятого рішення у десятиденний строк, оскільки несвоєчасне надіслання рішення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків і зборів, не може бути підставою для його скасування.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10 березня 2017 року №169 Про внесення змін до рішення Антонівської селищної ради від 30.06.2015 №705 Про внесення змін і доповнень до рішення Антонівської селищної ради від 07.07.2011р. №116 Про податок на майно , зі змінами і доповненнями щодо визначення ставок податку .

Доводи апеляційної скарги ТОВ Виробничо-комерційна фірма Аріс ЛТД висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення від 08.06.2018р. немає.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Аріс ЛТД залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко