Постанова

від 18.09.2018 по справі 813/3521/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5932/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства Львівське управління начальника робіт на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 813/3521/17 за адміністративним позовом Державного підприємства Львівське управління начальника робіт до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції - Грень Н.М.,

час ухвалення рішення - 19.06.2018 року, 16:48 год,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 27.06.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Львівське управління начальника робіт звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, із вимогами:

-скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 31.03.2017 року форми «ПС» №0004271401;

-скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 31.03.2017 року форми «ПС» №0004281401;

-скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 31.03.2017 року форми «Р» №0004251401;

-скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 31.03.2017 року форми «В4» №0004261401;

-скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 31.03.2017 року форми «Р» №0004241401.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 17.02.2017 р. №100/13-01-14-01/22995851, про завищення витрат на загальну суму 458415 грн., оскільки до такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі не надання позивачем до перевірки первинних документів фінансово-господарських операцій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 813/3521/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідачу під час здійснення перевірки було пред'явлено документи, які були підставою для формування витрат у 2014 році, однак з невідомих підстав, дані документи до уваги взято не було.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 813/3521/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Львівського управління начальника робіт (ЄДРПОУ 22995851) питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 05.02.2017 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 17.02.2017 №100/13- 01-14-01/22995851.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3 ст.198.6 п.201.1, п.п.201.2., 201.7. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), встановлено заниження ПДВ на суму 2472 грн. в т.ч за листопад 2014 на суму1800 грн., за січень 2015 на суму 672 грн. та встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2016 на суму 3072 грн.

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток на суму 154317 грн. в т.ч. за 2014 рік у сумі 82515 грн., за 2015 рік у сумі 51122 грн. за 2016 рік у сумі 20680 грн.;

- п. 44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, ненадання документів;

- п. 49.1, п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, неподання декларації по ПДВ;

- п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п. 171.1 ст.171, п.п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, не перерахований податок на доходи фізичних осіб в сумі 153922,35 гривень;

-п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п.п. 1.5 п.п. 1.6 п.161 підрозділу розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, не перераховано до бюджету військовий збір в сумі 5382,96 гривень;

п.51.1 ст.51, п.176.2 „б» ст.176 Податкового кодексу України, подання з порушенням встановлених строків відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку.

Перевіркою відображених у рядку 06.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Адміністративні витрати» показників за період 01.01.14 по 31.12.14 у загальній сумі 412610 грн. встановлено завищення даного показника на суму 412610 грн.

Перевіркою відображених у рядку 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» за період з 01.01.14. по 31.12.14. встановлено його завищення у сумі 45 805 грн.

На підставі вказаного акту ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 31.03.2017 року, а саме:

№0004271401, форми «ПС» , яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 1020,00 грн.;

№0004281401, форми «ПС» яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.;

№0004251401, форми «Р» , яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 3090,00 грн.;

№0004261401, форми «В4» , яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 3072,00 грн.;

- №0004241401, форми «Р» , яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку прибуток в розмірі 180116,00 грн.;

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало ненадання позивачем на вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 09.02.17 №937/7/13-01-14-01/14, підтверджуючих первинних документів щодо формування адміністративних витрат, регістрів бухгалтерського обліку за період 2014 року, про що складено акт від 10.02.2017 №26/13-01-14-01/22995851.

Позивач не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями рішеннями звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням норм права, перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, суд дійшов висновку що такі винесені правомірно, а тому позов є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.3 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 85.2. Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи , що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у , платника податків після початку перевірки.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші вили звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом при проведенні перевірки встановлено, порушення позивачем п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, а саме: незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 вказаного Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до частини другої ст. З Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами частини першої ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, а також недостовірність відображених у них даних призводить до відображення недостовірної інформації у фінансовій та податковій звітності.

Враховуючи викладене, формування витрат для розрахунку фінансового результату до оподаткування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток не може здійснюватись на підставі оформлених неналежним чином первинних документів або їх відсутності.

У відповідності до п.п.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

В порушення п.44.1 ст.44 , п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.134 Податкового кодексу України позивачем завищено адміністративні витрати та інші витрати за 2014 рік на загальну суму 458 415 грн.

