Ухвала

від 17.09.2018 по справі 813/2742/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2742/18

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

17 вересня 2018 року м. Львів

16 год. 59 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Качур Р.П., без повідомлення учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю Дулібяник твіт компані БРАТТО про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дулібяник твіт компані БРАТТО до державного реєстратора Бориславської міської ради Раєвої Яніни Євгенівни, третя особа на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Дрогобицький завод автомобільних кранів , про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дулібяник твіт компані БРАТТО звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного реєстратора Бориславської міської ради Раєвої Яніни Євгенівни, третя особа на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Дрогобицький завод автомобільних кранів , про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішень за індексними номерами 38969018 та 38967095 від 26.12.2017; визнання протиправними та скасування рішення за індексним номером 38969018 від 26.12.2017 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621286500:05:000:0210, загальною площею 0,0746га та рішення за індексним номером 38967095 від 26.12.2017 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4621286500:05:000:0209, загальною площею 3,5097 га за суб'єктом ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів .

Підставою позову зазначено протиправність дій державного реєстратора щодо реєстрації права власності на земельні ділянки за суб'єктом ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів , оскільки враховуючи вимоги чинного законодавства та фактичні обставини справи такі порушують законні права позивача, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 30.07.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

14.09.2018 за вх. № 28928 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони іншій особі (публічному акціонерному товариству „Дрогобицький завод автомобільних кранів", код ЄДРПОУ 00240158, адреса місцезнаходження: вул. Північне шосе, буд. 4, м. Запоріжжя, 69006) вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у т.ч. продажу, земельної ділянки, кадастровий номер 4621286500:05:000:0210, загальною площею 0,0746 га та земельної ділянки, кадастровий номер 4621286500:05:000:0209, загальною площею 3,5097 га.

В обґрунтування цієї заяви зазначено, що на підставі оскаржуваних рішень відповідача, ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів набув право власності на дві земельні ділянки у с. Рибник Дрогобицького району Львівської області: кадастровий номер 4621286500:05:000:0210, загальною площею 0,0746 га та кадастровий номер 4621286500:05:000:0209, загальною площею 3,5097 га.

Однак, на даних земельних ділянках розташоване майно, належне позивачу на праві власності нерухоме майно - комплекс будівель та споруд позаміського дитячого табору оздоровлення та відпочинку Карпати . Відтак, з врахуванням чинних норм законодавства, при переході до позивача права власності на об'єкт нерухомого майна, до нього і перейшло право власності на відповідні земельні ділянки.

Зазначено, що сторона за договором купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення від 11.09.2009, який містив низку відкладальних умов, (який у тому числі подано для здійснення відповідних реєстраційних дій) - Дрогобицька районна державна адміністрація не вважає виконаними умови цього договору, а тому підстави для реєстрації права власності на такі земельні ділянки за третьою особою були відсутніми. Відтак, державним реєстратором не перевірено фактів погашення заборгованості, покупцем, не перевірено фактів виконання умов цього договору, відтак, вчинено протиправні дії.

Позивач вважає, що третя особа набувши право власності на ці земельні ділянки, набула право повного володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, а також вчинення щодо нього будь-яких дій, що не суперечать закону. Отже може у будь-який час відчужити такі чи вчинити інші юридично значимі дії.

Також зазначено, що оскільки відносно ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів відповідно до постанови господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 у справі № 908/2609/17 відкрито ліквідаційну процедуру, через визнання його банкрутом, відповідно до приписів Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ліквідатор для погашення вимог кредиторів без обмежень має право на розпорядження майном банкрута. Вказане матиме наслідком неможливість виконання рішення у межах цієї справи, істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Позивачу також стала відома усна інформація, що у третьої особи є намір здійснити продаж земельних ділянок через електронні торги (аукціон).

З огляду на викладене існують підстави для задоволення цієї заяви та забезпечення позову у зазначений у цій заяві спосіб.

Розглянувши матеріали позову та поданої заяви, суд зазначає таке.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначаються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (в ред. Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-VI від 01.07.2004 року (чинний) (далі - Закон України № 1952-VI) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині 1 ст. 10 Закон України № 1952-VI визначено, що державним реєстратором є, зокрема, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3ст. 10 Закон України № 1952-VI державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав тощо.

Таким чином, здійснюючи відповідні реєстраційні дії, державний реєстратор прав діє як суб'єкт владних повноважень на виконання функцій держави.

У рамках цієї справи право власності чи користування об'єктом нерухомого майна не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій та рішень Державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв'язку з недотриманням ним вимог Порядку № 1127 та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме здійснення відповідачем відповідних реєстраційних дій без за відсутності достатніх для цього підстав та документів. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, звернувшись до суду із цією заявою про забезпечення позову, позивач фактично просить суд заборонити третій особі вчиняти дії щодо розпорядженням майном, яке за ним зареєстроване відповідачем, у тому числі віджувати таке майно.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що одним із способів забезпечення позову є заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Оскільки предметом розгляду у межах цієї адміністративної справи є правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора, забезпечення позову у спосіб, у який просить позивач, виходить за межі дозволених ст. 151 КАС України.

Суд критично оцінює судження позивача про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі у зв'язку з визнанням третьої особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, або необхідності докладення значних зусиль для їх відновлення та витрат, через необґрунтованість очевидної протиправності оскаржуваних ним рішень.

Наведені у заяві мотиви є непідтвердженими долученими до матеріалів справи доказами. Долучені ж до матеріалів справи листи Дрогобицької районної державної адміністрації та Рибницької сільської ради не підлягають оцінці в межах розгляду цієї справи.

Безпідставними є доводи позивача щодо усного повідомлення йому про продаж земельних ділянок на електронних торгах.

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості встановити факти очевидної протиправності оскаржуваних у цій справі дій та рішень, чи очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення у цій справі, а відтак, заява позивача задоволенню не підлягає як безпідставна та необґрунтована.

Окрім цього, слід зазначити, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову, а при розгляді відповідної заяви, питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, пп.15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Дулібяник твіт компані БРАТТО про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дулібяник твіт компані БРАТТО до державного реєстратора Бориславської міської ради Раєвої Яніни Євгенівни, третя особа на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Дрогобицький завод автомобільних кранів , про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, шляхом заборони іншій особі (публічному акціонерному товариству „Дрогобицький завод автомобільних кранів", код ЄДРПОУ 00240158, адреса місцезнаходження: вул. Північне шосе, буд. 4, м. Запоріжжя, 69006) вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у т.ч. продажу, земельної ділянки, кадастровий номер 4621286500:05:000:0210, загальною площею 0,0746 га та земельної ділянки, кадастровий номер 4621286500:05:000:0209, загальною площею 3,5097 га., - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги через Львівський окружний адміністративний суд до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Повний текст ухвали складено 17.09.2018 року.

Суддя Качур Р.П.