Постанова

від 10.09.2018 по справі 904/9277/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9277/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" Костенко І.І. (далі - Уповноважена особа ФГВФО)

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 (колегія суддів: Кузнецов В.О. (головуючий), судді Євстигнеєв О.С., Чус О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ІНДУСТРІЯ" (далі - Товариство "БУД ІНДУСТРІЯ")

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" (далі - Банк),

товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг Буд III" (далі - Товариство "Холдинг Буд III"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство "БУД ІНДУСТРІЯ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про: визнання недійсним іпотечного договору № 11-2007, укладеного 05.10.2007 між закритим акціонерним товариством "Будіндустрія" та відкритим акціонерним товариством комерційним банком з іноземним капіталом "Промекономбанк", посвідченого 05.10.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Кудрявцевою Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2962; витребування з чужого незаконного володіння Товариства "Холдинг Буд III" на користь Товариства "БУД ІНДУСТРІЯ" нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, село Партизанське, вул. Заводська (стара назва - "Леніна"), буд. 25е, а саме: літ. А - завод ЗБВ (залізобетонних виробів), загальною площею 14 966,4 кв. м; літ. Б - бетонозмішувальний цех, загальною площею 798,6 кв. м; літ. В - компресорна, загальною площею 315,2 кв. м; літ. Г - складське приміщення, загальною площею 66,4 кв. м; літ. Д - вбиральня; літ. Е - побутове приміщення , загальною площею 7,5 кв. м, літ. Ж - градірня; літ. З - склад хімічних добавок, загальною площею 45,2 кв. м; літ. Л - розфасовочне приміщення, загальною площею 27,0 кв. м; літ. М - розфасовочне приміщення, загальною площею 55,6 кв. м; літ. Н - навіс; літ. О - навіс; літ. П - насосна; літ. Р - розгрузочне приміщення; літ. С - пункт перевантаження інертних вантажів; літ. Т - пункт перевантаження інертних вантажів; літ. У - склад інертних вантажів; літ. Ф - навіс; № 1, 2 - огорожа, № 3-6 - рессівери, № 7-18 - ємності для сховища цементу, № 19 - склад готової продукції, № 20 - залізнична колія, І - замощення, ПК1 - ПК3 - пропарочні камери.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2018 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено.

Уповноважена особа ФГВФО оскаржила зазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2018 апеляційну скаргу Уповноваженої особи ФГВФО залишено без руху та надано скаржникові десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної інстанції (відмовлено у відстроченні сплати судового збору та надано можливість подати докази його сплати).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 апеляційну скаргу Уповноваженої особи ФГВФО повернуто скаржнику з підстав, передбачених частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалу суду від 27.04.2018 про залишення апеляційної скарги без руху скаржником отримано 07.05.2018, однак у встановлений строк Уповноважена особа ФГВФО не скористалася наданою можливістю та не усунула недоліків апеляційної скарги, що є підставою для її повернення скаржникові.

Уповноважена особа ФГВФО, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції конституційного права на розгляд апеляційної скарги, просить зазначену ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 скасувати та поновити строк для усунення недоліків відповідно до ухвали суду від 27.04.2018.

Згідно з доводами Уповноваженої особи ФГВФО, викладеними в касаційній скарзі, скаржник не отримав ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку зі зміною адреси Банку.

Товариство "БУД ІНДУСТРІЯ" і Товариство "Холдинг Буд III", кожен окремо, подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили про безпідставність її доводів та просили названу ухвалу апеляційного господарського суду зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті цієї статті ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що:

- апеляційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2018 Уповноваженою особою ФГВФО подано без долучення доказів сплати судового збору;

- при зверненні з апеляційною скаргою Уповноваженою особою ФГВФО було порушено питання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення у зв'язку з відсутністю у Банку коштів на його оплату;

- ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2018 відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2018 зі справи. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи ФГВФО залишено без руху та надано час для усунення недоліків, а саме: надана можливість протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати докази сплати судового збору;

- зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції направлено Уповноваженій особі ФГВФО 27.04.2018, про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на другому аркуші цієї ухвали, на адресу для листування, зазначену в апеляційній скарзі: 02100, місто Київ, вул. Г. Топоровського, 18, рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

- згідно з даними офіційного веб-сайту Українського підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення № 4900062029027 зазначену ухвалу отримано скаржником за довіреністю 07.05.2018;

- водночас 08.05.2018 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду повернулося поштове відправлення № 4900062029027 з відміткою відділення поштового зв'язку "Укрпошта" - "за даною адресою не проживає (адресат вибув)".

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2018 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.05.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73697527), а тому Уповноважена особа ФГВФО мала можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Отже, Уповноважена особа ФГВФО не була позбавлена об'єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористалася, недоліків апеляційної скарги щодо подання доказів сплати судового збору не усунула.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Згідно з частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ураховуючи наведене, судом апеляційної інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення Уповноваженої особи ФГВФО про вчинення відповідних процесуальних дій, а оскільки скаржник не виконав вказівок суду у встановлений строк, то у суду апеляційної інстанції було достатньо підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали суду від 27.04.2018, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги Уповноваженої особи ФГВФО та не впливають на них.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 зі справи № 904/9277/17 залишити без змін, а касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" Костенко І.І. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко