Постанова

від 11.09.2018 по справі 922/4818/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа №922/4818/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання Шило А.М.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Коворотного М.А., за довіреністю №11 від 24.04.2018,

1-а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився,

2-а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Голік О.А., за довіреністю №27-26501/17 від 27.12.2017,

відповідача - Туревського М.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 29.03.2012 та довіреність б/н від 27.07.2018,

1-а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився,

2-а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Златобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк Славкіної М.А. (вх.№1180Х/1 від 14.06.2018) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 у справі №922/4818/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Р.М. Аюпова, суддя В.І. Ольшанченко, суддя О.В. Погорелова., повний текст рішення складено 31.07.2017),

за позовом Публічного акціонерного товариства Златобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Златобанк ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Національний Банк України, м. Київ,

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства Стиль Харківський ІНФОРМАЦІЯ_1 одягу , м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариства Дніпровський завод мінеральних добрив , м. Дніпро,

2. Фізична особа ОСОБА_6, м. Київ,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Златобанк , м. Київ, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Златобанк звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства Стиль Харківського будинку моделей одягу , м. Харків, в якому просить суд, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Дніпровський завод мінеральних добрив за Кредитним договором № 247/12-КLМV від 28.11.2012, що, станом на 14.08.2015 складає:

-17137332,31 дол. США та 1000000,00 євро - заборгованість за кредитом;

- 841012,47 дол. США та 62499,99 євро - заборгованість за процентами;

- 2405435,11 грн. - заборгованість по сплаті пені;

- 5000,00 - штраф за неналежне виконання зобов'язань,

звернути стягнення на предмет іпотеки, вартістю в 16746710,00 грн., що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству Стиль Харківського будинку моделей одягу , шляхом визнання за ПАТ Златобанк права власності на:

- нежитлові приміщення 1-го поверху №1-28, 2-го поверху №1-21, 3-го поверху №1-23 в нежитловій будівлі літ. А-3 , загальною площею 2654,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлові приміщення підвалу № 1-46 пл. 1703,5 кв.м., антресолі підвалу № 47, 48, пл. 40,8 кв.м., загальною площею 1744,3 кв.м. в нежитловій будівлі А-3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №1-5, 2-го поверху № 6-11, в нежитловій будівлі літ. В-2 , загальною площею 146,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлову будівлю літ. Д-2 , загальною площею 165,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 у справі №922/4818/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., суддя Ольшанченко В.І., суддя Погорелова О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга від Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк . В скарзі з посиланням на неповне дослідження місцевим господарським судом обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 у справі №922/4818/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 залишено апеляційну скаргу ПАТ Златобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк на рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 у справі №922/4818/15 без розгляду.

Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що під час судового засідання 29.11.2017 на вимогу суду апелянтом не надано доказів на підтвердження наявності повноважень, а саме довіреності, підписаної керівними органами ПАТ Златобанк на представництво інтересів ПАТ Златобанк , незважаючи на те, що апелянту було відомо про наявність постанов адміністративного та апеляційного адміністративного суду про скасування постанов НБУ та рішень Фонду. Крім того, судова колегія зазначала, що відповідно до статті 81 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутись з ним до господарського суду в загальному порядку. Отже, ПАТ Златобанк не позбавлений права звернутись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області у даній справі в загальному порядку.

Постановою Верховного Суду від 16.04.2018 ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 922/4818/15 залишено без змін.

Враховуючи вищенаведені обставини Публічне акціонерне товариство Златобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк Славкіної М.А. звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомити ухвалою суду, яку направити на адресу апелянта: 02096, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 49.

