Ухвала

від 05.09.2018 по справі 910/4014/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/4014/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Цімейко Б.А.,

відповідачів: 1. не з'явилися, 2.не з'явилися,

прокурора - Доценко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала"

про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи №910/4014/16

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала"

до 1. Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, 2. Державної казначейської служби України,

за участю Прокуратури міста Києва,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі №910/4014/16 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017.

Позивачем заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку, визначеному ст.302 ГПК України.

В обґрунтування наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду скаржник зазначає, що справа містить виключну правову проблему, суть якої полягає у такому.

При вирішенні справи №910/4014/16 господарськими судами неоднаково застосовані ст.ст. 22, 23, 91, 1166, 1172, 1173, 1175, 1176 ЦК України, незаконно застосовані ст.224, 225 ГК України, на відміну від справи №910/6889/13.

При вирішенні справи №910/4014/16 господарськими судами належним чином не застосовані норми ст.ст.4, 8, 91, 1166, 1172, 1173, 1176, 1190 ЦК України.

При розгляді справи №910/4014/16 слід керуватись, окрім інших норм права статтями 8, 22, 1174, ч.1 ст.1176, ст.1190 ЦК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", враховувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №2а-13869/12/2670 від 31.10.2012, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-14341/12/2670 від 18.12.2012, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №755/3209/16-ц, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у справі №910/30336/15, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/6889/13.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Спір у справі, що переглядається, стосується відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої Приватному підприємству "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" внаслідок протиправних дій Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, пов'язаних з порушенням кримінальних справ щодо позивача та його директора, з їх подальшим закриттям у зв'язку з відсутністю в події складу кримінального правопорушення та неповернення вилученого майна, що належить позивачу.

Частково задовольнивши позовні вимоги позивача та стягнувши з відповідача 1151,60 грн завданої шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що дії Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві внаслідок проведення протягом тривалого часу попереднього слідства та неповернення вилученого у позивача майна, є неправомірними та порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Водночас, суди дійшли висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів ПП "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" про те, що саме ці неправомірні дії відповідача у своїй сукупності призвели до систематичного стресового стану, необхідності позивачеві тривалий час доводити свою невинуватість, захищати в судах та різних органах виконавчої влади свій інтерес. Було завдано шкоди діловій репутації позивача. Внаслідок обшуку мало місце повне зупинення роботи позивача, розрив ділових відносин, контрактів, недовіра до нього як ділового партнера з боку виробників алкогольних напоїв та оптових постачальників напоїв. З огляду на це позивач вважає, що існує прямий причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача-1 та моральною шкодою, завданою позивачеві (підрив ділової репутації, іміджу тощо).

Інформація про "конфлікт" позивача з органами державної податкової служби, міліції, прокуратури набула широкого розголосу, стала відома широкому колу осіб, оскільки для захисту порушених прав позивач вимушений був звертатись до Президента України, до Генеральної прокуратури України та до Верховної Ради України, проводити публічні мирні мітинги під стінами як Адміністрації Президента України, так і під стінами Генеральної прокуратури України, прокуратури міста Києва, ГУ МВС України в місті Києві, прокуратури, суду, міліції Дніпровського району міста Києва, Департаменту САГ ДПС України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній (юридичній) особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою . Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа має такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само, як і фізична, має право на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦК України).

У пунктах 5-6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 №01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" визначено, що ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Грошовий еквівалент ділової репутації може бути виражений у формі гудвілу.

За змістом статей 23 та 201 ЦК України, а також статті 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" право на повагу до ділової репутації може за своєю природою належати будь-якому господарюючому суб'єкту (підприємцю). Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Тому усі підприємці - як фізичні, так і юридичні особи, - мають право на відшкодування моральної шкоди внаслідок приниження та завдання шкоди їх ділової репутації.

Поняття "моральна шкода" визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому під немайновим шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності .

Чинним законодавством визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, який знайшов своє відображення у спеціальному Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01.12.1994 №266/94-ВР.

Проте на сьогоднішній день в Україні не існує жодної нормативно затвердженої методики визначення розміру шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування. При чому, якщо у випадку з відшкодуванням майнової шкоди застосуванню підлягають згадані вище статті Цивільного кодексу України, то питання відшкодування немайнової (моральної) шкоди юридичній особі є невирішеним за відсутності належного нормативно-правового регулювання та єдиної правозастосовної судової практики з цього питання.

Відповідно до частини першої ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Існує правова проблема чи підлягає застосуванню на підставі ст.8 ЦК України за аналогіє Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди юридичній особі.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що справа, яка розглядається, містить виключну правову проблему, яка стосується визначення порядку та умов відшкодування нематеріальної шкоди, завданої юридичній особі внаслідок неправомірних дій органів досудового розслідування. Існуюча проблема стосується конвенційного права позивача на ефективний засіб юридичного захисту, а її вирішення є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики задля встановлення балансу законних інтересів та пропорційності застосованих заходів.

Враховуючи відсутність національних процесуальних механізмів вирішення цієї проблеми іншим способом ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Справу №910/4014/16 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

В. Студенець