Постанова

від 12.09.2018 по справі 1840/2580/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 1840/2580/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду (м. Полтава) від 12.07.2018 року по справі № 1840/2580/18

за позовом ОСОБА_1

до Голови Конотопської районної державної адміністрації Горбенко Микола Миколайович

треті особи: Шевченківська сільська рада, Приватне акціонерне товариство "Радгосп Шевченківський"

про визнання незаконними та скасування розпоряджень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Голови Конотопської районної державної адміністрації Горбенка Миколи Миколайовича, треті особи: Шевченківська сільська рада, Приватне акціонерне товариство "Радгосп Шевченківський", про визнання незаконними та скасування розпорядження №88-ОД від 02.03.2018, що винесене головою Конотопської районної державної адміністрації "Про затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель державної власності колишнього радгоспу "Шевченківський" на території Шевченківської сільради Конотопського району Сумської області" та розпорядження №123-ОД від 28.03.2018, що винесене головою Конотопської районної державної адміністрації "Про затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель державної власності колишнього радгоспу "Шевченківський" на території Шевченківської сільради Конотопського району Сумської області" разом з додатками до вказаних розпоряджень за номерами 1 та 2.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018р. відмовлено у відкритті провадження по вказаній справі.

Позивач, не погодившись з даною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги процесуального права. Вказує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження по справі, оскільки дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач та Шевченківська сільська рада подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач та треті особи у письмових відзивах на апеляційну скаргу заперечували проти останньої та просили залишити її без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у правовідносинах відсутній публічно - правовий спір в розумінні ст. 3 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Спір у даній справі стосується скасування розпорядження №88-ОД від 02.03.2018, що винесене головою Конотопської районної державної адміністрації "Про затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель державної власності колишнього радгоспу "Шевченківський" на території Шевченківської сільради Конотопського району Сумської області" та розпорядження №123-ОД від 28.03.2018, що винесене головою Конотопської районної державної адміністрації "Про затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель державної власності колишнього радгоспу "Шевченківський" на території Шевченківської сільради Конотопського району Сумської області", якими було затверджено проект землеустрою щодо приватизації земель державної власності за конкретними членами ПрАТ "Радгосп "Шевченківський" та пенсіонерами, з їх числа, з видачею останнім сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Тобто, вищезазначені розпорядження було реалізовано шляхом видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) і вказані розпорядження як ненормативні акти вичерпали свою дію після їх реалізації.

В даному випадку оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної частки (паю) має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 року по справі № 804/7342/14 (К/9901/2561/18).

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3 та 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція вже висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 23.02 2016 року по справі № 21-6551а15.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі за заявленим позовом та необхідність відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 по справі № 1840/2580/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін Судді (підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено та підписано 20.09.2018 року.