Крім того, в апеляційній скарзі, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, посилаючись, по-перше, на встановлене ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 право на повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області у даній справі в загальному порядку після усунення недоліків, переглядом та залишенням постановою Верховного Суду від 16.04.2018 вказаної ухвали суду апеляційної інстанції без змін; по-друге, усуненням недоліків, про що свідчать:

- рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1135 від 19.04.2018, яким продовжено строк здійснення процедури ліквідації на два роки з 14.05.2018 по 13.05.2020 включно та продовжено повноваження ліквідатора АТ Златобанк Славкіній М.А. строком на два роки з 14.05.2018 по 13.05.2020 включно;

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований станом на 19.04.2018, за яким АТ Златобанк перебуває в стані припинення, керівником є Славкіна Марина Анатоліївна.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 відхилено клопотання Публічного акціонерного товариства Златобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк Славкіної М.А. про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 у справі №922/4818/15. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Златобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк Славкіної М.А. на рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 у справі №922/4818/15 залишено без руху з підстав несплати судового збору в належному порядку та розмірі.

В іншому, апеляційна скарга мотивована тим, що розмір заборгованості за кредитним договором підтверджений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2016 у справі №904/4550/16, яким задоволено позов АТ Златобанк до ПАТ ДЗМД про стягнення заборгованості за кредитним договором №247/12-KLMV від 28.11.2012 станом на 23.05.2016; вказане судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. Також, апелянт посилається на те, що згідно правової позиції Верховного Суду України, в судовому порядку можливе звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки.

Апелянт вказує на те, що аналізуючи норми Цивільного кодексу України, Закону України Про охорону культурної спадщини та приймаючи до уваги зміст позовних вимог АТ Златобанк у даній справі, позивач просить суд не зобов'язати відповідача здійснити відчуження, а звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі АТ Златобанк як іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, таким чином АТ Златобанк намагається реалізувати своє право звернення стягнення на предмет іпотеки таким способом, який не залежить від волевиявлення відповідача та не вимагає погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання (вх.електр. пошти №917 від 09.07.2018; вх.№5324 від 12.07.2018) про долучення до матеріалів апеляційної скарги платіжного доручення №121 від 06.07.2018 щодо сплати судового збору в сумі 109620,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2018 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 у справі №922/4818/15; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Златобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк Славкіної М.А. Встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

30.07.2018 від ПрАТ Стиль Харківський ІНФОРМАЦІЯ_1 одягу надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5951), в якому просить закрити апеляційне провадження по справі №922/4818/15 за апеляційною скрагою ПАТ Златобанк в особі Уповноваженої осоюи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк Славкіної М.А. на рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 у справі №922/4818/15; залишити рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 у справі №922/4818/15 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

31.07.2018 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення на апеляційну скаргу (вх.№5970), в яких просить задовольнити апеляційну скаргу ПАТ Златобанк ; справу розглянути за участі представника Фонду гарантування в режимі відеоконференції з Київським апеляційним адміністративним судом (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2018 призначено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Златобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк Славкіної М.А. до розгляду на 29.08.2018; задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про участь у судовому засіданні у справі №922/4818/15, яке відбудеться 29.08.2018 о 12:00 год., в режимі відеоконференції; доручено Київському апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення відеоконференції у справі №922/4818/15 розгляд якої відбудеться 29.08.2018 о 12:00 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 розгляд справи відкладено. Призначено судове засідання на 11.09.2018 о 12:00 год. Доручено Київському апеляційному адміністративному суду (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30) забезпечити проведення відеоконференції у справі №922/4818/15 розгляд якої відбудеться 11.09.2018 о 12:00 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.

Учасники провадження у справі - 1-а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, 1-а та 2-а треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі не з'явились до судового засідання, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, копії ухвал апеляційної інстанції направлялись сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення за належними адресами.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив отримав копію ухвали суду про відкладення розгляду справи на 11.09.2018 згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - 04.09.2018.

15.12.2017р. набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського процесуального кодексу України рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Як вбачається з витягу з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження поштових відправлень за індивідуальним штрих-кодом, який долучено до матеріалів справи лист суду, який було направлено на належну адресу Національного Банку України знаходиться з 02.09.2018 у відділенні Київської міської дирекції.

Лист суду з копією ухвали про відкладення розгляду справи, направлений на повідомлену сторонами адресу фізичної особи ОСОБА_6 повернувся до суду із позначкою за закінченням терміну зберігання .

