Постанова

від 26.06.2019 по справі 1840/2580/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 1840/2580/18

Провадження № 11-359апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Конотопської районної державної адміністрації Горбенка М. М. (далі - голова Конотопської РДА), треті особи: Шевченківська сільська рада Конотопського району Сумської області (далі - Сільрада), Приватне акціонерне товариство Радгосп Шевченківський (правонаступник радгоспу Шевченківський ), про визнання незаконними та скасування розпоряджень

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року (суддя Савицька Н. В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року (судді Спаскін О. А., Жигилій С. П., Любчич Л. В.),

УСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Конотопської РДА від 2 березня 2018 року № 88-ОД Про затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель державної власності колишнього радгоспу Шевченківський на території Шевченківської сільради Конотопського району Сумської області та від 28 березня 2018 року № 123-ОД Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Горбенка М. М. від 2 березня 2018 року № 88-ОД разом з додатками № 1, 2 до вказаних розпоряджень (далі - оскаржувані розпорядження).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона є спадкоємицею свого батька ОСОБА_2 , який працював у радгоспі Шевченківський з 1975 року, а з 1997 року до вересня 2014 року був акціонером цього радгоспу, підтвердженням чого є сертифікат акцій. Проте документів про право власності на земельний пай батька немає, і внаслідок неправомірних дій відповідачів таких документів отримати на цей час неможливо, оскільки в оскаржуваних розпорядженнях та в додатках до них відсутнє прізвище її батька, а також і прізвище позивачки. У зв`язку із наведеним просить скасувати оскаржувані розпорядження та включити у списки громадян, що мають право на земельну частку (пай), прізвище її батька.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС) у зв`язку з тим, що цей позов підлягає розгляду судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та помилковість висновку судів про те, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для подовження розгляду.

Обґрунтовуючи незаконність рішень судів попередніх інстанцій, скаржник вказує на публічно-правовий характер цього спору, оскільки він виник та пов`язаний зі здійсненням головою Конотопської РДА владних управлінських функцій у зв`язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 4 квітня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки в касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.

У відзивах на касаційну скаргу відповідач і треті особи просять залишити без задоволення касаційну скаргу, вважають оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи,позовна заява подана щодо скасування розпоряджень голови Конотопської РДА стосовно затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель державної власності колишнього радгоспу Шевченківський на території Сільради, якими було затверджено проект землеустрою щодо приватизації земель державної власності за конкретними членами радгоспу Шевченківський та пенсіонерами (з їх числа) з видачею останнім сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Тобто, зазначені вище розпорядження було реалізовано шляхом видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) і вказані розпорядження як ненормативні акти вичерпали свою дію після їх реалізації.

У цьому випадку оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної частки (паю) має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядкуцивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в цій справі. Оскільки спір у справі не є публічно-правовим, тому він має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О . Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М . Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г. Яновська