Рішення

від 13.09.2018 по справі 925/437/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Черкаси справа № 925/437/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу:

за позовом Приватного підприємства «Едельвейс» , м. Монастирище, Черкаська область

до Монастирищенської міської ради Черкаської області

про стягнення 181302 грн 71 коп. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Едельвейс» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Монастирищенської міської ради Черкаської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 181302 грн 71 коп. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що незаконні та протиправні рішення відповідача, призвели до того, що Приватне підприємство Едельвейс витратило кошти на придбання та добудову житлового будинку, законність чого, не заперечувалась відповідачем на відповідних стадіях, та в наступному призвело до втрати власності, розміром вісімнадцяти квартир, в житловому будинку № 3 по провулку Щорса міста Монастирище Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив, оскільки вважає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. Рішення, прийняті Монастирищенською міською радою, виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради стосовно видачі ордерів жителям житлового будинку по пров. Щорса, За м. Монастирище та інші були прийняті у відповідності до діючого законодавства та їх законність визнана судами. Тому порушень прав власника як трактує позивач не відбулося. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14.04.2005, яке ухвалою апеляційного суду Черкаської області залишено без змін, визнано недійсним свідоцтво про право власності 1111 Едельвейс на житловий будинок № 3 по пров. Щорса в м. Монастирище Черкаської області.

Монастирищенська міська рада не перебувала з Позивачем в договірних відносинах, тому і збитків ніяких не наносила.

09.07.2018 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому спростовує заперечення відповідача, посилаючись на те, що відповідно до частини шостої статті 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, яким в нашому випадку є зобов'язання ПП Едельвейс у відшкодуванні всіх доходів, які останній отримав від цього майна, якими є вартість реалізованих на правах власника, дванадцяти квартир в 30 - ти квартирному житловому будинку №3 по вулиці Щорса міста Монастирище Черкаської області. Позивач вважає, що між сторонами наявні регресні зобов'язання, на даний час регресні зобов'язання позивачем перед відповідачем не виконані, отже строки звернення ПП Едельвейс з вказаним позовом до суду не є пропущеними.

Представники сторін належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення підготовчого засідання, однак в засідання не з'явились.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови його належного повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відмови позивачем від позову не подано, клопотання про відкладення розгляду справи від сторін суд не отримав, докази врегулювання спору відсутні, а тому суд вважає, що розгляд справи слід провести за відсутності представників обох сторін за наявними документами у справі.

12.09.2018 до суду факсом надійшла заява за підписом власника ПП «Едельвейс» про розгляд справи без участі представника позивача в якій просить позов задовольнити в повному обсязі.

12.09.2018 до суду надійшла телеграма від представника Монастирищенської міської ради про розгляд справи без його участі, оскільки прийматиме участь в іншій справі, яка розглядатиметься у Київському апеляційному господарському суді, та просить у позовних вимогах відмовити повністю із застосуванням позовної давності звернення до суду.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 13.09.2018 проголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

12.03.1993 між Монастирищенською фірмою КОФІ та Монастирищенським малим приватним підприємством ЕДЕЛЬВЕЙС укладено договір купівлі-продажу незакінченого 30-ти квартирного житлового будинку № 3, який розміщений в м. Монастирише по провулку Щорса. Договір вступає в силу з моменту передачі будинку по акту (а.с.16).

16.03.1993 складено акт про передачу фірмою КОФІ в незакінченому стані 30-ти квартирного житлового будинку № 3 по провулку Щорса на баланс ПМП ЕДЕЛЬВЕЙС (а.с. 17)

08.04.1996 розпорядженням голови Монастирищенської районної державної адміністрації №110 введено в експлуатацію 30-ти квартирний житловий будинок № 3 по провулку Щорса в м. Монастирище. Вказаним Розпорядженням будинок поставлено на баланс ПМП ЕДЕЛЬВЕЙС (а.с. 19).

24.04.1998 Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради №11 визнано право власності на 30-ти квартирний житловий будинок № 3 по провулку Щорса в м. Монастирище за приватним малим підприємством ЕДЕЛЬВЕЙС на 100%. Черкаському МБТІ вказано зареєструвати дане будівництво (а.с. 20).

26.04.2001 рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради № 137 виділено ПМП ЕДЕЛЬВЕЙС земельну ділянку в розмірі 0,30 га по провулку Щорса в м. Монастирище в зв'язку з купівлею незакінченого 30-ти квартирного житлового будинку в постійне користування.

Рішенням п'ятої сесії Монастирищенської міської ради від 18.10.2002 року № 5-4 скасовано рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 24.04.1998 року № 11 Про визнання права власності на жилий будинок по пр. Щорса, 3 за приватним малим підприємством „Едельвейс» , вказано Монастирищенському відділу Черкаського БТІ анулювати свідоцтво про право власності ПМП „Едельвейс» на цей будинок ( а.с. 21).

26.04.2002 рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.03.2003 у справі № 09/448 частково задоволено позов приватного підприємства „Едельвейс» до Монастирищенської міської ради, скасовано рішення п'ятої сесії Монастирищенської міської ради від 18.10.2002 № 5-4 „Про скасування рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради» від 24.04.1998 року № 11 „Про визнання права власності на житловий будинок по пр. Щорса, 3 за приватним малим підприємством „Едельвейс» . Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2003 рішення місцевого суду від 06.03.2003 у справі № 09/448 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання недійсним рішення сесії міської ради відмовлено, постанова апеляційного суду набрала законної сили (а.с. 50,51).

14.04.2005 рішенням Монастирищенського районного суду визнано недійсним Свідоцтво про право власності на житловий будинок №3 пров. Щорса в м. Монастирище від 17.01.2002 та визнано недійсним Договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладеного між ПМП Едельвейс та ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 21.04.1998 (а.с. 55-56), яке ухвалою апеляційного суду Черкаської області залишено без змін.

Рішенням двадцять шостої сесії Монастирищенської міської ради від 24.02.2006 № 26-34 відповідно до п. 51 ст. 26, п.5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рішення Монастирищенська районного суду від 14.04.2005; від 12.10.2005; від 10.11.2005 про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житловий будинок №3 пров. Щорса в м. Монастирище від 17.01.2002, виданого Монастирищенською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 21.04.1998 №11 та про визнання недійсними Договору дарування квартири АДРЕСА_1 укладеного між ПМП Едельвейс та ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 21.04.1998, Договору дарування квартири АДРЕСА_2 між ПМП Едельвейс та ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету від 10.11.2000, Договору Дарування квартири АДРЕСА_3 між ПМП Едельвейс та ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 12.12.2000, а також рішення Апеляційного суду Черкаської області від 21.07.2005, 06.01.2006 про залишення без змін рішень Монастирищенського районного суду Черкаської області 14.04.2005,12.10.2005 та 10.11.2005 прийнято у комунальну власність міста квартири № 15, № 25, № 28 будинку № 3 по пров. Щорса ( а.с. 22).

28 квітня 2015 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 129/2014. Спадщина на яку видано свідоцтво, складається з приватного підприємства ЕДЕЛЬВЕЙС , код 21354707 юридична адреса: м. Монастирищс, вул. Гайдара, 30 (а.с.15).

За ствердженням позивача, житловий будинок № 3 по провулку Щорса міста Монастирище Черкаської області був добудований ПМП ЕДЕЛЬВЕЙС , після чого державною приймальною комісією з прийняття в експлуатацію закінченого будівельного об'єкту було складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівельного об'єкта - 30-ти квартирного житлового будинку № 3 по провулку Щорса в м. Монастирище Черкаської області. Однак вище вказаний акт позивачем не поданий як доказ.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що незаконні протиправні рішення відповідача призвели до того, що ПП Едельвейс витратило кошти на придбання та добудову житлового будинку, законність чого, не заперечувалась відповідачем на відповідних стадіях, та в наступному призвело до втрати власності, розміром вісімнадцяти квартир, в житловому будинку № 3 по провулку Щорса міста Монастирище Черкаської області.

Стаття 22 ЦК Україна встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарський суд установив відсутність усіх складових цивільного правопорушення, як то: протиправної поведінки відповідача та його вини, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Водночас не установлено господарським судом і причинно-наслідкового зв'язку між збитками і протиправною поведінкою, що унеможливлює висновок про обґрунтованість позову.

Позивач у позовній заяві взагалі не навів та не підтвердив належними доказами в чому ж полягає протиправна поведінка відповідача, внаслідок якої йому було завдано шкоди.

Ні позовна заява, ні матеріали справи не містять будь-яких ґрунтовних розрахунків та доказів заподіяння позивачеві збитків на суму 181302 грн 71 коп.

Ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з фактичних обставин справи, приписів наведеного вище законодавства, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог у справі належить відмовити повністю.

У телеграмі від 12.09.2018 відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову із застосуванням наслідків пропуску позовної давності звернення до суду.

Проте, суд не вбачає за можливе застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки відмова у позові через необґрунтованість вимог виключає відмову в позові за пропуском позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 р. у справі № 3-112гс16.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19.09.2018.

Суддя О.В. Чевгуз