Враховуючи вищезазначені Правила надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду Національним Банком України та ОСОБА_6 є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) сторін щодо його належного отримання, тобто є власною волею.

У даному випаду судом, також, враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкладення розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зауважує про неможливість подальшого відкладення розгляду справи, у зв'язку із закінченням строку розгляду даної апеляційної скарги та неможливості продовження таких процесуальних строків в силу приписів чинного Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що учасники судового процесу були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, закінчення процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

В судовому засідання представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження у справі. Представники позивача та третьої особи заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

Колегія суддів, розглянувши обставини справи та клопотання відповідача про закриття провадження у справі дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

На підставі Постанови Правляння НБУ від 13.02.2015 №105 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в той же день прийнято рішення №30 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду Славінського В.І. на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ Златобанк .

В подальшому у зв'язку із закінченням терміну тимчасової адміністрації, НБУ прийнято постанову від 12.05.2015 №310 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Златобанк .

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 12.05.2015 №310 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13.05.2015 №99, до якого були внесені зміни рішенням ВД Фонду від 18.05.2015 №100, про початок здійснення процедури ліквідації АТ Златобанк з 14.05.2015 та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Златобанк Славінського В.І. строком на 1 рік, з 14.05.2015 по 13.05.2016.

Наступним рішенням №391 від 24.03.2016 строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Златобанк були продовжені на 2 роки до 13.05.2018 включно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17:

визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 Про віднесення ПАТ Златобанк до категорії неплатоспроможних ;

визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 №30 Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ Златобанк ;

визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 12.05.2015 №310 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Златобанк ;

визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 №99 Про початок процедури ліквідації АТ Златобанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку;

визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 №100 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.05.2015 №99;

визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ Златобанк на два роки до 13.05.2018 включно.

Зобов'язано Національний Банк України надати ПАТ Златобанк строк, встановлений частиною сьомою статті 75 Закону України Про банки і банківську діяльність , за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення ПАТ Златобанк після проведення заходів з його ліквідації.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017, а в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 залишено без змін.

На думку відповідача, з урахуванням вищевикладеного (визнання протиправними та скасування рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України щодо введення процедури тимчасової адміністрації та ліквідації АТ Златобанк , а також щодо призначення тимчасового адміністратора та ліквідатора АТ Златобанк з моменту їх прийнятгя) у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні повноваження на представлення інтересів ПАТ Златобанк , та відповідно на підписання будь-яких заяв від імені ПАТ Златобанк , клопотань та довіреностей представників.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1977 від 15.05.2018 відсторонено від виконання обов'язків Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Златобанк Славінського В.І. з 18.05.2017; призначено Уповноваженою особою на ліквідацію АТ Златобанк Славкіну М.А. з 18.05.2017.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №4806 від 26.10.2017 продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації АТ Златобанк - Славкіної М.А.

Згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1135 від 19.04.2018 продовжено строк здійснення процедури ліквідації на два роки з 14.05.2018 по 13.05.2020 включно та продовжено повноваження ліквідатора АТ Златобанк Славкіній М.А. строком на два роки з 14.05.2018 по 13.05.2020 включно.

Вказані вище рішення судом не скасовані, докази їх оскарження в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований станом на 19.04.2018 та станом на дату слухання справи - 11.09.2018, АТ Златобанк перебуває в стані припинення, керівником є Славкіна Марина Анатоліївна.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, щодо назви органів управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Відповідно до ч.1,3 ст. 10 Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

При цьому, як на момент подання апеляційної скарги, так і на момент розгляду даної справи, жодних доказів про внесення відомостей про іншого, ніж апелянт, керівника, суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу подано особою, яка мала право на її підписання, у зв'язку з чим підстави для закриття апеляційного провадження - відсутні.

Основні вимоги апеляційної скарги щодо суті позовних вимог апелянт підтримав в повному обсязі, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, просив залишити її без задоволення.

Враховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, заслухано уповноважених представників учасників справи, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.11.2012 між Публічним акціонерним товариством Златобанк та Приватним акціонерним товариством Дніпровський завод мінеральних добрив укладено Кредитний договір №247/12-КLМV.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору №247/12-КLМV в порядку та на умовах, встановлених цим договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Максимальний ліміт заборгованості за Кредитною лінією становить 19400 000,00 доларів США (п. 1.3 Кредитного договору № 247/12-КLМV від 28.11.2012 із змінами та доповненнями до нього).

За користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді процентної ставки. Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах:

20 % річних за користування Кредитними коштами у гривні;

10 % річних за користування Кредитними коштами в доларах США;

10 % річних за користування Кредитними коштами в Євро.

Таким чином, на виконання умов вищевказаного кредитного договору, позивач відкрив ПАТ ДЗМД відновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом 19400 000,00 доларів США. В рамках цієї відновлювальної мультивалютної кредитної лінії позивач надав ПАТ ДЗМД наступні кредити: 20967000,00 грн., 20729569,79 доларів США та 1200000,00 євро з процентної ставкою, що передбачена умовами Кредитного договору № 247/12-КLМV від 28.11.2012р.

Відповідно до п.п.3.4.3, 3.4.4 Кредитного договору №247/12-КLМV від 28.11.2012р., позичальник зобов'язаний:

- повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим Кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій;

- безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов Кредитного договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем у валюті кредиту. Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається (п.п.2.3, 2.4 Кредитного договору № 247/12-КLМV).

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору №247/12-КLМV, позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній місяць щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

29.12.2012, для забезпечення виконання умов Кредитного договору №247/12-КLМV від 28.11.2012 між позивачем та Приватним акціонерним товариством Стиль Харківський ІНФОРМАЦІЯ_1 одягу (відповідач) було укладено Договір іпотеки, яким передано в іпотеку:

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-28, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху № 1-23 в нежитловій будівлі літ. А-3 загальною площею 2654,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлові приміщення підвалу № 1-46 пл. 1703,5 кв.м, антресолі підвалу № 47,48 пл. 40,8 кв.м, загальною площею 1744,3 кв.м в нежитловій будівлі літ. А-3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5, 2-го поверху № 6-11 в нежитловій будівлі літ. В-2 загальною площею 146,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлова будівля літ. Д-2 загальною площею 165,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки, цей договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з укладеного між боржником та іпотекодержателем Кредитного договору №247/12-КLМV та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому, за умови якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 130000000,00 грн., з кінцевим терміном погашення не пізніше 27.11.2013, чи інші строки, встановлені в Кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування Кредитом в розмірі 10 відсотків річних в доларах США та Євро, 20 (двадцять) відсотків річних у гривні (процентна ставка), а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов'язанням, відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки та витрати, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв'язку з укладенням, виконанням основного зобов'язання та цього Договору, в тому числі, але не виключно, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати страхування предмета іпотеки, тощо, які забезпечуються іпотекою відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.4.1 Договору іпотеки, іпотекодержатель (позивач) має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором та/або позичальником за Кредитним договором переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця та/або позичальника задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину).

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі достроково, у випадках, передбачених Кредитним договором та/або договором, обравши на свій розсуд спосіб звернення стягнення; достроково звернути стягнення на предмет іпотеки, незалежно від настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором у випадках передбачених Кредитним договором та/або договором та/або чинним законодавством України (п. 3.4.3 Договору іпотеки).

Відповідно до п. 4.1 Договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання та/або неналежного виконання основного зобов'язання та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

Як зазначає позивач, позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором виконує неналежним чином та за Кредитним договором №247/12-КLМV від 28.11.2012р., станом на 14.08.2015 ПАТ ДЗМД має заборгованість:

1. 17137332,31 доларів США та 1 000 000,00 євро - заборгованість за кредитом;

2. 841012,47 доларів США та 62499,99 євро - заборгованість за процентами;

3. 2405435,11 грн. - заборгованість по сплаті пені;

4. 5000,00 грн. - штраф за неналежне виконання зобов'язань.

Стягнення заборгованості за Кредитним договором №247/12-КLМV від 28.11.2012 було предметом розгляду справи №759/8864/15-ц, яка розглядалася Святошинським районним судом м. Києва.

В процесі розгляду даної справи, Святошинським районним судом м. Києва встановлено, що 12.02.2015 між позивачем та ОСОБА_6 (третя особа) було укладено Договір про виконання зобов'язання третьою особою. Пунктами 3.1, 3.3.4 Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 надано право та доручено банку здійснити договірне списання коштів з двох рахунків ОСОБА_6

Даний договір було укладено на виконання зобов'язань новим боржником по кредитному договору №247/12-KLMV, укладеного 28.11.2012 між ПАТ Златобанк та Приватним акціонерним товариством Дніпровський завод мінеральних добрив .

Відповідно до умов Договору про виконання зобов'язання третьою особою новий боржник - ОСОБА_6, взяла на себе зобов'язання виконати частину зобов'язання за Кредитним договором, спрямувавши грошові кошти на погашення заборгованості перед кредитором за кредитним договором. Обов'язки мають бути виконані новим боржником не пізніше 13.02.2015.

Пунктами 3.1, 3.3.4 Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 надано право та доручено банку здійснити договірне списання коштів з рахунків ОСОБА_6, відкритих відповідно до п. 1 договорів банківського вкладу Класичний плюс № 065061 та № 065059 від 04.07.2014, укладених між ПАТ Златобанк та ОСОБА_6

Натомість, за результатами розгляду вказаної справи Святошинським районним судом м. Києва, судом винесено рішення, яким визнано недійсним пункт 3.1 Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 та визнано недійсним пункт 3.3.4 Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015, що укладений між ПАТ Златобанк та ОСОБА_6

Дане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, пункти Договору про виконання зобов'язань третьою особою, які було визнано недійсними за рішенням суду, передбачали погашення заборгованості відповідача у даній справі за рахунок депозитних коштів ФО ОСОБА_6

Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства Дніпровський завод мінеральних добрив у даній справі є дійсною та не погашеною внаслідок виконання Договору про виконання зобов'язань третьою особою.

Враховуючи невиконання третьою особою своїх зобов'язань за Кредитним договором №247/12-КLМV від 28.11.2012, а також вищенаведені положення Договору іпотеки, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просить суд, в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором №247/12-КLМV від 28.11.2012, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки та визнати право власності за позивачем на дане нерухоме майно.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову дійшов висновків, що позивач довів існування заборгованості за кредитним договором; позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі прав власності відповідає нормам чинного законодавства; однак, зважаючи на те, що предмет іпотеки визнано пам'яткою архітектури, то виходячи з положень чинного законодавства випливає неможливість звернення стягнення без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Колегія суддів, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано Розділом 4 Договору іпотеки.

Зокрема, згідно пункту 4.1 Договору іпотеки іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання та/або неналежного виконання основного зобов'язання та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

У разі порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов'язків, виконання яких забезпечено іпотекою за цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового погашення заборгованості за основним зобов'язанням та/або звернути стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) (пункт 4.2 Договору іпотеки).

У разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк (або в такий строк, який може вимагатися згідно з чинним законодавством України та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) у разі невиконання цієї вимоги). Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину). Положення частини першої цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержатель звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (пункт 4.3 Договору іпотеки).

Відповідно до пункту 4.6 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) здійснюється за вибором Іпотекодержателя:

-на підставі рішення суду; або

-виконавчого напису нотаріуса; або

-шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, в порядку, встановленому цим договором, відповідно до статті 37 Закону України Про іпотеку ; або

-шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві через відкриті торги або на підставі приватної угоди (чи низку таких торгів або угод) на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому цим договором, відповідно до статті 38 Закону України Про іпотеку ; або

-шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем; або

-в інший спосіб, передбачений чинним законодавства України або визначений домовленістю сторін.

Пунктом 4.8 Договору іпотеки сторони передбачили застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке відповідно до підпункту 4.8.1 цього Договору згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку за своїми правовими наслідками для сторін є повним укладеним договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (надалі - Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя) і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, зокрема, шляхом:

-продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку . Продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною відповідно до оцінки предмета іпотеки, здійсненої незалежним суб'єктом оціночної діяльності;

-набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по Кредитному договору у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про іпотеку . При цьому ціною придбання іпотекодержателем у власність предмет іпотеки є ринкова вартість предмета іпотеки, яка визначається незалежним суб'єктом оціночної діяльності. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку та в розмірі, визначеному статтею 37 Закону України Про іпотеку . У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на умовах цього пункту іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя після спливу 60-денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки;

-іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації предмета іпотеки законодавству України та/або іншому законодавству.

Згідно підпункту 4.8.2 Договору іпотеки положення пункту 4.8 цього Договору застосовуються у разі, якщо іпотекодержатель прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Відповідно до підпункту 4.8.4 Договору іпотеки перехід права власності у вищевикладеному випадку не потребує будь-яких додаткових узгоджень та/або обговорень сторонами цього договору та/або згоди іпотекодавця.

Порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки сторонами узгоджено в підпунктах 4.8.5.1-4.8.5.3 Договору іпотеки. Зокрема, у випадку, якщо іпотекодержатель вирішить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність предмета іпотеки, таке прийняття у власність предмета іпотеки здійснюватиметься у відповідності до умов цього Договору і в такому випадку право власності на предмет іпотеки перейде до іпотекодержателя на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину).

Сторони свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що ним повністю виконані зобов'язання, забезпечені іпотекою за цим договором.

Таким чином, в іпотечному договорі сторонами в разі невиконання кредитного зобов'язання передбачено перехід до іпотекодержателя права власності без будь-яких додаткових узгоджень та/або обговорень сторонами договору та/або згоди іпотекодавця.

Відповідний перехід права власності є автоматичним, оскільки не передбачає виконання будь яких дій з боку відповідача та потребує подальшої державної реєстрації.

У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не передбачає виникнення права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі рішення суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

Разом з тим у частині першій статті 38 згаданого Закону право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України від 07.07.2004 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є:

1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

5.43. Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Окрім цього, позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 Закону України Про іпотеку можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом прийняття його у свою власність на підставі іпотечного договору є позасудовим способом захисту і не передбачено як спосіб захисту права шляхом звернення до суду (фактично про встановлення права за рішенням суду) ні статтею 16 ЦК України, ні Законом України Про іпотеку , ні договором, укладеним між сторонами.

Отже, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону №898-IV суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Відповідний правовий висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15.

Крім того, колегія суддів враховує і те, що підлягає дослідженню з одного боку правова поведінка відповідача у розрізі перешкоджання позивачу реєстрації його права власності або інших дій, які свідчать про визнання або оспорення такого права, а з іншого наявність об'єктивної можливості у іпотекодержателя зареєструвати набуте ним за договором право власності в порядку Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Приписи Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачають низку активних дій з боку іпотекодержателя, як то подання заяви та певного переліку документів, що є додатками до заяви. При цьому будь-якої участі іпотекодавця в такій процедурі Законом не передбачено.

Як слідує з матеріалів справи позивач не звертався до органів державної реєстрації з відповідною заявою; серед доказів, поданих позивачем до суду першої інстанції відсутні документи, які підтверджують неможливість його звернення до державного реєстратора, або які вказують навіть на гіпотетичну можливість відмови у реєстрації.

Такі докази відсутні і щодо будь-яких дій відповідача стосовно невизнання, або оспорювання права власності. Судом не встановлено жодних дій або бездіяльності іпотекодавця, направлених на заперечення прав позивача на спірне майно (письмові заперечення, факти ухилення від певних дій, притримання або ненадання документів обов'язкового характеру, тощо), які б були направлені до подання позовної заяви.

За результатами оцінки наданих позивачем доказів, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність факту об'єктивної неможливості вчинення реєстраційних дій, перешкоджання цьому з боку відповідача, або інших його дій (бездіяльності), що вказують на невизнання або оспорювання права власності.

Враховуючи вказане, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки між сторонами відсутній спір про право.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Щодо відносини у сфері охорони культурної спадщини таким законом є Закон України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 №1805-ІП.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону культурної спадщини пам'яткою культурної спадщини визначається об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

При цьому, пункт 4 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про охорону культурної спадщини від 16.12.2004 №2245-1V передбачає, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону УРСР № 3600-ІХ щодо вирішення питання про їх включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення. Такі ж положення містяться в п. З розділу X Закону України Про охорону культурної спадщини .

Тобто зазначені вище положення Закону № 1805-ІП від 08.06.2000 та Закону № 2245-ІУ від 16.12.2004 передбачають визнання пам'ятками усіх об'єктів, включених не до Реєстру, а до відповідних списків, переліків пам'яток історії та культури, затверджених відповідним компетентним органом.

На виконання положень Закону № 1805-111 від 08.06.2000 та пункту 4 розділу II Прикінцеві положення Закону № 2245-ІУ від 16.12.2004 наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 було затверджено Порядок обліку об'єктів культурної спадщини .

Вказаний Порядок №158 від 11.03.2013, серед іншого, встановлює процедуру перегляду списків (переліків) пам'яток історії та культури, передбачених пунктом 4 розділу II Прикінцеві положення Закону України від 16.12.2004 №2245-ІУ Про внесення змін до Закону України Про охорону культурної спадщини та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

З аналізу Порядку №158 від 11.03.2013 випливає, що єдиною підставою вважати об'єкт культурної спадщини місцевого значення, який включено до списків (переліків) пам'яток історії та культури, таким, що втратив такий статус може бути виключно відповідне Рішення Мінкультури України про незанесення такого об'єкта до Реєстру (яке виноситься на підставі подання органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій). Докази існування відповідного рішення в матеріалах справи відсутні.

При цьому вказана будівля перебуває у списку (переліку) пам'яток архітектури, тобто є об'єктом культурної спадщини, що є пам'яткою.

При ньому, підтвердженням належності будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до пам'яток архітектури є лист від 17.07.2017 №01-04/1319-2/1607 Департаменту містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації, як повноважного органу охорони культурної спадщини, копія якого наявна в матеріалах справи.

Зокрема, листом від 17.07.2017 №01-04/1319-2/1607 Департамент містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації повідомив, що на державному обліку, як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення перебуває ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, (охоронний НОМЕР_2, прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334, за адресою АДРЕСА_1 ).

Імперативні положення ч. 1 ст. 18 Закону №1805-ІП від 08.06.2000 передбачають, що об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Пункт 16 ч. 1 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачає, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, серед іншого, належить погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Отже, власник об'єкта культурної спадщини місцевого значення може відчужувати або передавати таке майно у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі виключно за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

При цьому, позивач у своїй позовній заяві просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі йому права власності на такі предмети іпотеки. Отже, позовні вимоги позивача пов'язані з припиненням права власності відповідача.

З урахуванням викладеного, той факт, що нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнано пам'яткою архітектури, правомірно було враховано при розгляді справи №922/4818/15 судом першої інстанції, адже з положень чинного законодавства випливає неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки, який визнано пам'яткою архітектури без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

В матеріалах справи відсутні докази погодження відповідного органу охорони культурної спадщини відчуження (переходу права власності) на предмет іпотеки, що є об'єктом культурної спадщини - пам'яткою архітектури.

За таких умов доводи апеляційної скарги прямо суперечать Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 №1805-ІП, а отже не можуть бути взяті до уваги на підставі існуючих в матеріалах справи доказів. Отже судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального права, а саме положення Закону України Про охорону культурної спадщини .

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Златобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк Славкіної М.А. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 у справі №922/4818/15 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.І. Сіверін

Суддя В.С. Хачатрян