Постанова

від 10.09.2018 по справі 813/269/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6252/18 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма Язьм на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Костецький Н.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 15 год. 51 хв. 11 липня 2018 року, повне судове рішення складено 20 липня 2018 року, у справі №813/269/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма Язьм до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма Язьм (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018481406 від 19.10.2017.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК, тому суд першої інстанції не взяв до уваги покликання позивача на те, що ТОВ-Фірма Язьм при здійсненні платежів з орендної плати за землю керувалося ухвалою Львівської міської ради від 29.01.2015 № 4270 Про затвердження програми сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015-2016 рік . З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки ГУ ДФС у Львівській області викладені в акті перевірки від 29.09.2017 №23/13-01-14-06/31978707 є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 19.10.2017 №0018481406 - правомірним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що контролюючий орган відповідно до ст.20 Податкового кодексу України не наділений правом давати правову оцінку нормативно-правовим актам органу місцевого самоврядування, однак не позбавлений можливості звернутись до суду про визнання такого акта недійсним. Скаржник вказує, що відповідачем не спростовано того, що Львівська міська рада при прийнятті ухвали від 29.01.2015 №4270 діяла в межах наданих повноважень. Також зазначає, що податкова відповідальність не може наступати, коли відсутній склад податкового правопорушення, податковим законодавством не передбачено випадків відповідальності без вини.

В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, Товариство явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Львівській області з 14.09.2017 по 22.09.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ-Фірма Язьм з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 12.07.2017, за результатами якої складено акт №23/13-01-14-06/31978707 від 29.09.2017.

Згідно з актом №23/13-01-14-06/31978707 від 29.09.2017 за результатами перевірки встановлено порушення Товариством пп.12.3.7 п.12.3 ст.12, пп.14.1.72, п.п.14.1.73, п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14, п.284.1 ст.284, п.288.1, 288.4, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження орендної плати за землю у сумі 1372 656,04 грн, в т. ч. за 2015 рік - в сумі 564 151,67 грн, за 2016 рік - в сумі 808 504,37 грн.

На підставі акта №23/13-01-14-06/31978707 від 29.09.2017 ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0018481406 від 19.10.2017, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 1 715820,05 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 1 372 656,04 грн., за штрафними санкціями - 343 164,01 грн. (а.с.9).

Товариство оскаржило податкове повідомлення рішення №0018481406 від 19.10.2017 до ДФС України, однак за результатами розгляду скарги ДФС України винесено рішення від 10.01.2018 №715/6/99-99-11-03-01-25, яким вказане податково повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу Товариства - без задоволення.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення №0018481406 від 19.10.2017 є протиправним та підлягає скасуванню, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Підпунктами 14.1.136 та 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата); плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди - п.14.1.73 ПК України).

Статтею 270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з ст.271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Таким чином, законодавцем закріплено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, яка не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

З матеріалів справи встановлено, що 25.03.2008 між Товариством (Орендар) та Львівською міською радою (Орендодавець) укладено Договір оренди землі №Ш-1043, згідно з яким в Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м.Львові на вул.Брюховицькій, 35, для обслуговування виробничих будівель. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12 604 117,68 грн. Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років до 14.02.2023. Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 378123,53 грн. на рік, що становить 3 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.51-52).

На підставі Податкового кодексу України, ухвал Львівської міської ради від 26.07.2012 №1675 Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові (зі змінами), від 25.12.2014 №4250 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова , якою введено у дію нормативну грошову оцінку земель м. Львова з 01.01.2015, 01.07.2015 внесені зміни в зазначений Договір оренди землі, а саме: пункт 5 викладено у наступній редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 47012 638,89 грн; пункт 9 викладено в наступній редакції: Орендна плата за землю вноситься Орендарем у формі та розмірі 410 379,17 грн (один мільйон чотириста десять тисяч триста сімдесят дев'ять гривень 17 копійок) в рік, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно ними частинами на розрахунковий рахунок №33214812700007 ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007662, отримувач: міський бюджет для Шевченківського району, код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Також вказаними змінами Договір оренди землі №Ш-1043 доповнено п.9.1 та п.9.2 наступного змісту: Відповідно до ухвал Львівської міської ради від 29.01.2015 №4270 Про затвердження Програми сприяння витку львівських товаровиробників на 2015 рік і від 19.03.2015 №4497 Про затвердження переліку підприємств, які відповідають критеріям, визначеним Програмою сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015 рік, затвердженою ухвалою міської ради від 29.01.2015 №4270 , від 21.05.2015 №4625 Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.03.2015 №4497 надати право на коригування орендної плати на земельну ділянку, що використовується ТОВ-Фірма Язьм : розмір орендної плати за земельну ділянку на вул.Брюховицькій, 35, площею 7,8267 га розраховувати на 2015 рік із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6. Орендна плата за землю вноситься орендарем до міського бюджету м.Львова за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 846 227,50 грн в рік (1410379,17*0,6) (а.с.53).

