Рішення

від 18.09.2018 по справі 914/1135/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 справа №914/1135/18

Суддя Юркевич М.В., при секретарі Кияк І.В., розглянув матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми АС , м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Львівський холодокомбінат , м. Львів

про: стягнення 279 998,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: ОСОБА_2 - представник; ОСОБА_3 - представник

Суть спору. Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма АС звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Львівський холодокомбінат про стягнення 217 954,00 грн. основного боргу, 27 357,94 грн. інфляційних нарахувань, 7 305,38 грн. 3% річних та 27 381,04 грн. пені.

Ухвалою від 25.06.2018р. було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано сторонам строк для подачі відзиву та заперечень до 10.07.2018р.

19.07.2018р. було задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.07.2018р.

Крім того, ухвалою від 19.07.2018р. судом було повернуто відповідачу зустрічну позовну заяву по даній справі про розірвання договору підряду.

Розгляд справи в межах підготовчого провадження відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду від 31.07.2018р.

В підготовчому судовому засіданні 21.08.2018р. сторони заявили про надання на виконання вимог ухвал суду відзиву та відповіді на відзив, а також всіх наявних доказів в обгрунтування вимог та заперечень. Крім того, сторони, у відповідності до ч. 6 ст. 183 ГПК України, подали спільну заяву про вирішення всіх питань, зазначених у ч. 2 ст. 183 ГПК України та про закриття підготовчого провадження у справі.

Так, ухвалою від 21.08.2018р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.08.2018р.

21.08.2018р. розгляд справи по суті було відкладено на 18.09.2018р.

В ході розгляду справи по суті представники сторін виступили зі вступними словами, після чого суд перейшов до дослідження доказів та обставин справи, внаслідок чого з'ясовано наступне:

14.02.2017р. між приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою АС (позивачем) та приватним акціонерним товариством Львівський холодокомбінат (відповідачем) було укладено договір підряду №05-02/17, за умовами якого, позивач зобов'язався виконати роботи (ремонтно-оздоблювальні роботи приміщень пральні ПАТ Львівський холодокомбінат , що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Повітряна, 2, а відповідач зобов'язався своєчасно прийняти об'єкт та оплатити роботи визначені в п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість робіт згідно кошторисом та договірною ціною становить 384 619,62 грн.

В п. 2.1. договору сторони обумовили терміни виконання робіт з 15.02.2017р. по 25.04.2017р.

Крім того, перелік конкретних узгоджуваних робіт, які підлягають до виконання за договором, сторони передбачили у додатку №1 до згаданого договору у комерційному кошторисі об'єкта.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору ним було здійснено роботи, зокрема: згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017р. на суму 65 056,07 грн., згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017р. на суму 60 086,63 грн. Вказані акти були підписані замовником без зауважень та застережень.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017р. на суму 112 811,30 грн., на який покликається позивач, не було підписано відповідачем та не надано письмового обгрунтування та заперечення стосовно такого акту.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач безпідставно ухиляється від підписання акту виконаних робіт за квітень 2017р., а відповідно до умов п. 4.5 договору, у разі відсутності протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення робіт до приймання мотивованої відмови від замовника у підписанні акту виконаних робіт та фактично наданих послуг, такі роботи та послуги вважаються прийнятими в цілому, підписаними та підлягають до оплати.

Позиція позивача. Позивач звертав увагу суду на те, що ним фактично виконано роботи по договору на суму 237 954,00 грн., а тому, з урахуванням часткової оплати відповідачем у квітні 2017р. - 20 000,00 грн., остаточна заборгованість відповідача складає 217 954,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача також 27 357,94 грн. інфляційних нарахувань, 7 305,38 грн. 3% річних та 27 381,04 грн. пені, за порушення строку виконання грошового зобовязання.

Позиція відповідача. У своєму відзиві на позов відповідач не заперечує того факту, що позивачем дійсно виконано роботи, які зазначені в актах за лютий та березень 2017р. на загальну суму 125 142,70 грн. Проте, прострочення по оплаті вказаних актів відповідач пояснює порушенням з боку позивача як підрядника строків виконання таких робіт.

В той же час, відповідач повністю заперечує виконання позивачем робіт згідно акту за квітень 2017р. Так, останній зазначає, що позивачем не виконувалися роботи, які перелічені у акті за квітень 2017р. у відповідності до умов договору підряду. Зокрема, деякі зазначені позивачем роботи не узгоджувалися сторонами у комерційному кошторисі об'єкта, а інші - суттєво перевищують обумовлену вартість згідно договору. Відповідач стверджує, що непередбачені кошторисом роботи, які зазначені позивачем як такі, що виконані, перелічені в п. 5,6,7,8,9,10,15,18,21,22,23,24,27 спірного акту за квітень 2017р. всього на суму 23 074,053 грн. Крім того, в п.2,16,19 та 25 акту вартість робіт перевищена, ніж та яка узгоджена в кошторисі на суму 13 847,41 грн.

Таким чином відповідач вважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення 112 811,30 грн. заборгованості згідно акту за квітень 2017р. та нарахованих на цю суму пені в розмірі 13 830,97 грн., 3% річних - 3 375,07 грн. та інфляційних нарахувань - 11 167,64 грн.

Разом з тим, відповідач у ході підготовчого провадження по справі подав заяву про застосування до вимог позивача про стягнення пені по актах за лютий, березень та квітень 2017р. строків позовної давності.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за договором підряду.

Даний спір лежить в площині його регулювання нормами Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України зокрема, та правовими інститутами договору підряду та будівельного підряду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Серявін проти України ).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями своїми висновками:

Ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем було виконано роботи в межах договору, що підтверджується актом приймання робіт за лютий 2017р. на суму 65 056,07 грн. та актом за березень 2017р. на суму 60 086,63 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами. Факт виконання таких робіт підтверджується та не заперечується відповідачем.

Крім того, вказані роботи були частково оплачено відповідачем 13.04.2017р. на суму 20 000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки. (а.с. 41).

Відтак, неоплаченими залишилися роботи на суму 105 142,70 грн., що не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд констатує, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 105 142,70 грн. заборгованості згідно актів виконаних робіт за лютий та березень 2017р. позов підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 112 811,30 грн. згідно акту приймання виконаних робіт за квітень 2017р. суд зазначає наступне.

Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, відповідач повністю заперечував проти підставності стягнення 112 811,30 грн. заборгованості за згаданим вище актом. Більше того, останній не підписав такий акт та заперечує проведення відповідачем робіт, які вказані в ньому.

Так, в ході оцінки представлених сторонами доказів судом встановлено, що конкретний та вичерпний перелік робіт, що мали були виконані позивачем було узгоджено сторонами у додатку №1 до договору підряду від 14.02.2017р. у комерційному кошторисі об'єкта.

В той же час, виконані роботи, які відображені позивачем у акті за квітень 2017р. не в повній мірі збігаються з обумовленим сторонами кошторисом та видами робіт. Зокрема у договорі підряду були відсутні роботи, які зазначені позивачем у акті в п. 5,6,7,8,9,10,15,18,21,22,23,24,27 всього на суму 23 074,053 грн. Крім того, в п.2,16,19 та 25 акту вартість робіт перевищена, ніж та яка узгоджена в кошторисі на суму 13 847,41 грн.

Згідно п. 3.1.2 договору, підрядник має право збільшувати вартість робіт та послуг по кожному з етапів у випадку збільшення замовником обсягів робіт шляхом підписання кошторисної документації та протоколу про погодження договірної ціни.

Відповідно до п. 3.1.3 договору, якщо виникне необхідність змінити кошторисну вартість робіт та послуг, підрядник зобов'язаний повідомити заявника і погодити з ним це питання шляхом підписання кошторисної документації та протоколу про погодження договірної ціни.

Якщо підрядник не попередить замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботи та надати послуги, не вимагаючи відшкодувати понесених понад кошторис витрат. (п. 3.1.4. договору підряду).

Досліджуючи акт приймання робіт за квітень 2017, судом з'ясовано:

- роботи, зазначені позивачем в п. 5,6,7,8,9,10,15,18,21,22,23,24,27 в кошторисі не передбачені; (загальна сума - 23 074,53 грн.)

- вартість робіт, зазначених в п. 2,16,19 та 25 перевищує вартість обумовлену в кошторисі; (загальна сума - 13 847,41 грн.)

- необгрунтована є вартість прибутку на суму 4 460,96 грн., що передбачена у окремому розділі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017р. безпідставними та недоведеними є вимоги щодо стягнення 41 382,90 грн.

В той же час, решта залишкова сума за актом у розмірі 71 428,40 грн. підлягає до задоволення та стягнення з відповідача з огляду на наступне:

Відповідно до п. 4.3. договору, замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконані підрядником, та надані ним послуги протягом п'яти робочих днів з дня пред'явлення їх до приймання. Днем пред'явлення до приймання виконаних робіт є день передачі замовнику акта приймання, а днем приймання фактично наданих послуг є передача замовнику відповідного акту.

Згідно п. 4.4. договору, замовник зобов'язаний у зазначений термін підписати акт, а в разі мотивованої відмови прийняти виконані роботи, замовник протягом п'яти робочих днів складає Акт про недоліки з переліком претензій і надсилає його підряднику.

У випадку відсутності протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення робіт до приймання мотивованої відмови від замовника у підписанні акту, роботи вважаються прийнятими в цілому по акту. Акт приймання та довідка про вартість виконаних будівельних робіт слід вважати підписаними замовником, та такий що належить до сплати. (п.4.5 договору).

З аналізу наявних матеріалів справи вбачається, що 25.06.2017р. позивачем було надіслано замовнику акт за квітень 2017р., що підтверджується повідомленням про вручення його відповідачу від 02.06.2017р. Відтак, відповідач, у відповідності до вищенаведених договірних умов у разі незгоди з таким актом повинен був протягом п'яти робочих днів скласти мотивовану відмову від підписання та акт про недоліки і надіслати їх позивачу.

Однак, таких дій відповідачем вчинено не було, що підтверджено останнім і в ході судового розгляду. Більше того, в матеріалах справи також відсутні й інші докази, щодо вчинення відповідачем таких обов'язкових дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не виконавши договірні умови в частині процедури відмови у підписанні акту про виконані роботи, фактично визнав такий акт. А у відповідності до п. 4.5. договору, останній вважається підписаним та підлягає до оплати. В той же час, як встановлено вище, у відповідача виник обов'язок щодо оплати спірного акту лише в тій частині, що була обумовлена договором та кошторисною документацією, а саме в сумі 71 428,40 грн.

На підставі вищенаведеного, доведеними та такими. що підлягають до стягнення є позовні вимоги про стягнення з відповідача 176 571,10 грн. основного боргу за договором підряду.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27 357,94 грн. - індексу інфляції, 7 305,38 грн. - 3% річних та 27 381,04 грн. - пені.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, суд перерахувавши розміри нарахованих штрафних санкцій та процентів річних встановив, що пропорційно до задоволених позовних вимог, обгрунтованими є суми про стягнення 6 067,29 грн. 3 % річних, 23 261,,28 грн. інфляційних втрат.

Так, суд зазначає, що розрахунок таких нарахувань здійснювався з огляду на наступні вихідні дані:

1. по акту за лютий 2017р. на суму 65 056,07 грн. період прострочення становив з 09.03.2017р. по 18.06.2018р. (3% річних - 2 497,08 грн., інфляційні втрати - 10 527,13 грн.);

2. по акту за березень 2017р. на суму 60 086,63 грн. (з урахуванням часткової оплати 20 000,00 грн.) період прострочення становив з 10.04.2017р. по 18.06.2018р. (3% річних - 1 433,23 грн., інфляційні втрати - 5 663,17 грн.);

3. по акту за квітень 2017р. на суму 71 428,40 грн. період прострочення становив з 20.06.2017р. по 18.06.2018р. (3% річних - 2 136,98 грн., інфляційні втрати - 7 070,98 грн.).

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 27 381,04 грн., суд зазначає наступне:

В силу приписів ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи прострочення заборгованості згідно акту за лютий 2017р. мало місце починаючи з 09.03.2017р. Таким чином, з урахуванням наведених вище положень річних строк позовної давності на стягнення пені по акту за лютий 2017р. закінчився 09.03.2018р.

Аналогічно, згідно акту за березень 2017р. прострочення мало місце починаючи з 10.04.2017р., а тому строк позовної давності сплив 10.04.2018р.

Згідно акту за квітень 2017р., як вже було встановлено судом, період заборгованості наступив з 20.06.2017р., а відтак, строк позовної давності сплив 20.06.2018р. відповідно.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 21.06.2018р., що підтверджується штемпелем на позовній заяві, а також відміткою про реєстрацію позову у автоматизованій системі документообігу.

Таким чином, суд констатує, що по всіх трьох актах позивач звернувся про стягнення пені з пропуском річного терміну позовної давності.

Відповідно до ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, відповідачем, в ході підготовчого провадження у справі, 16.07.2018р. було подано суду заяву про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що така заява відповідача підлягає до задоволення, у зв'язку з пропуском з боку позивача строку позовної давності на заявлення вимоги про стягнення пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання.

Відтак судом встановлено, що обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги, про стягнення з відповідача: 176 571,10 грн. основного боргу, 6 067,29 грн. 3% річних, 23 261,28 грн. інфляційних втрат.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що у матеріалах позовної заяви позивачем було долучено попередній розрахунок суми судових витрат згідно якого позивач просив при прийнятті рішення вирішити питання про розподіл останніх.

Разом з тим, позивач просив суд стягнути з відповідача 12 199,98 грн. витрат, з яких 4 199,98 грн. судовий збір та 8 000,00 грн. витрат на правничу та професійну допомогу.

В обгрунтування понесення витрат пов'язаних із наданням професійної та правничої допомоги позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги від 08.12.2017р. №01-12/17, замовлення №1 від 13.06.2018р. на суму 8 000,00 грн., а також банківська виписка від 09.07.2018р., що підтверджує оплату позивачем таких адвокатських послуг.

Так, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у даній справі доведені належним чином допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення у сумі 8 000,00 грн

Натомість, судовий збір, в силу приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача частково в сумі 3 088,50 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства Львівський холодокомбінат про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені - задоволити.

2. Позовні вимоги Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми АС задоволити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Львівський холодокомбінат (79025,м. Львів, вул. Повітряна, 2, код ЄДРПОУ 01553706) на користь Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми АС (79014, м. Львів, вул. І.Вільде, 5/2, код ЄДРПОУ 30388158) 176 571,10 грн. основного боргу, 6 067,29 грн. 3% річних, 23 261,28 грн. інфляційних втрат, 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3088,50 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України.

В судовому засіданні 18.09.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.09.2018р.

Суддя Юркевич М. В.