Постанова

від 21.03.2019 по справі 461/653/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/653/18 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/811/2589/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 57

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р.,Приколоти Т.І.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: ОСОБА_2, представника ТзОВ СП Міст-Тур - Гнік М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст -тур про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТзОВ спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур про захист прав споживачів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 вересня 2017 року він придбав у відповідача за 400 євро авіатур в Чорногорію на період з 11 вересня 2017 року по 21 вересня 2017 року.

Стверджував, що авіапереліт здійснювався із грубим порушенням санітарних норм - на сидіннях у літаку були відсутні матерчаті підголовники. Крім того, він змушений був самостійно нести дві валізи до вілли Марко , подолавши відстань 700 метрів.

Поряд з тим, відповідачем не було дотримано умов туру, адже вікна номеру виходили не на море, а на сходову клітку та двір, балкону у номері не було, він був спільний для трьох номерів, вхід із загального коридору.

На його думку, відповідач шляхом обману надав йому недостовірну інформацію про номер проживання, не надав договору (ваучера), медичної страховки, трансфер не у повному обсязі, у зв'язку із вище вказаним просив стягнути з відповідача на його користь 5000 гривень за завдану майнову шкоду та 3000 гривень моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур (адреса місцезнаходження: м.Львів, проспект Шевченка, 34, код ЄДРПОУ 25234466) про захист прав споживачів, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур (адреса місцезнаходження: м.Львів, проспект Шевченка, 34, код ЄДРПОУ 25234466) 9 200 (дев'ять тисяч двісті) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на те, що ТзОВ Міст-тур надав йому не якісні туристичні послуги з порушенням норм законодавства Про захист прав споживачів . Зазначає, що йому, всупереч вимог Закону України Про туризм , не було надано медичної страхівки та договору на туристичне обслуговування (ваучер). Також, зазначає, що в літаку яким він летів 11 вересня 2017 року (Львів-Тіват) та 21 вересня 2017 року (Тіват-Львів) були відсутні матерчаті підголовники на дерматинових сидіннях. Покликається і не те, що ТзОВ СП Міст-тур не забезпечило належного трансферу від аеропорту до готелю, оскільки автобус від аеропорту довіз їхню групу до центральної дороги звідки йому прийшлось іти до готелю пішком ще 700 метрів з двома валізами, а враховуючи, що він є інвалідом 2 групи загальне захворювання, в нього погіршився стан здоров'я та він зазнав душевних та фізичних страждань.

Також, посилається на те, що він брутально був виселений з готельного номера о 8 год. 15 хв., однак збір туристів призначений біля автобуса був на 11 год. 30 хв.

Щодо стягнення, судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що усі процесуальні документи, клопотання підписанні генеральним директором ТзОВ СП Міст-Тур ОСОБА_4, а у судових засіданнях відповідача згідно довіреностей представляла ОСОБА_5, а відтак вважає, що адвокатське об'єднання Апріорі груп жодної професійної правничої допомоги ТзОВ Міст-Тур не надавало.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

18 січня 2019 року від ТзОВ СК Міст-тур надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 13 вересня 2018 року.

У відзиві зазначено, що права позивача як споживача не порушено відповідачем, оскільки позивачу було надано послуги в повному обсязі, повний комплект документів для отримання та реалізації туристичної послуги.

Питання проведення оплати не стосується предмету спору, оскільки послугу туристу було надано незалежно від того, що зі сторони останнього послугу було оплачено 11 вересня 2017 року. Зі своєї сторони підприємство забезпечило вчасне та повне надання туристичної послуги. Також зазначає про наявність медичної страховки у позивача на час туру. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з інформаційної системи windows internet service QWINS , яка приєднана до системи ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна , з якого вбачається, що позивачу був виданий страховий поліс, з наступними даними: Страховик: ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна , вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053, серія МВ.2820993, період страхування з 11 вересня 2017 по 21 вересня 2017р. (11 днів), страхова сума на одну особу/медичні та інші витрати - 30000.00 євро, нещасний випадок - 5000.00 грн., кількість осіб - 1, Страхувальник - SHEVCHENKA avenue, 34, city LVIV, Ukraine, 79005, НОМЕР_1, Застрахована особа GEREGA IGOR (13 квітня 1967р.н., закордонний паспорт серія ЕН номер 284959), страхова сума, в межах загальної страхової суми - 1600 грн.

Звертає увагу, що за відсутності у позивача ваучера, при здійсненні авіатуру у Чорногорію, йому не було б надано туристичної послуги.

