Постанова

від 11.09.2018 по справі 810/874/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/874/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Мєзєнцева Є.І.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 17 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківський хлібокомбінат до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківський хлібокомбінат з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2017 №0000622213 та №000642213.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 17 року та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківський хлібокомбінат відмовлено.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківський хлібокомбінат звернулось до суду касаційної інстанції із відповідною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківський хлібокомбінат задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року справу прийнято до свого провадження та призначено останню до розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті позовних вимог, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу, на підставі наказу від 20.07.2016 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт від 16.08.2016 року № 765/10-02-14-03/00378632/47.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 4 094 677 грн.

- абз. 1,2 п. 198.6 ст. 198, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 4 241 488 грн.

- п.п. 169.2.2, п. 169.2 ст. 169 та п.п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 543,52 грн.

-п. 2.8. глави 2 та п3.5. глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 45.12.2004р. № 637.

На підставі акту перевірки Білоцерківською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2016:

- № 0004391403 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 315 515 грн. з урахуванням штрафної санкції;

- № 0004401403 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 301 860 грн., з урахуванням штрафної санкції;

- № 0023691306, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, у розмірі 2 209,4 грн., у тому числі за основним платежем - 543,52 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 1 665,88 грн.;

- № 0004411403 від 02 вересня 2016 року, за яким нараховано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 4 541,94 грн.

В порядку адміністративного оскарження позивач звертався із скаргами на зазначені податкові повідомлення - рішення до контролюючих органів вищого рівня.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 16.01.2017 № 772/6/99-99-11-01-02-25 було скасовано податкові повідомлення-рішеня Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 02.09.2016 №0004391403 та № 0004401403 у частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ ВК Укрспецтехнологія і у відповідній частині штрафні санкції з вказаних податків та у частині донарахувань з податку на прибуток по операціях за період 2015 року, щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ Лікс Груп , ТОВ Кванта Трейд , ТОВ Інтер Агро Лан , ТОВ АТП Союзтрейд , та не встановлено дебіторської заборгованості за 2015рік, від 20.12.2016 р. № 0048421306/424 у частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1020 грн. та у зазначеній частині рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в іншій частині зазначені ППР від 02.09.2016 р. № 0004411403, від 20.12.2016 № 0048411306/423 і рішення прийняте в результаті розгляду первинної скарги - залишено без змін, а скаргу задоволено частково.

У подальшому відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.02.2017:

-№ 0000622213 за яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 104 190 грн., у тому числі за основним платежем - 1104190грн. та за штрафною (фінансовою санкцією) - 0 грн.;

- № 0000642213 за яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3041998,75 грн., у тому числі за основним платежем - 2433599 грн. та за штрафною (фінансовою санкцією) - 608 399,75 грн.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що господарські взаємовідносини позивача з контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Позивач та його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а придбані послуги використовувалися у його господарській діяльності.

Скасовуючи вказане судове рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016110080000019 від 23.05.16р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України були допитані у якості свідків власники водіїв автомобілів, якими згідно товарно-транспортних накладних здійснювалося перевезення хлібобулочних виробів та вказано перевізників - ТОВ Україна Вест Імпорт , ТОВ Леонікс Плюс , ТОВ Лікс Груп , ТОВ АТП Союзтрейд , ПП Олвітехно а саме: ОСОБА_5, який є власником транспортного засобу Газ 2705(вантажний фургон), н.з. НОМЕР_1.; ОСОБА_6, яка є власником вантажного автомобілю ГАЗ-3307, д.з. НОМЕР_2.; ОСОБА_7, яка є власником автомобілю Дачіа Коган, н.з. НОМЕР_3; ОСОБА_8, який є власником транспортного засобу Мерседес Бенз Спринтер, н.з. НОМЕР_4; ОСОБА_10, яка є власником транспортного засобу DAIMLER CHRYSLER , н.з. НОМЕР_5; ОСОБА_11, яка є власником Мерседес Бенз Спринтер, н.з. НОМЕР_6.

Вказані особи пояснили, що вони дійсно перевозили хлібобулочні вироби, але у власних цілях, ніяких угод з ТОВ Україна Вест Імпорт , ТОВ Леонікс Плюс , ТОВ Лікс Груп , ТОВ АТП Союзтрейд , ПП Олвітехно не мали; про ТОВ Україна Вест Імпорт , ТОВ Леонікс Плюс , ТОВ Лікс Груп , ТОВ АТП Союзтрейд , ПП Олвітехно дізнались від службових осіб ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат , які запропонували здійснювати замовлення хлібобулочних виробів через вказані підприємства, при отриманні товару отримували ТТН, де в графі перевізник вже були внесені дані про вказані СГ, однак фактично такі підприємства не надавали жодних послуг з перевезення.

Судом також зазначено, що матеріалами справи підтверджується наявність окремого кримінального провадження, у якому фігурують контрагенти позивача - ТОВ Україна Вест Імпорт , ТОВ Леонікс Плюс , ТОВ Лікс Груп , ТОВ АТП Союзтрейд та ПП Олвітехно як підприємства з ознаками фіктивності.

У зв'язку із викладеним, на думку колегії суддів, позивачем не надано належного документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а тому, і не доведено того, що обумовлені правочинами послуги вчинені саме контрагентами - ТОВ Україна Вест Імпорт ТОВ Леонікс Плюс , ТОВ Лікс Груп , ТОВ АТП Союзтрейд , ПП Олвітехно .

За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку щодо протиправності формування позивачем за взаємовідносинами з вказаними контрагентами даних податкового обліку у перевіряємому періоді, а тому оспорювані податкові повідомлення - рішення за спірними операціями є правомірними.

Скасовуючи вказане судове рішення та повертаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не здійснив аналізу реальності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, посилаючись при цьому виключно на отриману щодо контрагентів позивача податкову інформацію та на наявність кримінального провадження, згідно якого у переліку підприємств з ознаками фіктивності є контрагенти позивача.

При цьому, матеріали справи не містять протоколів допиту особи, яка заперечує свою причетність до діяльності контрагентів позивача, вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевірялися. В матеріалах справи наявні лише протоколи допиту водіїв, які здійснювали перевезення хлібобулочних виробів за замовленням позивача та зазначили, що їм нічого не відомо про товариства, які є контрагентами позивача. Доказів того, що осіб щодо яких порушені кримінальні провадження, було визнано винними у створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (фіктивне підприємництво) матеріали справи не містять. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, фактично не досліджував реальність вчинення господарських операцій, відсутність такої реальності було обґрунтовано виключно наявністю протоколів допиту як свідків водіїв, що також свідчить про неповне з'ясування обставин справи та про ненадання належної правової оцінки спірним правовідносинам в сукупності всіх обставин справи, які необхідно встановити та які є визначальними для правильного вирішення спору.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, вказаним судовим рішенням, колегія суддів, з урахуванням висновків Верховного суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В свою чергу, згідно пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, господарські відносини між позивачем та його контрагентами здійснювались на підставі наступних договорів:

- з ТОВ Україна Вест Імпорт : договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.01.2013 № 17 та від 19.12.2013 №1, відповідно до яких ТОВ Україна Вест Імпорт здійснює транспортно-експедиційні послуги з перевезення продукції ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат в торгівельну мережу м. Біла Церква та регіонів відповідно до узгоджених графіків доставки продукції, маршрутів та обсягів перевезень; договір про надання послуг від 01.01.2013 № 1, за яким ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат (Підприємство) надає ТОВ Україна Вест Імпорт (Партнер) права на розповсюдження хлібобулочної продукції Підприємства згідно Специфікації, пошук нових клієнтів, які розповсюджують продукцію Підприємства, а Партнер перевозить продукцію клієнта.

- з ТОВ Леонікс Плюс : договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.03.2014 № 20, за яким ТОВ Леонікс плюс бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, доставити автомобільним транспортом довірені ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат хлібобулочні, кондитерські та сухарно-бараночні вироби з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на отримання особі, а ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу; дилерський договір від 01.01.2014 № 3;

- з ТОВ Лікс Груп : договір щодо транспортно-експедиторських послуг з перевезення хлібобулочних виробі від 01.10.2014 № 25; дилерський договір від 01.10.2014 № 4;

- з ТОВ АТП Союзтрейд : договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2014 № 20, за яким ТОВ Леонікс плюс бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених цим договором, доставити автомобільним транспортом довірені ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат хлібобулочні, кондитерські та сухарно-бараночні вироби з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на отримання особі, а ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу;

- з ПП Олвітехно : договір від 01.04.2013 № 218, за яким позивач зобов'язується поставляти на умовах даного Договору хлібобулочні вироби, вироби довготривалого зберігання та кондитерські вироби у відповідності з визначеними ПП Олвітехно замовленнями, а Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість Постачальнику.

За результатом дослідження оригіналів первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується, належним чином оформленими: товарно-транспортними накладними, податковими накладними, видатковими накладними, актами наданих послуг (виконаних) робіт.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення підприємством до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Щодо посилання податкового органу на стан підприємств контрагентів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відомості про стани платників податків не є загальнодоступними. Натомість, відповідно до п. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Статтею 91 ЦКУ визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. У цей же час виникає і цивільна дієздатність юридичної особи.

Відповідно до п.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Межі прояву належної обачливості визначаються, у тому числі, доступністю відомостей, які можуть бути отримані платником про своїх контрагентів. Використання платником офіційних джерел інформації, які характеризують діяльність контрагента, є проявом розумної обережності при виборі останнього.

Так, на час виконання спірних операцій усі названі постачальники були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і перебували на податковому обліку. Відомості про осіб, якими підписано спірні документи від імені розглядуваних контрагентів, відповідають даним про їх керівників в їх реєстраційних документах; вказані у первинних облікових документах адреси продавців співпадають з інформацією з ЄДР. Законом не закріплений обов'язок платника перевіряти свого контрагента за місцем реєстрації.

Також не можна визнати обґрунтованими твердження Білоцерківської ОДПІ про неможливість виконання контрагентами ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат робіт у зв'язку з відсутністю у них трудових ресурсів та власних основних засобів, оскільки наявність або відсутність матеріально-технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін про реальне настання правових наслідків, обумовлених угодами, або порушення ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат правил оподаткування.

Чинним законодавством не встановлено обов'язку для платника податків перевіряти наявність чи відсутність матеріально-технічних ресурсів, кількість працівників чи інших матеріальних або нематеріальних активів при виборі контрагента.

Відсутність у контрагента основних засобів та невелика чисельність працівників не спростовує можливості використання орендованої техніки для виконання робіт та залучення до таких робіт працівників на договірній основі.

Таким чином, за будь-яких умов оцінюватися при дослідженні Факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Це ж підтверджено Міністерством доходів і зборів України у листі від 27.05.2013 р. №3642/6/99-99-19-04-01-15, у якому, зокрема, відзначено, що суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства Інтерсплав проти України (2007 рік) та у справі за позовом товариства Булвес проти Болгарії (2009 рік).

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Платник податку не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

З сукупного аналізу наведених правових норм та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 17 року - без змін .

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Є.І. Мєзєнцев