Постанова

від 30.08.2018 по справі 902/548/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року Справа №902/548/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Юрчук М.І.

суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

у Рівненському апеляційному господарському суді:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність 07.07.2018р.)

ОСОБА_2 (довіреність 07.07.2018р.)

у господарському суді Вінницької області:

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність 06-14/75 від 06.03.2018р.)

третьої особи: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Вінницької області апеляційну скаргу Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 20 квітня 2018 року, суддя Матвійчук В.В., м. Вінниця, повний текст складено 25 квітня 2018 року у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич"

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вінницька обласна державна адміністрація

про визнання додаткової угоди укладеною

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст. ст. 42, 46 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2017 року, СТОВ "Славутич" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить визнати укладеною додаткову угоду, отриману відповідачем 22 червня 2016 року, щодо поновлення дії Договору оренди від 07 червня 2011 року.

20 квітня 2018 року, рішенням господарського суду Вінницької області було задоволено позов СТОВ "Славутич" до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вінницької ОДА, про визнання додаткової угоди укладеною, та визнано поновленим Договір оренди землі, укладений 07 червня 2011 року між Іллінецькою РДА Вінницької області та СТОВ "Славутич", що зареєстрований у відділі Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2011 року №052120004001154, шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі в редакції, викладеній у рішенні, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 1 600,00 грн. - судового збору.

ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки суд не врахував, що земельні ділянки площами 91,3491 га, 6,9514 га, 1,8804 га, 13,7106 га, 47,5642 га, 37,3470 га, 15,5386 га, 0,4592 га, 7,1380 га відносяться до земель історико-культурного призначення і не можуть використовуватись для інших цілей, зокрема для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У судовому засіданні 19 квітня 2018 року представник позивача підтвердив отримання листа від 28 липня 2016 року про відмову від пролонгації Договору оренди, а тому , вважає, що висновки суду щодо поновлення договору оренди на підставі ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є помилковими.

СТОВ "Славутич" у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки посилання апелянта на листи Вінницької ОДА від 06 грудня 2010 №3401/02-20 та від 11 серпня 2017 року №4627/02-25, з яких, на думку апелянта, вбачається, що спірні земельні ділянки відносяться до земель історико-культурного призначення необґрунтовані, оскільки такі висновки прямо суперечать відомостям Державного земельного кадастру, дані якого є достовірними і офіційними в силу Закону України "Про державний земельний кадастр"

Зазначає, що згідно технічної документації, в межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 281,8486 га, що орендуються СТОВ "Славутич", знаходяться історико-культурні землі несільськогосподарського призначення загальною площею 9,4384 га, які не входять до складу вказаних вище земельних ділянок і не використовуються товариством для товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази направлення, а товариством заперечується, та отримання СТОВ "Славутич" листа-заперечення від 28 липня 2016 року про неможливість поновити договір оренди землі. Товариство і надалі продовжує користуватись земельною ділянкою, сплачувати орендну плату, в установлений законодавством строк повідомивши ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про свій намір скористатися переважним правом на поновлення укладеного договору оренди землі.

27 червня 2018 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було відкрито апеляційне провадження за скаргою ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 20 квітня 2018 року.

16 липня 2018 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд судової справи було призначено на 08 серпня 2018 року (з урахуванням ухвал від 18 липня 2018 року).

27 липня 2018 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено клопотання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та доручено проведення судового засідання в режимі відеоконференції господарському суду Вінницької області.

07 серпня 2018 року, на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, проведено повторний авторозподіл справи, у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Коломис В.В. і ОСОБА_4, та було визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_5 - головуючий, ОСОБА_6, ОСОБА_7

08 серпня 2018 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 20 квітня 2018 року було прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі.

08 серпня 2018 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду в судовому засіданні було оголошено перерву до 30 серпня 2018 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча завчасно був повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представник третьої особи, більше того, останній був присутній у судовому засіданні 08 серпня 2018 року, де підтримав правову позицію відповідача та надав свої пояснення з приводу вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

07 червня 2011 року, між Іллінецькою РДА Вінницької області та СТОВ "Славутич" було укладено Договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар отримав строком на 5 років у платне користування земельні ділянки загальною площею 281,8486 га, зокрема із земель резервного фонду 161,7481 га ріллі (історико-культурного призначення), земель запасу 98,3005 га ріллі (історико-культурного призначення) та 21,8000 га сіножатей сільськогосподарського та історико-культурного призначення (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу та резервного фонду Кальницької сільської ради, розташованих за межами с. Кальник. (т.3 а.с.9-11)

Пунктом 3.2 Договору оренди визначено, що після закінчення строку Договору оренди, орендар, за умови належного виконання ним своїх обов'язків за цим Договором, має за інших рівних умов переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно розробленої землевпорядною організацією технічної документації, в оренду було передано 13 земельних ділянок, а саме:

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0900 площею 91,3491 га;

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0901 площею 6,9514 га;

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0902 площею 1,8804 га;

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0903 площею 13,7106 га;

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0904 площею 28,3056 га;

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0905 площею 47,5642 га;

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0906 площею 9,8045 га;

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0907 площею 37,3470 га;

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0908 площею 15,5386 га;

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0909 площею 0,4592 га;

- кадастровий номер 0521282800:02:000:0910 площею 7,1380 га;

- кадастровий номер 0521282800:01:000:0600 площею 11,3588 га;

- кадастровий номер 0521282800:01:000:0601 площею 10,4412 га., загальною площею 281,8486 га.

Даний Договір був зареєстровано у відділі Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2011 року №052120004001154, та передано земельні ділянки за актом приймання-передачі. (т.1 а.с.12- 13)

Згідно інформації управління культури і мистецтв Вінницької обласної держадміністрації № 3401/02-20 від 06 грудня 2010 року, землі які передані в оренду СТОВ "Славутич" можуть використовуватись для сільськогосподарського виробництва, частина земель може використовуватись з обмеженнями зазначеними в охоронних договорах, і лише кургани городища, замчисько та кургани могильники категорично забороняється використовувати для будь-яких цілей. (т.1 а.с.107-110)

За інформацією, зазначеною у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, у 2011 році 13 переданих в оренду земельних ділянок були зареєстровані в Державному земельному кадастрі. (т.3, а.с.23-58)

У зв'язку з змінами у земельному законодавстві України та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), згідно постанови Кабінету Міністрів України №5 від 14 січня 2015 року, повноваження по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної форми власності перейшли до відповідниї територіальних органів Держгеокадастру.

Наказом Держгеокадастру України №308 від 17 листопада 2016 року затверджено Положення про ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, серед повноважень якого передбачено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, на території Вінницької області.

22 червня 2016 року, позивач подав відповідачу клопотання про намір скористатися переважним правом на продовження укладеного договору оренди землі.

До клопотання було надано проект додаткової угоди, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; договір оренди; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; довідка з податкового органу про відсутність заборгованості по виплаті орендної плати; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. (т.1 а.с.82-96)

В цей же день, 22 червня 2016 року, клопотання разом з доданими документами було отримане Центром адміністративних послуг "Прозорий офіс" Вінницької міської ради 22 червня 2016 року за реєстраційним номером Р_53-05.201650062229. (т.3 а.с.83)

23 березня 2017 року, між управлінням культури і мистецтв Вінницької обласної держадміністрації, як органом охорони, та СТОВ "Славутич", як користувачем, були укладені 14 Охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, що розташовані на переданих йому в оренду землях на площі 249,2697 га, за яким користувач несе відповідальність за рухоме і нерухоме майно що належить до пам'яток та зобов'язується використовувати виключно під сінокосіння, вирощування сільськогосподарських рослин, крім багаторічних насаджень (до вимог охоронних договорів). Строк дії договорів до 31 грудня 2022 року. (т.3 а.с.211-252)

Після спливу строку оренди (03 серпня 2017 року), СТОВ "Славутич" продовжило використання земельних ділянок та сплату орендної плати, однак ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ухиляється від підписання додаткової угоди, яка йому направлялась.

31 травня 2017 року, СТОВ "Славутич" звернулося до господарського суду Вінницької області із позовом до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про поновлення дії Договору оренди від 07 червня 2011 року, в якому просить визнати укладеною Додаткову угоду, отриману відповідачем 22 червня 2016 року, в редакції СТОВ "Славутич". (т.1 а.с.3-5)

31 липня 2017 року, СТОВ "Славутич" подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій конкретизує позовні вимоги та викладає п.2 резолютивної частини в редакції наведеній у заяві, яка була прийнята до розгляду ухвалою від 31 липня 2017 року, як заява про зміну предмету позову. (т.1 а.с.139-140)

20 квітня 2018 року, рішенням господарського суду Вінницької області було задоволено позов СТОВ "Славутич" до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вінницької ОДА, про визнання додаткової угоди укладеною, та визнано поновленим Договір оренди землі, укладений 07 червня 2011 року між Іллінецькою РДА Вінницької області та Сільськогосподарським СТОВ "Славутич", що зареєстрований у відділі Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2011 року №052120004001154, шляхом укладення Додаткової угоди до договору оренди землі в редакції, викладеній у рішенні, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 1 600,00 грн. - судового збору. (т.3 а.с.104)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Згідно ст. 12 Закон України "Про оренду землі", договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до п.1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З матеріалів справи вбачається, що 07 червня 2011 року, між Іллінецькою РДА Вінницької області та СТОВ "Славутич" було укладено Договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар отримав строком на 5 років у платне користування земельні ділянки загальною площею 281,8486 га, де з земель резервного фонду 161,7481 га ріллі (історико-культурного призначення), земель запасу 98,3005 га ріллі (історико-культурного призначення) та 21,8000 га сіножатей сільськогосподарського та історико-культурного призначення (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу та резервного фонду Кальницької сільської ради, розташованих за межами с. Кальник, нормативно-грошова оцінка складає 3 031 216,18 грн.

Даний Договір був зареєстрований в управлінні Держкомзему у Іллінецькому районі Хмельницької області.

Відповідно до п.1 ст. 12 Закону України "Про фермерські господарства" та ст. 31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися, зокрема, з земельних ділянок, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

У ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У відповідності до змін, внесених до земельного законодавства України, та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) згідно постанови Кабінету Міністрів України №5 від 14 січня 2015 року, повноваження по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру.

Наказом Держгеокадастру України №308 від 17 листопада 2016 року затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, серед повноважень якого передбачено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, на території Вінницької області.

Сторони не заперечують того факту, що за період орендних правовідносин позивач не допускав порушень умов Договору оренди від 07 липня 2011 року, в тому числі по сплаті орендних платежів, що підтверджується відповідною довідкою (т.1 а.с.89).

Як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2016 року, до закінчення строку Договору оренди від 07 липня 2011 року, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про намір скористатися переважним правом на поновлення строку договору оренди землі та додав проект додаткової угоди і необхідні для цього документи.

Дане клопотання з доданими документами було отримане Центром адміністративних послуг "Прозорий офіс" Вінницької міської ради 22 червня 2016 року за реєстраційним номером Р_53-05.201650062229.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, позивач звернувшись у встановлений місячний строк до закінчення дії договору до орендодавця із листом про намір пролонгувати укладений договір, створив усі передумови для укладення між сторонами такого договору, натомість відповідач, не надавши позивачу ніякої відповіді, своїми діями, фактично погодився з фактом пролонгації Договору і в силу вищезазначеного Закону повинен підписати наданий договір.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справі №911/1707/15 від 25 травня 2016 року, у справі №6-2027цс15 від 13 квітня 2016 року та у справі №6-219цс14 від 25 лютого 2015 року.

Посилання відповідача на те, що ним 28 липня 2016 року було направлено на адресу позивача заперечення про поновлення спірного Договору, колегією суддів оцінюється критично і відхиляються як безпідставні, оскільки дана обставина заперечується позивачем, а в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем даного заперечення.

Також, сторонами не заперечується, що позивачем не повернуто земельну ділянку відповідачу після закінчення строку договору оренду землі, і СТОВ "Славутич" продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди та сплачувати орендну плату за користування землею.

Таким чином, враховуючи те, що позивач своєчасно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про поновлення договору оренді землі від 07 червня 2011 року з відповідним проектом додаткової угоди, умови договору в частині сплати орендних платежів виконуються ним належним чином, а також враховуючи відсутність протягом місяця письмового заперечення відповідача щодо продовження строку дії договору оренди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо визнання поновленим Договору оренди землі від 07 червня 2011 року, укладеного між Іллінецькою РДА та СТОВ фірма "Славутич", зареєстрованого у відділі Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2011 року за №052120004001154.

Щодо наполягання відповідача та третьої особи на приналежність земельних ділянок до земель історико-культурного призначення колегія суддів зазначає, що за ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 54 ЗК України, землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

За приписами ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, відсутність спірних земельних ділянок, на які вказує апелянт, в Реєстрі пам'ятників археології місцевого значення, враховуючи рішення виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих №313 та №298 від 10 червня 1971 року, що вони є пам'яткою археологічної спадщини місцевого значення до вирішення питання їх включення (невключення) до Державного реєстру нерухомих пам'яток, не дає підстав беззаперечно стверджувати, що останні не є землями історико-культурного призначення.

Водночас, згідно витягів з Держаного земельного кадастру про земельні ділянки, що містяться у матеріалах справи та досліджені судом, усі земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

При цьому, як вбачається з технічної документації, в межах земельних ділянок, що орендуються, знаходяться історико-культурні землі несільськогосподарського призначення загальною площею 9,4384 га, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, які категорично забороняється використовувати для будь-яких цілей в тому числі і для сільськогосподарського виробництва, що не набули статусу пам'яток у розумінні відповідного Закону України "Про охорону культурної спадщини", не входять у площу 281,8486 га, що обробляється СТОВ "Славутич".

Більше того, між СТОВ "Славутич" та Управлінням культури і мистецтв Вінницької ОДА 23 березня 2017 року було укладено чотирнадцять охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, за якими позивач зобов'язався використовувати зазначені земельні ділянки виключно під вирощування сільськогосподарських рослин; здійснювати передачу у користування чи управління пам'ятки (її частини) тільки після письмової згоди органу охорони; утримувати територію пам'ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам'ятці; не робити будь-яких земляних робіт на території пам'ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони..

Посилання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на те, що земельні ділянки площами 91,3491 га, 6,9514 га, 1,8804 га, 13,7106 га, 47,5642 га, 37,3470 га, 15,5386 га, 0,4592 га, 7,1380 га відносяться до земель історико-культурного призначення і не можуть використовуватись для інших цілей, спростовується охоронними договорами, п.6.1 яких, позивачу дозволялось використовувати зазначені землі для вирощування сільськогосподарських рослин, крім багаторічних насаджень (Охоронні договори №3-№5, №8-№12 від 23 березня 2017 року).

Таким чином, на час вирішення відповідачем питання про поновлення Договору оренди землі, укладеного 07 червня 2011 року між Іллінецькою РДА Вінницької області та позивачем щодо зазначених у договорі земельних ділянок площею 281,8486 га, не існувало заборони ГУ Держгеокадастру розпоряджатися цими земельними ділянками.

При прийнятті рішення, місцевим господарським судом вірно зазначено, що Додатковою угодою до Договору оренди землі визначено строк дії договору 7 років та розмір орендної плати (8% від нормативно-грошової оцінки землі - землі резервного фонду, рілля, землі запасу, та 12% від нормативно-грошової оцінки землі - сіножаті) тому, що за ч.3 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення, зокрема, товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, а в процедурі поновлення договору оренди йде мова про ті ж самі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що і зазначені у самому договорі оренди землі та документації із землеустрою до нього і розмір орендної плати є більшим за розмір орендної плати, зазначений у Договорі, тому вимога про поновлення терміну дії Договору оренди землі від 07 червня 2011 року у редакції Додаткової угоди заявлена обґрунтовано і позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 86 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269-275, 276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 20 квітня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/548/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Саврій В.А.