Також звертає увагу, що з інформації, яка міститься на сайті ТзОВ СП Міст-тур та на сайті готелю Турист (Позивач) власними силами та за допомогою менеджерів дізнався всю інформацію про номери в готелі: види з вікна та наявності балконів. Бронювання конкретного номеру, який би обрав турист не було істотною умовою договору про надання туристичних послуг.

Єдиною умовою яка передбачається в заявці-замовленні є тип номеру Стандарт, дана вимога виконана належним чином. Таким чином, вважає, що позивач свідомо розумів можливість поселення в номери з різними видами та з наявністю окремого балкону чи без. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ТзОВ СП Міст-Тур - Гнік М.В. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 рокускасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ СП Міст-Тур 9200 грн. витрат на професійну правничу допомогу з ухваленням в цій частині нового рішення у справі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд виходив з тих обставин, що не встановлено недотримання відповідачем вимог Закону України Про захист прав споживачів в частині забезпечення належної якості продукції та інших норм чинного законодавства в галузі туристичної діяльності при наданні туристичних послуг ОСОБА_2 В стягненні з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд відмовив у зв язку з недоведенням завдання моральної шкоди останнім.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, проте не погоджується з висновком щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ СП Міст-Тур 9200 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_2 працівником ТзОВ Міст-тур було оформлено договір шляхом видачі ваучера на його ім'я.

На виконання умов договору, туроператором 09 вересня 2017 року було оформлено підтвердження замовлення №0909-209-008, а також надано страховий поліс, про що свідчить роздруківка із інформаційної системи windows internet name service QWINS (а.с.40).

Відповідно до ст. 20 Закону України Про туризм (далі - Закон) за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 23 Закону ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

Наведені положення закону та документи, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дають підстави для висновку про те, що укладення 11.09.2017 року між позивачем та відповідачем договору та оформлення відповідачем в подальшому позивачу ваучера на надання туристичних послуг (авіатуру), свідчать про виникнення правовідносин з надання туристичних послуг, обумовлених договором між позивачами та відповідачем в таких межах: надання туристичного продукту, підготовка відповідних документів, надання інформаційно-консультаційного обслуговування, роз'яснення особливостей договору на туристичне обслуговування, як посередником між споживачем та виконавцем договору, за які ОСОБА_2 здійснив оплату.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 19-1 Закону, передбачено, що будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування.

Туристи мають право на необхідну і достовірну інформацію, про отримання обов'язкової інформації, що передує укладенню договору; отримання туристичних послуг, передбачених договором (ст.25 Закону).

Згідно частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 10 статті 20 Закону передбачено, що якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Статтею 23 Закону визначено, що у договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані: найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії на відповідний вид діяльності, юридична адреса;прізвище, ім'я (по батькові) туриста (при груповій поїздці прізвища, імена (по батькові) членів групи); строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість; назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення його тип та категорія, режим харчування; розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування; інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо; дата видачі ваучера.

Відповідно до п.1.1. Інструкції про порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання, затвердженої Наказом Державної туристичної адміністрації України Про затвердження порядку оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання №50 від 06 червня 2005р., ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги.

Згідно з п. 2.7. вказаної вище Інструкції, один з двох примірників ваучера пред'являється туристом, що здійснює подорож індивідуально, або керівником туристичної групи (у разі групової поїздки) представнику суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги.

Виходячи зі змісту вказаної вище норми закону ваучера, який було оформлено на ім'я позивача та видано останньому, а також з огляду на зміст підтвердження замовлення №0909-209-008 та інформаційного листа по авіатуру до Чорногорії, що були видані відповідачем позивачу та долучені останнім до позовної заяви, вбачається, що позивачу було надано інформацію про туристичний продукт у належній формі та повною мірою у відповідності до норм Закону України Про захист прав споживачів .

Матеріалами справи встановлено, що позивач отримав комплект документів, який складається з інформаційного листа, авіаквитка, ваучера на поселення та трансфер, страхівки, чим підтверджується належне інформування туриста про умови надання та характер туристичної послуги, а також прийняття позивачем до виконання договору за умовами, що були попередньо погоджені з обох сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що права позивача як споживача не були порушені відповідачем, оскільки позивачу було надано послуги в повному обсязі, повний комплект документів для отримання та реалізації туристичної послуги.

Також слід зазначити, що питання проведення оплати не стосується предмету спору, оскільки послугу туристу було надано незалежно від того, що зі сторони останнього послугу було оплачено 11 вересня 2017 року, а відповідач з своєї сторони забезпечив вчасне та повне надання туристичної послуги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в тій частині, що номер готелю, в який його поселили, не відповідав стандартам з огляду на краєвид з вікна та наявності балкону, вхід у який був із загального коридору не є підставою вважати послуги надані відповідачем неналежними, оскільки інформація щодо умов номеру була попередньо надана туристу працівником туроператора в усному порядку. В той же час, згідно вимог Закону, у ваучері не повинна зазначатися інформація про вид з вікна номеру та про балкон, який перебуває у загальному користуванні. Крім того, інформація про готель є у відкритому доступі в інтернет - мережі, зокрема, на сайті туроператора, з якої вбачаються відомості про номери у Віллі.

З приводу тверджень позивача щодо неправомірного прохання власника вілли зранку 21 вересня 2017 року звільнити номер вілли, колегія суддів приймає до уваги, що попередньо туристу було повідомлено про дату та час вильоту - 21 вересня 2017р. о 13:30.

За загальними правилами реєстрація пасажирів на рейс проводиться за дві години до встановленої години вильоту. При цьому, слід враховувати час, який є необхідним для забезпечення проїзду туриста з готелю до аеропорту. Для забезпечення вчасного проїзду туриста до аеропорту трансфер прибуває завчасно до кожної вілли.

Отже, враховуючи час до вильоту, час реєстрації пасажира, та час прибуття трансферу до кожної вілли з туристами, після чого здійснюється відвезення туристів в кінцевий пункт призначення - в аеропорт, то відповідно позивач мав би залишити віллу не пізніше 10 год. 00 хв. 21 вересня 2017 року.

Тому попередження власника вілли про звільнення номера є зрозумілим і жодним чином не порушує право туриста на відпочинок з огляду, зокрема, на те, що трансфер прибуває до Вілли зранку близько 10 год. 00 хв. 21 вересня 2017р.

Щодо твердження ОСОБА_2 про ненадання останньому медичної страхівки при оформленні авіатуру, судом встановлено, що страховий поліс у даному випадку було оформлено, що включає і медичне страхування.

Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з інформаційної системи windows internet service QWINS , яка приєднана до системи ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна , з якого вбачається, що позивачу був виданий страховий поліс, з наступними даними: Страховик: ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна , вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053, серія МВ.2820993, період страхування з 11 вересня 2017 по 21 вересня 2017р. (11 днів), страхова сума на одну особу/медичні та інші витрати - 30000.00 євро, нещасний випадок - 5000.00 грн., кількість осіб - 1, Страхувальник - SHEVCHENKA avenue, 34, city LVIV, Ukraine, 79005, НОМЕР_1, Застрахована особа GEREGA IGOR (13 квітня 1967р.н., закордонний паспорт серія ЕН номер 284959), страхова сума, в межах загальної страхової суми - 1600 грн.

Доводи апеляційної скарги про неналежне забезпечення трансферних послуг, в частині не підвезення туристів до місця призначення (до самого готелю), та в зворотньому напрямку (з готелю до аеропорту) та долання пішки відстані 700 метрів не підтверджено належними доказами, а також не доведено, нормами якого чинного законодавства передбачено послугу трансфер з відображенням відстані доставки туриста до місця призначення (готелю, вілли).

Також, в Інформаційному листі по авіатуру по Чорногорії, який було надано позивачу та долучено представником відповідача до позовної заяви, зазначено: На виході з аеропорту туристів зустрічає представник з табличкою ANCORA , який здійснює автобусний трансфер до м. Будва, Бечічі, Рафіаловічі, Петровац . При цьому, зобов'язання доставляти позивача на певну відстань до готелю чи безпосередньо до її вхідних дверей не передбачено ні укладеним договором у формі ваучера, ні наданими позивачем документами.

Крім того, у підтвердженні замовлення № 0909-209-008, яке отримав позивач та долучив до позовної заяви, міститься інформація про проїзд, зокрема: трансфер - груповий .

Долучена до матеріалів позовної заяви заява-рекламація від 12 вересня 2017р., згідно якої позивач повідомляє про відсутність у номері краєвиду на море, перебування тераси у загальному доступі кількох номерів, а також про те, що, позивач самостійно долав відстань у 700 м. до вілли не є належним доказом на підтвердження факту надання туристичної послуги неналежної якості.

Подання такої заяви є висловленням суб'єктивної думки. Зазначені позивачем обставини не можна вважати недоліками, оскільки такі умови, як вид з вікна , індивідуальна тераса і долання пішки до вілли певної відстані договором передбачені не були. Наявність будь яких інших недоліків не наведена та не підтверджена належними доказами.

За таких обставин заява - рекламація не є документом, який у беззаперечному порядку встановлює факт надання неякісної послуги, а лише виражає позицію ОСОБА_2 Такий документ не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 77, 78 Цивільного процесуального кодексу України. Адже, належить враховувати, що таким документом засвідчено лише позицію однієї сторони.

Колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції в підтвердження безпідставності позовних вимог позивача, вважає, що останнім було використано наданий йому туристичний продукт у повному обсязі та за весь період. Відмови від наданої послуги у зв'язку з її неналежністю від позивача теж не поступало. При цьому, безспірним є той факт, що туристом було отримано та реалізовано туристичну послугу, на яку було оформлене замовлення, забезпечено авіапереліт та вчасний автобусний трансфер.

Відповідно до ч. 15 ст. 20 Закону, що якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Частиною 4 статті 10 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Судом не встановлено недотримання відповідачем вимог Закону України Про захист прав споживачів в частині забезпечення належної якості продукції, безпеки продукції.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року №4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

В даному випадку, позивачем не підтверджено жодними належними доказами, зокрема, медичним висновком, що під час перебування позивача у туристичній подорожі, останній мав симптоми погіршення стану здоров'я, а також будь які інші документи, які би підтверджували заподіяння йому душевних чи фізичних страждань. Окрім того, краєвид з вікна не на море та перебування балкону у користуванні трьох номерів об'єктивно не може спричинити заподіяння туристу моральної чи матеріальної шкоди.

Таким чином, позивачем не доведено, яку саме моральну шкоду йому було заподіяно відповідачем, у чому така полягала та не надано жодних доказів на підтвердження наявності такої, у зв язку з чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України Про туризм суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в діях відповідача відсутні порушення законодавства в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги позивачу ОСОБА_2, тому відсутні підстави для відшкодування збитків.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур 9 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з тих обставин, що позовні вимоги є безпідставними, а відповідачем у зв язку з розглядом справи понесено витрати на правничу допомогу в сумі 9200 грн., що підтверджується Договором про надання правової допомоги, додатковою угодою №1, актами надання послуг згідно з Договором про надання правової допомоги від 19 лютого 2018 року.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З фотокопії договору про надання правової допомоги від 19 лютого 2018 року вбачається, що такий укладений між Адвокатським об єднанням Апріорі Груп в особі Керуючого партнера ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст -тур .

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що АО бере на себе зобов язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 Договору, Замовник сплачує АО винагороду в розмірі, визначеному в актах про надання послуг, які складаються за результатами виконання цього Договору.

Згідно пункту 4.1 Договору, за домовленістю Сторін, оплата правової допомоги може здійснюватись у вигляді передоплати або за фактом підписання сторонами актів про надання послуг.

3 серпня 2018 року ТзОВ спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про стягнення з ОСОБА_2 на їх користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 грн.

З фотокопії додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 19. лютого 2018 року вбачається, що Адвокатським об єднанням АПРІОРІ ГРУП в особі Керуючого партнера ОСОБА_7 та товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст -тур внесено зміни до Договору про надання правової допомоги б/н від 19 лютого 2018 року шляхом викладення п. 4.1 Розділу 4 цього Договору у наступній редакції:

4.1. Оплата правової допомоги здійснюється на підставі підписання сторонами актів про надання послуг та після набрання законної сили кінцевим рішенням у справі, в т.ч. за результатами закінчення апеляційного чи касаційного провадження у справі .

З відомостей, наявних в фотокопіях актів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 про надання послуг згідно з Договором про надання правової допомоги від 19 лютого 2018 року вбачається, що Адвокатським об єднанням Апріорі Груп в особі Керуючого партнера ОСОБА_7 надані, а Товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст -тур прийняті послуги, передбачені Договором про надання правової допомоги б/н від 19 лютого 2018 року на загальну суму 9200 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не долучено належних доказів (зокрема банківських документів) в підтвердження здійснення ним оплати за надання правничої допомоги. Акти виконаних робіт від: 20 - 23 лютого 2018 року, 13, 22, 27 березня 2018 року, 02 липня 2018 року не свідчать про те, що такі кошти були оплачені відповідачем адвокатському об єднанню Апріорі Груп .

Умови договору про надання правової допомоги від 19 лютого 2018 року укладеного між Адвокатським об єднанням Апріорі Груп в особі Керуючого партнера ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст -тур не можуть бути підставою для відступлення судом від норм чинного законодавства, а саме ст. 137 ЦПК України, якою передбачено певні обставини для визначення розміру витрат на правничу допомогу.

На згадані обставини суд першої інстанції не звернув увагу, в зв язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур 9 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті рішення, колегія суддів вважає таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 вересня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-канадське підприємство Міст-тур 9 200 гривень витрат на професійну правничу допомогу скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в стягненні таких сум з ОСОБА_2.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2019 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.