Постанова

від 13.09.2018 по справі 629/3702/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 629/3702/17

провадження № 22ц/790/3790/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 травня 2018 року (в складі судді Ткаченко О.А.),

встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, в якому просив визначити йому додатковий строк, терміном три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5, який на день смерті постійно мешкав в с. Єлизаветівка, Лозівського району, Харківської області. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки, площею 5,1957 га, у межах згідно з планом, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради, Лозівського району, Харківської області та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого Лозівською районною державною адміністрацією, Харківської області, 27.12.2002 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 134. Спадкоємцем майна померлого є саме він, згідно заповіту, складеного на його ім'я, посвідченого секретарем Єлизаветівської сільської ради Лозівського району, Харківської області, 12.11.2010 року, за реєстром № 94. Він звернувся до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини, але у вчиненні даної дії йому було відмовлено, оскільки він пропустив встановлений законом строк для звернення з такою заявою. Зазначив, що в установлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою, так як невірно зрозумів консультацію з приводу строків та умов звернення до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, вважав, що за наявності заповіту, звертатись з питань оформлення спадщини можна в будь-який час, після спливу шести місяців з часу смерті спадкодавця.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5, який за життя склав на ім'я позивача заповіт, належним чином посвідчений секретарем Єлизаветівської сільської ради. В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 невірно зрозумів консультацію нотаріуса і своєчасно не звернувся до нотаріальної контори з заявою для прийняття спадщини, тому при зверненні до нотаріальної контори, як виявилось, строк для прийняття спадщини позивачем пропущений. Однак позивач має оригінал правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку, державний акт та належним чином посвідчений заповіт на своє ім'я. Також, зазначила, що ОСОБА_1, як спадкоємець, який вважав, що належним чином прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 обробляє земельну ділянку, сплачує необхідні податки.

Представник відповідача Єлизаветівської сільської ради Лозівського району, Харківської області ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, надав суду листа, в якому просив справу розглядати за його відсутності та ухвалити рішення на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, пояснила, що померлий ОСОБА_5 є її рідним братом, дійсно за життя він склав заповіт на ім'я ОСОБА_1, посвідчений секретарем Єлизаветівської сільської ради Лозівського району, Харківської області. Також зауважила, що ОСОБА_1 підтримував дружні стосунки з братом, допомагав йому, тому це була воля брата таким чином розпорядитися своїм майном. Про те, що брат має намір скласти заповіт на ім'я позивача їхня сім'я знала, це питання ними обговорювалося та ніхто проти цього не заперечував. Дружину та дітей брат не мав. Крім того пояснила, що ОСОБА_4 є її та ОСОБА_5 рідним братом по матері, дійсно у 2001 році її брат зареєстрував ОСОБА_4 в своїй квартирі, щоб у нього була прописка, але ОСОБА_4 жодного разу за місцем реєстрації не проживав, коли помер брат, а ОСОБА_4 перебував у місцях позбавлення волі вона сплачувала всі комунальні послуги, щоб після звільнення мав де жити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій прохав справу розглядати за його відсутності за участі його представника - адвоката ОСОБА_8, позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій прохала справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив, оскільки вважає їх незаконними та необґрунтованими бо останній пропустив строки для звернення до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 травня 2018 рокупозов ОСОБА_1 до Територіальної громади Єлизаветівської сільської ради Лозівського району, Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задоволено.

Визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий строк, терміном три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що позивач не надав до суду належні та допустимі докази, які б підтверджувати поважність пропуску ним строку для прийняття спадщини. Вказує, що посилання позивача на той факт, що він фактично прийняв спадщину бо має належним чином посвідчений заповіт, складений на його ім'я та правовстановлюючий документ на земельну ділянку та користується нею до цього часу, сплачує відвідні податки є не обґрунтованими законом.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з свободи заповіту ОСОБА_5, як фундаментального принципу спадкового права.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2, виданого Єлизаветівською сільською радою Лозівського району, Харківської області, 21.03.2012 року (а.с.6). На час смерті ОСОБА_5 був зареєстрований і фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки, площею 5,1957 га, у межах згідно з планом, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Лозівського району, Харківської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 № 743031, виданого Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області, 27.12.2002 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 134 (а.с.12).

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до заповіту від 12 листопада 2010 року за реєстром № 94, посвідченого секретарем Єлизаветівської сільської ради Лозівського району, Харківської області, ОСОБА_5 заповів ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку в розмірі 5,1957 га, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради, КСП Родіна Лозівського району, Харківської області.

В судовому засіданні суду першої інстанції відповідач ОСОБА_3, яка є рідною сестрою померлого ОСОБА_5 , пояснила, що, дійсно, за життя її брат склав заповіт на ім'я ОСОБА_1, посвідчений секретарем Єлизаветівської сільської ради Лозівського району, Харківської області. Зауважила, що ОСОБА_1 підтримував дружні стосунки з братом, допомагав йому, тому це була воля брата таким чином розпорядитися своїм майном. Про те, що брат має намір скласти заповіт на ім'я позивача їхня сім'я знала, це питання ними обговорювалося та ніхто проти цього не заперечував. Дружину та дітей брат не мав. Крім того пояснила, що ОСОБА_4 є її та померлого ОСОБА_5 рідним братом по матері. Дійсно, у 2001 році її брат зареєстрував ОСОБА_4 в своїй квартирі, щоб у нього була прописка, але ОСОБА_4 жодного разу за місцем реєстрації не проживав, коли помер брат, а ОСОБА_4 перебував у місцях позбавлення волі, вона сплачувала всі комунальні послуги, щоб після звільнення мав де жити. Проти позову не заперечувала.

На адресу апеляційного суду надійшла телефонограма від ОСОБА_3, в якій вона просила розглядати справу у її відсутності, підтримала усе сказане нею у суді першої інстанції, просила залишити рішення суду без зміни, а скаргу ОСОБА_4 без задоволення.

Згідно правової позиції яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4- залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 травня 2018 року- залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко