КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа№ 911/203/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Гайдук О.О.

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2018 р. (повне рішення складено 14.05.2018 р.)

у справі № 911/203/18 (суддя - Чонгова С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд"

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 853375,41 грн

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олта" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" про стягнення 1053375,41 грн, а саме: 830000,00 грн основного боргу, 106563,70 грн пені, 93956,00 грн інфляційних втрат та 22855,71 грн 3 % річних.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного договору поставки № 1532/1 від 02.10.2015 р., свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

В процесі розгляду справи місцевим судом позивач звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача з відповідача 630000,00 грн основного боргу, 106563,70 грн пені, 93956,00 грн інфляційних втрат та 22855,71 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.2018 р. у справі № 911/203/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олта", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 630000,00 грн основного боргу, 106563,70 грн пені, 93946,07 грн інфляційних втрат та 22853,42 грн 3% річних, а в частині стягнення 9,93 грн інфляційних втрат та 2,29 грн 3% річних у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині стягнення 106563,70 грн пені, 93946,07 грн інфляційних втрат та 22853,42 грн 3% річних і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що місцевим судом не було враховано часткову оплату відповідачем основного боргу в процесі розгляду справи місцевим судом те не зменшено розмір нарахованої позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних пропорційно зменшеному розміру основного боргу.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Власов Ю.Л.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" у справі № 911/203/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено до розгляду на 17.07.2018 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/1807/18 від 16.07.2018 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/203/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 р. справу № 911/203/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 р. було відкладено розгляд справи до 11.09.2018 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/2821/18 від 10.09.2018 р. у зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/203/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 р. справу № 911/203/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У засідання суду, призначене на 11.09.2018 р., представник відповідача вдруге не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

02.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олта" (далі - постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" (далі - покупець) укладено договір № 1532/1 поставки світлопрозорих конструкцій (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві світлопрозорі конструкції, захисні ролети, інші додаткові конструкції та деталі до них, відповідно до затверджених сторонами специфікацій/листів замовлень до цього договору (в подальшому - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і сплатити за нього визначену у затверджених сторонами специфікаціях/листах замовлень до цього договору грошову суму. Узгоджені та підписані сторонами в рамках цього договору специфікації/листи замовлень є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 1.4 договору кількість товару, що поставляється, його асортимент, комплектність, ціна, загальна вартість, місце та строки постачання, встановлюються у специфікаціях/листах замовлень до цього договору.

Як передбачено п. п. 2.1, 2.2 договору, ціна та вартість товару встановлюється сторонами в специфікаціях/листах замовлень. Загальна сума цього договору складається із сум всіх узгоджених та підписаних сторонами в рамках цього договору специфікацій/листів замовлень. Товар за цим договором поставляється на умовах передплати 100%, якщо інші умови оплати не визначені у специфікаціях/листів замовлень.

У відповідності до 3.1 договору, передання товару від постачальника до покупця (відвантаження товару) за цим договором здійснюється в строки, що визначені в специфікаціях/листах замовлень до цього договору.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі порушення строків здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

У специфікації (додаток №1 до договору) сторони встановили найменування, обсяг та вартість товару, що надається постачальником та підлягає прийманню замовником.

Так, в специфікації № 1 від 02.10.2015 р. передбачено поставку металопластикової конструкції 92 кв.м. загальною вартістю 430426,00 грн у т.ч. 71737,67грн ПДВ.

У даній специфікації вказано: покупець за цим договором зобов'язується оплатити вартість товару поетапно, а саме: 30% від загальної вартості товару, тобто 129127,80 грн з ПДВ - до 31.10.2015 р., 20% від загальної вартості товару, тобто 86085,20 грн з ПДВ - до 30.11.2015 р., 50% від загальної вартості товару, тобто 215213,00 грн з ПДВ - до 28.12.2015 р. Строки передачі товару: до 28.12.2015 р., місце передачі товару: м. Бровари, склад постачальника.

В специфікації № 2 від 30.11.2015 р. передбачено поставку металопластикових конструкцій 762,576 кв.м., загальна вартість яких становить 2703199,00 грн з ПДВ.

У вказаній специфікації вказано: порядок оплати: 50% від загальної вартості товару за цією специфікацією, а саме 1351599,50 грн - до 29.10.2016 р., 50% від загальної вартості товару за цією специфікацією, а саме 1351599,50 грн - до 28.02.2016 р. Строки передачі товару: до 31.10.2016 р. місце передачі товару: м. Бровари, Київська область.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за укладеним договором поставки та не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов укладеного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3133625,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1498 від 16.12.2015 р. на суму 430426,00 грн, видатковою накладною № 1507 від 28.09.2016 р. на суму 2323199,00 грн та видатковою накладною № 1508 від 25.10.2016 р. на суму 380000,00 грн.

Відповідач розрахувався частково за поставлений товар на суму 2 303 625,00 грн.

Також, в процесі розгляду справи місцевим судом відповідач сплатив частину основного боргу на суму 200000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №797 від 31.01.2018 р. на суму 100 000,00 грн та № 915 від 26.02.2018 р. на суму 100000,00 грн.

Таким чином заборгованість позивача перед відповідачем за поставлений товар складає 630000,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 630000,00 грн основного боргу за договором поставки світлопрозорих конструкцій № 1532/1 від 02.10.2015 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 106 563,70 грн пені за період 28.02.2017 р. до 27.08.2017 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі порушення строків здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як передбачено п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені за період за період з 28.02.2017 р. по 27.08.2017 р., колегія суддів встановила, що дійсний її розмір складає 106 922,19 грн.

Однак, враховуючи те, що, приймаючи рішення, суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, колегія судів погоджується з висновком місцевого суду про те, що задоволенню підлягає сума, заявлена позивачем у розмірі 106563,70 грн.

Також за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 93956,00 грн інфляційних втрат за період з березня 2017 року по грудень 2017 року, 22855,71 грн 3 % річних за період з 01.03.2017 р. по 29.01.2018 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вбачається, що, здійснюючи нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, позивачем було допущено арифметичну помилку.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 93946,07 грн інфляційних втрат та 22853,42 грн 3% річних за період з 01.03.2017 по 29.01.2018 р.

За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2018 р. у справі № 911/203/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.09.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко

Зареєстровано 19.09.2018
Оприлюднено 19.09.2018
Дата набрання законної сили 11.09.2018

Судовий реєстр по справі 911/203/18

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 08.11.2018 Господарський суд Київської області Господарське
Ухвала від 25.10.2018 Господарський суд Київської області Господарське
Постанова від 11.09.2018 Київський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 17.07.2018 Київський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 02.07.2018 Київський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 02.07.2018 Київський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 11.06.2018 Київський апеляційний господарський суд Господарське
Рішення від 10.05.2018 Господарський суд Київської області Господарське
Ухвала від 12.04.2018 Господарський суд Київської області Господарське
Ухвала від 22.03.2018 Господарський суд Київської області Господарське
Ухвала від 02.02.2018 Господарський суд Київської області Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону