Постанова

від 04.12.2018 по справі 922/4818/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/4818/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А.

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі колегії суддів: Аюпова Р.М., Ольшанченко В.І., Погорелова О.В.

від 25.07.2017

та постанову Харківського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гетьман Р.А., Сіверін В.І., Хачатрян В.С.

від 11.09.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Національний Банк України, 2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

до Приватного акціонерного товариства "Стиль" Харківський будинок моделей одягу",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Публічне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив", 2) Фізична особа ОСОБА_5

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача: Шумейко П.М.

відповідача: Туревський М.М.

треті особи позивача: Янголь О.О., Щербина О.Ю.

треті особи відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до Господарського суду з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Стиль" Харківського будинку моделей одягу", в якому просить суд, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" за Кредитним договором №247/12-КLМV від 28.11.2012, що, станом на 14.08.2015 складає:

-17137332,31 дол. США та 1000000,00 євро - заборгованість за кредитом; 841012,47 дол. США та 62499,99 євро - заборгованість за процентами; 2405435,11 грн - заборгованість по сплаті пені; 5000,00 грн - штраф за неналежне виконання зобов'язань, а також звернути стягнення на предмет іпотеки, вартістю в 16746710,00 грн., що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Стиль Харківського будинку моделей одягу", шляхом визнання за ПАТ "Златобанк" права власності на: нежитлові приміщення 1-го поверху №1-28, 2-го поверху №1-21, 3-го поверху №1-23 в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальною площею 2654,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлові приміщення підвалу № 1-46 пл. 1703,5 кв.м., антресолі підвалу № 47, 48, пл. 40,8 кв.м., загальною площею 1744,3 кв.м. в нежитловій будівлі "А-3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлові приміщення 1-го поверху №1-5, 2-го поверху № 6-11, в нежитловій будівлі літ. "В-2", загальною площею 146,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлову будівлю літ. "Д-2", загальною площею 165,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "Дніпровський завод мінеральних добрив" умов кредитного договору №247/12-KLMV від 28.11.2012, в Публічного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" утворилась заборгованість. Таким чином, у позивача виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки, а тому дана позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню в повному обсязі.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

28.11.2012 між Публічним акціонерним товариством Златобанк та Приватним акціонерним товариством Дніпровський завод мінеральних добрив укладено Кредитний договір №247/12-КLМV.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору №247/12-КLМV в порядку та на умовах, встановлених цим договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Максимальний ліміт заборгованості за Кредитною лінією становить 19400000,00 доларів США (п. 1.3 Кредитного договору №247/12-КLМV від 28.11.2012 із змінами та доповненнями до нього).

За користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді процентної ставки. Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах:

20 % річних за користування Кредитними коштами у гривні;

10 % річних за користування Кредитними коштами в доларах США;

10 % річних за користування Кредитними коштами в Євро.

Таким чином, на виконання умов вищевказаного кредитного договору, позивач відкрив ПАТ ДЗМД відновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом 19400000,00 доларів США. В рамках цієї відновлювальної мультивалютної кредитної лінії позивач надав ПАТ ДЗМД наступні кредити: 20967000,00 грн, 20729569,79 доларів США та 1200000,00 євро з процентної ставкою, що передбачена умовами Кредитного договору № 247/12-КLМV від 28.11.2012.

Відповідно до п.п. 3.4.3, 3.4.4 Кредитного договору №247/12-КLМV від 28.11.2012, позичальник зобов'язаний:

- повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим Кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій;

- безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов Кредитного договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем у валюті кредиту. Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається (п.п. 2.3, 2.4 Кредитного договору №247/12-КLМV).

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору №247/12-КLМV, позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній місяць щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

29.12.2012 для забезпечення виконання умов Кредитного договору №247/12-КLМV від 28.11.2012 між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Стиль "Харківський будинок моделей одягу" (відповідач) було укладено договір іпотеки (надалі - Договір іпотеки), яким передано в іпотеку:

нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-28, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху №1-23 в нежитловій будівлі літ. "А-3" загальною площею 2654,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлові приміщення підвалу № 1-46 пл. 1703,5 кв.м, антресолі підвалу №47,48 пл. 40,8 кв.м, загальною площею 1744,3 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5, 2-го поверху № 6-11 в нежитловій будівлі літ. "В-2" загальною площею 146,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлова будівля літ. Д-2 загальною площею 165,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки, цей договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з укладеного між боржником та іпотекодержателем Кредитного договору №247/12-КLМV та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому, за умови якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 130000000,00 грн, з кінцевим терміном погашення не пізніше 27.11.2013, чи інші строки, встановлені в Кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування Кредитом в розмірі 10 відсотків річних в доларах США та Євро, 20 (двадцять) відсотків річних у гривні (процентна ставка), а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов'язанням, відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки та витрати, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв'язку з укладенням, виконанням основного зобов'язання та цього Договору, в тому числі, але не виключно, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати страхування предмета іпотеки, тощо, які забезпечуються іпотекою відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.4.1 Договору іпотеки, іпотекодержатель (позивач) має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором та/або позичальником за Кредитним договором переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця та/або позичальника задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину).

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі достроково, у випадках, передбачених Кредитним договором та/або договором, обравши на свій розсуд спосіб звернення стягнення; достроково звернути стягнення на предмет іпотеки, незалежно від настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором у випадках передбачених Кредитним договором та/або договором та/або чинним законодавством України (п. 3.4.3 Договору іпотеки).

Відповідно до п. 4.1 Договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання та/або неналежного виконання основного зобов'язання та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

Як зазначав позивач, позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором виконує неналежним чином та за Кредитним договором №247/12-КLМV від 28.11.2012, станом на 14.08.2015 ПАТ ДЗМД має заборгованість:

1. 17137332,31 доларів США та 1000 000,00 євро - заборгованість за кредитом;

2. 841012,47 доларів США та 62499,99 євро - заборгованість за процентами;

3. 2405435,11 грн - заборгованість по сплаті пені;

4. 5000,00 грн - штраф за неналежне виконання зобов'язань.

Стягнення заборгованості за Кредитним договором №247/12-КLМV від 28.11.2012 було предметом розгляду справи №759/8864/15-ц, яка розглядалася Святошинським районним судом м. Києва.

В процесі розгляду даної справи, Святошинським районним судом м. Києва встановлено, що 12.02.2015 між позивачем та ОСОБА_5 (третя особа) було укладено Договір про виконання зобов'язання третьою особою. Пунктами 3.1, 3.3.4 Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 надано право та доручено банку здійснити договірне списання коштів з двох рахунків ОСОБА_5

Даний договір було укладено на виконання зобов'язань новим боржником по кредитному договору №247/12-KLMV, укладеного 28.11.2012 між ПАТ Златобанк та Приватним акціонерним товариством Дніпровський завод мінеральних добрив .

Відповідно до умов Договору про виконання зобов'язання третьою особою новий боржник - ОСОБА_5, взяла на себе зобов'язання виконати частину зобов'язання за Кредитним договором, спрямувавши грошові кошти на погашення заборгованості перед кредитором за кредитним договором. Обов'язки мають бути виконані новим боржником не пізніше 13.02.2015.

Пунктами 3.1, 3.3.4 Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 надано право та доручено банку здійснити договірне списання коштів з рахунків ОСОБА_5, відкритих відповідно до п. 1 договорів банківського вкладу Класичний плюс №065061 та №065059 від 04.07.2014, укладених між ПАТ Златобанк та ОСОБА_5

Натомість, за результатами розгляду вказаної справи Святошинським районним судом м. Києва, судом винесено рішення, яким визнано недійсним пункт 3.1 Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 та визнано недійсним пункт 3.3.4 Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015, що укладений між ПАТ Златобанк та ОСОБА_5

Дане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, пункти Договору про виконання зобов'язань третьою особою, які було визнано недійсними за рішенням суду, передбачали погашення заборгованості відповідача у даній справі за рахунок депозитних коштів фізичної особи ОСОБА_5

Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства Дніпровський завод мінеральних добрив у даній справі є дійсною та не погашеною внаслідок виконання Договору про виконання зобов'язань третьою особою.

Враховуючи невиконання третьою особою своїх зобов'язань за Кредитним договором №247/12-КLМV від 28.11.2012, а також вищенаведені положення Договору іпотеки, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив суд, в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором №247/12-КLМV від 28.11.2012, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки та визнати право власності за позивачем на дане нерухоме майно.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А., просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у справі №922/4818/15. Передати справу №922/4818/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Златобанк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до Приватного акціонерного товариства Стиль Харківський будинок моделей одягу , треті особи, які не заявляють самостійних на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив , особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої і апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, на підтвердження віднесення предмета іпотеки до об'єкта культурної спадщини відповідач надав лише копію листа Департаменту містобудування та архітектури від 17.07.2017 № 01-04/1319-2/1607. Копія письмового доказу, який був наданий відповідачем не був належним чином завірений, оскільки не містив печатки підприємства, а також не зазначено посаду особи, яка засвідчувала цю копію. Таким чином, даний доказ не повинен був бути долучений до матеріалів судової справи і тим більше на його основі не повинно було прийматись рішення судом першої та апеляційної інстанцій.

Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2016 у справі №904/4550/16, яким задоволено позов АТ Златобанк до ПАТ ДЗМД про стягнення заборгованості за кредитним договором №247/12-KLMV від 28.11.2012 станом на 23.05.2016; вказане судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. Також, скаржник посилається на те, що згідно правової позиції Верховного Суду України, в судовому порядку можливе звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки. Позивач вказує на те, що аналізуючи норми Цивільного кодексу України, Закону України Про охорону культурної спадщини та приймаючи до уваги зміст позовних вимог АТ Златобанк у даній справі, позивач просить суд не зобов'язати відповідача здійснити відчуження, а звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі АТ Златобанк як іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Таким чином, АТ Златобанк намагається реалізувати своє право звернення стягнення на предмет іпотеки способом, який не залежить від волевиявлення відповідача та не вимагає погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, посилаючись на те, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

В поясненнях на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить задовольнити касаційну скаргу та розглядати справу за участі представника Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано розділом 4 Договору іпотеки.

Зокрема, згідно пункту 4.1 Договору іпотеки іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання та/або неналежного виконання основного зобов'язання та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

У разі порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов'язків, виконання яких забезпечено іпотекою за цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового погашення заборгованості за основним зобов'язанням та/або звернути стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) (пункт 4.2 Договору іпотеки).

У разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк (або в такий строк, який може вимагатися згідно з чинним законодавством України та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) у разі невиконання цієї вимоги). Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину). Положення частини першої цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержатель звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (пункт 4.3 Договору іпотеки).

Відповідно до пункту 4.6 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) здійснюється за вибором Іпотекодержателя:

-на підставі рішення суду; або

-виконавчого напису нотаріуса; або

-шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, в порядку, встановленому цим договором, відповідно до статті 37 Закону України Про іпотеку ; або

-шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві через відкриті торги або на підставі приватної угоди (чи низку таких торгів або угод) на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому цим договором, відповідно до статті 38 Закону України Про іпотеку ; або

-шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем; або

-в інший спосіб, передбачений чинним законодавства України або визначений домовленістю сторін.

Пунктом 4.8 Договору іпотеки сторони передбачили застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке відповідно до підпункту 4.8.1 цього Договору згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку за своїми правовими наслідками для сторін є повним укладеним договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (надалі - Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя) і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, зокрема, шляхом:

-продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку . Продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною відповідно до оцінки предмета іпотеки, здійсненої незалежним суб'єктом оціночної діяльності;

-набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по Кредитному договору у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про іпотеку . При цьому ціною придбання іпотекодержателем у власність предмет іпотеки є ринкова вартість предмета іпотеки, яка визначається незалежним суб'єктом оціночної діяльності. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку та в розмірі, визначеному статтею 37 Закону України Про іпотеку . У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на умовах цього пункту іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя після спливу 60-денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки;

-іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації предмета іпотеки законодавству України та/або іншому законодавству.

Згідно підпункту 4.8.2 Договору іпотеки положення пункту 4.8 цього Договору застосовуються у разі, якщо іпотекодержатель прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Відповідно до підпункту 4.8.4 Договору іпотеки перехід права власності у вищевикладеному випадку не потребує будь-яких додаткових узгоджень та/або обговорень сторонами цього договору та/або згоди іпотекодавця.

Порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки сторонами узгоджено в підпунктах 4.8.5.1-4.8.5.3 Договору іпотеки. Зокрема, у випадку, якщо іпотекодержатель вирішить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність предмета іпотеки, таке прийняття у власність предмета іпотеки здійснюватиметься у відповідності до умов цього Договору і в такому випадку право власності на предмет іпотеки перейде до іпотекодержателя на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину).

Сторони свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що ним повністю виконані зобов'язання, забезпечені іпотекою за цим договором.

Таким чином, в іпотечному договорі сторонами в разі невиконання кредитного зобов'язання передбачено перехід до іпотекодержателя права власності без будь-яких додаткових узгоджень та/або обговорень сторонами договору та/або згоди іпотекодавця.

Відповідний перехід права власності є автоматичним, оскільки не передбачає виконання будь яких дій з боку відповідача та потребує подальшої державної реєстрації.

У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не передбачає виникнення права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі рішення суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

Разом з тим у частині першій статті 38 згаданого Закону право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України від 07.07.2004 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є:

1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 Закону України Про іпотеку можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом прийняття його у свою власність на підставі іпотечного договору є позасудовим способом захисту і не передбачено як спосіб захисту права шляхом звернення до суду (фактично про встановлення права за рішенням суду) ні статтею 16 ЦК України, ні Законом України Про іпотеку , ні договором, укладеним між сторонами.

Отже, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 916/5073/15 (провадження №12-33зг18).

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону №898-IV суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Підлягає дослідженню з одного боку правова поведінка відповідача у розрізі перешкоджання позивачу реєстрації його права власності або інших дій, які свідчать про визнання або оспорення такого права, а з іншого наявність об'єктивної можливості у іпотекодержателя зареєструвати набуте ним за договором право власності в порядку Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Приписи Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачають низку активних дій з боку іпотекодержателя, як то подання заяви та певного переліку документів, що є додатками до заяви. При цьому будь-якої участі іпотекодавця в такій процедурі Законом не передбачено.

Позивач не звертався до органів державної реєстрації з відповідною заявою; серед доказів, поданих позивачем до суду першої інстанції відсутні документи, які підтверджують неможливість його звернення до державного реєстратора, або які вказують навіть на гіпотетичну можливість відмови у реєстрації.

Такі докази відсутні і щодо будь-яких дій відповідача стосовно невизнання, або оспорювання права власності. Судами не встановлено жодних дій або бездіяльності іпотекодавця, направлених на заперечення прав позивача на спірне майно (письмові заперечення, факти ухилення від певних дій, притримання або ненадання документів обов'язкового характеру, тощо), які б були направлені до подання позовної заяви.

За результатами оцінки наданих позивачем доказів, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність факту об'єктивної неможливості вчинення реєстраційних дій, перешкоджання цьому з боку відповідача, або інших його дій (бездіяльності), що вказують на невизнання або оспорювання права власності.

Враховуючи вказане, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки між сторонами відсутній спір про право.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки суду щодо відсутності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини відчуження (переходу права власності) на предмет іпотеки, що є об'єктом культурної спадщини - пам'яткою архітектури є передчасними, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, і саме це є підставою для відмови в позові, тому питання щодо погодження відповідного органу культурної спадщини не мали досліджуватися в даній справі.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу відмови в задоволенні позову, ґрунтуються в тому числі на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А. залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у справі №922/4818/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

І. Ткач