Рішення

від 13.09.2018 по справі 461/653/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/653/18

Провадження №2/461/537/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Городецької Л.М.,

з участю: секретаря судового засідання Думича Р.М.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до ТзОВ спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур про захист прав споживачів, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. 09 вересня 2017 року він придбав у відповідача за 400 євро авіатур в Чорногорію на перід з 11.09.2017 року по 21.09.2017 року. Стверджує, що авіапереліт здійснювався із грубим порушенням санітарних норм - на сидіннях були відсутні матерчаті підголовники. Крім того, він змушений був самостійно нести дві валізи до вілли Марко , подолавши відстань 700 метрів. Поряд з тим, відповідачем не дотримано умов туру, адже вікна номеру виходили не на море, а на сходову клітку та двір, балкону у номері не було, він був спільний для трьох номерів, вхід із загального коридору. На його думку, відповідач шляхом обману надав йому недостовірну інформацію про номер проживання, не надав договору (ваучера), медичної страховки, трансфер не у повному обсязі. У зв'язку із вище вказаним просить суд стягнути з відповідача на його користь 5000 гривень за завдану майнову шкоду та 3000 гривень моральну шкоду.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 06 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та у відповіді на відзив (а.с.48-50).

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судовому засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, і на підставі частини 3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Однак, 22.02.2018 року представником відповідача надано відзив в якому висловлено позицію щодо заявленого позову.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що підставі звернення ОСОБА_1 працівником ТзОВ Міст-тур було оформлено договір шляхом видачі ваучера на його ім'я.

Крім того, туроператором було оформлено підтвердження замовлення № 0909-209-008, а також надано страховий поліс, про що свідчить роздруківка із інформаційної системи windowsinternetnameservice" "QWINS" (а.с.40).

Відповідно до ст. 20 Закону України Про туризм (далі - Закон)за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 23 Закону ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

Наведені положення закону та документи, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дають підстави для висновку про те, що укладення 11.09.2017 року між позивачем та відповідачем договору та оформлення відповідачем в подальшому позивачу ваучера на надання туристичних послуг (авіатуру), свідчать про виникнення правовідносин з надання туристичних послуг, обумовлених договором між позивачами та відповідачем в таких межах: надання туристичного продукту, підготовка відповідних документів, надання інформаційно-консультаційного обслуговування, роз'яснення особливостей договору на туристичне обслуговування, як посередником між споживачем та виконавцем договору.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 19-1 Закону, передбачено, що будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування.

Туристи мають право на необхідну і достовірну інформацію, про отримання обов'язкової інформації, що передує укладенню договору; отримання туристичних послуг, передбачених договором (ст.25 Закону).

Згідно частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 10 статті 20 Закону передбачено, що якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Статтею 23 Закону визначено, що у договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані:

найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії на відповідний вид діяльності, юридична адреса; прізвище, ім'я (по батькові) туриста (при груповій поїздці прізвища, імена (по батькові) членів групи); строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість; назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення його тип та категорія, режим харчування; розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування; інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо; дата видачі ваучера.

Відповідно до п.1.1. Інструкції про порядок оформлення ваучера на надання

туристичних послуг та його використання, затвердженої Наказом Державної туристичної адміністрації України Про затвердження порядку оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання №50 від 06.06.2005р., ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги.

Згідно з п. 2.7. вказаної вище Інструкції, один з двох примірників ваучера пред'являється туристом, що здійснює подорож індивідуально, або керівником туристичної групи (у разі групової поїздки) представнику суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги.

Виходячи зі змісту вказаної вище норми закону ваучера, який було оформлено на ім'я позивача та видано останньому, а також з огляду на зміст підтвердження замовлення №0909-209-008 та інформаційного листа по авіатуру до Чорногорії, що були видані відповідачем позивачу та долучені останнім до позовної заяви.

Матеріалами справи встановлено, що позивач отримав комплект документів, який складається з інформаційного листа, авіаквитка, ваучера на поселення та трансфер, страхівки, чим підтверджується належне інформування туриста про умови надання та характер туристичної послуги, а також прийняття позивачем до виконання договору за умовами, що були попередньо погоджені з обох сторін.