За період з 01.01.14 по 31.12.14 Львівське управління начальника робіт задекларовано податок на прибуток в сумі 0 грн.

Перевіркою повноти визначення декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за період 01.01.14 по 31.12.14 встановлено його заниження у сумі 82515 грн.

Станом на 10.02.2017 Львівським УНР не подано декларацію по податку на прибуток ліквідаційну та фінансовий звіт ліквідаційний.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.15 по 31.12.16 в сумі (-338193) грн. встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-)» на суму 737094 грн.

Колегією суддів встановлено, що на вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 09.02.17 №937/7/13-01-14-01/14, про що складено акт ненадання документів від 10.02.2017 №26/13-01-14-01/22995851, позивачем не надано підтверджуючих первинних документів щодо формування собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), інших операційних, інших витрат, регістрів бухгалтерського обліку за період 2015-2016 років, що жодним чином не спростовано апелянтом, який зазначає, що надав на перевірку всі первинні документи, однак не надано доказів на підтвердження подання таких документів чи доказів спростування викладених у акті ненадання документів фактів.

Зокрема, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування, податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Отже, формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Враховуючи викладене, формування витрат для розрахунку фінансового результату до оподаткування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток не може здійснюватись на підставі оформлених неналежним чином первинних документів або їх відсутності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення п. 44.1 ст. 44 , п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-)» на загальну суму 737094 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 549227 грн., за 2016 рік на суму 187867 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 8.4) за період з 01.01.14 по 31.12.16 встановлено:

У зв'язку із ненаданням до перевірки первинних документів бухгалтерського обліку на вимогу від 09.02.17 №937/7/13-01-14-01/14, про що складено про ненадання документів від 10.02.2017 №26/13-01-14-01/22995851, під час проведення перевірки використано автоматизовані інформаційні системи органів фіскальної служби, а саме: АІС «Податковий блок» підсистема «Перегляд результатів співставлення» , Єдиний реєстр податкових накладних.

В ході проведення перевірки та опрацювання відхилень між сумами податкового зобов'язання Львівського УНР та його контрагентів в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України АІС «Податковий блок» , встановлено відображені розбіжності між податковим зобов'язанням Львівського УНР та податковими кредитами ПП «Беркут» (ЄДРПОУ 23267591 за листопад 2014 на суму 1800 грн.

Відповідно до пункту 187.1. ст 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, в порушення п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України встановлено заниження Львівським УНР податкового зобов'язання на загальну суму 1800 грн. за листопад 2014 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.14 по 31.12.16 встановлено його завищення на суму 4338 грн., а саме: за січень 2015 року в сумі 672 грн., березень 2016 року у сумі 1871 грн., за червень 2016 у сумі 1795 грн.

У зв'язку із ненаданням до перевірки первинних документів бухгалтерського обліку на вимогу від 09.02.17 №937/7/13-01-14-01/14, про що складено акт ненадання документів від 10.02.2017 №26/13-01-14-01/22995851, під час проведення перевірки використано автоматизовані інформаційні системи органів фіскальної служби, а саме: АІС «Податковий блок» підсистема «Перегляд результатів співставлення» , Єдиний реєстр податкових накладних.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій „Операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» показників за період з 01.01.14 по 31.12.16 у загальній сумі 129991 грн. встановлено, що на формування даного показника вплинули операції з придбання ТМЦ, послуг зв'язку, телекомунікаційних послуг, водопостачання, водовідведення відшкодування амортизаційних відрахувань, послуг по постачанню електроенергії.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.14. по 31.12.2014. в сумі 12999 грн. на підставі автоматизованих інформаційних систем органів фіскальної служби, а саме: АІС «Податковий блок» підсистема «Перегляд результатів співставлення» , Єдиний реєстр податкових накладних встановлено завищення задекларованих показників у рядку 10.1 "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою у сумі 2543 грн., саме:

- в єдиному реєстрі податкових накладних ПАТ «Львівобленерго» зареєстровано наступні податкові накладні в січні 2015 року: №3040735/303 від 31.01.15 на суму ПДВ 46,27 грн., №3038484/303 від 31.01.15 на суму ПДВ 3648,14 грн. Податкове зобов'язання ПАТ «Львівобленерго» в січні 2015 року по Львівському УНР склало 3694,41 грн.

Позивачем в січні 2015 року до складу податкового кредиту включено 4366,77 грн.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки та опрацювання відхилень між сумами податкового зобов'язання позивача та його контрагентів в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України АІС «Податковий блок» , встановлено відображені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ПАТ «Львівобленерго» , а саме: січень 2015 на суму 672,36 грн.;

- в єдиному реєстрі податкових накладних ПАТ «Львівобленерго» зареєстровано наступні податкові накладні в серпні 2015 року: №2034455/303 від 31.08Л5 на суму ПДВ 37,19 грн., №2034454/303 від 31.08.15 на суму ПДВ 1796,81 грн., №1040306/303 від 31.08.15 на суму 37,43 грн.

Податкове зобов'язання ПАТ «Львівобленерго» в серпні 2015 року по Львівському УНР склало 1871,43 грн. Позивачем в серпні 2015 року до складу податкового кредиту включено 1871,43 грн.

Крім цього, судом встановлено, що в ході проведення перевірки та опрацювання відхилень між сумами податкового зобов'язання позивача та його контрагентів в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України АІС «Податковий блок» , встановлено відображені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ПАТ «Львівобленерго» , а саме: серпень 2015 суму 1871,43 грн. ( ПАТ «Львівобленерго» задекларовано зобов'язань на суму 1871,43 грн., а кредит позивача складає 3742,86 грн). Розбіжність в сумі 1871,43 виникла за рахунок того, що позивачем в березні 2016 року повторно включено до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних серпня 2015 року: №2034455/303 від 31.08.15 на суму ПДВ 37,19 грн, №2034454/303 від 31.08.15 на суму ПДВ 1796,81 грн, №1040306/303 від 31.08.15 на суму 37,43 грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно пункту 201.2 статті 201 Кодексу форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 жовтня 2014 року № 11235/26012 (далі скорочено - Наказ №957), податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 даного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

В пункту 7 Порядку, затвердженого Наказом № 957, зазначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

В пункті 201.7 статті 201 Податкового кодексу передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Пунктом 201.2 статті 201 Кодексу передбачено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В пункті 7 Порядку, затвердженого Наказом № 957, зазначено, що не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Так, в порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198.6 п.201.1, п.п.201.2, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 2543 грн., в тому числі за січень 2015 року в сумі 672 грн., березень 2016 року у сумі 1871 грн.

Перевіркою відображених у рядку 16.1 кол. Б Декларацій «значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» показників за період з 01.01.16 по 31.12.16 у загальній сумі 184607 грн., встановлено, що на формування даного показника мало вплив від»ємне значення попереднього звітного періоду. Вищезазначений показник завищено підприємством в результаті невірного перенесення значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду за травень 2016 року в червень 2016 року. Підприємством перенесено 18457 грн. Згідно декларації за травень 2016 року №9101332461 від 17.06.16 р.21 задекларовано в сумі 16662 грн.

Таким чином, підприємством завищено показники р. 16.1 декларації за червень 2016 сумі 1795 грн.

Судом встановлено, що контролюючим органом при проведенні перевірки повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2014р. по 31.12.16р.

Контролюючим органом при проведенні перевірки повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2014р. по 31.12.16р встановлено його заниження на суму 2472 грн. в т. ч за листопад 2014 на суму 1800 грн., за січень 2015 на суму 672 грн. та встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2016 на суму 3072 грн. в результаті порушень, що описані в п.3.2.1 та п.3.2.2 акта перевірки.

За несвоєчасне подання декларацій по ПДВ за січень-березень 2016 року податковим органом застосовано штрафні санкції.

Крім того, перевіркою встановлено неподання декларації по ПДВ за серпень 2015 року.

Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимоги п. 49.1, п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України.

Відповідно до 120.1. ст.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Львівське управління начальника робіт - залишити без задоволення .

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 813/3521/17 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 19.09.2018 року