В подальшому 01.04.2016 внесені зміни у зазначений Договір та пункт 5 викладено у наступній редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 67 375 364,28 грн; пункт 9 викласти в наступній редакції: Орендна плата за землю вноситься Орендарем у формі та розмірі 2 021 260,93 грн. в рік, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно ними частинами на розрахунковий рахунок №33214812700007 ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007662, отримувач: міський бюджет для Шевченківського району, код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним; п.9.1: Відповідно до ухвал Львівської міської ради від 29.01.2015 №4270 Про затвердження Програми сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015 рік (зі змінами) і від 17.03.2016 №265 Про твердження переліку підприємств, які відповідають критеріям, визначеним Програмою сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015-2016 роки , надати право на коригування орендної плати за мельну ділянку, що використовується ТОВ-Фірма Язьм : розмір орендної плати за земельну ділянку на вул.Брюховицька,35 площею 7,8267 га розраховувати на 2016 рік із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6; п.9.2: Орендна плата за землю вноситься орендарем до міського бюджету м. Львова за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 в сумі 1212756,56 грн в рік (2021260,93 *0,6) (а.с.54).

Так, Ухвалою Львівської міської ради №4270 від 29.01.2015 затверджено Програму сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015 рік, пп.3.3.2.1 метою реалізації Програми визначено надання права на коригування орендної плати за земельну ділянку, що використовується для виробничих потреб львівських промислових підприємства. Розмір орендної плати за земельну ділянку розраховується із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6 за умови дотримання визначених критерій.

19.03.2015 ухвалою Львівської міської ради №4497 затверджено перелік підприємств, які відповідають критеріям, визначеним Програмою сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015 рік, в який внесено зміни ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4625 та включено до Переліку ТОВ-Фірму Язьм .

В подальшому ТОВ-Фірму Язьм включено до Переліку підприємств, які відповідають критеріям, визначеним Програмою сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015-2016 роки, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 17.03.2016 №265.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки №0018481406 від 19.10.2017, проведеним аналізом задекларованих в Податковій декларації з плати за землю (земельний податок/або орендна плата за земельні ділянки) сум визначення розміру орендної плати та представлених в ході проведення перевірки документів встановлено, що за період з 2015 року по І півріччя 2017 року Товариство обраховувало розмір орендної плати із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6 на земельну ділянку за адресою м.Львів, вул. Брюховицькій, 35, площею 7,8267 га, в результаті чого встановлено заниження орендної плати за землю всього у сумі 1372656,04 грн, в тому числі за 2015 рік - в сумі 56 414,67 грн., за 2016 рік - в сумі 808 504,37 грн.

Частиною 2 ст.21 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-XIV встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Водночас, згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, оскільки умови договору не можуть суперечити вимогам чинного законодавства, незважаючи на наявність змін в укладеному договорі оренди, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений статтею 288 ПК України, відтак орендарю належить сплачувати орендну плату в розмірі, встановленої законодавством граничної межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним в договорі.

За таких обставин, враховуючи, що не зважаючи на договірний характер користування земельною ділянкою комунальної форми власності, розмір орендної плати обмежений законодавчо, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника щодо правомірності сплати орендної плати в розмірі встановленому в Договорі оренди №Ш-1043 від 25.03.2008 (з подальшими змінами), а відтак вважає обґрунтованими висновки ГУ ДФС у Львівській області, викладені в акті перевірки №23/13-01-14-06/31978707 від 29.09.2017 та правомірним винесення податкового повідомлення-рішення від 19.10.2017 №0018481406.

Відповідно до ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності дій відповідачів щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення та на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма Язьм залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №813/269/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Н. В. Ільчишин М. А. Пліш Повне судове рішення складено 17.09.2018