При цьому, аргументи позивача в тій частині, що номер готелю, в який його поселили, не відповідав стандартам з огляду на краєвид з вікна та наявності балкону, вхід у який був із загального коридору є безпідставними. Адже, належить враховувати, що така інформація щодо умов номеру була попередньо надана туристу працівником туроператора в усному порядку. В той же час, згідно вимог Закону, у ваучері не повинна зазначатися інформація про вид з вікна номеру та про балкон, який перебуває у загальному користуванні. Крім того, інформація про готель є у відкритому доступі в інтернет - мережі, зокрема, на сайті туроператора, з якої вбачаються відомості про номери у Віллі.

Крім того, відповідність номеру у віллістандартам, про які говорить ОСОБА_1, не залежить від краєвиду з вікна та загального доступу до балкону з трьох номерів. Адже, на сайті зазначена інформація про умови проживання в стандартних номерах вілли, про що також і зазначено у підтвердженні замовлення № 0909-209-008, яке отримав позивач.

З приводу тверджень позивача щодо неправомірного прохання власника вілли зранку 21 вересня 2017 року звільнити номер вілли, то такі твердження не заслуговують на увагу. Адже попередньо туристу було повідомлено про дату та час вильоту - 21.09.2017р. о 13:30. За загальними правилами реєстрація пасажирів на рейс проводиться за дві години до встановленої години вильоту. При цьому, слід враховувати час, який є необхідним для забезпечення проїзду туриста з готелю до аеропорту. Для забезпечення вчасного проїзду туриста до аеропорту трансфер прибуває завчасно до кожної вілли. Отже, враховуючи час до вильоту, час реєстрації пасажира, та час прибуття трансферу до кожної вілли з туристами, після чого здійснюється відвезення туристів в кінцевий пункт призначення - в аеропорт, то відповідно позивач мав би залишити віллу не пізніше 10 год. 00 хв. 21 вересня 2017 року. Тому попередження власника вілли про звільнення номера є зрозумілим і жодним чином не порушує право туриста на відпочинок з огляду, зокрема, на те, що трансфер прибуває до Вілли зранку близько 10 год. 00 хв. 21.09.2017р.

Також, не відповідають фактичним обставинам справи твердження ОСОБА_1 про ненадання останньому медичної страхівки при оформленні авіатуру. Матеріалами справи встановлено, що страховий поліс у даному випадку було оформлено, що включає і медичне страхування.

Окрім того, варто зауважити, що при реалізації позивачем туристичної послуги жодного страхового випадку не трапилося, ОСОБА_1 до медиків не звертався, претензій щодо стану здоров'я від нього не надходило.

Крім того, позивач вказує на неналежне забезпечення трансферних послуг, оскільки останньому довелося пішки добиратися до вілли та долати відстань, що становить 700 метрів.

Однак, така оцінка ситуації є досить суб'єктивною, оскільки самостійне визначення туристом відстані до вілли, яку він пройшов, не може бути достовірним.

Також, в Інформаційному листі по авіатуру по Чорногорії, який було надано позивачу та долучено представником відповідача до позовної заяви, зазначено: На виході з аеропорту туристів зустрічає представник з табличкою ANCORA , який здійснює автобусний трансфер до м. Будва, Бечічі, Рафіаловічі, Петровац. При цьому, зобов'язання доставляти позивача на певну відстань до готелю чи безпосередньо до її вхідних дверей не передбачено ні укладеним договором у формі ваучера, ні наданими позивачем документами.

Крім того, у підтвердженні замовлення № 0909-209-008, яке отримав позивач та долучив до позовної заяви, міститься інформація про проїзд, зокрема: трансфер - груповий . Тому доставка позивача було проведена належним чином.

Отже, зазначені в позовній заяві твердження позивача про неналежне забезпечення транспорту не підтверджені належним чином та є оціночним поняттям, так як будь які докази на підтвердження цього факту позивачем не надані.

Долучена до матеріалів позовної заяви заява-рекламація від 12.09.2017р., згідно якої позивач повідомляє про відсутність у номері краєвиду на море, перебування тераси у загальному доступі кількох номерів, а також про те, що, позивач самостійно долав відстань у 700 м. до вілли не є належним доказом на підтвердження факту надання туристичної послуги неналежної якості.

Подання такої заяви є висловленням суб'єктивної думки. Зазначені позивачем обставини не можна вважати недоліками, оскільки такі умови, як вид з вікна , індивідуальна тераса і долання пішки до вілли певної відстані договором передбачені не були. Наявність будь яких інших недоліків не наведена та не підтверджена належними доказами.

Отже, така заява - рекламація не є документом, який у беззаперечному порядку встановлює факт надання неякісної послуги, а лише виражає позицію ОСОБА_1

Такий документ не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 77, 78 Цивільного процесуального кодексу України. Адже, належить враховувати, що таким документом засвідчено лише позицію однієї сторони.

Також не заслуговують на увагу і твердження про ненадання позивачу ваучера. Адже у разі відсутності такого документа, позивач не мав би змоги отримати туристичну послугу. Зокрема, згідно положень чинного законодавства, ваучер є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги.

Водночас, належить враховувати положення частини 2 статті 205 ЦК України, якою передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Натомість позивачем було використано наданий йому туристичний продукт у повному обсязі та за весь період. Відмови від наданої послуги у зв'язку з її неналежністю від позивача теж не поступало. При цьому, безспірним є той факт, що туристом було отримано та реалізовано туристичну послугу, на яку було оформлене замовлення, забезпечено авіапереліт та вчасний автобусний трансфер. За таких умов, твердження позивача про ненадання ваучера є необґрунтованими та такими, що спотворюють дійсні обставини справи, зокрема, вказують на недобросовісне зі сторони позивача ставлення до своїх процесуальних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 15 ст. 20 Закону, що якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Частиною 4 статті 10 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Судом не встановлено недотримання відповідачем вимог Закону України Про захист прав споживачів в частині забезпечення належної якості продукції, безпеки продукції.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року №4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

У даному випадку, позивачем не підтверджено жодними належними доказами, зокрема, медичним висновком, що під час перебування позивача у туристичній подорожі, останній мав симптоми погіршення стану здоров'я, а також будь які інші документи, які би підтверджували заподіяння йому душевних чи фізичних страждань. Окрім того, краєвид з вікна не на море та перебування балкону у користуванні трьох номерів об'єктивно не може спричинити заподіяння туристу моральної чи матеріальної шкоди.

Отже, позивачем не доведено, яку саме моральну шкоду йому було заподіяно відповідачем, у чому така полягала та не надано жодних доказів на підтвердження наявності такої, а тому у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Усупереч наведеним положенням чинного законодавства, позивач на підтвердження своїх вимог наводить доводи, які є такими, що не відповідають дійсності та спотворюють реальні обставини справи. Крім того, такі твердження позивача є необґрунтованими із законодавчої точки зору та не підкріплені жодним належним доказом, а ґрунтуються лише на оціночних поняттях та припущеннях позивача, які не мають заздалегідь встановленої юридичної сили.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України Про туризм суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутні порушення законодавства в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги позивачу ОСОБА_1, тому відсутні підстави для відшкодування збитків.

При розподілі судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, тому судовий збір не підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн., що підтверджується Договором про надання правової допомоги, додатковою угодою №1, актами надання послуг згідно з Договором про надання правової допомоги від 19.02.2018 року.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи ; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи,

Так, за визначенням ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Враховуючи, що рішенням суду від 04.07.2018 року позивачу, який на підставі п.9 ст.5 Закону України Про судовий збір , звільнений від сплати судового збору, відмовлено у задоволенні позову, тому сума витрат на правничу допомогу, сплачена відповідачем відповідно на загальну суму 9 200,00 грн., має бути стягнута з ОСОБА_1 Це підтверджується правовою позицією Верховного Суду України висловленій у постанові від 18 жовтня 2017 р. у справі № 6-1544цс17).

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.23 ЦК України, ст.ст. 19-1, 20, 23, 33 Закону України Про туризм , ст.10 Закону України Про захист прав споживачів , суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур (адреса місцезнаходження: м.Львів, проспект Шевченка, 34, код ЄДРПОУ 25234466) про захист прав споживачів, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур (адреса місцезнаходження: м.Львів, проспект Шевченка, 34, код ЄДРПОУ 25234466) 9 200 (дев'ять тисяч двсті) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення)

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення складено в повному обсязі 17 вересня 2018 року.

Суддя Л.М.Городецька